Справа № 580/4999/20 Суддя (судді) першої інстанції: С.О. Кульчицький
05 лютого 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уманського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уманського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанов, -
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уманського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанов.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Уманський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні в Уманському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, правонаступником якого є Уманський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), перебували на виконанні: виконавчий лист № 705/1807/13-ц, виданий Уманським міськрайонним судом 13.05.2015 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" боргу в суму 631 462,12 грн (ВП №47605977); виконавчий лист № 705/1807/13-ц, виданий Уманським міськрайонним судом 13.05.2015 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" процентів в сумі 466 547,69 грн, пені в сумі 73 332,55 грн, а всього 539 880,24 грн (ВП №47606888).
За заявами представника АТ "Райффайзен Банк Аваль" від 18.05.2015 року, державним виконавцем винесено постанови від 20.05.2015 року про відкриття виконавчого провадження ВП №47605977 та ВП №47606888 і надано боржнику семиденний строк на добровільне виконання вказаних постанов.
У зв'язку з невиконанням постанов про відкриття виконавчого провадження від 20.05.2015 року, державним виконавцем винесено 28.05.2015 року постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у ВП №47606888 у сумі 53 988,02 грн та у ВП №47605977 у сумі 63 462,12 грн.
02.03.2017 року на адресу відповідача надійшли заяви від представника АТ "Райффайзен Банк Аваль" про повернення виконавчих документів стягувачу.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" головним державним виконавцем 03.03.2017 року винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП №47606888 та у ВП №47605977.
06.03.2017 року відповідачем, на підставі постанови № 47605977 від 28.05.2015 року, виданої Уманським РВ ДВС, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53530858 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в сумі 63 146,21 грн.
06.03.2017 року відповідачем, на підставі постанови № 47606888 від 28.05.2015 року, виданої Уманським РВ ДВС, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53532502 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в сумі 53 988,02 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
На момент винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 28.05.2020 діяла редакція Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХIV (далі - Закон № 606-ХIV).
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону № 606-ХIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Частиною 2 ст. 25 Закону № 606-ХIV передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону № 606-ХIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що позивач у добровільному порядку не виконав рішення Уманського міськрайонного суду у справі № 705/1807/13 в частині сплати на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" боргу у сумі 631 462,12 грн, процентів у сумі 466 547,69 грн та пені у сумі 73 332,55 грн.
Отже, відповідачем правомірно винесено, на підставі ст. 28 Закону № 606-ХIV, постанови від 28.05.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору.
02.06.2016 року набирав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), преабмулою якого передбачено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.
За правилами частини п'ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Так, частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною 4 статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року, слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 1340/5053/18.
Відповідачем до матеріалів справи не надано доказів про фактично стягнуту суму боргу. У постановах про повернення виконавчого документа стягувачу від 03.03.2017 року ВП № 47606888 та ВП № 47605977 також не зазначено інформацію про суму боргу, що було фактично стягнуто.
Таким чином, на момент винесення оскаржуваних постанов (06.03.2017 року) у відповідача не було підстав для стягнень виконавчого збору, відповідно до ст. 27 Закону № 1404-VIIІ, в тому розмірі, що вказаний у постановах про відкриття виконавчого провадження, оскільки обов'язковими умовами для стягнення виконавчого збору є фактичне виконання виконавчого документа та вжиття державним виконавцем заходів з примусового виконання рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Уманського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.