05 травня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого - судді - Полтавцевої Г. А.
суддів - Мацелюха П. С., Лук'янець Л.Ф.
за участю прокурора - Рабінчук Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 08 квітня 2010 року, -
Цією постановою суду скаргу ОСОБА_2 задоволено та скасовано постанову помічника прокурора м. Києва з питань нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням свободи громадян, ОСОБА_1 від 11 вересня 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб Київського СІЗО за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 364, 365, 367, 140, 139, 136 КК України, а матеріали справи повернуто прокурору для проведення додаткової перевірки.
На обґрунтування прийнятого рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прокурором, всупереч вимогам ст. ст. 97, 99 КПК України не було відібрано пояснень у заявниці ОСОБА_2, а тому перевірку проведено неповно.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції, вважає постанову суду незаконною через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотне порушення вимог
Справа № 10-754/10 Головуючий в суді 1-ї інстанції: Новак Р. В.
Категорія: ст. 236-2 КПК Доповідач: Мацелюх П. С.
кримінально-процесуального закону. На обґрунтування наведеного вважає, що суддя, замість перевірки виконання прокурором вимог ст. 99 КПК України та наявності в матеріалах дослідчої перевірки достатніх даних, які б вказували на наявність в діях службових осіб Київського СІЗО ознак злочинів, надавши оцінку повноті самої перевірки та скасувавши постанову лише з мотивів неповноти останньої, вийшов за межі наданих йому ст. 236-2 КПК України повноважень. Вказує, що у ході перевірки були проведені всі необхідні дії, за результатами чого в діях співробітників СІЗО ознак злочинів не виявлено, чому надано відповідну правову оцінку у постанові.
З наведених підстав просить постанову суду скасувати, а скаргу ОСОБА_2 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи залишити без задоволення.
Скаржниця ОСОБА_2 в апеляції зазначає, що суд скасував постанову прокуратури м. Києва від 11 вересня 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи, хоча вона оскаржувала постанову прокуратури від 18 лютого 2010 року. З наведених підстав просить постанову суду скасувати, а справу повернути до місцевого суду на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка підтримала апеляцію, вивчивши матеріали справи за скаргою та матеріали, на підставі яких прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції прокурора та скаржниці ОСОБА_2, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора і ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Зі змісту ст. ст. 99, 236-2 КПК України, критерієм для прийняття суддею рішення за скаргою на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи є дотримання вимог ст. 99 КПК України та повнота, всебічність і об'єктивність проведеної перевірки.
Даних вимог закону судом першої інстанції дотримано не було.
Єдиною підставою для скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи суд навів ту обставину, що не відібрано пояснень у заявниці ОСОБА_2
Разом з тим, як слушно вказує прокурор в апеляції, ст. ст. 97, 99 КПК України не встановлюють переліку обов'язкових дій, які необхідно вчинити при перевірці заяв і повідомлень про злочин.
Ч. 4 ст. 97 КПК України встановлює способи проведення такої перевірки у виді відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів. Саме за її результатами, зі змісту ст. 99 КПК України, прокурор, слідчий, орган дізнання можуть дійти висновку про відсутність підстав для порушення кримінальної справи, на підставі чого виносять відповідну постанову.
Та обставина, що не опитано заявника, за відсутності об'єктивної можливості це зробити, не є перешкодою для прийняття рішення про відмову в порушенні справи, якщо викладені в заяві доводи спростовуються іншими одержаними у ході перевірки даними.
Як вбачається з відмовного матеріалу, ОСОБА_2 викликалася помічником прокурора для дачі пояснень, але від отримання виклику відмовилася, мотивуючи це відсутністю вільного часу для явки у прокуратуру, що підтверджено відповідним рапортом (а. с. 85).
При цьому суд безпідставно дійшов висновку про неповноту перевірки, залишивши поза увагою, що при її проведенні, з виконанням вказівок прокурора при скасуванні попередньої постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, було витребувано та перевірено медичну документацію про стан здоров'я ОСОБА_4, опитано лікарів медичної частини Київського СІЗО ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також одержано довідку медичної частини Київського СІЗО. Ці джерела в сукупності містять дані про те, що ОСОБА_4 за час утримання у Київському СІЗО неодноразово оглядався лікарями різного профілю, а також двічі перебував на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні медичної частини Київського СІЗО, йому було поставлено діагнози, рекомендовано лікування відповідно до листка призначень з медичної частини Київського СІЗО, ув'язнений отримував необхідне медикаментозне лікування, мав місце випадок відмови ОСОБА_4 від прийому рекомендованої терапії, стаціонарного лікування він на даний час не потребує, - чому дано оцінку в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи.
Жодних інших мотивів скасування постанови суд не навів.
Також колегія суддів звертає увагу на допущення судом помилки при скасуванні постанови від 11 вересня 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 оскаржувалась постанова прокуратури м. Києва від 18 лютого 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи, про що зазначено і в протоколі судового засідання від 19 березня 2010 року. (а.с.65) Разом з тим, суд в оскаржуваній постанові від 08 квітня 2010 року скасував іншу постанову від 11 вересня 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи, яка органом досудового слідства не виносилась і відповідно не оскаржувалась, на що посилається в апеляції скаржниця ОСОБА_2
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що постанова суду є незаконною, необґрунтованою, та підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно дослідити матеріали, на підставі яких відмовлено в порушенні кримінальної справи, заслухати та належним чином перевірити доводи як скаржниці, так і прокурора, на предмет дотримання при відмові в порушенні кримінальної справи вимог ст. 99 КПК України, на підставі чого прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції та ОСОБА_2, задовольнити частково.
Постанову Печерського районного суду міста Києва від 08 квітня 2010 року, якою постанову помічника прокурора м. Києва з питань нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням свободи громадян, ОСОБА_1 від 11 вересня 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб Київського СІЗО за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 364, 365, 367, 140, 139, 136 КК України, скасовано - скасувати , а матеріали справи за скаргою ОСОБА_2 направити до Печерського районного суду міста Києва на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Судді:
_________________ ___________________ _________________
Полтавцева Г. А. Мацелюх П.С. Лук'янець Л.Ф.