Справа № 2-34/2010 р
28 квітня 2010 року
Армянський міський суд АР Крим у складі головуючого судді Шестаковської Л.П., за участю секретарів Яворської Г.Л., Недуга Н.В., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Армянськ АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
18.05.2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що 2.03.2009 року ОСОБА_3 скориставшись його довірою, продав йому крадений мобільний телефон «Soni Ericson» K 800I за 500 гривень. При цьому ОСОБА_3 його не повідомляв, що вказаний телефон крадений, а сказав що телефон належить йому, і, крім того, пояснив, що йому ніби то терміново потрібні гроші, саме тому він його і продає. Погодившись на пропозицію ОСОБА_3 він придбавши у нього зазначений мобільний телефон. Наступного дня після придбання телефону його викликали до міського відділу міліції та повідомили, що вказаний телефон викрадений громадянином ОСОБА_5, стосовно якого порушено кримінальну справу за ст. 186 ч.2 КК України. Позивач вказав, що у нього працівниками міліції було вилучено вказаний телефон у якості речового доказу у кримінальній справі, що змусило його потім звернутися до органу внутрішніх справ з заявою щодо неправомірний дій відповідача, які призвели до спричинення йому матеріальної шкоди у розмірі 500 грн., вважав, що в діях ОСОБА_3 містяться ознаки злочину. В подальшому йому стало відомо, що в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 працівниками міліції було відмовлено через відсутність в його діях складу злочину з підстав, передбачених ст. 6 п.2 КПК України та рекомендовано звернутися до суду.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь матеріальний збиток у розмірі 500 гривень та моральну шкоду у розмірі 1000 гривень, вважаючи, що ОСОБА_3 своїми протиправними діями ввів його в оману та незаконним шляхом заволодів його грошима, після чого заставив хвилюватися, переносити страх від несподіваних дій працівників міліції по виклику в установу та по вилученню телефону.
В судовому засіданні позивач разом зі своїм представником позов підтримали та просять його задовольнити. Позивач в суді пояснив, що вказаний телефон він вирішив придбати для своєї дівчини у вигляді подарунку на свято 8 березня. Його влаштовувало те, що відповідачем була задешево запропонована гарна модель дорогого мобільного телефону, тому він зразу і погодився, не чекаючи, поки ОСОБА_3 принесе йому зарядний пристрій та документи на мобільний телефон, що йому сподобався. Позивач не заперечує проти того факту, що з відповідачем він знайомий давно, регулярно з ним спілкується, принаймні щонайменше два рази на тиждень, вказаного дорогого телефону у нього ніколи раніше не бачив. При цьому позивач підтвердив, що достовірно знає, що відповідач проживає з матір'ю та молодшим братом без батька, працює лише мати, а брати не працюють, що природа появи у ОСОБА_3 мобільного телефону, який той йому продав, його не цікавила. А оскільки придбавав його у свого знайомого, то за документи він не хвилювався та вважав, що йому їх віддадуть пізніше.
Щодо постанови про відмову у порушенні кримінальної справи відносно відповідача за фактом, який розглядається, то позивач пояснив, що він вказаної постанови не отримував, не мав наміру отримувати і не мав наміру оскаржувати. Йому відомо, що кримінальна справа щодо ОСОБА_5 була направлена до Ялтинського міського суду для об'єднання в одне провадження з іншою кримінальною справою щодо того ж ОСОБА_5, яка знаходилася у провадженні того суду. Але ні на той момент позивач не мав наміру, ні зараз він наміру не має звертатися до ОСОБА_5 з позовом про відшкодування шкоди, завданої йому продажем краденого мобільного телефону, що в подальшому призвело до його безоплатного вилучення у нього працівниками міліції.
Відповідач разом із своїм представником позов не визнали. Відповідач зазначив, що він дійсно продав ОСОБА_1 мобільний телефон, проте він йому не належав, а що він є крадений він також не знав. Вказаний телефон йому дав його знайомий ОСОБА_5 та попросив допомогти продати. При цьому попросив під час продажу телефону говорити покупцю, що телефон належить саме йому. У разі необхідності ОСОБА_5 обіцяв документи принести пізніше. ОСОБА_3 пояснив у суді, що погодився допомогти ОСОБА_5 і продав вказаний телефон ОСОБА_1 саме за 500 гривень, які зразу ж і передав ОСОБА_5
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних питань.
У суді встановлено, що дійсно 2.03.2009 року позивач ОСОБА_1 на своєму робочому місці - на території АЗС - придбав у відповідача ОСОБА_3 мобільний телефон «Soni Ericson» K 800I за 500 гривен, який наступного дня працівниками міліції у нього було вилучено, як крадений. Зазначені обставини не оспорюються у суді жодною із сторін. З матеріалів справи вбачається, що вказаний мобільний телефон дійсно був крадений, але не ОСОБА_3 а ОСОБА_5, відносно якого було порушено кримінальну справу за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. Про те, що телефон крадений, ОСОБА_3 дізнався від працівників міліції, які на стадії досудового слідства допитали його у якості свідка по тій кримінальній справ. Проведеним у кримінальній справі розслідуванням не встановлено причетності відповідача ОСОБА_3 до вчинення злочину, тому у порушенні кримінальної справи стосовно нього було відмовлено в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину - на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (а.с. 5). Вказана інформація позивачу була відома ще на момент звернення його з цим позовом до суду 18.05.2009 року, але він при цьому навіть не скористався своїм правом на оскарження вказаною постанови, погодившись з нею.
Відмовляючи у позові, суд виходить із загальних правил виникнення зобов'язання по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди: або із договору, або із делікту. Ні першого, ні другого позивач та його представник у суді не довели, як не довели і наявності обов'язкового юридичного складу, передбаченого ст. ст.1166 - 1167 ЦК України ( наявність шкоди, протиправної дії чи бездіяльності заподіювача шкоди, його вини, причинно-наслідкового зв'язку між винною протиправною дією чи бездіяльністю заподіювача шкоди та настанням негативних наслідків у вигляді спричиненої шкоди).
Згідно зі ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ст. 3 Цивільно-процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановлену цивільно-процесуальним кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Як виходить зі змісту ст.64 Конституції України право на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод не підлягає обмеженню. Дане право гарантоване усім фізичним та юридичним особам, права і свободи чи інтереси яких порушені, невизнані або оспорені.
Згідно зі ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права,свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими у відповідності до норм ЦПК в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін.
Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Судом були надані рівні права сторонам процесу щодо подання доказів, їх дослідження і доведеності перед судом їх переконливості.
Позивач не скористався своїм правом та не надав суду належних та допустимих доказів, які з безперечністю доводять правомірність його вимог. Позивачем не надано достатньо допустимих доказів на підтвердження своїх вимог щодо відшкодування і стягнення відповідної суми з відповідача. Надані докази позивачем не свідчать про неправомірність поведінки відповідача щодо дотримання прав позивача та виконання своїх зобов'язань.
Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, зокрема, якщо шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної, юридичної особи та ін.
Аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи, докази, їх юридичну оцінку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
При цьому суд дійшов висновку, що при зверненні до суду з позовом позивачем не у повному обсязі було сплачено судовий збір, а саме: він сплатив 51 грн. судового збору лише за позовну вимоги майнового характеру (стягнення матеріальної шкоди), а щодо вимоги немайнового характеру (стягнення моральної шкоди) судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. належить стягнути з позивача на користь держави при постановленні рішення у справі.
Керуючись ст.ст. 3-4, 10 -11, 57-60, 79, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 15-16, 1166-1167 ЦК України, ст. 64 Конституції України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави недоплачений судовий збір у розмірі 8 гривень 50 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Армянський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя (підпис)
Суддя_____________________________