Справа № 2а-1503/2010
23 квітня 2010 року суддя Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим АТАМАНЮК Г.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АРК про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги за 2006-2009 роки як дитині війни,
Позивач 04 березня 2010 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АРК (надалі УПФ) про зобов'язання нарахувати та стягнути недоплачену щомісячну соціальну допомогу, як дитині війни, за 2007-2009 роки, мотивуючи вимоги наявністю статусу дитини війни та права на пільги на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Позивач до суду не з'явилась, звернулась із заявою з проханням розглянути справу за її відсутності, при цьому позов просила задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача до суду не з'явився, надіслав письмові заперечення проти задоволення позову, оскільки зазначені виплати не передбачено Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», посилаючись також на відсутність повноважень щодо нарахування та виплати соціальної допомоги. Також вважає пропущеним строк давності на звернення за захистом порушеного права.
Дослідивши в межах позовних вимог наявні у матеріалах справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про часткову їх обґрунтованість, у зв'язку із чим вони підлягають задоволенню частково із стягненням несплачених виплат відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В іншій частині слід відмовити.
Ухвалюючи таке судове рішення, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років, що підтверджується паспортом позивача, відповідним посвідченням. У зв'язку з цим вона має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
У відповідності до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Отже, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, так як має відповідний статус.
Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року було зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року, який набрав чинності 15 березня 2006 року до ст. 110 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте пільги, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були. Закони України «Про державний бюджет на 2006 рік» та «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Законом України « Про державний бюджет на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та статтею 111 встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги виплачується особам, які є інвалідами у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак, Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року визнані неконституційними положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28 грудня 2007 року було внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтю 6 цього Закону викладено в наступній редакції: «Дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Тому суд вважає, що відповідно до вищезазначених законів у відповідача не було підстав у 2006 році, а також з 01 січня 2007 року по 09 липня 2007 року та 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому підстав для задоволення вимог в цій частині у суду немає.
Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.
Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", є Пенсійний фонд України (у 2007 році - бюджетна програма КПКВ 3508100 "Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищені до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами").
Таким чином, суд приходить до висновку, що належним відповідачем по справі, який зобов'язаний відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги позивачу є Управління Пенсійного Фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим.
Строк звернення до суду, що обчислюється з набрання законної сили Законом України «Про соціальний захист дітей війни» (інше не встановлено) у частині вимог про нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за 2007-2008 роки та за період з 01 січня по 04 березня 2009 року позивачем пропущений, оскільки позивач звернулася до суду 04 березня 2010 року, тобто за межами річного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав позивач не надала.
Крім того, відповідач в запереченнях на позов наполягає на застосуванні положень статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України в частині відмови у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
На підставі наведених вище доводів суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме донарахуванню підлягає щомісячна державна соціальна допомога у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з 04 березня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були їй нараховані, а суд не може перебрати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.
Отже, суд приходить до висновку про те, що позивач має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, так як має відповідний статус, з 04 березня 2009 року (за рік до часу звернення до суду) по 31 грудня 2009 року.
Стосовно позивних вимог в частині забезпечення з боку відповідача здійснювати виплату вказаної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на майбутнє, то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем право позивача в подальшому на отримання цієї допомоги ще не порушено і захист прав на майбутнє не передбачений діючим законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі ст. ст. 21, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст. ст. 6, 8, 9,70-72, 86, 158-163, 167 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим донарахувати до 30 % мінімальної пенсії за віком та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щомісячної державної соціальної допомоги, визначену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 04 березня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 03 грн. 40 коп. судових витрат.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Бахчисарайський районний суд шляхом подачі у десятиденний строк із дня виготовлення повного тексту постанови заяви про апеляційне оскарження й подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або шляхом подання апеляційної скарги у передбачений десятиденний строк без подачі заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у зазначений вище строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя АТАМАНЮК Г.С.