Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3943/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач"
до Комунального підприємства "Чугуївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Чугуївської районної ради Харківської області
про стягнення 29823,38 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Чугуївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Чугуївської районної ради Харківської області про стягнення заборгованості за поставлений у лютому та березні 2019 року природний газ у розмірі 29823,38 грн. Судовий збір позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.
Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.
Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідачу було встановлено строк для подачі відзиву на позову та строк для подання заперечень на відповідь на відзив.
Позивачу було встановлено строк для подачі відповіді на відзив відповідача.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено на юридичні адреси позивача та відповідача копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 16.12.2020 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 17.12.2020 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
Відзиву на позов відповідачем до суду надано не було.
Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.
25.03.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" (позивач, постачальник) та Комунальним підприємством "Чугуївський районний центр медико-санітарної допомоги" Чугуївської районної ради Харківської області (відповідач, споживач) було укладено договір постачання природного газу № 50/2019, у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу протягом 2019 року природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Пунктом 1.2. договору був визначений річний плановий обсяг постачання газу - 16570 тис. куб. м, загальна сума договору на момент його підписання - 132790,65 грн.
Відповідно до п. 3.2. договору ціна газу становила - 6678,2697 грн. за 1000 куб.м, крім того ПДВ - 1335,65 грн., всього з ПДВ - 8013,9197 грн.
01 квітня 2019 року до договору була укладена додаткова угоду № 1, якою доповнено договір додатком № 1 - Перелік ЕІС-код точок комерційного обліку Споживача, по яких буде здійснюватись постачання газу.
Відповідно до 4.2. договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:
4.2.1. 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачувати до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.
4.2.2. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу.
4.2.3. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Відповідно до п. 4.3. договору датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.
З 01.03.2019 р. по 31.03.2019 р. постачальник передав, а споживач прийняв природний газ в обсязі 5,995 тис.куб.м. на загальну суму 48043,48 гри., разом з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № 223.
В свою чергу, споживач розрахувався з постачальником за вказаний обсяг природного газу частково, сплатив кошти у розмірі 11642,75 грн.
Постачальник керувався ціною за 1000 куб.м, природного газу, вказаною у п. 3.2 Договору № 50/2019/1/4 від 25.03.2019 р. - 8013,9197 грн.
Вартість послуг без договору з 01.03.2019 р. по 24.03.2019 р. складає 37194,95 грн.(48043.48 грн.: 31 календарний день* 24 календарних дня), а за Договором № 50/2019/1/4 від 25.03.2019 р. - 10848,53 грн. (48043,48 грн. : 31 календарний день* 7 календарних дня).
Як вказує позивач, у лютому - березні 2019 року відповідачу було здійснено поставку природного газу за відсутності договору.
Так, у лютому 2019 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 7,083 тис. куб. м на загальну суму 81162,68 грн., разом з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № 141 та за березень в обсязі 5,995 тис. куб. м на загальну суму 48043,48 грн., разом з ПДВ
На підтвердження ціни на природний газ, позивач посилається на прейскурант НАТ "Нафтогаз України" щодо ринкових цін природного газу, як товару з урахуванням ПДВ (без урахування тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами) для споживачів, які не підпадають під дію Положення про покладення обов'язків на суб'єктів природного газу, за яким за умови оплати протягом або після періоду (календарний місяць) поставки газу - за лютий 2019 року ціна природного газу з ПДВ становила 11458,80 грн.
Таким чином за період з лютого 2019 по березень 2019 року відповідачу було поставлено природний газ на загальну суму 129206,16 грн.
В той час, як відповідач не розрахувався в повному обсязі за поставлений природний газ, а здійснив лише часткові оплати на загальну суму 99382,78 грн.
Так на підтвердження здійсненої оплати, позивачем було надано виписки з особового рахунку, відповідно до яких відповідачем було сплачено 08.04.2019 року 35214,07 грн., 14.06.2019 року 43766,16 грн., 26.04.2019 року 11642,75 грн., що в сумі складає 90622,98 грн.
Крім того позивачем було надано лист відповідача від 10.07.2020 року за вих. № 01-14/568, в якому останній просить позивача зарахувати переплату в сумі 8759,80 грн., в якості часткової оплати за природний газ у березні 2019 року.
Отже загальна сума сплачених відповідачем та зарахованих коштів складає 99382,78 грн.
Таким чином, позивачем було зараховано частину зазначених оплат за поставку газу на договірній основі та частину коштів зараховано у період бездоговірної поставки у лютому 2019 року.
Отже, у споживача наявна заборгованість перед постачальником за поставлений природний газ у період з 01.02.2019 р. по 24.03.2019 р. на бездоговірній основі 29 823,38 грн., разом з ПДВ.
Як вказує позивач, 20 листопада 2020 року ТОВ "МЕГАГАЗ ПОСТАЧ" надіслало вимогу № 696 про стягнення заборгованості КГІ "Чугуївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Чугуївської районної ради Харківської області, де встановив строк оплати заборгованості протягом семи днів з дня отримання даної Вимоги.
Проте, як вказує позивач, відповідач відповіді на вимогу не надав, наявну заборгованість за поставлений природний газ, не погасив, що й стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 202, статті 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 6, 627 ЦК України також визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною (стаття 638 ЦК України).
Згідно приписів статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Статтею 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Водночас відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
У розрізі спірних правовідносин, слід також звернути увагу на те, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем заявляється до стягнення з відповідача заборгованість за поставлений природний газ на бездоговірній основі. Враховуючи вищенаведене та зважаючи на правову природу спірних правовідносин суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки газу шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а саме: шляхом складання та підписання актів приймання-передачі.
Так, згідно приписів статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів ч.2 ст.530 ЦК України.
Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису ч,1 ст.692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього: відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу (постанова Вищого господарського суду України по справі №914/3205/15 від 05.04.2016).
Окрім того, слід зауважити про не можливість застосування ч. 2 ст. 530 ЦК України, з огляду на те, що термін у виконанні зобовязання визначений спеціальною нормою - ч. 1 ст. 692 ЦК України.
Так, в постанові від 30.09.2014 у справі N 3-121 гс14 Верховного суду України визначено: "Погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції зазначив, що у разі якщо строк оплати товару не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання з оплати товару починається з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Таким чином, наявність у відповідача зобов'язання щодо оплати товару випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 ЦК України та не ставиться у залежність від звернення до нього з окремою вимогою відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України."
Аналогічна правова позиція також міститься в постанові від 19.08.2014 у справі N 3-78гс14 Верховного суду України та постановах від 19.08.2014 у справі N 3-78гс14, від 10 жовтня 2013 у справі N 905/3273/13, від 14.04.2015 у справі № 912/3757/14 Вищого господарського суду України.
Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Тобто чинне законодавство закріплює обов'язок покупця оплатити вартість товару не лише після набуття права власності на товар чи прийняття товаророзпорядчих документів, але і після фактичного прийняття товару та надає право сторонам узгодити, що право власності на проданий товар покупець набуває після здійснення повної оплати вартості товару (постанова Вищого господарського суду України по справі 910/23610/15 від 17.05.2016 року).
Крім того, згідно приписів статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до частини першої статті 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх не чекаючи пред'явлення їм вимоги чи звернення до суду.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, жодних доказів остаточної оплати за спожитий природний газ не надав, суд дійшов висновку про правомірність, обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 29823,38 грн., у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача у сумі 2102,00 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 530, 655, 712 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Комунального підприємства "Чугуївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Чугуївської районної ради Харківської області (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Гагаріна, 12, код ЄДРПОУ 39074153) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" (61022, м. Харків, вул. Сумська, 39, офіс 125, код ЄДРПОУ 40292876) 29823,38 грн. заборгованості та 2102,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" (61022, м. Харків, вул. Сумська, 39, офіс 125, код ЄДРПОУ 40292876);
Відповідач - Комунальне підприємство "Чугуївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Чугуївської районної ради Харківської області (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Гагаріна, 12, код ЄДРПОУ 39074153);
Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "08" лютого 2021 р.
Суддя Н.С. Добреля
922/3943/20