Справа № 802/326/18-а
08 лютого 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Курка О. П.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення контролю за виконанням судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про проведення перерахунку пенсії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області у якому просив визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати з 6 вересня 2017 року раніше призначеної пенсії на умовах, в порядку та розмірі грошового забезпечення з урахуванням довідки Генеральної прокуратури України від 03.11.2017, виданої на виконання Постанови КМУ №657 від 30.08.2017; зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити з 6 вересня 2017 року пенсію згідно довідки Генеральної прокуратури України від 03.11.2017 №18/377зп, виданої на виконання Постанови КМУ №657 від 30.08.2017.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суд від 06 червня 2018 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову.
Судом задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про проведення перерахунку пенсії.
Зокрема, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті з 6 вересня 2017 року раніше призначеної пенсії на умовах, в порядку та розмірі грошового забезпечення з урахуванням довідки Генеральної прокуратури України № 18/377зп від 03 листопада 2017 року, виданої на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 657 від 30 серпня 2017 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 06 вересня 2017 року відповідно до довідки Генеральної прокуратури України № 18/377зп від 03 листопада 2017 року, виданої на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 657 від 30 серпня 2017 року.
18 січня 2021 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2018 року шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про її виконання.
Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначив про факт невиконання відповідачем постанови суду апеляційної інстанції від 06 червня 2018 року, оскільки розмір отримуваної ним пенсії не є еквівалентним 50% від розміру грошового забезпечення, зазначеного в довідці Генеральної прокуратури України.
Дослідивши матеріали заяви, проаналізувавши докази у їх взаємному зв'язку та сукупності, суд встановив наступне.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суд від 06 червня 2018 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою задоволено адміністративний позов та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 06 вересня 2017 року відповідно до довідки Генеральної прокуратури України № 18/377зп від 03 листопада 2017 року, виданої на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 657 від 30 серпня 2017 року.
23 липня 2018 року Вінницьким окружним адміністративним судом видано ОСОБА_1 виконавчий лист по адміністративній справі №802/326/18-а з виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду щодо перерахунку й виплати пенсії відповідно до довідки Генеральної прокуратури України № 18/377зп від 03 листопада 2017 року.
13 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до УДВС ГТУЮ у Вінницькій області із заявою щодо зволікання з виконанням постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018 року.
У відповідь на вказане звернення УДВС ГТУЮ у Вінницькій області повідомило заявника про те, що виконавче провадження щодо виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2018 року закрито на підставі листа ГУ ПФУ у Вінницькій області про фактичне виконання вищевказаного рішення в повному обсязі.
Зокрема, пенсійним органом повідомлено про добровільне виконання вимог суду та здійснення перерахунку пенсії позивача з урахуванням довідки Генеральної прокуратури України №18/377зп від 03.11.2017 року відповідно до постанови КМУ №657 від 30.08.2017 року.
При цьому, пенсійним органом відзначено, що відповідно до постанови КМУ від 21.02.2018 року №103 позивачу було проведено перерахунок пенсії на підставі довідки №ХЛ-61362 від 03.04.2018 року, виданої Вінницьким ОВК, внаслідок чого розмір його грошового забезпечення з 01.01.2018 року склав 8178,00 грн., а розмір пенсії з 01.01.2018 року обчислений виходячи з 50% від грошового забезпечення склав 4089,00 грн.
Пенсійним органом враховано, що ч. 4 ст. 63 Закону України №2262 та п. 4 Постанови №103 встановлено, що у разі коли внаслідок перерахунку пенсії, передбачених цією постановою, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам які мають право на пенсію згідно із Законом, є нижчим, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, виходячи з вищевикладеного, розмір пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки виданої Генеральною прокуратурою України станом на 01.01.2018 року був більший ніж розмір пенсії після перерахунку відповідно до постанови №103, стягувачу здійснюється доплата в розмірі 9641 грн. до призначеної пенсії станом на 01.01.2018 року - 13 730 грн.
З урахуванням вищевикладеного, пенсійний орган вказав, що в даному випадку забезпечено реалізацію права позивача на перерахунок пенсії та не обмежено його право на отримання пенсії в більшому розмірі.
Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку доводам заявника про наявність підстав для встановлення судового контролю, відзначає наступне.
Згідно статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Приписами ст. 370 КАС України унормовано, що судове рішення, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності,- за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).
За приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
У справі "Сорінг проти Об'єднаного Королівства" від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень-складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Частиною 1 статті 255 КАС України врегульовано, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Положеннями частини першої та другої статті 382 КАС України визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч.8 ст.382 КАС України).
Крім того, відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, КАС України передбачено спеціальні норми, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченими статтями 382, 383 КАС України.
Зазначені правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
При цьому, нормами статей 382-383 КАС України виокремлюються такі види судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу у разі невиконання судового рішення (стаття 382 КАС України) і визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, у разі неналежного виконання судового рішення. (стаття 383 КАС України).
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30 вересня 2020 року у справі № 420/5365/19 та від 30 червня 2020 року у справі №0840/2883/18.
Приписами ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Вказана позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Так, в обґрунтування вимог заяви про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення по справі №802/326/18-а позивачем зазначено, що ГУ ПФУ у Вінницькій області фактично постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2018 року, ухвалену у даній справі, в повному обсязі не виконав, оскільки на даний час він повинен отримувати пенсію у розмірі 14532,13 грн., а фактично отримує лише 13730 грн.
На переконання судової колегії, вказане свідчить, що заявник не заперечує факт вчинення пенсійним органом на виконання рішення суду певних дій, однак вважає їх протиправними та такими, що суперечать висновкам, викладеним у судовому рішенні.
Суд апеляційної інстанції, в розрізі встановлених обставин справи та обсягу здійснених відповідачем дій на виконання рішення суду, вважає, що факт бездіяльності пенсійного органу з виконання рішення у даній справі не встановлений.
Відповідачем вчинені всі можливі дії задля недопущення порушення прав позивача і тому належним способом захисту порушеного, на переконання ОСОБА_1 , права, в даному випадку, є подання заяви в порядку ст.383 КАС України, якою передбачено розгляд заяв про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду, у разі неналежного виконання судового рішення.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення, шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.
Керуючись ст.ст. 243, 325, 328, 329, 382 КАС України, суд
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018 року у справі № 802/326/18-а.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Курко О. П.