26 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/995/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради
на рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2020 (суддя Лаврова Л. С.)
і постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 (головуючий суддя Плахов О. В., судді Здоровко Л. М., Пуль О. А.)
у справі № 922/995/20
за позовом Харківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ"
про стягнення 1 509 405,28 грн
(у судовому засіданні взяли участь представники позивача - Коваль Г. Ю., відповідача - Пуговкіна А. Є.)
Короткий зміст позовних вимог
1. Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 1 509 405,28 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що ТОВ "ФОБ" у період з 01.02.2017 по 31.12.2019 не сплачувало за користування земельною ділянкою по вул. Двадцятого Квітня, 1-А у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.
Короткий зміст судових рішень
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.07.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 у справі № 922/995/20 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 676 629,98 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 149,45 грн.
4. Рішення судів попередніх інстанцій аргументовані тим, що внаслідок використання відповідачем земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради була позбавлена можливості отримати дохід від здачі земельної ділянки в оренду, а отже наявні підстави для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.
5. Разом з тим, судом першої інстанції було встановлено, що вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки із кадастровим номером 6310138200:03:040:0009 за період з 01.02.2017 по 30.11.2018 вже були предметом розгляду в межах справи № 922/1306/18, зазначене судове рішення набрало законної сили та відповідно відсутні підстави для повторного перегляду вказаних вимог, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
6. Так, за результатами розгляду розрахунків позивача, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, визнав обґрунтованими вимоги Харківської міської ради щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки із кадастровим номером 6310138200:03:040:0009 за період з 01.12.2018 по 31.12.2019 в розмірі 676 629,98 грн.
7. Також, місцевим господарським судом було відмовлено у застосуванні позовної давності, враховуючи період нарахування безпідставно збережених коштів, який судом було визнано обґрунтованим, а саме з 01.12.2018 по 31.12.2019.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого суду і постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 832 775,30 грн, та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
9. Підставою касаційного оскарження рішення і постанови скаржник зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України і посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19 та від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19.
Позиція інших учасників справи
10. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення і постанову залишити без змін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 02.02.2018 № 112590776, право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 59,5 кв. м по вул. Дванадцятого Квітня, 1-А у м. Харкові з 12.04.2016 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОБ" на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2016 № 1517.
12. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 № НВ-0004417912020 земельна ділянка площею 0,1321 га з кадастровим номером 6310138200:03:040:0009 по вул. Дванадцятого Квітня, 1-А у м. Харкові категорією земель є землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид використання земельної ділянки для обслуговування стаціонарної АЗС. Датою державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:03:040:0009 є 08.12.2003.
13. Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 07.02.2020 проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ТОВ "ФОБ" використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:03:040:0009 по вул. Дванадцятого Квітня, 1-А у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1», право власності на яку зареєстроване за відповідачем. За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки по вул. Дванадцятого Квітня, 1-А у м. Харкові від 07.02.2020.
14. Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку по вул. Дванадцятого Квітня, 1-А у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:03:040:0009, та з урахуванням статей 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,1321 га з кадастровим номером 6310138200:03:040:0009 по вул. Дванадцятого Квітня, 1-А у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.
15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач правомірно володіє лише нежитловою будівлею, розташованою на земельній ділянці по вул. Дванадцятого Квітня, 1-А, у м. Харкові. Проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано.
16. Згідно витягу з Державного земельного кадастру від 20.01.2020 № НВ-0004417912020 про земельну ділянку по вул. Дванадцятого Квітня, 1-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310138200:03:040:0009) площа вказаної земельної ділянки складає 0,1321 га. Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Дванадцятого Квітня, 1-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310138200:03:040:0009) від 15.04.2019 № 714/0/45-19, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, площа вказаної земельної ділянки складає 0,1321 га.
17. На підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Дванадцятого Квітня, 1-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310138200:03:040:0009) від 15.04.2019 № 714/0/45-19, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, Харківською міською радою було здійснено розрахунок розміру безпідставно збережених ТОВ "ФОБ" коштів у розмірі орендної плати за період з 01.02.2017 по 31.12.2019 в розмірі 1 509 405,28 грн.
18. Так, за наслідками дослідження судами попередніх інстанцій наданого витягу та зроблених на його основі розрахунків останні визнані належними доказами, які підтверджують розмір безпідставно збережених відповідачем коштів.
19. Разом з тим, судами було встановлено, що в межах господарської справи № 922/1306/18 розглядалися позовні вимоги Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки із кадастровим номером 6310138200:03:040:0009 в сумі 1 232 215, 92 грн за період з 01.05.2016 по 30.11.2018, на підставі статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.
20. У вказаній справі судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог Харківської міської ради у зв'язку з тим, що у матеріалах справи був відсутній такий доказ, як Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, відомості якої є обов'язковими при визначенні орендної плати.
21. Суди встановили, що у справі № 922/995/20 позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки із кадастровим номером 6310138200:03:040:0009 в сумі 1 509 405, 28 грн за період з 01.02.2017 по 31.12.2019.
22. Таким чином, частина заявлених позовних вимог, а саме вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки із кадастровим номером 6310138200:03:040:0009 за період з 01.02.2017 по 30.11.2018 вже були предметом розгляду в межах справи № 922/1306/18.
23. Так, в межах господарської справи № 922/1306/18 розглядались позовні вимоги Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки із кадастровим номером 6310138200:03:040:0009 в сумі 1 232 215,92 грн. за період з 01.05.2016 по 30.11.2018, на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.
24. Рішенням господарського суду Харківської області від у справі № 922/1306/18 залишеним без змін постановами Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2019, відмовлено в задоволенні позовних вимог Харківської міської ради, у зв'язку з тим, що у матеріалах справи був відсутній такий доказ, як Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, відомості якої є обов'язковими при визначенні орендної плати.
25. Враховуючи що вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки із кадастровим номером 6310138200:03:040:0009 за період з 01.02.2017 по 30.11.2018 вже були предметом розгляду в межах справи № 922/1306/18, таке судове рішення набрало законної сили і відсутні підстави для повторного перегляду вказаних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
26. Розглянувши розрахунки позивача, судами визнано обґрунтованими вимоги Харківської міської ради по стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки із кадастровим номером 6310138200:03:040:0009 за період з 01.12.2018 по 31.12.2019 безпідставно збережених коштів в розмірі 676 629, 98 грн.
27. При цьому судом апеляційної інстанції було відхилено доводи позивача щодо нетотожності обставин справ № 922/1306/18 та № 922/995/20, та посилання на те, що в межах розгляду справи № 922/1306/18 спірна земельна ділянка не була сформована як об'єкт цивільних прав.
28. Апеляційний господарський суд зазначив, що вказані доводи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 07.02.2020 № 199442546 відповідно до якої спірна земельна ділянка зареєстрована 08.12.2003 Харківською регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру".
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
29. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
30. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1. якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2. якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3. якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4. якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
31. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у судовому рішенні, яке оскаржується.
32. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі скаржник зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України і таке обґрунтування полягає у неврахуванні судами попередніх інстанцій під час ухвалення рішення і постанови, що оскаржуються, висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19 та від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19.
33. Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 922/995/20 з огляду на таке.
34. Так, предметом позову у даній справі є вимога Позивача про стягнення з Відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, сформованою як об'єкт цивільних прав, на підставі витягу про нормативну грошову оцінку у сумі 1 509 405, 28 грн за період з 01.02.2017 по 31.12.2019.
35. Як зазначалося у пунктах 22-28 цієї постанови, підставою для часткової відмови у задоволення позову слугувало те, що частина заявлених позовних вимог, а саме вимоги про стягнення з Відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.02.2017 по 30.11.2018 вже були предметом розгляду в межах справи № 922/1306/18, за наслідками розгляду якої судом було відмовлено у задоволенні позову з огляду на неподання Позивачем витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки. Скаржник оскаржує судові рішення у цій справі саме в цій частині.
36. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де аналогічними (тотожними, аналогічними, подібними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 по справі № 372/4583/14-ц).
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
37. Таким чином, обґрунтовуючи доводи своєї касаційної скарги (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) скаржник повинен довести неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Так, у справі № 922/2843/19, на яку посилається скаржник, місцевий господарський суд частково задовольнив вимоги позивача та стягнув з користувача земельною ділянкою безпідставно збережені кошти за період з 31.08.2016 по 31.07.2019 на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель від 31.05.2019, при цьому у задоволенні вимог позивача про стягнення грошових коштів за період 01.08.2016 по 30.08.2016 було відмовлено з огляду на пропуск позивачем позовної давності. Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого господарського суду, зокрема, зазначив, що позивач на підставі наявного у справі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 31.05.2019 довів обґрунтованість розрахунку безпідставно збережених коштів лише за період з 31.05.2019 по 31.07.2019, натомість стосовно попереднього періоду (з 01.08.2016 по 30.05.2019) Міськрада не надала суду належних доказів на підтвердження здійсненого розрахунку, а саме витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
38. Висновки у наведеній справі стосуються необґрунтованості будь-яких розрахунків, зроблених за відсутності витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (зокрема на підставі базової вартості одного квадратного метра землі із застосуванням відповідних коефіцієнтів), а також обов'язковості витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель для розрахунку розміру орендної плати.
39. При цьому, Верховний Суд у наведеній постанові зазначив, що чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов'язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі а також, що програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.
40. Тобто, у наведеній справі досліджувалось питання можливості стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за розрахунком, здійсненим на підставі одного витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель на конкретну дату, без необхідності надання такого витягу за кожний період, який вже минув.
41. При цьому, скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у цій справі № 922/2843/19, а саме:
"46. Що стосується посилання апеляційного суду в обґрунтування підстав часткового задоволення позову на правові позиції, наведені у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18, то колегія суддів зауважує, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).
При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.
47. Колегія суддів вважає обґрунтованим твердження скаржника про те, що, оскільки у зазначених справах, на відміну від цієї справи, земельні ділянки не були сформовані як об'єкти цивільних прав і для здійснення розрахунку Міськрада застосовувала не витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а здійснювала розрахунок самостійно шляхом застосування відповідної арифметичної формули, тобто встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, у справах №№ 922/902/18, 922/1276/18, 922/2082/18, 922/3607/18 та справі № 922/2843/19 є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах із справою, що розглядається, та свідчить про відсутність підстав для врахування відповідних правових висновків під час вирішення цього спору".
42. Суд відхиляє ці доводи скаржника, оскільки висновки Верховного Суду у цій справі щодо неподібності справ, на які посилався скаржник у ній, стосуються інших справ (на які посилався скаржник у ній в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України) щодо інших земельних ділянок, які не були сформовані як об'єкти цивільних прав (у справі, яка переглядається мають місце інші обставини (пункти 22-28 цієї постанови).
43. У справі 922/2417/19, на яку також посилається скаржник, суд касаційної інстанції (з огляду на встановлені обставини і висновки апеляційного господарського суду) дійшов до висновку, що серед кола обов'язків власника земельної ділянки (Міськради) відсутній як його обов'язок спонукати власника будівлі чи споруди до формування земельної ділянки для їх експлуатації та обслуговування, так і обов'язок із самостійного (за власною ініціативою) формування земельної ділянки без подання землекористувачем відповідної заяви. При цьому, неналежне виконання своїх обов'язків з боку Міськради не є підставою для звільнення землекористувача від обов'язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою. Окрім цього, у цій справі досліджувалось питання доведеності користування відповідачем усією площею спірної земельної ділянки.
44. У постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у цій справі містяться загальні висновки щодо того, що (1) земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі, (2) земельна ділянка, за використання якої позивач (Харківська міська рада) просить стягнути безпідставно збережені кошти, повинна бути сформована як об'єкт цивільних прав.
45. Враховуючи викладене, відсутні підстави стверджувати про подібність правовідносин у зазначених справах та у справі, яка переглядається, оскільки, по-перше, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними; по-друге, у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин, з урахуванням наданих сторонами доказів.
46. Окрім цього, навіть якщо не брати до уваги викладене у пунктах 38-45 цієї постанови, Верховний Суд не вбачає невідповідності висновків судів попередніх інстанцій у цій справі правовим позиціям, викладеним у наведених постановах Верховного Суду, про неврахування яких зазначає скаржник у касаційній скарзі. За таких обставин, немає підстав вважати, що висновки суду апеляційної інстанції не узгоджуються з відповідними висновками наведених постанов Верховного Суду, ухвалених за інших встановлених фактичних обставин.
47. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
48. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, а інші підстави касаційного оскарження позивач не зазначив та не обґрунтовував у поданій касаційній скарзі, Суд на підставі частини першої статті 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 у справі № 922/995/20.
Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Суд
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 у справі № 922/995/20.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Г. М. Мачульський
С. К. Могил