Справа № 640/8324/20 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.
03 лютого 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Шурка О.І.,
за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс Логістік» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпекс Логістик» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2020 № 0007061404.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ГУ ДПС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки від 03.02.2020 № 126/26-15-05-04-04/37882298 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2020 р. позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 03.03.2020 № 0007061404.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.01.2021.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 продовжено строк розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Імпекс Логістик» (ЄДРПОУ 37882298), якою встановлено порушення останнім п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 193.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого, завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2018 року на суму 3244275,00 грн.
За результатами проведення перевірки було складено акт від 03.02.2020 № 126/26-15-05-04-04/37882298 та винесено податкове повідомлення-рішення від 03.03.2020 № 0007061404, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 3244275,00 грн.
Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного:
- з наданих позивачем первинних документів вбачається, що контрагентом позивача поставлявся такий товар, як система опалення, захисний бокс, опалубка для бетонування, стояки та балки, насоси, датчики, троси, колесо робоче, кран пробковий, сито-ротор, сифони та ін., що свідчить про те, що отримані позивачем товари відповідають та пов'язані з господарською діяльністю позивача;
- позивачем зазначено, що придбані у контрагента товари переміщались по території одного майнового комплексу, що виключало можливість складання товарно-транспортних накладних;
- судом першої інстанції також вказано на те, що сам факт отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами;
- перевіряючи сумніви контролюючого органу щодо реальності господарських операцій позивача з ТОВ «СТАРКФІЛД», судом першої інстанції було допитано у якості свідка директора ТОВ «СТАРКФІЛД» ОСОБА_1 , який працював на посаді вказаного товариства з 28.12.2017 по 02.10.2018, який заперечив надання свідчень органу досудового розслідування по кримінальному провадженню № 32019100000000141 та підтвердив факт здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Імпекс Логістик»;
- за наслідком розгляду спору, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що висновки відповідача не підкріплені належними доказами та не спростовують реальність господарських операцій позивача з його контрагентом, а досліджені господарські операції позивача обумовлені розумними економічними причинами та здійснені з метою отримання матеріальної вигоди.
Доводи апеляційної скарги:
- до перевірки позивачем не було надано документи (зокрема, платіжні доручення за товар, сертифікати походження та якості товару, ТТН, тощо), за фактом чого складено акт від 27.01.2020 про ненадання документів;
- апелянт ставить під сумнів обставини можливості переміщення придбаного товару по території одного майнового комплексу, оскільки доказів оренди складського приміщення ТОВ «Старкфілд» у ТОВ «Імпекс Логістик», а також доказів оплати вартості оренди приміщення за адресою: Одеська обл., м. Подільськ, провулок Довженка, б. 3, як до перевірки та к і до позовної заяви не було надано;
- у ТОВ «Старкфілд» відсутня затратна частина на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг, телефонного зв'язку/Інтернет, інших витрат необхідних для фінансово-господарської діяльності підприємства, характерних для реального сектору економіки;
- сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність ТОВ «Старкфілд» та його контрагентів по ланцюгу постачання свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди;
- допитаний під час розгляду справи в суді першої інстанції не зміг надати достатніх пояснень по операціям, переважно зазначаючи що не пам'ятає обставин по взаємовідносинам з ТОВ «Старкфілд».
Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За нормами п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231).
За визначенням п. п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Нормами п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені вподаткових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.
Згідно із п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У силу ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
При цьому, слід врахувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.
Водночас, нереальність господарських операцій з придбання/постачання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами, і головне, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів, аналізуючи висновки контролюючого органу у взаємозв'язку з висновками суду першої інстанції за наслідком розгляду спору по суті, вважає за необхідне звернути увагу на таке.
З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з ТОВ «СТАРКФІЛД».
Між ТОВ «Імпекс Логістик» (покупець) та ТОВ «СТАРКФІЛД» (постачальник) укладеного договір поставки від 12.02.2018 № 12/02, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця будівельні матеріали, в асортименті, кількості та по цінам, вказаним в накладених, що узгоджується сторонами при кожній поставці, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього Договору.
Асортимент та ціни на товар, що постачається, узгоджуються рахунком-фактурою від постачальника і вказуються від накладних (п. 2.1 Договору).
Загальна вартість цього Договору визначається сумою вартостей товару, що вказана в накладених, виданих на підставі цього Договору (п. 2.2 Договору).
Пунктом 3.3 вказаного Договору, визначено умови поставки, а саме: покупець здійснює вивіз товару зі складу постачальника власними силами та за власний рахунок.
На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано копії договору поставки від 12.02.2018 р. № 12/02, видаткових накладних від 20.02.2018 р. № РН-0000002, від 21.02.2018 р. № РН-0000005, від 23.02.2018 р. № РН-0000007, від 28.02.2018 р. № РН-0000019, від 28.02.2018 р. № РН-0000017, від 28.02.2018 р. № РН-0000016, від 27.02.2018 р. № РН-0000015, від 27.02.2018 р. № РН-0000014, від 26.02.2018 р. № РН-0000013, від 26.02.2018 р. № РН-0000011, від 19.02.2018 р. № РН-0000001, від 19.02.2018 р. № РН-0000012, від 20.02.2018 р. № РН-0000003, від 21.02.2018 р. № РН-0000004, від 23.02.2018 р. № РН-0000006, від 26.02.2018 р. № РН-0000010, від 23.02.2018 р. № РН-0000009, від 23.02.2018 р. № РН-0000008, від 21.02.2018 р. № РН-0000004, податкових накладних від 20.02.2018 р. № 2, від 20.02.2018 р. № 3, від 21.02.2018 р. № 4, від 21.02.2018 р. № 5, від 23.02.2018 р. № 6, від 23.02.2018 р. № 7, від 23.02.2018 р. № 8, від 23.02.2018 р. № 9, від 26.02.2018 р. № 10, від 26.02.2018 р. № 11, від 19.02.2018 р. № 12, від 26.02.2018 р. № 13, від 27.02.2018 р. № 14, від 27.02.2018 р. № 15, від 28.02.2018 р. № 16, від 28.02.2018 р. № 17, від 28.02.2018 р. № 19 та карток по рахунку 631.
Судом першої інстанції було встановлено, що основними видами діяльності позивача є оптова торгівля відходами та брухтом, неспеціалізована торгівля, вантажний автомобільний транспорт, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
Також, позивачем надано копії договорів поставки від 02.01.2019№ ДГ-01/19 та від 08.04.2019 р. № КП-08/04 з первинними документами, що підтверджують подальший рух товарів, придбаних у ТОВ «СТАРКФІЛД».
Колегія суддів вважає правильним посилання суду першої інстанції на те, що товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а також тим, що факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.
Однак, колегія суддів бере до уваги те, що у судовому засіданні в суді першої інстанції 16.06.2020 стороною позивача було надано договір оренди № 03/01-18 від 03.01.2018, укладений між ТОВ «Імпекс-Логістік» (орендодавець) та ТОВ «Старкфілд» (орендар), предметом якого є передача в строкове платне користування майнового комплексу будівель, що розташований за адресою: Одеська область, м. Подільськ, провулок Довженка, будинок 3, а саме, нежиле складське приміщення площею 80 м.кв. (а.с. 202-205 т. 1)
Тож, ураховуючи існування вказаного договору оренди складського приміщення, слідує, що товар, придбавався позивачем у контрагента зі складу, який розташований на території одного майнового комплексу, що і склад товариства позивача, що виключало необхідність здійснення перевезень та доставки придбаного товару.
Однак, колегія суддів враховує кількість товару, що придбавався у ТОВ «Старкфілд», а саме (кількість/кг.), система опалення (1500), захисний бокс (5040), опалубка для бетонування (500), мийка округла, насос (2624), система опалення (340), кран кульовий, компресор з помпою (11180), насос циркуляційний фланцевий (3488), сифон пластиковий (5347), система опалення (700), змішувач для ванни (1583), дзеркало настінне поворотне (881), сифон пластиковий для душ кабіни (6384), колесо робоче, сито ротор (39), сифон пластиковий, кран кульовий з накидною гайкою (6527), угловий умивальник (764). Всього: кількість - 55605, сума з ПДВ грн. - 19465650 грн., ПДВ - 3244275 грн.
З урахуванням того, що ТОВ «Старкфілд» мало в розпорядженні складське приміщення площею 80 кв.м., за доводами сторони позивача переміщення товару здійснювалось лише по території одного майнового комплексу (з інших складських приміщень поставка не відбувалась), колегія суддів вважає сумнівною можливість зберігання такої кількості товару на складі площею 80 кв.м., адже наведений вище товар є здебільшого габаритним, та потребує зберігання у захисних коробках/боксах, що додаткового збільшує об'єм такого товару.
Крім того, стороною позивача доказів оренди складського приміщення ТОВ «Старкфілд» у ТОВ «Імпекс Логістик», а також доказів оплати вартості оренди приміщення за адресою: Одеська обл., м. Подільськ, провулок Довженка, б. 3, як до перевірки так і до позовної заяви не було надано.
На вимогу протокольної ухвали суду апеляційної інстанції, на підтвердження оплати за договором оренди, представником позивача було надано акт прийому-передачі до договору оренди № 03/01-18 від 03.01.2018, заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, договір про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.09.2018. Тобто, з наданих документів, фактично не вбачається за можливе прослідкувати проведення безготівковим розрахунком через банківську установу оплату за оренду складського приміщення орендарем та отримання таких коштів орендодавцем з обов'язковим відображенням цих операцій по фінансовій/податковій звітності.
Додатково, за договором оренди № 03/01-18 від 03.01.2018, п.4.2, орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця до 15 числа, наступного за звітним. 4.3. Орендна плата сплачується орендарем за фактичний термін користування об'єктом оренди. Першим днем строку, за який орендар повинен вносити орендну плату за цим договором, є день підписання сторонами акту прийому-передачі в оренду об'єкта оренди, а останнім днем цього строку є день підписання сторонами акта передання-приймання об'єкта оренди з оренди. (а.с. 202-203 т. 1) Однак, до моменту укладання договору про зарахування зустрічних однорідних вимог - 24.09.2018, сторонами не виставлялись рахунки по орендній платі, не виконувались платежі, не проводились узгодження сум заборгованості з орендної плати.
Також, судом першої інстанції було допитано у якості свідка директора ТОВ «СТАРКФІЛД» ОСОБА_1 , який працював на посаді вказаного товариства з 28.12.2017 по 02.10.2018, який заперечив надання свідчень органу досудового розслідування по кримінальному провадженню № 32019100000000141 та підтвердив факт здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Імпекс Логістик» (а.с. 201, 209-210 т. 1). Однак, на більшість запитань суду саме по суті обставин по операціям з ТОВ «Імпекс Логістик», як то походження товару, який продавався, асортимент товару який продавався, документи обліку, кількість працюючих в ТОВ «Старкфілд», свідок відповів що не пам'ятає, що додатково, до наведеного, дає підстави ставити під сумнів товарність та фізичну можливість здійснення операцій між позивачем та ТОВ «Старкфілд» за договором поставки № 12/02 від 12.02.2018.
Додатково, податковий орган вказує на те, що за ТОВ «Старкфілд» звітувало про одну працевлаштовану на підприємстві особу, що не дає змогу виконати обсяг робіт, вказаних у податкових накладних, при цьому, що послуги по залученню стороннього трудового ресурсу не придбавались, про це товариство не звітувало. У ТОВ «Старкфілд» відсутня затратна частина на оренду офісних приміщень, оплату комунальних послуг, зв'язку, інші витрати, що необхідні для здійснення операцій поставки товару з позивачем, що наявні за звичайних ділових відносин у суб'єктів господарювання реального сектору економіки. (а.с. 162-167 т. 1)
Як зазначалось вище, будь-які документи (у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
При цьому, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, недостатність площі складських приміщень, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не придбавались по ланцюгу постачання в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку надані позивачем первинні документи не є достатніми та вичерпними для висновку про реальне виконання договору поставки, оскільки предметом спору в цій справі є підтвердження обставин реальності відображення у податковому обліку господарських операцій, які фактично не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи стосовно врахування наявності у контрагента достатніх трудових ресурсів, матеріальних ресурсів, основних засобів для здійснення відповідної господарської діяльності, можливості зберігати проданий позивачу товар на складі, що свідчить про відсутність реальних правових наслідків за господарськими операціями в межах договору, укладеного позивачем з контрагентом - ТОВ «Старкфілд».
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Висновки суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС у місті Києві.
Колегія суддів вважає, що, у даному випадку, податковим органом було наведено ряд важливих та достатніх доводів на підтвердження висновків акта перевірки, що спростовують можливість реального виконання договору поставки № 12/02 від 12.02.2018, укладеного між ТОВ «Старкфілд» (постачальник) та позивачем (покупець), адже встановлення неможливості здійснити продавцем визначений договором обсяг товару, не може створювати для покупця наслідки у вигляді декларування реального товару.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для розгляду справи та порушено норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення спору.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2020 р. - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс Логістік» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 329 - 331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко
Повний текст постанови складено 08.02.2021.