Головуючий суддя у першій інстанції : Леньо С.І.
27 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 463/11693/20 пров. № А/857/459/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Макарика В.Я., Матковської З.М.
за участю секретаря судового засідання: Галаз Ю.А.
представника відповідача: Антоніва В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 07 грудня 2020 року у справі № 463/11693/20 за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації, -
04.12.2020р. позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся в суд з позовом до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації для примусового видворення на строк 6 місяців, а саме до 09.06.2021р.
Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 07.12.2020р. позов задоволено. Суд продовжив строк затримання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 на шість місяців, а саме до 09.06.2021р.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Личаківського районного суду м.Львова від 07.12.2020р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
Представник відповідача Антонів В.В. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, 09.06.2020р. в 08 год. 00 хв. прикордонний наряд відділу прикордонної служби «Сянки» територія Турківського району Львівської області, на напрямку 299 прикордонного знаку на відстані близько 30000 м від лінії державного кордону України, затримав громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який спільно з іншими громадянами Народної Республіки Бангладеш намагався незаконно перетнути державний кордон з України до Республіки Польща, поза пунктом пропуску.
11.06.2020р. Мостиський районний суд Львівської області прийняв рішення про затримання відповідача з метою його ідентифікації, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 поміщено до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України у Чернігівській області де він на даний час перебуває.
Мостиський прикордонний загін направив лист до Департаменту Консульської служби Міністерства Закордонних справ України щодо ідентифікації та документування свідоцтвом на повернення відповідача №21/5351 від 12.06.2020р.
Також, Міністерство закордонних справи України через Посольство України в Республіці Польща направив до Посольства Бангладеш в Республіці Польща запити №71/ВКЗ/6137-500-41313 від 30.06.2020р., №71/ВКЗ/6137-500-45537 від 15.07.2020р.
Львівський прикордонний загін до Департаменту Консульської служби Міністерства Закордонних справ України направив листи щодо ідентифікації та документування свідоцтвом на повернення відповідача №21/9650 від 09.09.2020р., №21/12736 від 06.11.2020р.
Міністерство закордонних справи України через Посольство України в Республіці Польща направив до Посольства Бангладеш в Республіці Польща запити №71/ВКЗ/6137-500-63054 від 28.09.2020р.
Львівський прикордонний загін до Посольства Народної Республіки Бангладеш в Республіці Польща направив повторний запит №21/12736 від 06.11.2020р.
У зв'язку із закінченням шестимісячного терміну утримання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся в суд із позовом про продовження строку затримання.
При цьому, на момент звернення до суду із позовом, відсутня інформація щодо встановлення особи громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою підготовки відповідних документів для його подальшого видворення.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства врегульовані приписами ст.289 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:
1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;
2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Із змісту наведеної норми слідує, що законодавцем фактично виділено окремий випадок звернення із позовною заявою - про затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України у випадку відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України.
З наведеного слідує, що можливість звернення позивача із позовом про затримання іноземця або особи без громадянства з метою його ідентифікації та (або) забезпечення видворення не обов'язково пов'язується законодавцем із наявністю такого факту, як попереднє звернення до суду з позовом про примусове видворення, адже прийняттю рішення про примусове видворення іноземця або особи без громадянства передує процедура його ідентифікації з метою встановлення обставин щодо країни походження іноземця з приводу якої обов'язковому дослідженню підлягають обставини стосовно можливість видворення такої особи саме до обумовленої країни та безпечності для особи такого видворення.
ч. 1 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України (ч.3).
Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Оскільки приписи ст.289 КАС України є спеціальними по відношенню до норми ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також прийняті пізніше ніж вказаний Закон, тому в даному випадку вони користуються пріоритетом у застосуванні.
Із матеріалів справи видно, що фактичні обставини справи свідчать про неможливість ідентифікації іноземця чи особи без громадянства, оскільки у відповідача не виявлено документів щодо країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для встановлення особи.
Водночас, неможливість ідентифікації відповідача є об'єктивною перешкодою для початку процедури його примусового видворення (повернення), оскільки питання визначення країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства залишається не з'ясованим.
Отже, необхідність ідентифікації особи є необхідною складовою для подальшого забезпечення примусового повернення або видворення особи до країни походження.
При цьому, колегія суддів вважає зазначити, що надані суду докази співпраці відповідача не є належними та допустимими, оскільки вони належним чином не завірені, а тому неможливо встановити їх достовірність.
Стосовно наявності правових підстав для продовження строку затримання відповідача колегія суддів виходить з наступного.
ч.4 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Згідно ч.11 ст.289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
ч. 12 даної статті передбачено, що про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:
1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;
2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи (ч.13 ст.289 КАС України).
Відповідно до п.1 розділу VI Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затв. наказом Адміністрації Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ України та Служби безпеки України № 353/271/150 від 23.04.2012 р. (в редакції, чинній на момент закінчення шестимісячного строку тримання) якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.
З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство.
Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Міністерство закордонних справи України повторно.
Як видно із матеріалів справи, позивач вживав заходи з метою ідентифікації громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується листуванням з Посольством Народної Республіки Бангладеш в Республіці Польща. Однак, відповідна інформація щодо особи відповідача на момент звернення до суду з даним позовом не отримана.
Із змісту наведених приписів слідує, що під час вирішення позову про продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, обов'язковому дослідженню судом підлягає, зокрема, наявність умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк.
Також норми ч.12 ст.289 КАС України покладає на позивача обов'язок зазначити у позовній заяві про продовження строку затримання дії або заходи, які вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця чи особи без громадянства, для забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію).
Згідно п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлений свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Із змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» видно що суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Відповідно до п.113 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Чахал проти Великобританії» заява №22414/93, будь-яке позбавлення волі відповідно до статті 5 п.1 (f) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виправдано, тільки поки розглядається питання про висилку. Якщо ця процедура не здійснюється з належною ретельністю, затримання перестає бути допустимим відповідно до статті 5 п.1 (f).
Колегією суддів враховано, що громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійного проживання на території України немає, доказів наявності паспорту останній не надав, а тому названі обставини унеможливлюють ідентифікацію останнього.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. Оскільки, з огляду на викладені обставини з метою завершення процедури ідентифікації та забезпечення умов за яких можливе в подальшому примусове повернення відповідача до країни громадянської приналежності наявні підстави для продовження строку затримання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою його ідентифікації строком на 6 місяці.
Щодо доводів апелянта в частині неналежного позивача.
Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 01.06.2020р. № 52 «Про припинення діяльності Військової частини НОМЕР_1 у результаті реорганізації» припинено діяльності ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) у результаті реорганізації шляхом приєднання до ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 14321653, яку визначити правонаступником в/ч НОМЕР_1 ).
Таким чином, із даним адміністративним позовом звернувся законний правонаступник ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_1 ), а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ).
Щодо доводів апелянта в частині перевищення строку його затримання більше як 18 місяців колегія суддів вважає зазначити наступне.
Як видно із матеріалів справи, громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 затриманий 09.06.2020р.
При цьому, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта, що строк затримання перевищує 18 місяців, оскільки відповідач вже вдруге затримано, а відповідно і строк затримання слід рахувати від останнього його затримання.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду м.Львова від 07 грудня 2020 року у справі № 463/11693/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Бруновська
Суддя В.Я. Макарик
Суддя З.М. Матковська
Постанова в повному обсязі складена 08.02.2021р.