Справа № 826/12637/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.
28 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О.
суддів: Парінова А.Б., Ключковича В. Ю.
за участю секретаря: Волошка О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Меблісам" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 19.11.2020) у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Меблісам" до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0482971209 від 31.07.2018р., -
Приватне акціонерне товариство «Меблісам» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0482971209 від 31 липня 2018 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року у задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства "Меблісам" відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує посиланням на норми права та практику судів адміністративної юрисдикції без зазначення у апеляційній скарзі без обґрунтування неправильності чи неповноти дослідження доказів і встановлення обставин у справі.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік приватного акціонерного товариства «Меблісам», за результатом якої складено акт від 05 липня 2018 року №301/26-15-12-09-19/31901105 (далі - акт перевірки).
Проведеною перевіркою встановлено, що сума податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб, зазначена позивачем в уточнюючій податковій декларації за 2018 року з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) реєстраційний номер 9120547103 від 15 червня 2018 року, є нижча ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки відсоткова ставка податку, застосована платником, не відповідає вимогам пункту 5.4 Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у місті Києві» із змінами та доповненнями.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0482971209 від 31 липня 2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 785101,33 грн.
Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 269, 270, 271 Податкового кодексу України встановлено, що платниками земельного податку є власник землі, земельних часток (паїв) і землекористувачі, об'єктом оподаткування земельним податком є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, базою оподаткування є нормативно грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації.
Пунктом 274.1 статті 274 Податкового кодексу України встановлено, що ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.
Згідно пунктом 12.4 статті 12 Податкового кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад щодо податків та зборів належить: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок визначених цим Кодексом; до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення про встановлення місцевих податків і зборів, зміну розміру їх ставок об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Положення про плату за землю в місті Києві", пунктом 5.4 якого встановлено, що плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності па які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (крім комунальної власності) встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі визначеному п. 5.3 цього Положення.
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою встановленою у порядку, передбаченому ст.. 46 Податкового кодексу з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Рішенням Київської міської ради від 03 липня 2014 року №23/23 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва" у складі технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва затверджено нормативну і ротову оцінку земель міста Києва.
Відповідно до вимог статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, земельна ділянка, кадастровий номер 79:348:0004, використовується позивачем без оформлення права власності, права постійного користування або права оренди цієї земельної ділянки.
Відповідно до довідки №1004935 від 09.07.2015 року, розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер 79:348:0004) по вул. Онуфрія Трутенка, 10 у Голосіївському районі м. Києва площею 19912 кв.м. складає -70808103,33 грн з урахуванням коефіцієнтів індексації грошової оцінки 1.433 та 1,06.
Відтак, як вірно встановлено судом першої інстанції, розрахунок розміру земельного податку за січень-травень 2018 року становить 885101,30 грн. (70808103,33 грн (НГО земельної ділянки) х 3% (ставка податку) = 2124243,10 грн (річна сума земельного податку за січень-грудень 2018 року): 12 (міс.) х 5 (міс.) 885101,30 грн (сума земельного податку за січень-травень 2018 року).
Натомість, як вбачається з акту перевірки та не заперечується позивачем, відповідно до уточнюючої податкової декларації за 2018 рік з плати за землю №9120547103 від 15 червня 2018 року позивачем ставку земельного податку зазначено як 1% замість розміру ставки земельного податку 3%, встановленого пунктом 5.4 рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" та визначено в сумі 295033,75 грн, що призвело до заниження зобов'язання за вказаний період.
З урахуванням того, що позивачем застосовано ставку земельного податку нижчу ніж визначено пунктом 5.4 рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв відповідно до норм чинного на момент прийнятті такого податкового повідомлення-рішення законодавства.
Як вбачається із змісту доводів апеляційної скарги, що за своїм змістом є аналогічними доводам заявленого позову, апелянт зазначає, приписи 5.4 рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" на час вирішення даного спору по суті визнано нечинними та протиправними у судовому порядку, а відповідне рішення суду набрало законної сили.
Натомість, як вірно встановлено судом першої інстанції, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/13819/18, яким задоволено позов приватного акціонерного товариства "Меблісам" до Київської міської ради щодо визнання протиправним та нечинним пункт 5.4. Положення про плату за землю в місті Києві набрало законної сили лише 09 червня 2020 року, в той час як спірне рішення податкового органу постановлено 31 липня 2018 року.
Приписами частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Відтак, станом на час виникнення спірних правовідносин пункт 5.4 рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" був чинним та підлягав застосуванню.
Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що при визначенні судом правомірності дій податкового органу щодо визначення допущення позивачем порушень податкового законодавства є перевірка відповідності дій платника податку нормативно-правовим актам, що були чинними саме на час виникнення спірних правовідносин, а не на час винесення рішення суду.
Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Меблісам" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Меблісам" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0482971209 від 31.07.2018р. залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А.Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 03.02.2021року)