03 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 260/3601/20 пров. № А/857/15873/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Бруновської Н.В., Макарика В.Я.,
при секретарі судового засідання: Герман О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі №260/3601/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про визнання протиправними та скасування постанов (головуючий суддя першої інстанції - Плеханова З.Б., час ухвалення 12:05 год., місце ухвалення - м. Ужгород, дата складання повного тексту - 17.11.2020р.),-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. треті особи ТзОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про визнання протиправними та скасування постанов.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименко Р.В. 21.09.2020 на підставі виконавчого напису №46761 від 14.09.2020 року було винесено постанову ВП№63086583 про відкриття виконавчого провадження, відповідно до якої звернуто стягнення з боржника - ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованість в розмірі 56365,90 грн.
19 вересня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименко Романом Васильовичем на підставі виконавчого напису №46761 від 14.09.2020 року було винесено постанову ВП №63086583 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Вищевказану постанову було надіслано за місцем роботи боржника, копію якої позивачем було отримано 27.10.2020 року.
Позивач вважає вказану постанову протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки виконавець не мав права відкривати дане провадження, у зв'язку з тим, що він, як боржник не має жодного відношення до виконавчого округу м. Києва, адже проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження №63086583 від 14.09.2020 року на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. №46761 від 14.09.2020 року. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко Романа Васильовича від 19.10.2020 року про звернення стягнення на заробітну плату боржника (позивача) на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. №46761 від 14.09.2020 року.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема доводи апелянта зводяться до того, що виконавчому написі №46761 від 14 вересня 2020 року, вказано, що місце проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 . Приватним виконавцем було перевірено виконавчий документ на відповідність вимогам чинного законодавства України. Чинною редакцією Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження. Оскільки, до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича надійшов виконавчий документ, а саме: виконавчий напис №46761 від 14.09.2020 року, у якому зазначено, що боржник проживає у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу. У зв'язку з цим, приватним виконавцем, 21 вересня 2020 року, було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63086583 та не порушено норми Закону України «Про виконавче провадження». З урахуванням наведеного просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
З врахуванням вищенаведеного, та у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268 КАС України розгляд справи проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 07 липня 2008 року позивач змінила прізвище, внаслідок укладення шлюбу з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».
Згідно паспортних даних, ОСОБА_1 , (паспорт серії НОМЕР_1 ) виданий Ужгородським МВ УМВС в Закарпатській області 07 липня 2008 року з 04.08.2009 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
26.05.2008 року між ПАТ «НАДРА БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №128/05-2008, в якому зазначена адреса позивача: АДРЕСА_4 , яка була адресою реєстрації позивача до 04.08.2009 року.
14 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинено виконавчий напис №46761 про звернення стягнення з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , місце проживання АДРЕСА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» 55865,90 грн.
ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. із заявою про примусове виконання рішення, якою просило відкрити за місцем проживання (перебування) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №46761 від 14.09.2020 року виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 у розмірі 56365,90грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича відкрито виконавче провадження ВП №63086583 від 21.09.2020 року з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. №46761 від 14 вересня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованість в розмірі 56365,90 грн. В графі «адреса боржника» вказано АДРЕСА_2 . Дана адреса також зазначена на титульному листі АСВП 63086583
19 жовтня 2020 року, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименко Р.В. на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. № 46761 від 14 вересня 2020 року було винесено постанову ВП 63086583 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Як вбачається з матеріалів справи, в постанові ВП 63086583 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименко Р.В. в графі «боржник» вказано ОСОБА_1 , а в графі «адреса» зазначено: АДРЕСА_2 .
Відповідно до реєстраційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за заданими параметрами за адресою місцезнаходження - нерухомого майна по чотирьом районам міста Києві, в яких знаходиться вулиця Мічуріна, по кожній із адрес відсутні відомості про наявність у даному реєстрі відомостей про наявність такої адреси та відомості про реєстрацію такого типу нерухомості, що свідчить що позивач не є власником житлової квартири у АДРЕСА_2 .
Судом встановлено, що майна чи відкритих банківських рахунків у місті Києві в позивача немає, що стверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що приватний виконавець перед відкриттям виконавчого провадження не перевірив підвідомчість виконавчого напису, надісланого для примусового виконання.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими що відповідають нормам матеріального та процесуального права, обставинам справи з огляду на наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі-Закон №1404, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
Згідно ст. 22 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов'язково зазначаються: 1) виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність; 2) інформація про офіс приватного виконавця; 3) реквізити договору страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця, строк дії договору, інформація про страховика та страхову суму; 4) інформація про помічників приватного виконавця (у разі їх наявності). Приватний виконавець має право розпочати здійснення діяльності з дня внесення інформації про нього до Єдиного реєстру приватних виконавців України.
Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» Міністерство юстиції України забезпечує ведення Єдиного реєстру приватних виконавців України. У Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Згідно ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Згідно статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»: місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Як встановлено судом, відповідач порушив вимоги ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, оскільки прийняв виконавчий документ-виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, де вказано адресу проживання боржника не в місті Києві, тобто поза межами округу, де приватний виконавець має право здійснювати діяльність.
Посилання відповідача на те, що приватний виконавець приймає виконавчі документи за заявою стягувача, у якій останній вказує місце проживання або перебування заявника, і немає повноважень та не зобов'язаний перевіряти цю інформацію, а отже ним правомірно було прийнято виконавчий документ до виконання, є невірними з огляду на наступне.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: в тому числі виконавчих написів нотаріусів ( ст. 3 Закону №1404-VIII).
Вимоги до виконавчого документа встановлені статтею 4 Закону №1404-VIII, зокрема у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Відповідно до ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
З аналізу вищевказаних норм права слідує, що, у заяві про примусове виконання стягувач може надати додаткові відомості, які вказані у статті 26, де зазначено їх вичерпний перелік, тобто відомості, які допомагають виконавцю ідентифікувати особу.
Разом з тим, у даному випадку, судом першої інстанції вірно вказано, що уповноваженим представником стягувача, який звертався із заявою про примусове виконання рішення та третьою особою Приватним нотаріусом Гораєм О.С. вказана додаткова адреса боржника без будь-яких посилань та підтверджень, що не передбачено нормами Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, приватний виконавець приймає до примусового виконання виконавчий документ, а не заяву стягувача і перевіряє на відповідність вимогам ст. 3 Закону №1404-VIII саме виконавчий документ, а не заяву, на підставі якої стягувач звертається для примусового виконання, що випливає з вимог вищевказаної статті 26, оскільки виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі саме виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Відповідно до п. 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5:
Постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа);за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови.
Отже, постанова приватного виконавця не містить інформації, яку додатково надає стягувач у заяві про примусове виконання виконавчого документа, а отже зазначення відповідачем у всіх постановах виконавчого провадження адреси боржника-позивача, яка взагалі жодним документом не підтверджена суперечить вищевказаним вимогам.
Крім цього, апеляційний суд зазначає наступне.
Статтею 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно - територіальної одиниці, в якому особа проживає.
Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати з проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів (ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).
Відповідно до п.3 Постанови КМУ від 02.03.2016 року №207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Таким чином, з аналізу наведених вище норм чинного законодавства України слідує, що законодавець не розділяє поняття «місце реєстрації» та «місце проживання» особи, як окремі категорії, а визначає порядок реєстрації місця проживання особи, оскільки місце проживання особи підлягає обов'язковій реєстрації у встановленому законом порядку.
Отже, у даному випадку, колегія суддів вважає, що наявність у особи, зокрема у позивача у цій справі, зареєстрованого у встановленому порядку місця проживання, як наслідок виключає визначення іншого місця проживання особи.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що єдиним місцем проживання та реєстрації позивача з 04.08.2008 року є АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною відміткою у паспорті, копія якого долучена до позовної заяви та довідкою виданою Відділом реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради 11.11.2020 року №5270/18- 21.
З матеріалів, надісланих відповідачем невідомо, на якій підставі приватний нотаріус, який вчинив виконавчий напис, зазначив у виконавчому написі адресу, яка відміна від тієї, яка міститься у кредитному договорі, на підставі і на виконаним якого вчинено такий виконавчий напис.
Так, у кредитному договорі, що укладений між позивачем та ПАТ «НАДРА БАНК» зазначена адреса позивача: місто Ужгород, вул. Антонівська, 22/2, яка була адресою реєстрації позивача до 04.08.2009 року.
Разом з тим, у виконавчому написі нотаріуса зазначена ідентична адреса боржника, однак в іншому місті, а саме м. Марганець, Дніпропетровської області.
З урахуванням наведеного, у приватного виконавця також були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження, оскільки у виконавчому написі міститься адреса реєстрації Дніпропетровська область, м. Марганець.
Відповідно до п. 2 Постанови КМУ від 29.06.1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Отже, єдиним документом, на підставі якого приватний нотаріус, який вчиняв виконавчий напис, мав прав встановити і зазначити у виконавчому написі адресу боржника (позивача по справі) є саме кредитний договір, що укладений між позивачем та ПАТ «НАДРА БАНК», у якому зазначена адреса відміна ніж та, яка зазначена у виконавчому написі адреса, а надані відповідачем копії кредитного договору та виконавчого напису підтверджують наведений вище висновок.
Щодо доводів апелянта про врахування Постанови Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суд від 09.12.2020р. у справі №460/3537/20, то апеляційний суд зазначає наступне.
Вказаною постановою скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції з тих підстав, що суди попередніх інстанцій, дійшовши помилкового висновку про відсутність підстав для відкриття виконавчого провадження ВП №61679275 внаслідок пред'явлення виконавчого напису не за місцем виконання, не з'ясували всіх інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи і на які посилалися сторони: щодо дотримання процедури повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження, а також щодо протиправності накладення арешту на кошти боржника, що позбавляє Верховний Суд можливості зробити висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог або відмови у їх задоволенні.
Натомість у цій справі судом встановлено, та з матеріалів справи слідує, що позивач постанову про відкриття виконавчого провадження не отримувала, про таку дізналась від свого роботодавця ТОВ «НЬЮ ВІТА ГРУП» у зв'язку із відрахуванням грошових коштів із заробітної плати.
Відповідно до ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Згідно ст. 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Згідно п. 3.1 Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Відповідно до п.7.1 Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.
Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Таким чином, наявність самого рахунку в банку, за відсутності на ньому коштів чи цінностей, не породжує цивільні права та обов'язки, оскільки рахунок це - засіб, механізм, спосіб безготівкового здійснення розрахунків, отримання готівки чи інший спосіб розпорядження коштами, що на ньому знаходяться за волевиявленням власника цих коштів. При цьому, наявність рахунку у банку, місцезнаходження якого зареєстровано у м. Києві, не є тотожнім місцезнаходженню майна боржника, зокрема, його грошових коштів.
Будь-яких доказів на підтвердження знаходження на рахунках за договорами в валюті гривня грошових коштів позивача, або на а інших рахунках, що б давало підстави вважати їх майном боржника матеріали виконавчого провадження не містять.
Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.
Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.
Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Разом з тим, всупереч ч. 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець виконавчого округу Київської області Клименко Р.В. при відкритті виконавчого провадження не пересвідчився з достовірних джерел про наявність майна боржника у відповідному виконавчому окрузі.
Не надано відповідачем і доказів суду про те, що позивача на території виконавчого округу міста Києва є майно, дохід, або наявні грошові кошти у банку.
Суд зазначає, що статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» приватного виконавця зобов'язано надсилати постанову про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом і боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Позивач зазначив, що постанову про відкриття провадження не отримував, доказів протилежного відповідач не надав.
Верховний Суд у справі №916/1605/15-г у рішенні від 08.05.2018 року зауважив наступне: відповідно до статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення зі стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Аналіз наведеної норми свідчить про те, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення.
У разі з'ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.
Отже, приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Клименко Р.В. за наявності достовірної інформації про місцезнаходження боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі, прийнято до виконання виконавчий документ з порушенням правил як територіальної діяльності приватних виконавців, так і ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, судом встановлено, що жодного рішення відповідача, в тому числі і оскаржувані постанови позивач не отримав, чим позивач був позбавлений своїх прав, встановлених статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження».
Як уже зазначалось вище, про наявність виконавчого провадження 63086583 позивачу стало відомо тільки після повідомлення її роботодавця про звернення стягнення на заробітну плату 30.10.2020 року, коли про це її повідомила бухгалтерія роботодавця.
Як встановлено судом, згідно витягу з Єдиного реєстру приватних виконавців приватний виконавець Клименко Р.В. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.
Отже, місце проживання та місце отримання доходів боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Клименко Р.В. здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчі документи у виконавчому провадженні №63086583 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи.
Тобто, відсутнє обґрунтування правомірності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у ВП №63086583 та прийняття виконавчого документу не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, і не за місцезнаходженням його майна - грошових кошів .
Також в постанові про відкриття виконавчого провадження від 21.09.2020 року відсутні будь-які посилання про наявність у боржника іншого майна, місцезнаходження якого підпадає під виконавчий округ приватного виконавця.
Приватним виконавцем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів того, що кошти боржника або інше майно, на момент прийняття оскаржуваної постанови, знаходились на території виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Клименко Р.В. здійснює свою діяльність та відомості, щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса про стягнення з позивача грошових коштів.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Перевіривши оскаржене позивачем рішення, апеляційний суд вважає, що таке не відповідає критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, а представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення чи дії відповідача є правомірними, а натомість вказують на те, що таке прийняте відповідачем необґрунтовано, що дає підстави для визнання його протиправним та скасування.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича - залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі №260/3601/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді Н. В. Бруновська
В. Я. Макарик
Повне судове рішення складено 05.02.2021р.