02 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 280/2879/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
за участю секретаря судового засідання Лащенко Р.В.
за участю представників: позивача - Супрун- Галчанська І.В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 ( суддя першої інстанції Стрельнікова Н.В.) в адміністративній справі №280/2879/20 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування припису та постанови,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області з вимогою визнати протиправними та скасувати припис відповідача про усунення виявлених порушень №ЗП3322/573/АВ/П від 24.10.2019 та постанову відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП3322/573/АВ/П/ТД-ФС від 19.12.2019року.
Позивач вважає, що відповідач допустив порушення порядку проведення перевірки, та складання та вручення акту та припису, порушено право на подачу доказів та зауважень. Звертає увагу на відсутність затвердженої уніфікованої форми акту та припису, які б відповідали останній діючій Методиці. Звертає увагу, що використана відповідачем форма акту та припису була затверджена наказом Мінсоцполітики №1338 від 18.08.2017 на виконання п.24 Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затверджених постановою КМУ від 26.04.2017 №295. Однак вказаний Порядок на момент складання акту та припису вже був визнаний нечинним постановою Шостого апеляційного адміністративного суду по справі №826/8917/17 від 14.05.2019. Вважає, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог статті 24 КЗпП України, зроблені на підставі припущень. Вважає, що відповідачем протиправно накладено на позивача штраф.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у задоволені позову відмовлено.
З апеляційною скаргою звернувся позивач, посилаючись на обставини викладені в обґрунтування позову, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі. Також зазначає, що акт інспекційного відвідування не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки його форма є незатвердженою, інспектором в акті зроблено посилання на постанови, які на даний час не діють. На підтвердження своїх вимог вказує на ту обставину, що форма постанов про накладення штрафу не відповідає вимогам чинного законодавства, так як вона затверджена наказом Міністерства соціальної політики України №1338 від 18.08.2017. Використання даної форми постанови відповідачем є протиправним, оскільки відповідно до п. 4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ №509 від 17.07.2013 постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки. Вказує на те, що постанови про накладення на позивача штрафів ґрунтуються на неналежних та недопустимих доказах і викладені за формою, що не відповідає вимогам п. 4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ №509 від 17.07.2013року. крім того, порушено його право на захист, оскільки був позбавлений можливості надати свої зауваження або заперечення щодо висновків викладених у акті інспекційного відвідування тому що акт та припис були складені в один день.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про час і місце слухання справи, і оскільки їх явка в суді апеляційної інстанції не є обов'язковою, апеляційний розгляд справи проведено у його відсутності.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке слід залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи встановлено, 11.10.2019 року заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області видано наказ № 1833 “Про проведення заходу державного нагляду”, зокрема на підставі інформації отриманої із Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (Василівський відділ обслуговування громадян) від 03.10.2019 №14212-08 про роботодавців в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів, яким наказано забезпечити організацію та проведення заходу державного нагляду (контролю) (інспекційне відвідування) ФОП ОСОБА_1 з питань додержання законодавства про працю у термін по 25.10.2019 (т.2 а.с. 222 зворотній бік).
Крім того, 11.10.2019 року ГУ Держпраці у Запорізькій області видано направлення №3322 на проведення з 15.10.2019 по 25.10.2019 інспекційного відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с. 223 т.2).
За результатами інспекційного відвідування 24.10.2019 складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЗП3322/573/АВ, згідно з Розділом ІІІ якого виявлені зокрема наступне порушення:
“ -Під час проведення інспекційного заходу на ФОП ОСОБА_1 з питань порядку укладення трудових відносин встановлено, що протягом 2018 року та 2019 року 11 фізичних осіб були допущені до роботи без укладення трудового договору, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ОСОБА_11 та ОСОБА_12
- Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридчних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності приватного підприємця є прісноводне рибальство ( КВЕД 03.12).
-Проте, для виконання робіт, відповідно до підприємницької діяльності, не укладено жодного трудового договору. Однак, особи, які виконували роботи за господарською діяльністю підприємця приймались за цивільно-правовими договорами (далі - Договори).
- Слід зазначити, що відповідно до наданого ФОП ОСОБА_1 Дозволу № 107-0177-2019/ЗП на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах виданого Управлінням Державного агентства рибного господарства у Запорізькій області від 11.02.2019 року визначена назва рибогосподарського водного об'єкту - Каховське водосховище та наявність у ФОП ОСОБА_1 рибальських суден ( плавзасобів) -Баркаси промислові: ЯЗП №№0709, 0710, 3658 (власні) 3314, 3316, 3317 (оренда,фрахт), а також дозволені до використання знаряддя лову: дрібновічкові та крупновічковіі сітки ; та інше.
- Під час перевірки змісту наданих Договорів було встановлено, що всі вони ідентичні.
-Протягом 2018 та 2019 років підприємець майже щомісячно переукладав Договори цивільно-правового характеру: з ОСОБА_2 - 8 разів, ОСОБА_3 - 16 разів, ОСОБА_4 - 16 разів, ОСОБА_13 - 16 разів, ОСОБА_6 -18 разів, ОСОБА_7 - 15 разів, ОСОБА_8 -15 разів, ОСОБА_9 - 13 разів, ОСОБА_10 -9 разів, ОСОБА_11 - 4 рази, та ОСОБА_12 - 4 рази
-Тобто, фізичні особи повинні були систематично виконувати певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи та мали постійний характер праці.
-Виходячи з вищевикладеного, відносини які складаються між виконавцем та Замовником передбачають виконання роботи на постійній основі у певний проміжок часу та мають на меті саме процес праці.
-Слід зазначити, згідно з п.4 постанови пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 р. №3 “систематично” це означає не менше трьох разів протягом календарного року. Тобто, підприємець не може укладати з однією і тією самою фізичною особою протягом року більше трьох цивільно правових угод, якщо фізична особа не зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності.
-Встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_14 та ОСОБА_12 повинні були надавати послуги з дотриманням усіх правил безпеки (п.2.2 Договору).
-Та Замовник надає Виконавцю всі необхідні технічні засоби, засоби безпеки, документи, інформацію та довіреності, необхідні для надання послуг (п.3.1 Договору)
-Тобто, зазначеним фізичним особам визначено робоче місце, забезпечено оснащенням для вилову риби та водним транспортним засобом, що передбачено ст. 21, 29 КЗпП України та притаманно трудовим відносинам, а не на свій ризик, як зазначено в ст.837 ЦКУ.
-Зазначені види робіт свідчать про процес праці, а не про його результат.
-Фактично виконавці підпорядковуються внутрішньому трудовому розпорядку (стаття 57, 142 КЗпП України), та наявні ознаки строкового трудового договору (пункт 2 частини 1 статті 23 КЗпП України), оскільки укладені на визначений термін.
-Фізичні особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 виконували роботи з вилову риби (п.2.1 Договору).
-Зазначені види робіт збігаються з колом обов'язків за посадою - рибалка прибережного лову. Ця професія передбачена Класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327 (зі змінами): “рибалка прибережного лову” - код професії за КП - 6152(6).
-При цьому класифікатор призначений для застосування центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Федерацією роботодавців України, всіма суб'єктами господарювання під час запису про роботу у трудові книжки працівників.
-В завданнях Замовника не вказується конкретний кінцевий результат послуги, із зазначенням кількісних і якісних показників, після досягнення (виконання) яких договір вважається виконаним і дія його припиняється.
-Таким чином, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 були допущені до роботи без укладання трудового договору, оформленою наказом чи розпорядженням директора підприємства, що є порушенням вимог частини 3 статті 24 КЗпП України : “Працівник не може бути допущений до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ”.
В Акті інспектування в розділі “опис пояснень, зауважень або заперечень” позивачем зроблений напис наступного змісту: “ З актом від 24.10.2019 не згоден, порушень діючого законодавства не допускав 29.10.2019”. (а.с. 37 т.1).
24.10.2019 інспектором праці винесено Припис про усунення виявлених порушень №ЗП/3322/573/АВ/П, яким ФОП ОСОБА_15 зобов'язано усунути виявлені в ході інспекційного відвідування порушення (т.1 а.с.39-40).
У зв'язку з виявленими порушеннями, відповідачем 19.12.2019 винесено Постанову про накладення штрафу №ЗП 3322/573/АВ/П/ТД-ФС в розмірі 1 377 090 грн. (а.с.81-83 т.1).
Вважаючи свої права порушеними, а дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з правомірності дій відповідача.
Колегія суддів зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції та не погоджується з прийнятим рішенням з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктами 6, 9 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11 лютого 2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю встановлено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 (в редакції, чинній на момент проведення інспекційного відвідування).
Відповідно до п.2 Порядку №823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Згідно з п.5 Порядку №823, інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
Згідно з пунктом 19 Порядку №823, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) , і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою (пункт 20 Порядку №823).
Пунктом 21 Порядку № 295 передбачено, якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Згідно пункту 26 Порядку № 295, у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об'єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках. Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об'єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування. Об'єкт відвідування зобов'язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання. У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об'єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об'єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку №823).
Статтею 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Колегія суддів апеляційного суду враховує, що в Акті інспекційного відвідування від 24.10.2019 року зазначено, що інспекційне відвідування проводилося в присутності підприємця ОСОБА_1 , при цьому на підпис Акт був наданий останньому лише 29.10.2019 року (т.1 ас 37), що вказує на порушення права об'єкта відвідування на ознайомлення із Актом.
Встановлено, Акт та Припис складені в останній день інспекційного відвідування, однак не були надані для ознайомлення, підписання директору об'єкта перевірки, який перебував на робочому місці.
Звідси вбачається порушення права об'єкта відвідування щодо надання заперечень до Акту.
Відповідно до п.21 Порядку №295, якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акту. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Всупереч п. 21 Порядку №295, інспектором було надіслано Акт об'єкту відвідування одночасно з Приписом, що позбавило позивача права надати зауваження, які є невід'ємною частиною Акту.
Щодо правомірності складання Припису в один і той самий день що і Акт слід звернути увагу на п.24 Порядку №295, припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
Всупереч п. 24 Порядку №295 інспектором було винесено Припис одночасно з Актом, що тим самим позбавило права позивача надати зауваження до Акту.
Недотримання інспектором Порядку №295, внаслідок чого мають місце процедурні порушення під час інспекційного відвідування є підставою для скасування Припису.
Враховуючи вищевикладене, недотримання інспектором п.п. 4 п. 13, п. 21, п. 24 Порядку №295 є підставою для скасування припису.
Тобто, процедурні порушення інспектора під час здійснення інспекційного відвідування породжують наслідки скасування Припису.
Колегія суддів не погоджується з позицією представника апелянта, що на час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 та розгляду справи про порушення законодавства про працю чинними не були форми акта інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, та постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, затверджені наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 року №1338 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.12.2017 року за №1500/31368).
Акт інспекційного відвідування та спірна постанова відповідають формі, затвердженій наказом Міністерства соціальної політики України, тому саме лише посилання у такій постанові на пункт 8 Порядку №509, який виключений на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (набрала чинності 31.12.2019року), не веде до порушення прав позивача.
Акт інспекційного відвідування та Постанова про накладення штрафу на позивача відповідала, затвердженій на той момент вказаними нормативними актами, формі.
Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надаючи правову оцінку правомірності спірної постанови про накладення штрафу, колегія виходить з наступного.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно із частиною четвертою статті 256 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із статтею 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
У справі, яка розглядається суди встановили, що оспорювану постанову про накладення на позивача штрафу ухвалено відповідачем за порушення вимог статті 24 КЗпП України, а саме за допуск до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.
Так, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 50 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.
Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до статті 1 Закону України від 14.10.1992 № 2694-XII «Про охорону праці» працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).
Статтею 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 24 КЗпП України).
Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.
Згідно із статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно частин першої та другої статті 928 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно із частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За правилами положень статей 902-903 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Колегія суддів зазначає, що з аналізу чинного законодавства видно, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Так, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.
Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18.
У справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є кінцевий результат, а не процес праці.
Фізичні особи самостійно організовували роботу, отримуючи у користування човен, судно тощо (т.1 ас98-250).
Крім того, основними напрямками діяльності підприємства є використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах та наявність у позивача плавзасобів.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що зазначені вище угоди, укладені позивачем з фізичними особами, були спрямовані на кінцевий результат: вилов риби, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, та не були пов'язана із самим процесом, що є характерним для трудових функцій.
За таких обставин, відповідачем при проведенні перевірки було не вірно встановлено, що позивачем в порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України було допущено працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відтак, при винесенні оскаржуваної постанови відповідач мав би врахувати фактичні обставини справи станом на час винесення спірної постанови.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції винесене з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, тому таке підлягає скасуванню.
Керуючисьст.ст.243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 в адміністративній справі №280/2879/20 скасувати.
Прийняти у справі №280/2879/20 нову постанову, якою позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування припису та постанови задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Запорізькій області про усунення виявлених порушень №ЗП3322/573/АВ/П від 24.10.2019.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП3322/573/АВ/П/ТД-ФС від 19.12.2019.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення складено 05 лютого 2021 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва