08 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/6583/20
Головуючий в 1 інстанції: Балан Я.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.
суддів: Єщенка О.В. , Танасогло Т.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року по справі № 420/6583/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги,-
У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до суду з позовною заявою, у якій просила:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №0035888-5005-1553 від 24 березня 2020 року;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №0060073-5007-1553 від 18 червня 2019 року;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №062969913101532 від 21 червня 2018 року;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС в Одеській області №186151-50 від 16 жовтня 2019 року.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2017-2019 роки, є неузгодженими податковими зобов'язаннями, оскільки позивачка їх не отримувала, а відповідач не довів належними та допустимими доказами направлення оскаржуваних рішень у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Позивачка наголошує, що Головним управлінням ДПС в Одеській області було порушено строки направлення податкових повідомлень-рішень, а відтак, вони є протиправними та підлягають скасуванню.
За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 08 жовтня 2020 року прийнято рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачкою подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що доказом, який покладено в обґрунтування позовної заяви є факт неотримання позивачкою оригіналів оскаржуваних рішень. Скаржник зазначає, що податкове повідомлення - рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представнику, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС в Одеській області спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.
В силу приписів пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Приморським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області 24 вересня 2013 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.60-62).
Позивачці на праві приватної власності належить об'єкт нерухомого майна: готель, магазин та спортивний центр загальною площею 1866 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно з індексним номером №51172328 від 29.12.2015 року (а.с.6) та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №221649544 від 27.08.2020 року (а.с.101-103).
21.06.2018 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 062969913101532, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, у розмірі 59 712,00 грн. (а.с.84).
Податкове повідомлення-рішення № 062969913101532 від 21.06.2018 року було направлено контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу позивачки: АДРЕСА_1 .
Однак, поштове відправлення повернулось до Головного управління ДПС в Одеській області із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (а.с.85).
18.06.2019 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0060073-5007-1553, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018 рік, у розмірі 69 471,18 грн. (а.с.41).
Податкове повідомлення-рішення № 0060073-5007-1553 від 18.06.2019 року було направлено контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу позивачки: АДРЕСА_1 .
Однак, поштове відправлення повернулось до Головного управління ДПС в Одеській області із відміткою «за закінченням терміну зберігання та неявкою адресата» (а.с.42).
У зв'язку з тим, що станом на 15 жовтня 2019 року за позивачкою рахується податковий борг у сумі 59 712 грн., Головним управлінням ДПС в Одеській області сформовано податкову вимогу форми «Ф» №186151-50 від 16.10.2019 року на загальну суму 59 712,00 гривень.
13.02.2020 року прийнято рішення про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу №24/11/15-32-50-08-08 (а.с.86-87).
24.03.2020 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 0035888-5005-1553, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, у розмірі 77 868,18 грн. (а.с.40).
Податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0035888-5005-1553 від 24.03.2020 року було направлено контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу позивачки: АДРЕСА_1 та було отримано останньою 08.05.2020 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.40).
Податкова вимога форми «Ф» № 186151-50 від 16.10.2019 року та рішення про опис майна у податкову заставу №24/11/15-32-50-08-08 від 13.02.2020 року були направлені контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу позивачки і отримані останньою 08.05.2020 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.89).
Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення та сформовану податкову вимогу протиправними, позивачка звернулась до суду з даною позовною заявою.
Положеннями ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, набрав чинності з 01 січня 2015 року, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпунктом 14.1.157 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Приписами пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.2 п.266.3 ст. 266 Податкового кодексу України).
Згідно до п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно із п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно із підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Як встановлено судом першої інстанції та убачається з матеріалів справи, позивачці на праві приватної власності належить об'єкт нерухомого майна: готель, магазин та спортивний центр загальною площею 1866 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно з індексним номером №51172328 від 29.12.2015 року та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і Реєстру прав власності на нерухоме майно № 221649544 від 27.08.2020 року.
Рішенням Одеської міської ради №6258-VI ВІД 21.01.2015 РОКУ «Про встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки» на 2017,2018,2019 роки встановлена ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного періоду.
21.06.2018 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 062969913101532, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, у розмірі 59 712,00 грн.
18.06.2019 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0060073-5007-1553, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018 рік, у розмірі 69 471,18 грн.
24.03.2020 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 0035888-5005-1553, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, у розмірі 77 868,18 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення було направлено контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу позивачки: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Як убачається з матеріалів справи, податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС в Одеській області № 0060073-5007-1553 від 18 червня 2019 року, № 0060073-5007-1553 від 18 червня 2019 року були надіслані позивачці на адресу за місцем проживання та останнього відомого його місцезнаходження з повідомленням про вручення.
Водночас, вказане поштове відправлення було повернуто на адресу податкового органу із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
При цьому, апеляційний суд зазначає, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС в Одеській області № 0035888-5005-1553 від 24 березня 2020 року було надіслано позивачці на адресу за місцем проживання та повернуто на адресу податкового органу із повідомленням про вручення уповноваженому представнику ОСОБА_1 08.05.2020 року.
За таких обставин, згідно до вимог ПК України, оскаржувані рішення контролюючого органу вважаються врученими позивачці у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення або із зазначенням причин невручення.
Стосовно твердження ОСОБА_1 про не виявлення номерів поштових відправлень оскаржуваних податкових повідомлень-рішень за допомогою сервісу «Пошук поштових відправлень», що свідчить про недостовірність таких документів, колегія суддів зазначає наступне.
Нормативно-правовим актом, який визначає порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку, які регулюють відносини між ними, є Правила надання послуг поштового зв'язку, затвердженні Постановою КМУ від 05.03.2009 № 270.
Згідно із п. 122 Правил заяви про внутрішні реєстровані поштові відправлення, поштові перекази приймаються протягом шести місяців з дня прийняття їх для пересилання, про міжнародні реєстровані поштові відправлення - у строки, передбачені актами Всесвітнього поштового союзу, про міжнародні поштові перекази - у строки, передбачені міжнародні угодами про обмін поштовими переказами.
Таким чином, відповідно до Правил, споживач може розшукати реєстроване поштове відправлення протягом шести місяців з дня прийняття до пересилання реєстрованого поштового відправлення.
Отже вищевказані твердження позивачки є необґрунтованими, оскільки такі доводи не підтверджені належними доказами та є лише припущеннями позивачки.
Доводи скаржника з приводу того, що на повідомленні про вручення поштового відправлення не міститься розписки (підпису) позивачки про отримання податкових повідомлень-рішень, апеляційний суд вважає також необґрунтованими, оскільки відповідно до п. 106 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто", внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" одержувач розписується та зазначає прізвище.
З наведеного убачається, що особистий підпис адресата є обов'язковим лише під час отримання поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто" чи внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Тобто, доказом вручення податкових повідомлень-рішень позивачці у справі є підпис працівника поштового зв'язку, оскільки це поштове відправлення не мало позначок "Вручити особисто" чи "Судова повістка".
Щодо аргументів позивачки про недотримання відповідачем строків направлення податкових повідомлень-рішень, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до положень п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно із підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28.12.2015 року затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, який визначає форму та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (далі - Порядок №1204).
Як зазначено в пункті 2 розділу ІІ Порядку №1204 у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення, зокрема, за формою «Ф» - для платників податків - фізичних осіб, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних із порушенням податкового або іншого законодавства (додаток 1).
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №1204 передбачено, що податкове повідомлення-рішення складається за кожним окремим податком, збором разом із штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) або штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), передбаченими Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) та пенею за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у тому числі за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно до п. 9 розділу ІІ Порядку №1204, до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.
Положеннями п.1 Розділу ІІІ Порядку №1204 встановлено, що структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення відповідно до Кодексу, роздруковує його у двох примірниках (податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» - в одному примірнику) та після погодження з підрозділами правової роботи передає на підпис керівнику (виконуючому його обов'язки, його заступнику або уповноваженій особі) контролюючого органу.
При складанні у передбачених Кодексом випадках податкових повідомлень-рішень в електронній формі необхідно дотримуватись вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронний цифровий підпис".
Після підписання податкове повідомлення-рішення (крім податкового повідомлення-рішення за формою «Ф») не пізніше наступного робочого дня надсилається (вручається) платнику податків. Податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» надсилається (вручається) платнику податків у терміни, встановлені Кодексом для податків на майно фізичних осіб.
Судова колегія апеляційного суду зазначає, що з наявних в матеріалах справи сканкопій оскаржуваних податкових повідомлень рішень не можливо встановити дату надіслання спірних рішень.
Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, можливе несвоєчасне направлення оскаржуваних рішень контролюючого органу не може бути підставою для звільнення платника податку від обов'язку щодо своєчасної сплати суми грошового зобов'язання, а може свідчити лише про процедуру їх направлення (вручення), яка не змінює суті спірних рішень та не повинна сприйматись, як безумовна підстава для висновку щодо протиправності оскаржуваних рішень.
Пункт 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України передбачає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Згідно із п. 56.17 ст. 56 вказаного Кодексу процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, що оскаржувались.
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
Так, за результатами апеляційного перегляду судом встановлено наявність підстав для нарахування грошових зобов'язань позивачці з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, та, як наслідок правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.
Приписами п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно із п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.
Також підпунктом 57.3 ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Наказом Міністерства Фінансів України від 30.06.2017 № 610 «Про затвердження Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків» (Далі - Порядок), який Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 року за № 902/30770 визначено механізм формування, надсилання, вручення та відкликання податкових вимог органами доходів і зборів.
Зокрема, у п. 2 вказано, що Дія цього Порядку поширюється на платників податків, у яких виник податковий борг.
Як убачається з матеріалів справи, у зв'язку з тим, що станом на 15 жовтня 2019 року за позивачкою рахується податковий борг у сумі 59 712 грн., податковим органом було сформовано податкову вимогу форми «Ф» №186151-50 від 16.10.2019 року на загальну суму 59 712,00 грн., яка направлена поштою на адресу боржника та отримана уповноваженим представником 08.05.2020 року згідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Таким чином, податкова вимога надсилалася контролюючим органом та була вручена у належний спосіб, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.
У зв'язку з несплатою суми узгодженого грошового зобов'язання-заборгованості, що підтверджується матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність винесення контролюючим органом податкової вимоги.
Згідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи відповідача, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року по справі № 420/6583/20 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач: Димерлій О.О.
Судді Єщенко О.В. Танасогло Т.М.