Справа № 240/12397/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шуляк Л.А.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
03 лютого 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Курка О. П. Гонтарука В. М. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Черняк А.В.,
представника позивача - Вірьовкіна О.І.
представника відповідача - Домарацької В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Головного управління ДПС у Житомирській області та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В серпні 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області:
- № 0006793305 від 13.05.2020 р. про застосування штрафних санкцій за відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 ПК України, податкових накладних/розрахунків коригування у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання в сумі 30 262 грн.;
- №0006803305 від 13.05.2020 р. про завищення суми від'ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 2 909 грн.;
- №0006813305 від 13.05.2020 р. про завищення бюджетного відшкодування в сумі 57 614 грн., та застосування штрафних санкцій в сумі 14 404 грн., разом - 72 018 грн.;
- № 0006823305 від 13.05.2020 р. про застосування штрафної санкції в сумі 510 грн. за незбереження первинних документів, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року позов задоволено частково.
Судом визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 13.05.2020 року №0006793305, №0006803305, №0006823305. В решті позову відмовлено.
Сторони, не погоджуючись із прийнятим рішенням, оскаржили його в апеляційному порядку.
Позивач в апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду в частині задоволених вимог, та ухвалити рішення про відмову в задоволенні позовної заяви.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечив.
Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечив.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, з огляду на таке.
Як встановлено з матеріалів справи та підтверджено в ході її апеляційного перегляду, Головним управлінням ДПС у Житомирській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2020 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 15.04.2020 року №115/06-30-33-05/ НОМЕР_1 (а.с.22-50).
На підставі вказаного акту відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 0006793305 від 13.05.2020 р. про застосування штрафних санкцій за відсутність складання та/ або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 ПК України податкових накладних/розрахунків коригування у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання в сумі 30 262 грн. (а.с.52);
- №0006803305 від 13.05.2020р. про завищення суми від'ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 2 909 грн. (а.с.54);
- №0006813305 від 13.05.2020 р. про завищення бюджетного відшкодування в сумі 57 614 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 14 404 грн., разом - 72 018 грн. (а.с.56);
- № 0006823305 від 13.05.2020 р. про застосування штрафної санкції в сумі 510 грн. за незбереження первинних документів, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку (а.с.58).
Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем лише частково було доведена правомірність прийнятих рішень.
Колегія суддів, надаючи оцінку доводам апеляційних скарг, відзначає наступне.
Стосовно податкових повідомлень-рішень від 13.05.2020 року №0006803305 та № 0006793305 щодо зменшення від'ємного значення по податку на додану вартість у розмірі 2 909 грн. та застосування штрафних санкцій за відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 ПК України, податкових накладних/розрахунків коригування у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання в сумі 30 262 грн., судова колегія відзначає наступне.
Як встановлено в ході розгляду справи та підтверджено представником відповідача в судовому засіданні, позиція контролюючого органу щодо підставності винесення вищевказаних рішень побудована на тому, що оскільки перша подія "відвантаження товару" відбулась раніше, на території України до моменту початку процедури поміщення товару в митний режим, тому в порушення пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.193.1 ст.193, пп.195.1.1 п.195.1 ст.195 ПК України позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в січні 2020 року в сумі 60 523 грн. в зв'язку із незастосуванням ставки податку на додану вартість - 20 відсотків.
Тобто на переконання податкового органу позивач не мав права на застосування нульової ставки згідно ст. 195 ПК України, оскільки було встановлено факт постачання товарів на митній території України.
Підпунктом "г" п.185.1 ст. 185 ПК України визначено, що вивезення товарів у митному режимі експорту є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ за операціями з експорту товарів є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.
Попередня (авансова) оплата вартості товарів, що вивозяться за межі митної території України чи ввозяться на митну територію України, не змінює значення сум податку, які відносяться до податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку, такого експортера або імпортера (п.187.11 ПК України).
Згідно з пп.195.1.1 п.195.1 ст.195 ПК України операції з вивезення товарів за межі митної території України оподатковуються за нульовою ставкою. При цьому, товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.
Тобто, ПК України не пов'язує застосування нульової ставки ПДВ з умовами поставок або будь-якими іншими умовами зовнішньоекономічного договору, місцем передачі товару, тощо.
Частиною першою ст. 248 МК України визначено, що з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію, розпочинається митне оформлення.
Згідно з частиною п'ятою ст.255 МК України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених МКУ відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Відповідно до п.30 Положення про митні декларації, затвердженого Постановою КМУ №450 від 21.05.2012 р., вивезення товарів за межі митної території України підтверджується у разі поміщення товарів у митні режими.
Процедура отримання платником у Держмитслужбі повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України наведена у п. 31 та п. 32 вищевказаного Положення, залежно від того, яку форму має митна декларація: електронну чи паперову. Для одержання повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України декларант, який здійснив операцію з вивезення товарів, або уповноважена ним особа, повинні звернутися до митного органу, яким оформлено відповідну митну декларацію, із заявою довільної форми.
Саме з повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України підприємство може встановити дату фактичного вивезення за межі митної території України товарів.
Аналіз вказаних норм, дає підстави дійти висновку, що при вивезенні товарів за межі митної території України в режимі експорту застосовується нульова ставка ПДВ.
Отже, суд першої інстанції вірно відзначив, що факт вивезення товарів за межі митної території України, які були поміщені у митний режим експорту, підтверджується митною декларацією, а також повідомленням про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, чого не заперечив і сам відповідач.
При цьому, датою виникнення податкового зобов'язання з ПДВ при експорті товарів є дата оформлення митної декларації, тобто дата завершення процедури митного оформлення експертної операції.
Як встановлено в ході розгляду справи та не заперечувалось сторонами, на виконання умов контракту, укладеного 20.11.2019 року між ФОП ОСОБА_1 (продавець) та нерезидентом ALBIONUS SIA (Латвія) (покупець), позивачем в січні 2020 року зі складу в м. Овруч було відвантажено пиломатеріали та оформлено наступні вантажно-митні декларації:
- ВМД № 310021 від 09.01.2020 р. на поставку деревини : пиломатеріали обрізні хвойних порід, соснові, не шліфовані, не стругані, 4 ґатунку, розміром : 35*85*3900 мм - 39,00 м.куб. вартістю 98148,78 грн. У графі 1 зазначено митний режим - експорт, код-10. У графі 2 "Відправник/експортер", зазначено - UА/2604414455 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , в графі 8 "Одержувач" зазначено - JIANGSU PROVINCIAL FOREIGN TRADE CORP. 24-26 / F XINHUA MANSION NО.55 ZHONG SHAN RD.,NANJING,CHINA, в графі 17 "Країна призначення", зазначено - Китай, в графі 24 "Характер угоди", зазначено - 011 "Купівля-продаж". У графі 29 ВМД вказано "Одеська митниця". Перетин митного кордону відбувся 18.01.2020 р. в 10 год. 31 хв. 44 сек. (а.с.149-150);
- ВМД № 310024 від 23.01.2020 р. на поставку деревини : пиломатеріали обрізні хвойних порід, соснові, не шліфовані, не стругані , 4 ґатунку, розміром : 35*87*3950 мм - 40,45 м.куб. вартістю 103693 92 грн. У графі 1 зазначено митний режим - експорт, код 10. У графі 2 "Відправник/експортер", зазначено - UA/2604414455 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , в графі 8 "Одержувач" зазначено - CHINA SDIC INTERNATIONAL TRADE NANJING CO., LTD ADD: FLOOR 17, NО.2 CHANG JIANG ROAD, NANJING, CHINA, в графі 17 "Країна призначення", зазначено - Китай, в графі 24 "Характер угоди", зазначено - 011 "Купівля - продаж". У графі 29 ВМД вказано "Одеська митниця" . Перетин митного кордону відбувся 26.01.2020 р. в 09 год. 14 хв. 27 сек. (а.с.154-155);
- ВМД № 310135 від 24.01.2020 р. на поставку деревини : пиломатеріали обрізні хвойних порід, соснові, не шліфовані, не стругані, 4 ґатунку, розміром : 35*85*2950/3950 мм - 39,00 м.куб. вартістю 100771,92 грн. У графі 1 зазначено митний режим - експорт, код-10. У графі 2 "Відправник/експортер" зазначено - UA/2604414455 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , в графі "Одержувач" зазначено - XIAMEN ITG PAPER АДРЕСА_1 " зазначено - Китай, в графі 24 "Характер угоди", зазначено - 011 "Купівля-продаж". У графі 29 ВМД вказано "Одеська митниця". Перетин митного кордону відбувся 01.02.2020 р. в 17 год. 34 хв. 05 сек. (а.с.159-160).
Як встановлено зі змісту Акту перевірки від 15.04.2020 р. №115/06-30-33-05/ НОМЕР_1 копії вищевказаних електронних ВМД та повідомлення про перетин митного кордону надавались для перевірки разом з іншими документами. При цьому, будь-яких зауважень до порядку оформлення ВМД в Акті перевірки не відзначено.
Тобто, позивачем доведений факт проведення митного оформлення переданого покупцю у визначеному місці (склад продавця) товару, а тому враховуючи, що оплата за товар відбувалась після митного оформлення, то й право власності на нього покупець набув після його оплати, а не з моменту відвантаження, як вважає контролюючий орган.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ за вказаними операціями з експорту товарів є саме дата оформлення митної декларації, яка засвідчує факт перетину митного кордону України, та яка оформлена відповідно до вимог митного законодавства.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку на дату виникнення податкових зобов'язань зобов'язаний скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений України термін.
Як встановлено судом першої інстанції, на вищезазначені операції з експорту товарів позивачем були складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні із застосуванням нульової ставки ПДВ:
- податкова накладна № 1 від 09.01.2020р. на обсяг постачання 98 148,78 грн.;
- податкова накладна № 3 від 23.01.2020 р. на обсяг постачання 103 693,92 грн.;
- податкова накладна № 4 від 24.01.2020 р. на обсяг постачання 100 771,92 грн. (а.с.167-175).
Тож, враховуючи, що факт вивезення за межі митної території України пиломатеріалів підтверджено позивачем належними доказами, з урахуванням вимог Податкового кодексу України, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для оподаткування цих операцій за нульовою ставкою податку на додану вартість відповідно до з пп.195.1.1 п.195.1 ст.195 ПК України.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності податкових повідомлень-рішень № 0006793305 від 13.05.2020 р. та №0006803305 від 13.05.2020 року, оскільки позивачем на цілком законних підставах при нарахуванні податкових зобов'язань по операціях з експорту товарів покупцю в рамках договору №1/11-19 від 20.11.2019 року застосовано нульову ставку ПДВ.
Отже, доводи відповідача стосовно помилковості висновків суду першої інстанції в повному обсязі спростовуються встановленими обставинами справи, які є належним чином підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 13.05.2020 року №0006823305 судова колегія відзначає, що апеляційна скарга відповідача жодних доводів в спростування висновків суду першої інстанції з даного питання не містить, а отже правомірність скасування вказаного повідомлення-рішення в апеляційному порядку, в призмі положень ст. 308 КАС України, не переглядається.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0006813305 від 13.05.2020, яким позивачу встановлено завищення бюджетного відшкодування в сумі 57 614 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 14 404 грн., судова колегія зазначає наступне.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено нормами ст. 200 ПК України.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Положеннями п.200.4 ст. 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Таким чином, якщо платник заявляє бюджетне відшкодування відповідно вищенаведених законодавчих норм, то на залишку не повинно бути від'ємне значення минулого періоду (відмінного від попереднього), що було оплачено у тому ж минулому періоді. На залишок відносяться суми, що залишаються неоплаченими, тобто кредиторська заборгованість, і по мірі оплати в наступних періодах заявляється до бюджетного відшкодування.
Тобто, відшкодуванню підлягають лише суми ПДВ, які фактично були сплачені.
Додатком 2 до акту перевірки засвідчується, що залишок кредиторської заборгованості позивача на початок періоду по постачальнику ДП "Овруцьке лісове господарство" становив 36 845 грн.
Так, 11.11.2019 сплачено цьому постачальнику 15 000 грн., залишок кредиторської заборгованості - 23376,25 грн., 29.11.2019 сплачено - 10 000 грн., залишок кредиторської заборгованості - 32 972,96 грн., 09.12.2019 сплачено 15 000 грн., залишок кредиторської заборгованості - 25 899,78 грн., 22.01.2020 сплачено 10 000 грн., залишок кредиторської заборгованості - 53 033,78 грн., 24.01.2020 сплачено 16 666,67 грн., залишок кредиторської заборгованості - 36 367,11 грн., 29.01.2020 сплачено 40 000 грн., залишок кредиторської заборгованості - 6 001,07 грн., 30.01.2020 сплачено 2 500 грн., залишок кредиторської заборгованості - 5 769,81 грн.
Як встановлено судом, сплачені суми кредиторської заборгованості зараховувались на погашення боргу в порядку календарної черговості його виникнення, що в повному обсязі підтверджує висновок контролюючого органу про те, що на момент заявлення до відшкодування суми 57 614 грн. по постачальнику ДП "Овруцьке лісове господарство", дана сума ПДВ не була оплачена позивачем у періоді листопад-грудень 2019 року, січень 2020 року, що позбавляє права на її відшкодування саме у вказаному періоді.
З огляду на викладене, суд погоджується з висновком контролюючого органу, який вірно був врахований і судом першої інстанції, про завищення позивачем суми ПДВ, яке підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 57 614 грн., що є порушенням п.200.1, 200.4 ст.200 ПК України.
Тобто, підстав для визнання протиправним податкового повідомлення-рішення №0006823305 від 13.05.2020 в ході апеляційного перегляду справи позивачем не доведено.
При цьому, судова колегія відзначає про необгрунтованість доводів позивача, що містяться в апеляційній скарзі, які грунтуються виключно на суб'єктивному трактуванні скаржником норм чинного податкового законодавства та в сукупності жодним чином не впливають на об'єктивність та правомірність висновків суду першої інстанції.
У даному випадку, під час розгляду справи ні позивачем, ні відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
В даному випадку, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Інші доводи апеляційних скарг не є суттєвими та такими, що потребуютья окремої оцінки судом апеляційної інстанції.
В даному випадку, колегія суддів враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
В аспекті оцінки аргументів сторін в апеляційному провадженні суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційні скарги Головного управління ДПС у Житомирській області та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Курко О. П. Гонтарук В. М.