27 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/1132/20 пров. № А/857/15717/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Бруновської Н.В., Макарика В.Я.,
при секретарі судового засідання: Герман О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі №300/1132/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов'язання вчинити певні дії (головуючий суддя першої інстанції - Скільський І.І., місце ухвалення - Івано-Франківськ, дата складання повного тексту - 27.10.2020р.),-
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14.02.2020 року Міністерством юстиції України її звільнено з посади першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області, однак повний розрахунок з позивачем у день її звільнення не проведено. Остаточну виплату всіх сум здійснено тільки 27.02.2020 року, а тому відповідно до вимог статей 116, 117 КЗпП України з Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області слід стягнути середній заробіток в сумі 18 124,56 грн., за час затримки розрахунку при звільненні та, відповідно, зобов'язати Міністерство юстиції України здійснити фінансування Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області для виплати вказаної суми.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток в сумі 17896 (сімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто шість) гривні 14 коп., за час затримки розрахунку при звільненні. Зобов'язано Міністерство юстиції України здійснити фінансування Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області для виплати ОСОБА_1 середнього заробітку в сумі 17896,14 грн., за час затримки розрахунку при звільненні. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області 840, 80 грн. судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Доводи апелянта зводяться до того, що розрахунок з позивачкою при звільненні був проведений в день звільнення 14.02.2020 року, а залишок коштів, які не були виплачені в день звільнення, становлять кошти матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових потреб. Вказана сума коштів потребувала додаткового виділення, оскільки про необхідність надання вказаної допомоги позивач заявила 11.02.2020, а тому 27.02.2020 року після збільшення кошторисних призначень з позивачем проведено повний розрахунок. Окрім цього повідомили, що затримка виплати вказаних коштів сталася не з вини відповідачів, так як необхідність виплати вихідної допомоги було встановлено змінами до законодавства від 13.02.2020 року. Також зазначили про невірне визначення позивачем суми середнього заробітку, у зв'язку з помилковим включенням територіальним управління до довідки про доходи позивача одноразової премії. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Згідно із ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України №659/к від 13.02.2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області 14 лютого 2020 року.
Відповідно до наказу голови ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області №1 від 14.02.2020 року визначено виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі двох середньомісячних заробітних плат та провести повний розрахунок.
Відповідно до наданої довідки голови ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області від 07.05.2020 року №41/09-38 нарахована сума на день звільнення, згідно наказу 14.02.2020 року №1, складає 423 372,66 грн. Також згідно вказаної довідки зазначено, що розрахунок при звільненні в сумі 379 069,35 грн. був проведений 14.02.2020 року, а сума коштів в розмірі 44 303,31 грн. була перерахована 27.02.2020 року після збільшення кошторисних призначень.
Позивач вважає, що Головним територіальним управлінням юстиції в Івано-Франківській області порушено строки повного розрахунку у день її звільнення, а тому з метою захисту свого порушеного права звернулася до суду з із вказаним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки у день звільнення її відповідачем не було здійснено повного розрахунку та відповідно слід зобов'язати Міністерство юстиції України здійснити фінансування Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області для виплати ОСОБА_1 середнього заробітку в сумі 17896,14 грн., за час затримки розрахунку при звільненні.
Проте апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції частково невірними з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У відповідності до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Судом встановлено та не заперечується відповідачами, позивача було звільнено з посади 14.02.2020 року, нарахована сума на день звільнення складала 423 372,66 грн. Цього ж дня з позивачем проведено розрахунок в розмірі 379 069,35 грн., проте остаточний розрахунок в розмірі 44 303,31 проведено тільки 27.02.2020, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, тобто із затримкою 9 робочих днів.
Оскільки, у день звільнення позивача - 14.02.2020 Головним територіальним управлінням юстиції в Івано-Франківській області не було здійснено повного розрахунку, позивач має право на застосування статті 117 КЗпП України в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Посилання представників відповідачів на те, що затримка виплати в повному обсязі нарахованих позивачу коштів сталася не з вини відповідачів, оскільки про надання допомоги на соціально-побутові потреби позивач звернулася 11.02.2020 року, кошти на яку не були та не могли бути передбачені кошторисом, є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до наявної в матеріалах справи пропозиції на утримання ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області та фінансування заходів, пов'язаних з ліквідацією ГТУЮ на 2020 рік передбачено, зокрема, виплату коштів для ОСОБА_1 в сумі 486 630,71 грн.
Згідно довідки голови ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області від 07.05.2020 року №41/09-38 нарахована сума коштів ОСОБА_1 у день її звільнення, з урахуванням заробітної плати за січень 2020 року становить 423 372,66 грн., проте сума, яка фактично була виплачена їй 14.02.2020 року складає 379 069,35 грн.
Таким чином згідно вказаної Пропозиції було передбачено навіть більшу суму коштів, ніж ті, які були нараховані ОСОБА_1 при звільненні та підлягали їй до виплати.
Крім того твердження відповідачів про те, що необхідність виплати вихідної допомоги було встановлено тільки 13.02.2020 року, а саме змінами до частини 4 статті 87 Закону України «Про державну службу», кошти на яку відсутні у кошторисі на утримання ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, є безпідставними, так як відповідно до вищезгаданої Пропозиції ліквідаційною комісією Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області виплата ОСОБА_1 двох середньомісячних заробітних плат при звільненні була передбачена.
Відповідно до частини 1 статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Щодо посилання представників сторін на порушення позивачем строку звернення до суду, то вони не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За приписами частини третьої статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням та для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Частиною 1 та 3 статті 120 КАС України встановлено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.
Відповідно до частини 9 вказаної статті строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
З матеріалів справи встановлено, що позивач дізналася про повний розрахунок з нею 28.02.2020 року, після поступлення відповідних коштів на її картковий рахунок, що підтверджується наданою довідкою з банку.
Таким чином перебіг процесуальних строків розпочався з наступного дня, тобто 29.02.2020 року, а відповідно до поштового конверта та наданої позивачем квитанції Укрпошти, дана позовна заява відправлена позивачем на адресу суду 27.05.2020 року.
Таким чином суд першої інстанції вірного зазначено, що трьохмісячний строк звернення до суду позивачем непропущено.
Згідно із абзацом 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Частиною 8 цього Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно довідки Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області від 07.05.2020 року №41-09-39 середньоденна заробітна плата позивача складає 2 013,84 грн.
Представниками відповідача зазначено, що при видачі вказаної довідки територіальним управління допущено помилку та включено до одноразову премію за результатами оцінювання службової діяльності ОСОБА_1 за 2019 рік, яка нарахована та виплачена у грудні 2019 року в розмірі 1 066,40 грн.
Проте відповідно до абз.2 пункту 3 розділу ІІІ Порядку одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.
Таким чином, оскільки вказана премія виплачена у 2019 році та не береться до розрахунку середньої заробітної плати, територіальним управління подано нову довідку від 13.07.2020 року №09-24/53, згідно якої середньоденна заробітна плата позивача складає 1 988,46 грн.
Так сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день остаточного розрахунку складає 17 896,14 грн (1 988,46 грн х 9 днів = 17 896,14 грн.)
На підставі вищезазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області середнього заробітку в сумі 17 896,14 грн,. за час затримки розрахунку при звільненні.
Щодо вимог позивача про зобов'язання Міністерство юстиції України здійснити фінансування Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області для виплати ОСОБА_1 середнього заробітку в сумі 17 896,14 грн. за час затримки розрахунку при звільненні задоволення позовних вимог, то колегія суддів зазначає наступне.
З огляду на те, що питання здійснення фінансування при виконання рішення суду в даній справі виникає тільки після набрання законної сили цим рішенням, а також у зв'язку з відсутністю відмови щодо такого фінансування з боку Міністерства юстиції України, а тому колегія суддів дійшла висновку про передчасний характер заявленої позовної вимоги.
Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині з наведених вище підстав.
Судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 317 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Міністерства юстиції України здійснити фінансування для виплати середнього заробітку в сумі 17896,14 грн., за час затримки розрахунку при звільненні скасуванню та в цій частині апеляційним судом приймається нове рішення про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав.
Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі №300/1132/20 в частині зобов'язання Міністерства юстиції України здійснити фінансування для виплати середнього заробітку в сумі 17896,14 грн., за час затримки розрахунку при звільненні скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовити.
В решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі №300/1132/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді Н. В. Бруновська
В. Я. Макарик
Повне судове рішення складено 08.02.2021р.