27 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/2958/20 пров. № А/857/10650/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року, прийняте суддею Крутько О.В. о 15 годині 49 хвилин у місті Львові, повний текст складений 20.08.2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Винниківської міської ради м.Львова, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Винниківської міської ради м.Львова про визнання протиправним рішення Винниківської міської ради №2283 від 06.02.2020 про відмову у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва по АДРЕСА_1 ; зобов'язання Винниківську міську раду м. Львова надати йому, як учаснику антитерористичної операції, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва в розмірах не більше 0,12 гектара по АДРЕСА_1 ; зобов'язання відповідача в особі міського голови м. Винники надати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, а у випадку невиконання такого рішення - накласти штраф на Винниківську міську раду в особі міського голови, стягнути з відповідача половину штрафу на його користь та зобов'язати відповідача рішення суду по даній справі виконати.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення Винниківської міської ради №2283 від 06.02.2020 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва по АДРЕСА_1 . Зобов'язано Винниківську міську раду м.Львова повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва в розмірах не більше 0,12 гектара по АДРЕСА_1 , з врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Суд виходив з того, що відповідач протиправно та необґрунтовано відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва. Разом з тим, вирішення питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою належить до дискреційних повноважень Винниківської міської ради. При цьому, щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю відсутні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що у випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених умов, у нього є всі підстави для звернення до суду з метою ефективного захисту порушеного права, у тому числі, з позовом про зобов'язання відповідача вчинити дії, спрямовані на відновлення його порушеного права, зокрема, прийняти рішення. Тому, правильним способом захисту його права, незважаючи на виключну компетенцію відповідача, буде саме зобов'язання відповідача видати необхідний дозвіл. При цьому, враховуючи, що відповідачем вже двічі приймались ідентичні в своїй мотивації неправомірні рішення, які в подальшому визнавались протиправними, вказує на обґрунтованість заявленого ним клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 05 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для ведення садівництва, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Відповідно до протоколу 2-го пленарного засідання 10-ої сесії Винниківської міської ради 7-го скликання від 22.02.2018 питання про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для садівництва по АДРЕСА_1 не набрало достатньої кількості голосів депутатським корпусом для прийняття позитивного рішення, про що позивача повідомлено листом №35/04-20/33 від 23.02.2018.
Позивач, вважаючи дії суб'єкта владних повноважень за наслідками розгляду його клопотання протиправними, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №463/5196/18 від 16 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено. Зобов'язано Винниківську міську раду м. Львова прийняти рішення в порядку, встановленому частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, щодо надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва згідно поданої заяви від 05.01.2018.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2019 апеляційну скаргу Винниківської міської ради м.Львова задоволено частково, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року у справі №463/5195/18 змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення залишено без змін.
Позивач повторно звернувся до Винниківської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Рішенням Винниківської міської ради від 04.04.2019 року №1779 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність для ведення садівництва по АДРЕСА_1 у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам закону, а також даних Генерального плану м.Винники. В обґрунтування рішення вказано, що відповідно до даних Генерального плану м.Винники затвердженого рішенням Винниківської міської ради №747 від 01.03.2005 року, земельна ділянка, яку просить позивач орієнтовною площею 0,10 га у власність для ведення садівництва по АДРЕСА_1 згідно умовних позначень віднесено до території промислових підприємств, позначена цифрою 126 гаражний кооператив. Відповідно до класифікації видів цільового призначення земель території промислових підприємств віднесено до категорії 11, - землі промисловості, в свою чергу цільове призначення садівництво має код цільового призначення 01.05 - землі сільськогосподарського призначення, а тому дозвіл розроблення проекту землеустрою не може бути надано.
Позивач, вважаючи дії суб'єкта владних повноважень за наслідками розгляду його клопотання протиправними, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 у справі №1.380.2019.003128 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним рішення Винниківської міської ради №1779 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва по АДРЕСА_1 від 04.04.2019 року. Зобов'язано Винниківську міську раду м.Львова повторно розглянути заяву ОСОБА_1 в порядку встановленому частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва в розмірах не більше 0,12 гектара по АДРЕСА_1 .
Рішення набрало законної сили 29.12.2019.
Рішенням Винниківської міської ради від 06.02.2020 року №2283 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 орієнтовною площею 0,10 га у власність для ведення садівництва по АДРЕСА_1 у зв'язку із невідповідністю місяця розташування об'єкта вимогам законів, а також даним Генерального плану м. Винники, а саме: відповідно до даних Генерального плану м.Винники, затвердженого рішенням Винниківської міської ради №747 від 01.03.2005 року, земельна ділянка, яку просить ОСОБА_1 орієнтовною площею 0,10 га у власність для ведення садівництва по АДРЕСА_1 , згідно умовних позначень віднесено до території промислових підприємств, а також позначена цифрою 126 - гаражний кооператив. Відповідно до класифікації видів цільового призначення земель території промислових підприємств віднесено до категорії 11 - землі промисловості, в свою чергу цільове призначення садівництво має код цільового призначення 01.05 землі сільськогосподарського призначення, а тому дозвіл розроблення такого проекту землеустрою не може бути надано, оскільки є невідповідність місяця розташування об'єкта - земельної ділянки із цільовим призначенням 01.05 (для ведення садівництва) вимогам Генерального плану м.Винники, який визначає дану територію як 11 - землі промисловості.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій».
Відповідно до п.«б» ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно з ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Стаття 118 Земельного кодексу України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Згідно з частиною першою цієї статті громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Частиною 6 ст.118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до пункту «в» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.
Приписами абз.1 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.
При цьому, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Як слідує з матеріалів справи, позивач при зверненні до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , для ведення садівництва, подав всі необхідні документи, передбачені нормами ЗК України.
Однак, рішенням Винниківської міської ради від 06.02.2020 року № 2283 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га у власність для ведення садівництва по АДРЕСА_1 .
При цьому, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, в оскаржуваному рішенні відповідач покликається на невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, а також даним Генерального плану м.Винники, а саме: відповідно до даних Генерального плану м.Винники, затвердженого рішенням Винниківської міської ради №747 від 01.03.2005 року, земельна ділянка, яку просить ОСОБА_1 орієнтовною площею 0,10 га у власність для ведення садівництва по АДРЕСА_1 , згідно умовних позначень віднесено до території промислових підприємств, а також позначена цифрою 126 - гаражний кооператив.
Разом з тим, як зазначив суд першої інстанції, відповідачем не надано будь-якого належного та достовірного доказу, що підтверджує зазначене твердження, та на підставі якого можна встановити дійсне віднесення бажаної земельної ділянки згідно Генерального плану м.Винники до території промислових підприємств.
При цьому, слід зазначити, що мотивація вказаної відмови аналогічна мотивації відмови, яка зазначена у рішенні сесії від 04.04.2019 № 1779 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність для ведення садівництва по АДРЕСА_1 », з приводу необґрунтованості якої Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області зверталось до міського голови м.Винники з клопотанням з питань дотримання вимог земельного законодавства та вимогою усунення порушення вимог земельного законодавства.
Окрім того, судовим рішенням яке набрало чинності та неведене вище, уже надана правова оцінка мотивам відмови відповідачем у задоволенні заяви ОСОБА_1 ..
З огляду на вказане, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність та необґрунтованість відмови відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд зазначає наступне.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи N R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Натомість, у цій справі, повноваження відповідача не є дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленій, зокрема, в постанові від 02 липня 2020 року в справі № 825/2228/18.
Частиною 4 ст.245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Суд зазначає, що надана судом оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Також під час судового розгляду встановлено, що ці мотиви є вичерпними і будь-яких заперечень щодо того, чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу, відповідачем не наведено.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З урахуванням наведеного, за наявності належним чином поданих ОСОБА_1 до відповідача документів та з урахуванням необґрунтованості причин відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, суд приходить до висновку про відсутність перешкод у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою на підставі його клопотання.
Отже, належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд вважає, що в її задоволенні слід відмовити, оскільки з огляду на обраний судом спосіб захисту порушеного права позивача та зміст частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від його виконання.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції частково ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року у справі № 380/2958/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Винниківської міської ради №2283 від 06.02.2020 року про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва по АДРЕСА_1 .
Зобов'язати Винниківську міську раду м.Львова надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва в розмірах не більше 0,12 гектара по АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 08.02.2021 року.