08 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/2262/20
Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Димерлія О.О.
суддів: Єщенка О.В. , Танасогло Т.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 року по справі № 540/2262/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАОПТСТРОЙ" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 05.08.2020р. №UA508040/2020/000150/2, -
У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАОПТСТРОЙ" звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 05.08.2020р. №UA508040/2020/000150/2.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що під час митного оформлення контролюючий орган поставив під сумнів заявлену декларантом митну вартість товару, хоча будь-які неточності та розбіжності у документах були відсутні. Також, позивач стверджує, що з метою визначення митної вартості товару за ціною договору декларантом до Чорноморської митниці Держмитслужби надано повний пакет документів. Однак, незважаючи на отримання всіх документів, які підтверджують складові митної вартості товару, митницею прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, яке, на думку позивача, не містить обґрунтованих підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості.
Відповідач з позовними вимогами не погоджувався з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву зазначаючи, що 05.08.2020 р. з метою здійснення митного оформлення товару ТОВ «МЕГАОПТСТРОЙ» до митного органу подано митну декларацію №UA508040/2020/006899. У подальшому, товар ввезено на умовах поставки "CIF CHORNOMORSK", на виконання умов договору від 06.03.2020 року №СН-UA-20/03/06 між ТОВ «МЕГАОПТСТРОЙ» та НОМА APPLIANCES CO., LTD, Китай. Для підтвердження правильності визначення митної вартості декларантом, відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України, подано документи. Під час надходження декларації здійснено перевірку за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, за наслідками якої виявлено ризики, а саме - сформовано перелік попереджень щодо декларанта та обов'язкових митних процедур. Також, під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару було вивчено договір купівлі-продажу та інші документи, подані декларантом для здійснення митного оформлення. За результатом вказаного митним органом установлено, що декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а надані документи містять розбіжності, а саме: у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 19.06.2020 року №ВІН20061157 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця. Поставка товарів здійснюється на умовах поставки «CIF CHORNOMORSK» відповідно до Інкотермс. Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, є, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо здійснювалося страхування). Відповідно до умов поставки CIF згідно з Інкотермс 2010 продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж, при цьому страхування має бути оформлено у вигляді контракту (договору), та продавець повинен надати покупцю страховий поліс чи інше підтвердження страхового покриття. Разом з тим, страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування, не надано. У зв'язку з тим, що документи, надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності та достовірно не підтверджують складові митної вартості, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до статті 53 Митного кодексу України. У відповідь на звернення щодо надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару, декларантом додатково було надіслано лише прайс-лист та комерційну пропозицію, які, на думку відповідача, не спростовують сумнівів щодо достовірності заявленого рівня митної вартості. Декларантом не було надано документів, що містилися у вимозі митного органу. Відтак, заявлену декларантом митну вартість товару не можливо було визначити відповідачем за ціною контракту, у зв'язку з тим, що документи надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості. У рішенні про коригування митної вартості зазначено причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, джерело наявної у митного органу інформації стосовно визначеної митної вартості товару та обґрунтування обраного методу визначення митної вартості. Як висновок, митну вартість товару скориговано та визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на підставі інформації, наявної у митного органу.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 р. по справі № 540/2262/20 адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАОПТСТРОЙ" задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Чорноморської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 05.08.2020р. №UA508040/2020/000150/2.
Задовольняючи адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАОПТСТРОЙ" суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості. При цьому, висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.
Не погодившись з вищеозначеним рішенням суду Чорноморською митницею Держмитслужби подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що судом першої інстанції допущено невідповідність висновків обставинам справи, у зв'язку з чим неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а тому відповідач просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги Чорноморською митницею Держмитслужби зазначено, що приймаючи оскаржуване рішення окружним адміністративним судом не враховано положення розділів VIII та ХІ Митного кодексу України щодо декларування товарів та відомостей необхідних для здійснення їх митного контролю, в тому числі митної вартості. Зокрема, статтею 264 Митного кодексу України установлено, що однією із виключних підстав, за яких митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації, є відсутність у митній декларації усіх відомостей про документи та відсутність документів, перелік яких наведено у статті 335 Митного кодексу України. Тобто, факт подання документів до митного оформлення є підставою для прийняття митної декларації до митного оформлення та контролю. При цьому, неподання, зазначених у статті 53 Митного кодексу України, слугує підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. Таким чином, з огляду на те, що декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а надані документи містили розбіжності, митним органом цілком правомірно прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 05.08.2020р. №UA508040/2020/000150/2.
В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного.
Зокрема, колегією суддів установлено, що 06.03.2020 року між ТОВ «МЕГАОПТСТРОЙ» (Покупець) та компанією НОМА APPLIANCES CO., LTD, Китай (Продавець) укладено контракт №СН-UA-20/03/06, за умовами якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець сплатити та прийняти товар - холодильне устаткування за номенклатурою, кількістю та вартістю, згідно супровідних документів. Постачання товару здійснюється на умовах СIF ODESSA/CHORNOMORSK/PIVDENNYI відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс-2010.
На виконання умов вищевказаного контракту №СН-UA-20/03/06 від 06.03.2020р. Компанією НОМА APPLIANCES CO., LTD, Китай, на умовах поставки СIF ODESSA/CHORNOMORSK/PIVDENNYI, поставлено на користь ТОВ «МЕГАОПТСТРОЙ» товар в асортименті відповідно до комерційного інвойсу (Commercial invoice) №BIH20061157 від 19.06.2020р. на загальну суму 8834,40 USD (доларів США), а саме: 72 камери вертикальні морозильні SMUF-272TWNS.
З метою здійснення митного оформлення товарів, 05.08.2020 року ТОВ «МЕГАОПТСТРОЙ» до Чорноморської митниці Держмитслужби подано митну декларацію №UA508040/2020/005899, у якій митну вартість товару декларантом визначено за ціною контракту в сумі 8834,40 доларів США.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення ТОВ «МЕГАОПТСТРОЙ» до Чорноморської митниці Держмитслужби, разом з декларацією, подано наступні документи: пакувальний лист від 19.06.2020 року, рахунок-фактура (інвойс) від 19.06.2020 року №ВІН20061157; коносамент від 22.06.2020 року №203408988, автотранспортну накладну №35113 від 04.08.2020 року; декларацію про походження товару від 19.06.2020 року №ВІН20061157; зовнішньоекономічний договір (контракт) № СН-UA-20/03/06 від 06.03.2020 року; банківський платіжний документ №26 від 30.07.2020 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору №12 від 19.06.2020 року; заяву декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про відсутність озоноруйнуючих речовин у товарах від 05.08.2020 року; технічний опис від 01.06.2020 року.
Під час перевірки Чорноморською митницею Держмитслужби наданих декларантом на підтвердження митної вартості товару, документів, фахівцями контролюючого органу установлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: не надано страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування. Серед документів наданих митниці для підтвердження заявленого рівня митної вартості відсутня інформація про те, що товар не страхувався покупцем, що може свідчити про приховування достовірної інформації щодо страхування товару; у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 19.06.2020р. №ВІН20061157 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця; додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців. Відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю” слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції).
З урахуванням чого, та з метою підтвердження митної вартості товару, заявленої у митних деклараціях, митним органом на підставі вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України, було зобов'язано декларанта протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи, а саме: якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправника; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертизи організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
У зв'язку з чим, декларантом додатково до митного органу подано: прайс-лист від постачальника (продавця); комерційну пропозицію.
За результатами розгляду питання щодо митного оформлення, зазначеного у митних деклараціях, товару, Чорноморською митницею Держмитслужби прийнято спірне Рішення про коригування митної вартості товарів від 05.08.2020р. №UA508040/2020/000150/2.
Надаючи оцінку рішенню Чорноморської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 05.08.2020р. №UA508040/2020/000150/2, в системному зв'язку з положеннями чинного законодавства України, колегія суддів виходить з наступного,
Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товару, котрий імпортується на митну територію України, та регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Отже, Митним кодексом України передбачено, та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).
Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Згідно із ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів убачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, та відмови у митному оформленні, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Водночас, витребовувати контролюючий орган має лише ті документи, які уможливлюють пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зокрема, як з'ясовано колегією суддів, та зазначено вище, під час перевірки Чорноморською митницею Держмитслужби наданих ТОВ "МЕГАОПТСТРОЙ" для підтвердження митної вартості товару, документів, фахівцями контролюючого органу установлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: не надано страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування. Серед документів наданих митниці для підтвердження заявленого рівня митної вартості відсутня інформація про те, що товар не страхувався покупцем, що може свідчити про приховування достовірної інформації щодо страхування товару; у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 19.06.2020р. №ВІН20061157 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця; додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців. Відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю” слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції).
Між тим, суд не погоджується з означеною позицію митного органу, виходячи з наступного.
06.03.2020 року між ТОВ «МЕГАОПТСТРОЙ» (Покупець) та компанією НОМА APPLIANCES CO., LTD, Китай (Продавець) укладено контракт №СН-UA-20/03/06, за умовами якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець сплатити та прийняти товар - холодильне устаткування за номенклатурою, кількістю та вартістю, згідно супровідних документів. Постачання товару здійснюється на умовах СIF ODESSA/CHORNOMORSK/PIVDENNYI відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс-2010.
Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010), введених в дію Міжнародною торговою палатою, за умовами терміну СIF (Cost, InsuranceandFreight (... namedportofdestination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення), продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. Однак, за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.
Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами поставки CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.
Між тим, формування продавцем ціни на товар та включення до контрактної вартості товару витрат продавця на страхування та перевезення з урахуванням визначених умов поставки CIF, відбувається до моменту фактичного понесення таких витрат продавцем, тому ненадання продавцем товару документів, що підтверджують вартість страхування та транспортування товару до порту призначення, не може свідчити про те, що витрати на страхування та перевезення не включені у вартість товару, так як відповідальність за будь-які наслідки цього несе продавець.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, однак лише у разі якщо страхування здійснювалося.
Таким чином, оскільки окреме страхування товару ТОВ «МЕГАОПТСТРОЙ» не здійснювалось, то відповідно у декларанта відсутні страхові документи та документи, які б містили відомості про вартість страхування.
Аналогічно і транспортні (перевізні) документи надаються до митного органу лише за умовами, якщо понесені витрати на транспортування не включено до вартості товару. У даному випадку, оскільки згідно умов поставки CIF витрати на перевезення товару до порту призначення несе продавець та вартість такого перевезення включена до контрактної ціни товарів, декларант не повинен додатково нести витрати на транспортування вантажу до порту ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNY та надавати перевізні документи.
Пунктом 6.2 контракту від 06.03.2020р. № CH-UA-20/03/06 визначено перелік товаросупровідних документів, а саме: морський коносамент; 2 оригінали специфікації; комерційний рахунок-фактура - 3 оригінали; пакувальний лист - 3 оригінали.
Водночас, за умовами контракту не передбачено передачу покупцю документів про страхування вантажу.
Між тим, під час митного оформлення ТОВ «МЕГАОПТСТРОЙ» до контролюючого органу подано: рахунок-фактуру (інвойс) ВІН20061157 від 19.06.2020р., специфікацію від 19.06.2020р. №12, контракт від 06.03.2020р. № CH-UA-20/03/06, у яких вказано ціну товару з урахуванням умов поставки CIF ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNY.
Таким чином, наданими документами підтверджено, що вищезазначені складові (страхування товару та перевезення до пункту призначення) включено продавцем до ціни товару, яка відображена у відповідних товаросупровідних документах, наданих контролюючому органу для митного оформлення, а отже окремих чи додаткових витрат, які мають включатись до митної вартості імпортованого товару, пов'язаних з доставкою товару до пункту призначення, страхування товару, декларантом не понесено.
Відносно твердження митного органу щодо ненадання декларантом копії митної декларації країни відправлення та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі документи є додатковими для підтвердження або перевірки відомостей, зазначених у митній декларації та їх обов'язкове подання не передбачено ч.2 ст.53 Митного кодексу України, положення якої містять перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника відносно того, що додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість, оскільки означене жодним чином не впливає на ціноутворення та не спростовує реальну вартість товару.
Отже, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), колегією суддів установлено, що ТОВ "МЕГАОПТСТРОЙ", з метою підтвердження митної вартості товару, до Чорноморської митниці Держмитслужби надано усі необхідні документи, які містять необхідну інформацію про товар, та його ціну. Натомість, суб'єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування резервного методу визначення митної вартості товару.
Відповідно до ст.ст.189, 190 Господарського кодексу України, ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Обов'язок доведення митної вартості товару покладено на декларанта. Орган доходів і зборів має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися, у тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.
Зокрема, як убачається із матеріалів справи, з метою забезпечення повноти оподаткування Чорноморською митницею Держмитслужби проведено аналіз баз даних ЄАІС ДФС та установлено, що рівень вартості товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, а саме: товар №1 МД від 05.06.2020р. №UA100410/2020/216781 - 185 дол./США.
Проте, вказана графа оскаржуваного рішення не містить відомостей, які саме товари були використані в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначено фактів, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості, тощо.
До того ж, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару, та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.
Крім того, суд вважає за доцільне наголосити, що відомості, які містяться в інформаційних базах ЄАІС ДФС, мають суто допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором в контексті вчинення відповідних дій.
Також, наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність Чорноморською митницею Держмитслужби належними доказами, що позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесено до декларацій недостовірні чи неточні відомості, або надано документи, котрі містили розбіжності, що у свою чергу унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною контракту.
При цьому, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.
Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Відтак, враховуючи, що декларантом - ТОВ "МЕГАОПТСТРОЙ" до Чорноморськоъ митниці Держмитслужби за вказаним зовнішньоекономічним договором надано усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які цілком достатні для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору), не є обґрунтованим, а тому суперечить основним принципам здійснення державної митної справи, визначеним статтею 8 Митного кодексу України, зокрема, законності, додержання прав, та охоронюваних законом інтересів осіб, та відповідно відсутності підстав для коригування митним органом митної вартості товару.
До того ж, Чорноморською митницею Держмитслужби не доведено, та суду не надано належних доказів на підтвердження правомірності застосування до заявленої ТОВ "МЕГАОПТСТРОЙ" у митних деклараціях митної вартості саме другорядного методу визначення митної вартості резервного, та послідовного вибору методів, як того вимагають положення ч.3 ст.57 Митного кодексу України.
Крім того, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей, та недоліків у поданих документах, не конкретизуючи, у чому саме такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару, та чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, на думку суду, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи відповідача, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано усіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 року по справі № 540/2262/20 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач Димерлій О.О.
Судді Єщенко О.В. Танасогло Т.М.