02 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 804/14/15
Суддя І інстанції - Тулянцева І.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Мельника В.В., Сафронової С.В.,
за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ТОВ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.12.2014 року № 0004572201, №0004582201, №0004592201.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо не встановлення факту реальності господарських операцій із зазначеними в акті перевірки контрагентами, враховуючи той факт що податковим органом не було взято до уваги наявність усіх первинних документів що підтверджують реальність вказаних операцій. Крім того позивач не може нести відповідальність за дотримання податкової дисципліни своїми контрагентами та третіми особами.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням ГУ ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує на нереальність господарських операцій посилаючись на порушення заповнення товарно-транспортних накладних, відсутність сертифікатів якості на продукцію що поставлялася, невірне відображення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню та ненадання контрагентом позивача ТОВ «Українська нафтогазова компанія» первинних підтверджуючих документів щодо визначення податкових зобов'язань.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ГУ ДПС у Дніпропетровській області підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник ТОВ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» просив відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом у період з 16.10.2014 по 26.11.2014 було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.09.2011 по 31.12.2013.
За результатами перевірки складено акт №3778/04-07-22-01/37837198 від 03.12.2014, в якому зазначено про порушення позивачем:
1) п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент вчинення правопорушення), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 084 100,17 грн., в тому числі:
- за 2012 рік - 995 467,59 грн.;
- за 2013 рік - 1 088 632,58 грн.
2) ст.185, ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент вчинення правопорушення), в результаті чого:
завищено ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23 декларації) на загальну суму 2 187 822,19 грн., в тому числі:
- по деклараціях з ПДВ на загальну суму 1 708 093,19 грн., в тому числі по періодам: січень 2013 року - 583 002,00 грн.; лютий 2013 року - 597 184,84 грн.; березень 2013 року - 282 547,00 грн.; травень 2013 року - 66 623,95 грн.; серпень 2013 року - 66 763,00 грн.; грудень 2013 року - 111 972,40 грн.;
- по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2013 року від 29.10.2014 року № 9062408427 на 479 729 грн.
занижено ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (рядок 25 декларації) на загальну суму 386 869,84 грн., в тому числі по періодам: червень 2013 року - 87 101,00 грн.; серпень 2013 року - 108 776,92 грн.; вересень 2013 року - 83 333,33 грн.; жовтень 2013 року - 107 658,59 грн.
На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем 23.12.2014 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 0004572201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 2 605 125,21 грн., в т. ч. за основним платежем в розмірі 2 084 100,17 грн. та за штрафними санкціями - 521 025,04 грн.;
- № 0004582201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 580 304,76 грн., в т. ч. за основним платежем в розмірі 386 869,84 грн. та за штрафними санкціями - 193 434,92 грн.;
- № 0004592201, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2 187 822,19 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 093 911,10 грн.
Висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та заниження зобов'язань з податку на додану вартість, ґрунтуються на тому, що за результатами дослідження первинних документів щодо транспортування придбаних товарів (наданих товарно-транспортних накладних та подорожніх листів) виявлено недоліки в їх заповненні (дефектність), а саме встановлено податковим органом відсутність інформації в певних графах (не вказано номер подорожнього листа, не зазначено вид перевезень, відомості про доручення, не розшифровано підписи осіб, не заповнена інформація про вантажно-розвантажувальні операції, а саме інформація щодо навантаження та розвантаження в графах: 15, 16-17, 18-20, 21-22, 23, 24-47 тощо).
Окрім того, в акті перевірки зазначено про виявлені неточності в кількості придбаної продукції та кількості сертифікованої продукції згідно наданих до перевірки сертифікатів.
Також, податковим органом, як одну з підстав не підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія «Металозбут», зазначено про наявність інформації про господарську діяльність вказаного контрагента (неодноразова зміна виду діяльності, адреси, посадових осіб), що ставлять під сумнів реальність здійснення господарських операцій з постачання труб з пункту навантаження м. Дніпропетровськ. Внаслідок дефектності наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, на думку відповідача, не виявлено фактичного відвантаження товару, його реальне транспортування, оскільки не надані належним чином складені первинні документи, на підставі яких відбувався рух товарів від продавця (постачальника) до покупця та які підтверджують реальність здійснення господарської операції.
Аналогічні порушення викладені в частині акту перевірки, яка стосується правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Підставою для не підтвердження реального здійснення господарських операцій по постачанню природного газу є отримання податкової інформації у вигляді акту Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 12.08.2014 року № 1137/20-38-23-01-04/37764888 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Українська нафто-газова компанія» (податковий номер 37764888) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2012 року по 16.01.2014 року».
З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період позивач мав господарські операції з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» (код 37764888) та ТОВ «Компанія Металозбут» (код 37442787).
Так між 26.10.2012 між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Металозбут» (постачальник) укладено договір поставки № 2610-2, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується передати (поставити) продукцію у визначений строк у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її в порядку та на умовах, встановлених договором (а.с.245-247, т.1).
Найменування, кількість та асортимент продукції визначені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п.2.1). Розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку (п.4.1). Базисні умови поставки продукції визначаються у відповідності до Міжнародних правил ІНКОТЕРМС-2000, які відображаються у специфікаціях (п.5.1). До продукції, що постачається, постачальник надає оригінали наступних документів: накладну (у випадку відвантаження автомобільним транспортом); рахунок-фактуру; сертифікат якості (копія, завірена печаткою постачальника) (п.5.6).
01.11.2012 та 24.12.2013 між сторонами договору поставки №2610-2 укладено додаткові угоди, яким визнались умови поставки товару та строк дії договору поставки №2610-2.
Між покупцем та постачальником підписано специфікації № 1 від 12.11.2012 (а.с.250, т.1), № 2 від 27.11.2012, № 3 від 22.01.2013, № 4 від 22.01.2013, № 5 від 14.02.2013, № 6 від 13.03.2013, № 7 від 26.03.2013, № 8 від 05.06.2013, № 9 від 05.07.2013, № 10 від 22.07.2013, № 11 від 11.09.2013, № 12 від 16.09.2013, № 13 від 20.09.2013, № 14 від 18.10.2013, № 15 від 31.10.2013, № 16 від 06.11.2013, № 17 від 22.11.2013, відповідно до яких ТОВ «Компанія Металозбут» поставило продукцію - труби по ГОСТ 8732-78 різного діаметру, марки сталі та ваги (а.с.1-16, т.2).
На адресу позивача ТОВ «Компанія Металозбут» були виставлені рахунки-фактури №СФ-2711-21 від 27.11.2012 (а.с.48, т.2), № СФ-1211-22 від 12.11.2012 (а.с.55, т.2), № СФ-0103-21 від 01.03.2013 (а.с.109, т.2), № СФ-2706-22 від 27.06.2013 (а.с.123, т.2), № СФ-1607-22 від 16.07.2013 (а.с.138, т.2), № СФ-1608-22 від 16.08.2013 (а.с.139, т.2), № СФ-1609-21 від 16.09.2013 (а.с.156, т.2), № СФ-2409-21 від 24.09.2013 (а.с.166, т.2), № СФ-2409-22 від 24.09.2013 (а.с.167, т.2), № СФ-0710-22 від 07.11.2013 (а.с.188, т.2), № СФ-1111-21 від 11.11.2013 (а.с.189, т.2), № СФ-1211-21 від 12.11.2013 (а.с.190, т.2), № СФ-2711-21 від 27.11.2013 (а.с.191, т.2).
Факт отримання/передачі товарів підтверджується видатковими накладними № РН-201116 від 20.11.2012 (а.с.18, т.2), № РН-201117 від 20.11.2012 (а.с.20, т.2), № РН-211117 від 21.11.2012 (а.с.24, т.2), № РН-211118 від 21.11.2012 (а.с.27, т.2), № РН-221118 від 22.11.2012 (а.с.30, т.2), № РН-221119 від 22.11.2012 (а.с.33, т.2), № РН-231117 від 23.11.2012 (а.с.36, т.2), № РН-261116 від 26.11.2012 (а.с.39, т.2), № РН-291116 від 29.11.2012 (а.с.44, т.2), № РН-291117 від 29.11.2012 (а.с.47, т.2), № РН-301116 від 30.11.2012 (а.с.52, т.2), № РН-031216 від 03.12.2012 (а.с.57, т.2), № РН-201216 від 20.12.2012 (а.с.61, т.2), № РН-201217 від 20.12.2012 (а.с.64, т.2), № РН-211217 від 21.12.2012 (а.с.67, т.2), № РН-211218 від 21.12.2012 (а.с.70, т.2), № РН-290118 від 29.01.2013 (а.с.76, т.2), № РН-130217 від 13.02.2013 (а.с.80, т.2), № РН-200216 від 20.02.2013 (а.с.83, т.2), № РН-200217 від 20.02.2013 (а.с.87, т.2), № РН-200218 від 20.02.2013 (а.с.90, т.2), № РН-210216 від 21.02.2013 (а.с.93, т.2), № РН-210217 від 21.02.2013 (а.с.96, т.2), № РН-220216 від 22.02.2013 (а.с.99, т.2), № РН-040317 від 04.03.2013 (а.с.103, т.2), № РН-040318 від 04.03.2013 (а.с.106, т.2), № РН-040416 від 04.04.2013 (а.с.111, т.2), № РН-180418 від 18.04.2013 (а.с.115, т.2), № РН-180419 від 18.04.2013 (а.с.118, т.2), № РН-040716 від 04.07.2013 (а.с.125, т.2), № РН-040717 від 04.07.2013 (а.с.130, т.2), № РН-100716 від 10.07.2013 (а.с.134, т.2), № РН-060816 від 06.08.2013 (а.с.140, т.2), № РН-160816 від 16.08.2013 (а.с.144, т.2), № РН-160817 від 16.08.2013 (а.с.147, т.2), № РН-160818 від 16.08.2013 (а.с.152, т.2), № РН-260916 від 26.09.2013 (а.с.157, т.2), № РН-260917 від 26.09.2013 (а.с.160, т.2), № РН-011016 від 01.10.2013 (а.с.169, т.2), № РН-011017 від 01.10.2013 (а.с.172, т.2), № РН-011018 від 01.10.2013 (а.с.173, т.2), № РН-021016 від 02.10.2013 (а.с.177, т.2), № РН-040916 від 04.10.2013 (а.с.180, т.2), № РН-221016 від 22.10.2013 (а.с.184, т.2), № РН-081117 від 08.11.2013 (а.с.192, т.2), № РН-111116 від 11.11.2013 (а.с.196, т.2), № РН-111117 від 11.11.2013 (а.с.199, т.2), № РН-131116 від 13.11.2013 (а.с.202, т.2), № РН-291117 від 29.11.2012 (а.с.205, т.2).
Також, позивачем до суду надані сертифікати якості № 2908/5 від 20.11.2012 (а.с.19, т.2), № 2909/5 від 20.11.2012 (а.с.22, т.2), № 2928/5 від 21.11.2012 (а.с.25, т.2), № 2927/5 від 21.11.2012 (а.с.2 8, т.2), № 2938/5 від 22.11.2012 (а.с.31, т.2), № 2937/5 від 22.11.2012 (а.с.34, т.2), № 2936/5 від 22.11.2012 (а.с.37, т.2), № 2960/5 від 25.11.2012 (а.с.40, т.2), № 2946/5 від 23.11.2012 (а.с.41, т.2), № 2936/5 від 22.11.2012 (а.с.42, т.2), № 3006/5 від 29.11.2012 (а.с.45, т.2), № 3006/5 від 29.11.2012 (а.с.49, т.2), № 2717/5 від 30.10.2012 (а.с.50, т.2), № 3007/5 від 29.11.2012 (а.с.53, т.2), № 3025/5 від 30.11.2012 (а.с.58, т.2), № 3044/5 від 03.12.2012 (а.с.59, т.2), № 3206/5 від 20.12.2012 (а.с.62, т.2), № 3219/5 від 20.12.2012 (а.с.65, т.2), № 3220/5 від 21.12.2012 (а.с.68, т.2), № 3025/5 від 30.11.2012 (а.с.71, т.2), № 3007/5 від 29.11.2012 (а.с.72, т.2), № 3221/5 від 21.12.2012 (а.с.73, т.2), № 167/5 від 23.01.2013 (а.с.77, т.2), № 224/5 від 28.01.2013 (а.с.81, т.2), № 187/5 від 26.01.2013 (а.с.85, т.2), № 431/5 від 18.02.2013 (а.с.88, т.2), № 269/5 від 05.02.2013 (а.с.91, 94, т.2), № 432/5 від 18.02.2013 (а.с.97, т.2), № 430/5 від 18.02.2013 (а.с.100, т.2), № 551/5 від 27.02.2013 (а.с.104, т.2), № 551/5 від 27.02.2013 (а.с.107, т.2), № 835/5 від 01.04.2013 (а.с.112, т.2), № 838/5 від 01.04.2013 (а.с.113, т.2), № 952/5 від 16.04.2013 (а.с.116, т.2), № 835/5 від 01.04.2013 (а.с.119, т.2), № 838/5 від 01.04.2013 (а.с.120, т.2), № 1505/5 від 21.06.2013 (а.с.126, т.2), № 1467/5 від 17.06.2013 (а.с.127, т.2), № 1551/5 від 26.06.2013 (а.с.128, т.2), № 1552/5 від 26.06.2013 (а.с.132, т.2), № 1592/5 від 30.06.2013 (а.с.135, т.2), № 1966/5 від 17.07.2013 (а.с.141, т.2), № 1592/5 від 30.06.2013 (а.с.142, т.2), № 1956/5 від 13.08.2013 (а.с.145, т.2), № 1897/5 від 05.08.2013 (а.с.148, т.2), № 1960/5 від 13.08.2013 (а.с.149, т.2), № 2936/5 від 22.11.2012 (а.с.150, т.2), № 1960/5 від 13.08.2013 (а.с.153, т.2), № 2276/5 від 26.09.2013 (а.с.158, т.2), № 2216/5 від 19.09.2013 (а.с.161, т.2), № 2248/5 від 23.09.2013 (а.с.162, т.2), № 2252/5 від 24.09.2013 (а.с.163, т.2), № 2294/5 від 27.09.2013 (а.с.170, т.2), № 2294/5 від 27.09.2013 (а.с.174, т.2), № 2295/5 від 27.09.2013 (а.с.175, т.2), № 2278/5 від 26.09.2013 (а.с.178, т.2), № 1570/5 від 28.06.2013 (а.с.181, т.2), № 1585/5 від 30.06.2013 (а.с.182, т.2), № 2295/5 від 27.09.2013 (а.с.185, т.2), № 1621/3 (а.с.193, т.2), № 719/5 від 19.03.2013 (а.с.194, т.2), № 2620/5 від 11.11.2013 (а.с.197, т.2), № 2619/5 від 11.11.2013 (а.с.200, т.2), № 2285/2 (а.с.203, т.2), № 3006/5 від 29.11.2012 (а.с.206, т.2), № 2717/5 від 30.10.2012 (а.с.207, т.2).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Компанія Металозбут» не є виробником сталевих труб (безшовних горячодеформованих труб) (напівфабрикати). При цьому, згідно сертифікатів якості, виробником цих труб (напівфабрикатів) є ВАТ «Інтерпайп Нижньодніповський трубопрокатний завод», зі складів якого позивач транспортував труби, що доводиться товарно-транспортними накладними, які є в матеріалів справи.
Так, транспортування товару здійснювалось за рахунок покупця на підставі товарно-транспортних накладних: № 2011/2 від 20.11.2012 (а.с.20, т.2), № 2011/1 від 20.11.2012 (а.с.23, т.2), № 2111/2 від 21.11.2012 (а.с.26, т.2), № 2111/3 від 21.11.2012 (а.с.29, т.2), №2211/2 від 22.11.2012 (а.с.32, т.2), № 2211/1 від 22.11.2012 (а.с.35, т.2), № 2311/1 від 23.11.2012 (а.с.38, т.2), № 2611/2 від 26.11.2012 (а.с.43, т.2), № 2911/2 від 29.11.2012 (а.с.46, 51, т.2), № 2911/2 від 29.11.2012 року, № 3011/ від 30.11.2012 (а.с.54, т.2), № 0312/1 від 03.12.2012 (а.с.60, т.2), № 2012/1 від 20.12.2012 (а.с.63, т.2), № 2012/2 від 20.12.2012 (а.с.66, т.2), № 2112/1 від 21.12.2012 (а.с.69, т.2), № 2901/1 від 29.01.2013 (а.с.78, т.2), № 1302/2 від 13.02.2013 (а.с.82, т.2), № 2002/1 від 20.02.2013 (а.с.86, т.2), № 2002/2 від 20.02.2013 (а.с.89, 92, т.2), № 2102/1 від 21.02.2013 (а.с.95,98, т.2), № 2202/1 від 22.02.2013 (а.с.101, т.2), №0403/2 від 04.03.2013 (а.с.105, 108, т.2), № 0404/1 від 04.04.2013 (а.с.114, т.2), № 1804/1 від 18.04.2013 (а.с.117, т.2), № 1804/3 від 18.04.2013 (а.с.121, т.2), № 0407/1 від 04.07.2013 (а.с.129, т.2), № 0407/2 від 04.07.2013 (а.с.133, т.2), № 1007/1 від 10.07.2013 (а.с.136, т.2), №0608/1 від 06.08.2013 (а.с.143, т.2), № 1608-1 від 16.08.2013 (а.с.146, т.2), № 1608-2 від 16.08.2013 (а.с.151, т.2), № 1608-3 від 16.08.2013 (а.с.154, т.2), № 2609/1 від 26.09.2013 (а.с.159, т.2), № 2609/2 від 26.09.2013 (а.с.164, т.2), № 0110/2 від 01.10.2013 (а.с.171, т.2), №0110/1 від 01.10.2013 (а.с.176, т.2), № 0210/1 від 02.10.2013 (а.с.179, т.2), № 0410/1 від 04.10.2013 (а.с.183, т.2), № 2210/1 від 22.10.2013 (а.с.186, т.2), № 0811/1 від 08.11.2013 (а.с.195, т.2), № 1111/1 від 11.11.2013 (а.с.198, т.2), № 1111/2 від 11.11.2013 (а.с.201, т.2), №1311/1 від 13.11.2013 (а.с.204, т.2), № 2911/2 від 29.11.2012 (а.с.208, т.2), відповідно до яких транспортування труб здійснювалось автотранспортними засобами ТОВ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ», що передбачено договором поставки, замовником транспортування вказано ТОВ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ», вантажоодержувачем - ТОВ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ», вантажовідправник - ТОВ «Компанія Металозбут», місце навантаження вказано м. Дніпропетровськ, вулиця Гаванська, 15-Б, вулиця Каштанова 1, що є адресою безпосереднього виробника труб ПАТ «Інтерпайп Нижньодніповський трубопрокатний завод».
Позивачем до суду був наданий договір №МК-111013/1-3 про надання транспортно-експедиційних послуг по автоперевезенню вантажів від 11 жовтня 2013 року, який укладений між TOB «МК Прайм» (Експедитор) та ТОВ «Нікопольський завод сталевих груб «ЮТІСТ» (Клієнт), відповідно до умов якого Клієнт доручає, а Експедитор бере на себе зобов'язання організувати транспортно-експедиційне обслуговування Клієнта, а також надання Клієнтові інших послуг, пов'язаних з міжнародними та внутрішніми перевезеннями вантажів транспортом за плату і за рахунок Клієнта, відповідно до умов, погоджених сторонами в Заявках. Експедитор має право для виконання доручення Клієнта укладати угоди з третіми особами (перевізниками, організаціями з перевалки, перевезення вантажів) від свого імені та за рахунок клієнта.
Відповідно до договору №080612 від 08.06.2012 на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні, який укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Експедитор) та позивачем (Клієнт), Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Замовника виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів (транспортно-експедиторське обслуговування - ТЕО).
Відповідно до договору №230512 від 23.05.2012 на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні, який укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Експедитор) та позивачем (Клієнт), Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Замовника виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів (транспортно-експедиторське обслуговування - ТЕО).
Таким чином, організацією перевезенням вантажів від TOB «Компанія Металозбут» (м. Дніпро) до ТОВ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» (м. Нікополь) займались TOB «МК Прайм», фізичні особи-підприємці ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Надання послуг за вищевказаними договорами експедирування №МК-111013/1-3 від 11.10.2013, №080612 від 08.06.2012 та №230512 від 23.05.2012 підтверджується:
- актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 0104 від 20.11.2012; № 0105 від 21.11.2012; № 0106 від 22.11.2012; № 0107 від 26.11.2012; № 0108 від 26.11.2012; № 0110 від 29.11.2012; № 0113 від 30.11.2012; № 0117 від 03.12.2012; № 0131 від 21.12.2012; № 0014 від 29.01.2013; № 0056 від 13.02.2013; № 0026 від 20.02.2013; № 0063 від 20.02.2013; № 0027 від 21.02.2013; № 0069 від 22.02.2013; № 0061 від 03.04.2013; № 0081 від 18.04.2013; № 0158 від 04.07.2013; № 0366 від 06.08.2013; № 0179 від 16.08.2013; № 0203 від 26.09.2013; № 0208 від 01.10.2013; № 0547 від 02.10.2013; № 0567 від 04.10.2013; №161 від 08.11.2013; №164 від 11.11.2013; №163 від 11.11.2013; №165 від 13.11.2013;
- рахунками, виставленими Експедиторами на адресу ТОВ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ»;
- банківськими виписками, якими підтверджується оплата за отримані послуги від ТОВ «МК Прайм», ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 .
Номери транспортних засобів, які зазначені в актах здачі-приймання робіт (надання послуг), співпадають з номерами транспортних засобів, зазначених в товарно-транспортних накладних.
Оплата на користь ТОВ «Компанія Металозбут» за поставлений товар підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку (а.с.209-238, т.2), а також журналами-ордерами № 6 за відповідні місяці придбання товару та його оприбуткування.
На виконання умов Договору поставки з ТОВ «Компанія Металозбут» № 2610-2 від 26.10.2012 постачальником були виписані наступні податкові накладні: № 192 від 19.11.2012 (а.с.240, т.2), № 201 від 20.11.2012 (а.с.241, т.2), № 223 від 22.11.2012 (а.с.242, т.2), № 301 від 30.11.2012 (а.с.243, т.2), № 215 від 21.11.2012 (а.с.244, т.2), № 302 від 30.11.2012 (а.с.245, т.2), № 112 від 11.12.2012 (а.с.246, т.2), № 214 від 21.12.2012 (а.с.247, т.2), розрахунок №212 від 21.12.2012 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №212 від 11.12.2012 (а.с.248, т.2), № 232 від 23.01.2013 (а.с.249, т.2), № 291 від 29.01.2013 (а.с.250, т.2), № 124 від 12.02.2013 (а.с.1, т.3), № 125 від 12.02.2013 (а.с.2, т.3), № 45 від 04.04.2013 (а.с.3, т.3), № 183 від 18.04.2013 (а.с.4, т.3), розрахунок №44 від 04.04.2013 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №124 від 12.02.2013 (а.с.5, т.3), № 31 від 03.12.2012 (а.с.6, т.3), № 26 від 02.07.2013 (а.с.7, т.3), № 101 від 10.07.2013 (а.с.8, т.3), № 21 від 02.08.2013 (а.с.9, т.3), № 162 від 16.08.2013 (а.с.10, т.3), № 163 від 16.08.2013 (а.с.11, т.3), № 164 від 16.08.2013 (а.с.12, т.3), розрахунок №272 від 27.08.2013 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №21 від 02.08.2013 (а.с.13, т.3), № 244 від 24.09.2013 (а.с.14, т.3), № 1 від 01.10.2013 (а.с.15, т.3), № 21 від 02.10.2013 (а.с.16, т.3), № 41 від 04.10.2013 (а.с.17, т.3), № 221 від 22.10.2013 (а.с.18, т.3), № 72 від 07.11.2013 (а.с.19, т.3), № 82 від 08.11.2013 (а.с.20, т.3), № 112 від 11.11.2013 (а.с.21, т.3), № 131 від 13.11.2013 (а.с.22, т.3).
Прийняття матеріально-відповідальною особою ТОВ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» труби (напівфабрикатів) на склад заготівки ТВЦ від ТОВ «Компанія «Металозбут» підтверджується прибутковими ордерами на кожну поставку, а саме: №424 від 21.11.2012; №423 від 21.11.2012; №422 від 20.11.2012; №421 від 20.11.2012; №426 від 22.11.2012; №425 від 22.11.2012; №427 від 23.11.2012; №420 від 26.11.2012; №444 від 29.11.2012; №445 від 29.11.2012; №443 від 30.11.2012 року; №472 від 03.12.2012; №473 від 20.12.2012; №474 від 20.12.2012; №475 від 21.12.2012; №476 від 21.12.2012; №20 від 29.01.2013; №57 від 13.02.2013; №43 від 20.02.2013; №58 від 22.02.2013; №40 від 20.02.2013; №41 від 20.02.2013; №42 від 21.02.2013; №44 від 21.02.2013; №61 від 04.03.2013; №105 від 18.04.2013; №106 від 18.04.2013; №104 від 04.04.2013; №186 від 04.07.2013; №185 від 04.07.2013; №187 від 10.07.2013; №223 від 06.08.2013; №227 від 16.08.2013; №243 від 26.09.2013; №244 від 26.09.2013; №259 від 01.10.2013; №261 від 01.10.2013; №260 від 01.10.2013; №276 від 22.10.2013; №262 від 02.10.2013; №263 від 04.10.2013; №301 від 11.11.2013; №298 від 11.11.2013; №300 від 08.11.2013; №299 від 13.11.2013.
Об'єм труби (напівфабрикатів), зазначений в прибуткових ордерах, співпадає з об'ємом придбаної труби (напівфабрикатів), який зазначений у видаткових накладних та/або товарно-транспортних накладних.
Прийняття на склад підприємства та використання напівфабрикатів у виробництві також підтверджується звітами руху придбаних напівфабрикатів по складу заготівки ТОВ «НЗСТ «ЮТІСТ» за період, що перевірявся.
Зазначений у вказаних звітах об'єм за стовбцем “надходження” напівфабрикатів співпадає з об'ємом, який вказаний у видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, прибуткових ордерах за конкретний місяць.
Отже, придбані труби по ГОСТ 8732-78 різного діаметру були використані позивачем у подальшому виробництві труб та їх удосконалення.
26.11.2012 між позивачем (покупець) та ТОВ «Українська нафто-газова компанія» (постачальник) (ліцензія на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом серії АГ № 507498) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 01-166 (а.с.23-25, т.3), за умовами якого постачальник зобов'язується передати покупцю природний газ у 2012 і 2013 році в об'ємах до 7 000 000 м.куб., а покупець прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (п.1.1, п.2.1). Об'єм природного газу визначається та узгоджується на кожен місяць шляхом подання заявок постачальнику (п.2.5). Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві в відповідному місяці, оформлюється щомісячними актами приймання-передачі природного газу (п.3.5).
На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем надано акт передачі-приймання природного газу №1 від 31.12.2012 (а.с.36, т.3), відповідно до якого позивачем у грудні 2012 року отримано 624,878 тис. м. куб. газу на загальну суму 2 646 368,03 грн.; акт прийому-передачі природного газу № 1 від 31.12.2012 (а.с.37-38, т.3), про постачання у грудні 2012 року 624 878 м. куб. газу; акт передачі-приймання природного газу № 2 від 31.01.2013 (а.с.39, т.3), відповідно до якого позивачем у січні 2013 року отримано 446,305 тис. куб. м. газу на загальну суму 1 890 108,60 грн.; акт прийому-передачі № 2 від 31.01.2013 (а.с.40-41, т.3) про постачання у січні 2013 року 446 305 м. куб. природного газу; акт передачі-приймання природного газу № 3 від 28.02.2013 (а.с.42, т.3), відповідно до якого у лютому 2013 року отримано 53,700 тис. м. куб. газу на загальну суму 229 569,01 грн.; акт прийому-передачі природного газу № 3 від 28.02.2013 (а.с.43-44, т.3) про постачання в лютому 2013 року 53 700 м. куб. природного газу.
Постачальником були складені податкові накладні № 247 від 12.12.2012 (а.с.65, т.3), № 298 від 17.12.2012 (а.с.66, т.3), № 646 від 27.12.2012 (а.с.67, т.3), № 711 від 28.12.2012 (а.с.68, т.3), № 839 від 31.12.2012 (а.с.69, т.3), № 346 від 23.01.2013 (а.с.70, т.3), № 378 від 24.01.2013 (а.с.71, т.3), № 723 від 31.01.2013 (а.с.72, т.3), № 608 від 28.02.2013 (а.с.73, т.3).
Оплата за отриманий природний газ підтверджується виписками з банківських рахунків (а.с.45-63, т.3), актами звіряння розрахунків (а.с.74-77, т.3).
Відповідно до умов договору №18-п/12/01-180 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 04.12.2012 (а.с.79-85, т.3), укладеного між Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - газотранспортне підприємство) в особі начальника Криворізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ «Харківтрансгаз» ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» та позивачем (замовник), Газотранспортне підприємство зобов'язується надати Замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а Замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами Договору (п.1.1).
На підтвердження реальності вказаного договору позивачем надано рахунки, акти про виконання робіт з транспортування природного газу по магістральних газопроводах, банківські виписки за особовим рахунком (а.с.89-98, т.3).
Крім того, позивачем до суду надано договір №1080 від 06.11.2012 (а.с.107-110, т.3), укладений між «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ» (основний споживач) та позивачем (субспоживач), відповідно до умов якого основний споживач за заявкою субспоживача, протягом обумовленого в договорі періоду, за плату надає послуги з надання власних газопроводів для забезпечення субспоживача природним газом на виробничі потреби.
На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем до суду надані акти виконаних робіт №8104171 від 31.12.2012, №8104007 від 31.01.2013, №8104023 від 28.02.2013; рахунки №8104171 від 31.12.2012, №8104007 від 31.01.2013, №8104023 від 28.02.2013.
Вказані акти виконаних робіт є невід'ємними частинами договору, в яких зазначений об'єм отриманого позивачем газу через газопровід ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ», співпадає з об'ємом, який зазначений у актах прийому-передачі природного газу, що складені між ТОВ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» та ТОВ «Українська Нафто-газова компанія»).
Також, позивачем долучено акти про виконання робіт з транспортування природного газу по магістральним газопроводах, укладені між ТОВ «Нікопольський завод сталевих Труб «ЮТІСТ» та ПАТ «Укртрансгаз».
Крім того ТОВ «НЗСТ» ЮТІСТ» є виробником трубної продукції, призначеної для широкого промислового споживання, яка використовується для виготовлення трубопроводів, металевих конструкцій, виробництва котлів, підшипників тощо, а використання позивачем придбаного природного газу було здійснено для задоволення власних виробничих потреб, діяльність позивача пов'язана з металургією та плавкою металу, що відбувається за допомогою природного газу.
Усі первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Задовольняючи позов суд першої інстанцій дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність порушень позивачем податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується первинними документами, а тому відсутні законні підстави для визначення йому податкових зобов'язань. Допущені контрагентами порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо них та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з позицією суду першої інстанцій, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регламентуються положеннями ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.
Питання, пов'язані з підтвердженням даних, визначених у податковій звітності, обчисленням податку на додану вартість та податку на прибуток, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 134, 138, 139, 198 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до приписів п. 14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Визначення господарської діяльності відображене в п 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Так, підпунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 44.2 статті 42 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Згідно з п. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).
Відповідно до п.п. 138.8.1. п. 138.8 ст. 138 ПК України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку
За положеннями пункту 6 П(С)БО «Витрати» 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Згідно з пунктом 7 П(С)БО «Витрати» 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Таким чином, право платника податку на витрати виникає в періоді отримання доходу від реалізації таких товарів, робіт, послуг за наявності підтвердження понесених витрат первинними документами, що складаються відповідно до вимог ведення бухгалтерського обліку та внаслідок зменшення власного капіталу, тобто зменшення активів або збільшенням зобов'язань. А витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.
Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача, податкових та видаткових накладних по господарськими операціями, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача повністю підтверджують законність нарахування ТОВ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» відповідних сум прибутку, валових витрат, нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з придбання у контрагентів послуг та товарів на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту.
Вказані первинні документи відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству, роботи та послуги придбавались з метою їх подальшого використання у господарській діяльності позивача.
Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.
Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, від'ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування.
Реальність господарських операцій по вказаним у акті перевірці контрагентам підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, розрахунковими документами, товарно-транспортними накладними.
Щодо посилання відповідача, на фіктивність укладених договорів між позивачем та вказаними вище контрагентами, то колегія суддів зазначає, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.
Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно з частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Судом апеляційної інстанції відхиляються доводи податкового органу з приводу відсутності сертифікатів якості на товар, як обставину яка виключає реальність господарської операції, оскільки наявність або відсутність зазначених документів не може підтверджувати або спростовувати самого факту здійснення господарської операції, окрім іншого останні надані позивачем і містяться в матеріалах справи.
Судом першої інстанції були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами, укладених правочинів.
Поруч з цим, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів та актів щодо неможливості проведення їх зустрічних звірок, а не з аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок суду першої інстанції, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.
При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.
Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.
Судом першої інстанції з'ясовано характер та зміст спірних операцій позивача з його контрагентами при виконанні договорів укладених з останніми, зроблено вмотивований висновок про відповідність первинних документів вимогам чинного податкового законодавства, а також про те, що відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, встановлено наявність зв'язку між фактом придбання товарів, послуг та робіт з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів, послуг та робіт у господарській діяльності.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі постанова складена 04 лютого 2021 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя В.В. Мельник
суддя С.В. Сафронова