03 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 340/3070/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року (суддя 1-ї інстанції Притула К.М.) у справі №340/3070/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області за № 0112088-5207-1123 від 12.06.2020 року на суму 131651,23грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає про протиправність рішення відповідача щодо визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2019 рік, оскільки об'єкт оподаткування не розповсюджується на будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу в якій поросить негайно скасувати рішення суду з тих підстав, що прийнято упереджено та не відповідає фактичним обставинам справи та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що головуючи по справі суддя першої інстанції вже приймав участь у справі №340/811/19, а тому не може розглядати справу повторно. Відмовляючи у задоволенні позову судом не враховано норми пп. «ж» пп.266.2.1 п. 226.2 ст. 266 ПК України. Позивач є фізичною особою-підприємцем, а споруди є сільськогосподарськими.
Відповідач не скористався правом подання відзиву.
Справа була призначена судом апеляційної інстанції до розгляду в порядку письмового провадження, за клопотанням позивача розгляд справи призначено в судовому засіданні.
Сторони повідомлені про день та час розгляду справи.
До суду апеляційної інстанції не з'явились.
Позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи з підстав прийняття участі у розгляді справі №340/811/19 в суді першої інстанції.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, щодо відхилення клопотання позивача, відповідно до ст. 313 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , як фізична особа, на підставі договору купівлі-продажу від 27 листопада 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Колос Н.В. зареєстровано в реєстрі за № 842 набув у власність об'єкт нежитлової нерухомості - комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-13).
Право власності позивача зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.11.2014 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 467596435225 (а.с.14).
За даними Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, комплекс має наступну характеристику: загальна площа - 3334,8 кв.м., має складові частини об'єкту нерухомого майна нежитлові будівлі: кормоцех - Аа; корівник-телятник-ББ1; корівники -В,ГГ1г, молокопункт - Д; будинок тваринника - Ее; пункт штучного запліднення - Ж; навіс - г1; ворота №; огорожа № 1; ганок-кр; вимощення -1.
12.06.2020 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0112088-5207-1123 яким визначено зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єкта нежитлової нерухомості, за період 2019 року в сумі 69 580,60 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення - рішення від 12.06.2020р. № 0112088-5207-1123 в сумі 131651,23грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення та відсутності у позивача пільг при сплаті податку на нерухоме, відмінне від земельної ділянки, передбаченого пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України, оскільки судом встановлено, що між ОСОБА_1 та фермерським господарством “Возний Ігор Васильович”, укладено договір № 20/1 від 30.12.2014 року про надання безоплатних послуг по зберіганню матеріальних цінностей.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до статті 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.
Згідно з підпунктом 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів належать, зокрема, до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Відповідно до приписів пп. «ж» пп. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об'єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Відповідно до пп. 266.4.3. п. 266.4 ст. 266 ПК України, пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до:
об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту;
об'єкта/об'єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Як свідчать встановлені обставини справи, позивач як фізична особа, на підставі договору купівлі-продажу від 27 листопада 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Колос Н.В. зареєстровано в реєстрі за № 842 набув у власність об'єкт нежитлової нерухомості - комплекс, розташований за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, село Веселівка, вулиця Миру (колишня Леніна) будинок 7 (а.с.11-13).
Право власності позивача зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.11.2014 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 467596435225 (а.с.14).
За даними Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, комплекс має наступну характеристику: загальна площа - 3334,8 кв.м., має складові частини об'єкту нерухомого майна нежитлові будівлі: кормоцех - Аа; корівник-телятник-ББ1; корівники -В,ГГ1г, молокопункт - Д; будинок тваринника - Ее; пункт штучного запліднення - Ж; навіс - г1; ворота №; огорожа № 1; ганок-кр; вимощення -1.
Спростовуючи доводи позивача про неврахування пп. «ж» пп. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України, оскільки останній є фізичною особою-підприємцем, а нерухоме майно - споруди сільськогосподарського призначення, суд першої інстанції вірно посилався на наявність доказів, що також містяться в матеріалах справи, що належне позивачу на праві приватної власності майно передано фермерському господарству “ ОСОБА_2 ”, за договором № 20/1 від 30.12.2014 року.
Як свідчать встановлені обставини справи, між ОСОБА_1 та фермерським господарством “Возний Ігор Васильович”, укладено договір № 20/1 від 30.12.2014 року про надання безоплатних послуг по зберіганню матеріальних цінностей за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 50-51)
Відповідно до вказаного договору укладено акт від 30.12.2014р. про приймання передачі нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якого таке майно передано Поклажодавцю - фермерським господарством “Возний Ігор Васильович” на строк з 30.12.2014 по 01.01.2021р. (а.с. 52)
Відповідно довідки ФГ Возний І.В., майно за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.01.2015р. передано на баланс господарству. (а.с. 55)
Таким чином доводи позивача щодо прийняття відповідачем рішення без врахування пп. «ж» пп. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України, спростовуються матеріалами справи, та оскільки об'єкт нерухомого майна, що належить позивачеві на праві приватної власності, здається іншій особі на підставі договору зберігання, є вірними висновки суду першої інстанції, що такі обставини виключають можливість застосування пільги, передбаченої п."ж" пп. 266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України.
Враховуючи зазначене, рішення відповідача від 12.06.2020р. № 0112088-5207-1123 прийнято у відповідності до норм чинного законодавства.
Доводи позивача про визначення податковим повідомленням-рішенням від 12.06.2020р. № 0112088-5207-1123 суми зобов'язання у розмірі 131651,23грн, з яких сума боргу у розмірі 62070,63, не відповідають дійсності, оскільки вказаним рішенням визначено податковий період - 2019рік та суми зобов'язання - 69580,60грн. (а.с. 15). Нарахування податковим повідомленням-рішенням податкового боргу або його визначення, законодавством не передбачено.
Судом не може бути надана оцінка суми боргу за минулі податкові періоди, зазначеного у повідомленні, оскільки повідомлення не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а позивач не позбавлений права оскаржити рішення податкового органу, що стали підставою для визначення такої суми податкового зобов'язання. (а.с. 15)
Колегія суддів суду апеляційної інстанції також визнає необґрунтованими доводи позивача, що головуючи суддя у справі №340/3070/20 не може її розглядати скільки вже приймав участь у справі №340/811/19, оскільки такі не ґрунтуються на нормах ст. 37 КАС України, а справа №340/3070/20 не є тією самою справою №340/811/19 відповідно до вказаної процесуальної норми.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 229, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі №340/3070/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 08 лютого 2021 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак