Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3845/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", місто Київ
до Приватного акціонерного товариства "Науково-виробничий центр "Трансмаш", місто Харків
про заборгованості у розмірі 500 000,00 грн.
за участю представників:
позивача - адвокат Пашкова Н.В. довіреність б/н від 18.02.2019;
відповідача - адвокат Мухітдінов Р.Д. ордер ХВ № 1332000076 від 25.03.2019;
Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Науково - виробничий центр "Трансмаш" (відповідач) про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту, згідно Кредитного договору № 10.12 від 05.06.2012, із урахуванням всіх змін і доповнень до нього, в сумі 500 000,00 грн. Також до стягнення заявлено витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 500,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.12.2020 позовну заяву Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3845/20; визнати справу № 922/3845/20 малозначною та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
16 грудня 2020 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшов відзив Приватного акціонерного товариства "Науково - виробничий центр "Трансмаш" на позовну заяву у справі № 922/3845/20 (за вх. № 29438), в якому відповідач зазначив, що Товариство перебуває в стадії припинення з 08.10.2018 із строком пред'явлення кредиторських вимог до 22.12.2018. З огляду на те, що нормами законодавства визначений порядок ліквідації юридичної особи, черговість та порядок задоволення вимог кредиторів, стягнення заборгованості з юридичної особи, яка перебуває у стані ліквідації поза межами встановленої Законом ліквідаційної процедури, зокрема, й за рішенням суду, є порушенням процедури ліквідації та може спричинити порушення прав та охоронюваних законом інтересів інших кредиторів.
Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", в свою чергу, 29 грудня 2020 року подало до суду відповідь на відзив (за вх. № 30443), згідно якого позивач вказав на те, що 08.10.2018 в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації "Бюлетень державної реєстрації" було опубліковано оголошення в якому містилась інформація про "внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу Приватного акціонерного товариства "Науково - виробничий центр "Трансмаш" щодо припинення юридичної особи в результат і реорганізації. Тип реорганізації - перетворення", визначено строк для заявления вимог кредиторами. Тобто, зазначене оголошення містить інформацію щодо початку процедури припинення ПрАТ "НВЦ "Трапсмаш" шляхом перетворення.
ПрАТ "Перший український міжнародний банк" заявило свої вимоги до Боржника, які станом на З1.10.2018 становили заборгованість по Кредитному договору № 10.12 з усіма змінами та доповненнями до нього - 28 273 549,86 грн. Заява з грошовими вимогами до ПрАТ "НВЦ "Трапсмаш" № КНО-61.1.3.1/182 від 16.11.2018 року була направлена 19.11.2018, натомість, відповіді про розгляд заяви Кредитора банк не отримав.
Також позивач звертає увагу на те, що на день подачі позовної заяви відповідач існує як юридична особа, мас виконувати зобов'язання за Кредитним договором і відповідати перед кредитором за невиконання або неналежне їх виконання, оскільки Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містить відомостей, що юридична особа -ПрАТ "НВЦ "Трапсмаш" припинена (або ліквідована), або є правонаступник до якого перейшли всі права та обов'язки за зобов'язаннями.
11 січня 2021 року відповідач звернувся до суду із заявою про застосування позовної давності (за вх. № 309), а 16 січня 2021 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області також надійшли заперечення Приватного акціонерного товариства "Науково - виробничий центр "Трансмаш" на відповідь на відзив (вх. № 913), в яких відповідач зазначив, що позивачем було обрано не правильний спосіб захисту, що є підставою для відмови в задоволенні позову Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк".
В свою чергу позивач подав письмові пояснення на заперечення (за вх. № 2211 від 28.01.2021), в яких вказує, що посилаючись на норми Цивільного кодексу України, які регулюють порядок ліквідації юридичної особи, відповідач здійснює підміну понять: "припинення шляхом реорганізації юридичної особи, через перетворення" на "припинення шляхом ліквідації юридичної особи". У даному випадку, позовні вимоги пред'явлені до юридичної особи, яка знаходиться у стані припинення шляхом реорганізації через перетворення, тобто, повинно бути інша юридична особа - правонаступник всіх прав та зобов'язань ПрАТ "НВЦ "Трансмаш", до якої перейдуть зобов'язання по Кредитному договору № 10.12 від 05.06.2012.
Таким чином, учасники справи виклали письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору у заявах по суті справи - позовній заяві, відзиві на позовну заяву, відповіді на відзив, запереченнях та письмових поясненнях, які було прийнято судом до розгляду.
В судовому засіданні 01 лютого 2021 року представник позивача позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві; представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги АТ "ПУМБ" та заперечення ПрАТ "НВЦ "Трансмаш", об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" та Приватним акціонерним товариством "Науково - виробничий центр "Трансмаш" укладено Кредитний договір № 10.12 від 05 червня 2012 року та в подальшому додаткові угоди до нього: відповідно до умов якого (в редакції додаткової угоди № 22 від 29 березня 2017 року) Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит у розмірі 15 863 796,86 (п'ятнадцять мільйонів вісімсот шістдесят три тисячі сімсот дев'яносто шість) гривень 86 копійок, а Позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути Банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим Договором.
Кредитним договором встановлені взаємні права і обов'язки сторін. Так, на Банк згідно статті 1., пункту 10.1.1 статті 10 Кредитного договору покладено обов'язок надати Позичальнику обумовлену Кредитним договором суму кредиту. Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 22 від 29.03.2017), Кредит надавався Позичальнику у вигляді непоновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування, що зменшується протягом дії цього Договору у відповідну дату до відповідного розміру, в порядку та на умовах, зазначених в п. 6.1.1 цього Договору.
Банк належним чином виконав свої обов'язки за кредитним договором, відкривши ПрАТ "НВЦ "Трансмаш" позичкові рахунки та надавши обумовлені кредитним договором грошові кошти у повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 12.06.2012, № 2 від 14.06.2012, № 3 від 16.06.2012, № 4 від 11.07.2012, № ТR.4027014.28410.8558 від 25.06.2013, № ТR.4027014.182.9075 від 09.08.2013, №ТR.4027014.1027.9075 від 11.09.2013р, №ТR.4027014.239.8558 від 15.10.2013, №ТR.4027014.12799.9495 від 18.07.2014, а також виписками за рахунками Позичальника.
Звертаючись до суду із даним позовом Банк посилається на те, що стосується Позичальника, то з його боку має місце порушення виконання основного зобов'язання - повернення основної суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами. Позивач вважає, що діями відповідача порушені законні права Банку на повернення кредиту, відповідно до умов кредитного договору, які підлягають захисту в суді згідно статті 16 Цивільного кодексу України.
Так, ПрАТ "НВЦ "Трансмаш" зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути Банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені кредитним договором. Вказані обов'язки закріплено, зокрема, у пунктах 1.1, 2.1., 6.1., 6.2., 7.1., 7.2, 7.3, 7.4 Кредитного договору. Відповідно до термінів "Період користування кредитом" (в редакції додаткової угоди № 22 від 29.03.2017), Період користування кредитом - проміжок часу, який складає:
- для першого періоду - з дати укладення цього договору по 21.01.2014;
- для другого періоду - з дати 22.01.2014 по 28.02.2015;
- для третього періоду - з дати укладення Додаткової угоди № 16 від 27.02.2015 по 31.07.2016;
- для четвертого періоду - з дати укладення Додаткової угоди № 17 від 28.09.2015 по 15.02.2016;
- для п'ятого періоду - з дати укладення додаткової угоди № 19 від 01.03.2016 по 01.09.2016;
- для шостого періоду - з дати укладення додаткової угоди № 20 від 13.09.2016 по 01.03.2017;
- для сьомого періоду - з дати укладення Додаткової угоди № 22 від 29.03.2017 по 01.01.2018;
- для восьмого та дев'ятого періодів користування кредитом - не більше 362 календарних днів.
Датою початку першого періоду користування кредитом є дата укладення цього договору, а датою початку кожного наступного періоду користування кредитом є перший календарний день, наступний за датою закінчення попереднього періоду користування кредитом. Датою закінчення кожного періоду користування кредитом є останній календарний день періоду користування кредитом.
Згідно пункту 6.1. Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди № 22 від 29.03.2017), Позичальник зобов'язаний повернути кредит та виконати боргові зобов'язання за кредитом в повному обсязі в день закінчення кожного відповідного періоду користування кредитом. Строк користування кредитом може бути подовжено, при цьому загальна кількість періодів користування кредитом не може перевищувати 9 (дев'ять) періодів користування кредитом. У випадку подовження строку користування кредитом на 9-й період користування кредитом, датою повернення кредиту є 01.09.2019.
Згідно пункту 6.1.1. Кредитного договору щомісячно починаючи з дати укладення Додаткової угоди № 22 по 31.12.2017 включно Позичальник зобов'язаний повертати кредит у сумі не менше 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень.
Відповідно до пункту 6.1.2 Кредитного договору, в редакції Додаткової угоди № 22 від 29.03.2017, протягом строку дії кожного поточного періоду користування кредитом, Банк розглядає питання щодо продовження кредитування на наступний період користування кредитом на діючих умовах цього договору. При прийнятті рішення про подовження кредитування на діючих умовах Банк направляє відповідне письмове повідомлення не менше ніж за 45 (сорок п'ять) календарних днів до дати закінчення дії відповідного періоду користування кредитом Позичальнику та поручителям/майновим поручителям.
Сторони дійшли згоди, що отримання такого повідомлення є достатньою підставою для продовження кредитування та не потребує укладення будь-яких додаткових угод до цього договору.
Пунктом 6.2 статті 6 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди № 17 від 28.09.2015, якою Кредитний договір викладений у новій редакції) передбачено, якщо станом на дату закінчення кредитування буде мати місце будь-яка несплачена Позичальником заборгованість за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, штрафні санкції за порушення строків повернення кредиту та сплати плати за кредит тощо, незважаючи на інші положення цього договору, така заборгованість повинна бути сплачена позичальником Банку одночасно з поверненням основної суми кредиту, в строк, передбачений п. 6.1 цього Договору.
У зв'язку з невиконання умов по поверненню платежів по кредиту, починаючи з 28.04.2017 (тобто у сьомий період користування кредитом), Банком відповідне письмове повідомлення щодо подовження кредитування на наступний період, не направлялося, у зв'язку з чим, строком повернення всієї суми кредиту визначається 31.12.2017 (включно) - дата закінчення відповідного періоду користування кредитом.
Згідно позовної заяви загальна прострочена заборгованість за сумою кредиту Приватного акціонерного товариства "Науково-виробничий центр "Трансмаш" перед Банком за Кредитним договором №10.12, станом на 15 вересня 2020 року (включно) складає 15 636 578,97 гривень (п'ятнадцять мільйонів шістсот тридцять шість тисяч п'ятсот сімдесят вісім гривень 97 копійок). Водночас користуючись правами, наданими позивачу чинним законодавством, Банк звернувся до господарського суду Харківської області з вимогами щодо часткового стягнення заборгованості за основною сумою кредиту з відповідача - в сумі 500 000,00 грн.
З матеріалів справи, разом з тим, вбачається, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Приватне акціонерне товариство "Науково-виробничий центр "Трансмаш" перебуває в стадії припинення з 08 жовтня 2018 року, строк пред'явлення кредиторських вимог - до 22 грудня 2018 року.
Так, ПрАТ "Перший український міжнародний банк" заявило свої вимоги до Боржника, які станом на З1.10.2018 становили заборгованість по Кредитному договору № 10.12 з усіма змінами та доповненнями до нього - 28 273 549,86 грн. Заява з грошовими вимогами до ПрАТ "НВЦ "Трапсмаш" № КНО-61.1.3.1/182 від 16.11.2018 року була направлена 19.11.2018. Однак, відповіді про розгляд заяви Кредитора банк не отримав.
Приватне акціонерне товариство "Науково - виробничий центр "Трансмаш", в свою чергу, заперечуючи проти позову посилається на спеціальну процедуру припинення юридичної особи і вказує на те, що позивачем було обрано не правильний спосіб захисту, що є підставою для відмови в задоволенні позову Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк".
Вирішуючи питання про належність обраного позивачем способу захисту, суд зазначає наступне.
Згідно статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Статтею 105 ЦК України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Відповідно до частини першої статті 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
Згідно статті 107 ЦК України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.
Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.
Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.
Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.
Якщо правонаступниками юридичної особи є декілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов'язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася. Учасники (засновники) припиненої юридичної особи, які відповідно до закону або установчих документів відповідали за її зобов'язаннями, відповідають за зобов'язаннями правонаступників, що виникли до моменту припинення юридичної особи, у такому самому обсязі, якщо більший обсяг відповідальності учасників (засновників) за зобов'язаннями правонаступників не встановлено законом або їх установчими документами.
Статтею 108 ЦК України визначено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
При цьому, суд вважає з необхідне звернути увагу на те, що за змістом частини другої статті 107 ЦК України до передавального акту підлягають включенню положення про правонаступництво усіх зобов'язань, заявлених до юридичної особи, що припиняється, не залежно від того, визнаються такі зобов'язання цією особою чи оспорюються.
Отже, законодавством передбачено спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється - шляхом звернення із відповідними вимогами до комісії з припинення юридичної особи. Водночас не визначено умов, за яких обмежуються чи ставляться в залежність від будь-яких обставин, встановлені статтею 107 Цивільного кодексу України зобов'язання юридичної особи, що припиняється, щодо включення положення про правонаступництво щодо всіх своїх зобов'язань стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.
Крім того, несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі припинення боржника (відповідача) впливає лише на порядок задоволення таких вимог. Такого способу захисту порушеного особою, що припиняється, права кредитора як звернення із вимогами саме про стягнення заборгованості норми статей 104-112 ЦК України не передбачають.
Належним способом захисту прав кредитора у даному випадку є вимога щодо присудження до виконання в натурі зобов'язання, встановленого частиною 2 статті 107 Цивільного кодексу України, а саме: включення до передавального акту відомостей, які містять положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами, що відповідає способу захисту права, встановленого статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України.
У розрізі спірних правовідносин, судом також враховано схожу правову позицію щодо застосування норми статей 104-112 ЦК України, що викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 487/3335/13-ц та постановах Верховного Суду: від 03.05.2018 у справі № 924/478/16, від 01.08.2018 у справі № 910/24157/16, від 20.01.2020 у справі № 922/416/19 і ін.
У пункті 42 постанови Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 922/416/19 Верховний Суд зазначає: "У постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у подібній справі № 924/478/16 Суд погодився з висновками місцевого та апеляційного господарського судів щодо того, що позивачем відповідно до вимог статті 112 ЦК та з урахуванням приписів частини другої статті 16 ЦК України обраний не вірний спосіб захисту, оскільки жодна норма цивільного законодавства не вимагає додаткового звернення кредитора до суду з позовом про стягнення заборгованості до зверення з позовом про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу боржника. Належним способом захисту прав кредитора у даному випадку є вимога про зобов'язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника визнаних ним вимог, а не про стягнення з боржника грошових коштів. Звернення кредитора з позовом про стягенння заборгованості з боржника не вирішить спору щодо наявності чи відсутності підстав для включення цих вимог до ліквідаційного балансу особи, що припиняється. Колегія суддів навіть із врахуванням різної стадійності участі кредитора у передбаченій статтями 104-112 ЦК України процедурі (у правовідносинах, пов'язаних з цією справою, кредитор взагалі не заявляв вимог до юридичної особи, що припиняється, а у справі № 924/478/16 - такі вимоги заявлялися, були визнані ліквідаційною комісією, але не були включені до ліквідаційного балансу) не вбачає підстав для відступу від зазначених вище висновків".
За наведених обставин суд не приймає заперечення позивача, на переконання якого застосовуючи статтю 112 ЦК України боржник намагається позбавити Банк права на стягнення кредиторської заборгованості, хоча фактично всі зобов'язання у його випадку повинні були перейти до правонаступника - особи, що припиняється.
Також позивач зазначив, що ПрАТ "НВЦ "Трапсмаш" не надало жодного доказу щодо діяльності комісії з припинення, у тому числі щодо розгляду вимог інших кредиторів, а отже процедура припинення взагалі не проводиться і запис у ЄДР про припинення є підставою для намагання уникнення відповідачем відповідальності по невиконанню зобов'язань перед кредитором.
Суд вважає, що відповідне посилання, з урахуванням викладеного вище, не є підставою для задоволення позовних вимог; відомості про ліквідацію юридичної особи та строк пред'явлення вимог кредиторів в обов'язковому порядку вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та є публічно доступними.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що позивачем у даному конкретному випадку, неправильно обрано спосіб захисту, оскільки жодна норма цивільного законодавства не вимагає додаткового звернення кредитора до суду з позовом про стягнення заборгованості до звернення з позовом про включення кредиторських вимог до передавального акту, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суд зазначає, що з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства") Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Конвенцією визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем неправильно обраний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Щодо застосування до спірних відносин вимог про позовну давність, суд враховує, що за правилом статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. Відтак, відмова у задоволенні позову, у даному випадку, виключає застосування позовної давності до позовних вимог.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
Так, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
Витрати Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" зі сплати судового збору за подання позовної заяви, відповідно приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 124, 129, Конституції України, статтями 1, 13, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" - відмовити.
Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 ГПК України, з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, а також пункту 4 розділу X Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "08" лютого 2021 р.
Суддя В.В. Рильова
справа № 922/3845/20