05 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 904/265/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Дніпровської міської ради
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2020 у справі
за позовом Громадської організації "Добровільна спілка судноводіїв-любителів "Волна"
до 1) Дніпровської міської ради,
2) Виконавчого комітету Дніпровської міської ради,
про визначення балансоутримувачем об'єкту нерухомого майна на підставі акта органу місцевого самоврядування та визнання недійсними та скасування актів органу місцевого самоврядування,
26.11.2020 до Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга Дніпровської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2020 (повний текст складено 09.10.2020) у справі № 904/265/20, подана через відповідний апеляційний суд 09.11.2020.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 26.11.2020 для розгляду справи № 904/265/20 визначено колегію суддів у складі: Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Пільков К. М.
Розпорядженням Верховного Суду від 24.12.2020 № 29.3-02/3798 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 904/265/20 у зв?язку з обранням судді Пількова К. М. до Великої Палати Верховного Суду згідно з рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2020 № 13.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 24.12.2020 цю справу передано колегії суддів у складі: Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 вищевказану касаційну скаргу залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) із наданням скаржникові строку для усунення зазначених в ній недоліків шляхом надання суду відповідної заяви з зазначенням норм матеріального чи процесуального права, неправильне застосування яких допущено чи порушено судом під час ухвалення оскаржуваних рішень, що є підставою подання вказаної касаційної скарги, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
16.01.2021 до Касаційного господарського суду надійшла надіслана поштою 12.01.2021 заява Дніпровської міської ради про усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020.
Вивчивши матеріали касаційної скарги з урахуванням поданої заяви про усунення недоліків, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про повернення касаційної скарги з таких підстав.
Відповідно до положень абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.
При цьому лише подібність правовідносин у всіх випадках є підставою касаційного оскарження.
Скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених частиною 2 статті 287 ГПК України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності".
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією
№ R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
У касаційній скарзі з урахуванням поданої скаржником заяви про усунення її недоліків, обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження, скаржник посилається на приписи пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає норми матеріального права, які не були застосовані апеляційним судом, а саме частину п'яту статті 60, пункти 30, 31 статті 26 та частину дев'яту статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування".
Проте обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник не навів формулювання висновку щодо застосування зазначених ним норми права з викладенням правовідносин, у яких ці норми права застосовані. У свою чергу, скаржником в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на постанову Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17, у якій, на його думку, викладено висновок щодо застосування зазначених ним норм права та які не були застосовані апеляційним судом.
Однак, скаржником жодним чином не вказано який саме висновок щодо застосування відповідних норм права та в яких правовідносинах не враховано апеляційним господарським судом, а також у чому саме полягає відмінність його висновків від висновків Верховного Суду.
Здійснення лиши вказівки на постанову Верховного Суду без будь-якого правового обґрунтування подібності правовідносин, та висновків щодо застосування вказаних норм права не є належним правовим обґрунтуванням зазначеної підстави касаційного оскарження. Саме обґрунтування подібності правовідносин та застосування норм права у таких правовідносинах має ключове значення при звернення із касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, чого Дніпровською міською радою здійснено не було. Колегія суддів зауважує, що фактично доводи заявника у цій частині зводяться до заперечень висновків суду апеляційної інстанції, власної оцінки доказів та норм законодавства, посилань на помилковість оцінки судами доказів.
Таким чином, у заяві про усунення недоліків не зазначено норми права у сукупному зв'язку із конкретними подібними правовідносинами, до яких відповідна норма має застосовуватися згідно з висновком Верховного Суду. Сам лише перелік статей із описом обставин справи не має характеру належного, фундаментального обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів звертає увагу, що обґрунтування касаційної скарги доводами, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права під час ухвалення спірних рішень, саме по собі ще не вказує на можливість відкриття касаційного провадження. Процесуальне законодавство визначає обов'язковий перелік вимог, яким має відповідати касаційна скарга, зокрема, викладення підстави (підстав) касаційного оскарження. Верховний Суд наголошує, що у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". З метою виконання зазначених функцій і встановлений виключний перелік підстав оскарження. Водночас дотримання положень частини другої статті 287 ГПК України полягає не тільки у зазначенні підстави, а і повного розкриття доводів скарги у відповідності до змісту підстави. Визначення та обґрунтування підстави (підстав) касаційного оскарження є ключовим при зверненні до суду касаційної інстанції, адже має на меті довести вагомість порушень судами попередніх інстанцій за яких не здійснення розгляду справи не сприятиме сталості практики Верховного Суду.
У свою чергу, без належного зазначення зв'язку застосування конкретної норми права Верховним Судом із подібними правовідносинами, які мають бути чіткими та виокремленими, не може бути визнано, що у касаційній скарзі викладені передбачені підстави для касаційного оскарження.
З наведеного слідує, що вимоги ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про усунення недоліків від 24.12.2020 скаржником не виконані.
Не усунення недоліків є підставою для повернення касаційної скарги як такої, що не відповідає вимогам процесуального закону щодо її форми та змісту.
Відповідно до частини четвертої статті 174 та частини другої статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у встановлений строк, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
За змістом пункту 4 частини четвертої статті 292 ГПК України у разі, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку, вона не приймається до розгляду і підлягає поверненню.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Дніпровської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2020 у справі № 904/265/20 повернути скаржникові.
2. Надіслати скаржнику копію цієї ухвали разом з доданими до скарги матеріалами на 16 аркушах, у тому числі платіжне доручення від 29.10.2020 № 2489 про сплату судового збору.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді Г. М. Мачульський
С. К. Могил