27 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/6401/20 пров. № А/857/9481/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року, прийняте суддею Денисюк Р.С. у місті Луцьку у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.02.2020 № 0002553302, № 0002563302, № 0002603302 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 43 236 грн., № 0002613302, №0002623302.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки, оскільки проведено документальну виїзну перевірку за місцезнаходженням податкового органу. Згідно позиції Верховного Суду наслідки перевірки неправомірні.
Крім того, позивачем подано необхідні первинні документи, проте відповідач не звернув уваги, що господарські операції щодо придбання і реалізації продуктів харчування відбувалися виключно з відтермінуванням оплати за отриманий товар.
Жодних претензій до наданих документів відповідачем не заявлено.
Не враховано відповідачем, що ведення окремого складського обліку фізичною особою-підприємцем чинним законодавством не передбачено. Відтак, складський облік позивачем не ведеться, а усі залишки обліковуються виключно по бухгалтерському обліку.
Оскільки, матеріалами справи спростовано висновки відповідача про заниження позивачем загального оподатковуваного доходу, тому й інші порушення не знайшли свого підтвердження.
Також подібні правовідносини між позивачем та відповідачем мали місце за 2015-2016 роки та за рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 у справі № 803/113/18 дії та рішення останнього визнано неправомірними.
Судові витрати на правничу допомогу задоволено частково.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що перевірка проводилась за юридичною адресою податкового органу, оскільки у позивача відсутні офісні приміщення, де б можна було таку провести та всі документи про таку перевірку позивачу вручено.
Висновки перевірки зроблені на підставі наданих позивачем документів, відображених письмових даних щодо залишків товарно-матеріальних цінностей та задекларованих самостійно платником показників податкової звітності.
Причому, платник зобов'язаний був надати у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Наведено норми законодавства та звернута увага на безпідставність стягнення витрат на правову допомогу із покликанням на позицію Верховного Суду.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, обґрунтування якого аналогічні мотивам судового рішення.
Також позивачем подано заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 4000 грн.
В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до наказу від 28.11.2019 №1240, виданого відповідно до плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 2019 рік, направлення від 10.12.2019 № 1527 Головного управління ДПС у Волинській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.
За результатами вказаної перевірки складено акт від 11.01.2020 №311/03-20-33-03/ НОМЕР_1 , яким встановлено такі порушення:
- п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 2, 3, 9 ст. 9 розділу III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування», внаслідок чого занижено єдиний соціальний внесок на загальну суму 198 191,30 грн., а саме: за 2017 рік на суму 85485,36 грн., за 2018 рік на суму 112705,98 грн.;
- п. 177.2, п.п. 177.4.1, п.п. 177.4.2, п.п. 177.4.3, п.п. 177.4.4, п.п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, a саме: занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 162 156,64 грн., в тому числі за 2017 рік на суму 69942,66 грн. та за 2018 рік на суму 92213,98 грн.;
- п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено військовий збір нa загальну суму 13513,05 грн., в тому числі за 2017 рік на суму 5828,55 грн., за 2018 рік на суму 7684,50 грн.;
- п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 «г» ст. 198, п. 199.1 ст. 199, п. 200.1 п. 200.2 п. 200.4 «в» ст. 200 Податкового кодексу України та вимог Наказу Мінфіну від 28.01.2016 № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», внаслідок чого занижено ПДB за грудень 2017 року на суму 40081,00 грн., за січень 2018 року на суму 2350,00 грн., за лютий 2018 року на суму 2193,00 грн., за грудень 2018 року на суму 92361,00 грн. та завищено суму від'ємного значення за грудень 2018 року на суму 43 236,00 грн.;
- п. 1201.1 ст. 1201 Податкового кодексу України, a caме: порушення строку реєстрації податкової накладної на суму ПДB 132 397,0 грн. від 61 до 365 календарних днів;
- п. 22.1 ст. 22, п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України та п. 8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, a саме не подання повідомлення за формою № 20-ОПП на 1 об'єкт рухомого та 1 об'єкт нерухомого майна.
На підставі акту перевірки, 06.02.2020 Головним управлінням ДПС у Волинській області прийняті, зокрема, податкові повідомлення-рішення:
- № 0002553302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку нa доходи фізичних осіб на загальну суму 202695,79 грн., в тому числі: за податковим зобов'язанням - 162156,64 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 40539,15 грн.;
- № 0002563302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 16891,30 грн., в тому числі: за податковим зобов'язанням - 13513,05 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3378,25 грн.;
- № 0002603302, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДB на суму 43 236 грн. та застосовано штрафних (фінансових) сaнкцiй на суму 10 809,00 грн.;
- № 0002613302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДB на загальну суму 171231,25 грн., в тому числі: за податковим зобов'язанням - 136985,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 34246,25 грн.;
- № 0002623302, яким застосовано штраф за затримку реєстрації податкових накладних на загальну суму 66 221,00 грн.
He погоджуючись із наведеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем 19.02.2020 подано скаргу до ДПС України.
Рішенням ДПC України від 14.04.2020 № 13244/6/99-00-08-05-04-06 «Про результати розгляду скарги» скарга задоволена частково, скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.02.2020 № 0002603302 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 10809 грн., в іншій частині - залишено без змін; податкові повідомлення-рішення від 06.02.2020 № 0002553302, №0002563302, № 0002613302, № 0002623302 залишено без змін.
Згідно з пунктом 61.2 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Види перевірок, які контролюючі органи мають право проводити, визначені статтею 75 ПК України, пунктом 75.1 якої визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Відповідно до пунктів 77.1, 77.2, 77.4 статті 74 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Згідно з пунктами 77.6., 77.7 статті 77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
Таким чином, документальна планова виїзна перевірка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка, відповідно до плану-графіка проведення планових документальних перевірок, на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення.
Згідно з пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Відповідно до пункту 79.2 цієї статті документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Отже, з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вище вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої перевірки.
Як слідує з акту документальної планової виїзної перевірки від 11.01.2020 № 311/03-20-33-03/ НОМЕР_1 відповідачем чітко зазначено, що перевірка здійснюється в приміщенні за адресою: м.Луцьк, Київський м-н, 4.
Таким чином, посадовими особами контролюючого органу фактично проведено документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 , оскільки вона проводилась в приміщенні Головного управління ДПС у Волинській області за адресою: м. Луцьк, Київський м-н, 4, що не відповідає виду перевірки, призначеної наказом від 28.11.2019 №1240 як документальна планова виїзна перевірка.
В свою чергу, Податковим кодексом України не передбачено право посадових осіб контролюючого органу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки в приміщенні податкової органу.
При цьому, доказів на підтвердження факту пред'явлення чи ознайомлення позивача із наказом про проведення саме документальної позапланової невиїзної перевірки, яка фактично була проведена у даній справі, відповідачем не надано.
Таким чином, як зазначив суд першої інстанції, такі порушення відповідача обмежили уповноважену особу позивача прийняти участь при проведенні перевірки (дослідження документів, які підтверджують господарську діяльність позивача, та інших документів, які стали підставою для встановлених порушень), так як вона проводилась з порушенням норм Податкового кодексу України у приміщенні ГУ ДПС у Волинській області, а не за місцезнаходженням позивача, як того вимагають норми Податкового кодексу України при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки.
Суд вважає безпідставними доводи відповідача, що з огляду на відсутність офісних приміщень, де була б можливість для проведення перевірки податковим органом, така була проведена в приміщенні податкового органу, оскільки такі спростовуються відомостями, зазначеними в акті перевірки (пункт 1.8), згідно з якими ФОП ОСОБА_1 орендує приміщення інженерно-побутового корпусу за адресою: АДРЕСА_1 .
Щодо виявлених порушень, зафіксованих в акті перевірки, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 164.1. статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Згідно з підпунктами 164.1.1., 164.1.2. пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Статтею 177 ПК України визначено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пунктів 177.1, 177.2, 177.5 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. Фізичні особи-підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Отже, визначальною ознакою понесених протягом календарного року витрат є їх зв'язок із господарською діяльністю фізичної особи-підприємця.
Згідно з пунктом 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать, витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; суми податків, зборів, пов'язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов'язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Згідно з підпунктом 177.4.5. пункту 177.4 статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту; документально не підтверджені витрати.
При цьому, фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару (пункт 177.10 статті 177 ПК України).
Відповідно до підпунктів 5,6 пункту 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 № 481, самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг; у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня.
Аналізуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що чистий оподатковуваний дохід фізичної особи-підприємця за звітний податковий період визначається як різниця між отриманим від провадження господарської діяльності в грошовій та не грошовій формі доходом та документально підтвердженими витратами, що пов'язані з її здійсненням.
При цьому, фізична особа-підприємець може віднести до складу витрат, витрати, що безпосередньо пов'язані з отримання доходів, перелік яких визначено пунктами 177.4.1-177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України за умови, що факт понесення таких витрат підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку.
Як слідує з акту перевірки, перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, відображених у Додатках Ф-2 до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017-2018 роки встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 завищено валові витрати на загальну суму 900870,29 грн., в т. ч. за 2017 pік на суму 388 570,38 грн. та за 2018 рік на суму 512299, 91 гpн.
Тобто, за висновками контролюючого органу позивачем завищено витрати у зв'язку з віднесенням до складу витрат, що безпосередньо пов'язані з отриманням доходів у 2017 році та у 2018 році товарно-матеріальних цінностей, що не реалізовувалися у періоді, що перевірявся.
Так, відповідно до даних податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік позивачем було задекларовано наступні показники: сума одержаного доходу 5 023 921,08 грн.; вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції 4 668 641,33 грн.; витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату 134 315,64 грн. та інші витрати 172 981,58 грн. 3адекларована сума чистого оподатковуваного доходу 47 982,53 грн.
Відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік позивачем було задекларовано наступні показники: сума одержаного доходу 4 372 885,08 грн.; вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції 3 961 034,52 грн.; витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату 165 536,43 грн. та інші витрати 183 355,34 грн. Задекларована сума чистого оподатковуваного доходу 62 958,79 грн.
Як підтверджується матеріалами справи, в підтвердження задекларованих показників у податкових деклараціях за 2017-2018 роки позивачем до перевірки було надано ряд документів, а саме, оригінали банківських виписок за період 01.01.2017 - 31.12.2018; книги обліку доходів тa витрат зa період 01.01.2017 пo 15.08.2019; оригінали видаткових накладних за період 01.01.2017 - 31.12.2018; оригінали товарно-транспортних накладних за період 01.01.2017-31.12.2018; оригінали товарних прихідних накладних за період 01.01.2017 - 31.12.2018; договори, акти виконаних робіт, наданих пocлуг, чеки пo дизпаливу зa період 01.01.2017-31.12.2018.
Факт відсутності витребуваних документів та будь-яких зауважень до правильності їх оформлення в акті перевірки не відображено та додатковими актами не зафіксовано.
Так, у період, що підлягав перевірці, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснювала господарські операції щодо придбання та реалізації продуктів дитячого харчування з такими основними контрагентами-постачальниками: ТОВ «Аніка Днепр», ТОВ «ДК Європродукт», ТОВ «АДХ», ТОВ «Ліндо», ТОВ «Смарті Фемелі», ТОВ «ПІ ДЖІ ТРЕЙД», ТОВ «Барні Хауз», ТОВ «Фрісландкампіна Юей» та контрагентами-покупцями: ПФ «Астрон», ТОВ «Континіум Трейд», ТзОВ Фірма «Волиньфарм», ТзОВ «Сальве», ТзОВ «Торговий дім «Аванта», ДВТП «Волиньфармпостач», що підтверджується відповідними договорами поставки та купівлі-продажу. Оплата за товар здійснювалась з відтермінуванням. Так, спочатку відбувається реалізація товару, a потім oплaтa товару. Taкe відтермінування, відповідно до укладених договорів, в переважній більшості становить 14 календарних днiв.
Разом з тим, як зазначив суд першої інстанції, посадовими особами контролюючого органу не враховано тієї обставини, що відтермінування оплати за отриманий товар прямо впливає на механізм декларування доходів та витрат. Більше того, у періоді, що підлягав перевірці, при декларуванні доходів та витрат позивачем застосовувався касовий метод, при якому датою формування оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження компенсації за відвантажені товари, виконані роботи (надані послуги). Тобто в момент відвантаження товару або підписання акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) дохід не виникає. Водночас витрати, безпосередньо пов'язані з такими доходами, підприємець може відобразити тільки після: 1) оплати таких витрат; 2) надходження грошових коштів або отримання компенсації в натуральній формі від покупця.
При цьому, факт виконання договірних зобов'язань та дата надходження коштів від покупців позивача підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку, оборотно-сальдові відомості пo рахунках 361 та 631.
Крім цього, книга обліку доходів і витрат велася позивачем та була надана до перевірки з усіма підтверджуючими документами про придбання товару. Складський облік позивачем не ведеться, a yci залишки обліковуються виключно пo бухгалтерському обліку.
З огляду на викладене, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 правомірно сформувала витрати по вищевказаних взаємовідносинах, що свідчить про безпідставність висновку контролюючого органу про заниження позивачем загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності на загальну суму 900870,29 грн, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення від 06.02.2020 № 0002553302 та наявність підстав для його скасування.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 06.02.2020 №0002563302, суд приходить до таких висновків.
Так, підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення слугували твердження податкового органу про заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2017-2018 роки.
Підпунктами 1.1-1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначено, що платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Так, з врахуванням вищевказаних норм законодавства військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки судом визнано протиправним збільшення відповідачем суми чистого оподатковуваного доходу позивача за 2017-2018 роки, неправомірним є також донарахування позивачу суми військового збору на суму доходу - 900870,29 грн., що тягне за собою відповідно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2020 № 0002563302.
Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 06.02.2020 № 0002613302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 171231,25 грн. та від 06.02.2020 № 0002603302 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 43236,00 грн. суд зазначає наступне.
Як зазначено в акті перевірки, відповідно до наданих ФОП ОСОБА_1 первинних документів бухгалтерського обліку, a саме: податкових накладних на придбання та реалізацію товарно-матеріальних цінностей, акту інвентаризації від 06.12.2017, a також видаткових накладних з урахуванням залишків, наданих в ході проведення перевірки було визначено суму залишків ТМЦ, яка мaлa б обліковуватися на складах суб'єкта господарювання ОСОБА_1 , станом на 31.12.2017 на суму 779 179, грн. станом на 31.12.2018 нa суму 885 282,77 грн.
Перевіркою встановлено розбіжність в залишках товару за 2017 рік на суму 388 570 грн., за 2018 pік на суму 512 299,31 грн., які підприємцем не було відображено в обсягах реалізованої продукції в перевіряємому періоді, в результаті чого порушено п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.4, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань за 2017 рік на суму 77714,0 грн. ПДВ, що було включено перевіркою до податкового зобов'язання за грудень 2017 року, та за 2018 рік на суму 102459,86 грн., що було включено перевіркою до податкового зобов'язання за грудень 2018 року.
Так, перевіркою правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету ПДВ встановлено, що ФОП ОСОБА_1 занижено ПДВ, яке сплачується до державного бюджету за грудень 2017 року на 40081 грн., за січень 2018 року на суму 2350 грн., за лютий 2018 року на суму 2193 грн., за грудень 2018 року на суму 92361 грн. та завищено суму від'ємного значення за грудень 2018 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду ряд. 21 на суму 43236 грн., чим порушено п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 «г» ст. 198, п. 199.1 ст. 199, п. 200.1 п. 200.2 п. 200.4 «в» ст. 200 Податкового кодексу України та вимоги Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку нa додану вартість».
Разом з тим, враховуючи встановлені судом обставини справи щодо відсутності порушень ФОП ОСОБА_1 в частині заниження доходів за 2017-2018 роки, висновки контролюючого органу в частині заниження ПДВ та завищення суми від'ємного значення ПДВ є також протиправними, що дає підстави для висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 06.02.2020 № 0002613302 та № 0002603302.
Також, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки розбіжності у залишках товару, зазначених в акті перевірки не підтверджені жодними письмовими доказами та первинними документами, тому і висновки контролюючого органу про обов'язок позивача скласти і зареєструвати у ЄРПН податкову накладну на таку суму розбіжностей є безпідставним та необґрунтованим, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення від 06.02.2020 № 0002623302.
Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Що стосується доводів відповідача про неспіврозмірність визначеної судом першої інстанції у рішенні суми витрат на правову допомогу, яка підлягає стягненню на користь позивача, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 21.01.2020, додаток №1 до договору від 21.01.2020, рахунок-фактуру № 50 від 27.05.2020, платіжне доручення від 28.05.2020 № 1358, згідно з яким позивачем сплачено на рахунок Адвокатського об'єднання «АФК» 6000,00 грн. на оплату правової допомоги.
Так, відповідно до рахунку-фактури від 27.05.2020 № 50 надана позивачу правова допомога складається із: ознайомлення з рішенням ДПС від 14.04.2020 № 13244/6-99-00-08-05-04-06 «Про результати розгляду скарги», підготовка правової позиції для захисту клієнта - 2000,00 грн. (2 год.) та підготовка позову - 4000,00 грн. (4 год). Вартість однієї години роботи становить 1000,00 грн.
Таким чином, адвокатським об'єднанням надано позивачу послуги, вартість яких становить 6000,00 грн. Вартість послуг оплачена позивачем в повному обсязі.
Суд вважає безпідставними доводи відповідача про неспіврозмірність визначеної судом першої інстанції у рішенні суми витрат на правову допомогу, яка підлягає стягненню на користь позивача, оскільки судом першої інстанції, враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, керуючись принципом справедливості, та враховуючи позицію відповідача, зменшено заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу до 3500 грн.
Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.
Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.
Що стосується заявленого позивачем клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Як слідує з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представником позивача до суду було надано рахунок-фактуру №117 від 11.11.2020 року та платіжне доручення №1708 від 12.11.2020 року.
Відповідно до рахунку-фактури №117 від 11.11.2020, адвокатським об'єднанням клієнту (позивачу) було надані таку юридичну послугу:
- підготовка і подання до суду відзиву на апеляційну в справі №140/6401/20 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень; Кількість витрачених годин -4, загальна вартість 4000 грн.
Відповідно до платіжного доручення №1708 від 12.11.2020, позивачем сплачено грошові кошти у розмірі 4000,00 грн. за надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 21.01.2020, додатків до договору, та рахунку-фактури №117 від 11.11.2020.
Перевіривши зміст наведених документів, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Так, з долученого рахунку-фактури №117 від 11.11.2020 видно, що вартість наданих юридичних послуг, а саме подання відзиву на апеляційну скаргу, становить 4000,00 грн.
Між тим, зі змісту вказаного відзиву вбачається, що останній фактично тотожний змісту сформованого позивачем адміністративного позову та відповіді на відзив.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
З огляду на викладені обставини, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 4000.00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг). В свою чергу, враховуючи той факт, що адвокатом було проведено певну роботу з підготовки відзиву на апеляційну скаргу, який враховано судом при вирішенні справи, колегія суддів вважає, що розмір витрат на правничу допомогу щодо підготовки відзиву, який підлягає відшкодуванню позивачу у співмірності до наданих послуг становить 2000 грн.
Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року у справі № 140/6401/20 без змін.
Стягнути з Головного управління ДПС у Волинській області (адреса: Київський майдан,4, м. Луцьк, 43010, код ЄДРПОУ 43143484) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 2 000 (дві тисячі) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 08.02.2021 року.