"03" лютого 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3363/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.
при секретарі судового засідання: Пелехатій А.О.
за участю представників сторін:
від позивача - Ярошенко Г.Ю. (самопредставництво);
від відповідача - Позов Л.Г. (на підставі довіреності);
від третьої особи - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/3363/20
за позовом: Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83);
до відповідача: Фермерського господарства "Еллада" (68413, Одеська обл., Арцизький район, с. Мирнопілля, вул. Радянська, буд. 166);
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Мирнопільської сільської ради Арцизького району Одеської області (68640, с. Мирнопілля, Арцизький район, вул. Центральна, буд. 154);
про стягнення 47 902, 40 грн.
Суть спору: 24.11.2020 року позивач - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою вх. ГСОО №3477/20 до відповідача - Фермерського господарства "Еллада", в якій просить суд стягнути з останнього шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 47902,40 грн, а також витрати з судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем в порушення положень ст.125, ст.126 Земельно кодексу України, використовується земельна ділянка, площею 35 га, що розташована на території Мирнопільської сільської ради Арцизького району Одеської області без правовстановлюючих документів.
Розглянувши матеріали вказаної позовної заяви, судом було встановлено, що вказана заява подана без додержання вимог, викладених у ст.ст. 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з чим, ухвалою суду від 30.11.2020 року, за результатами розгляду матеріалів даної позовної заяви, в порядку ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, відповідну позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення відповідних недоліків.
На виконання вимог ухвали суду від 30.11.2020 року позивачем 10.12.2020 року були подані до суду заяви про усунення недоліків (вх. ГСОО №33092/20 та вх.ГСОО №33088/20), згідно яких позивачем усунуті встановлені судом недоліки.
Ухвалою суду від 14.12.2020 року судом було відкрито провадження у справі №916/3363/20 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 13.01.2021 року. При цьому, вказаною ухвалою було залучено Мирнопільську сільську раду Арцизького району Одеської області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
28.12.2020 року до суду від Фермерського господарства "Еллада" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ГСОО 34688/20), відповідно до якого відповідач заперечує щодо позовних вимог та просить суд відмовити в їх задоволенні, мотивуючи тим, що ФГ «Еллада» сплачувало до місцевого бюджету податок за користування зазначеною земельною ділянкою, що підтверджується копіями платіжних доручень про сплату орендної плати та довідкою Мирнопільської сільської ради. Викладене свідчить, що з боку ФГ «Еллада» не було заподіяно територіальній громаді та місцевому бюджету жодних збитків у вигляді недоотриманих доходів, а також про відсутність вини голови ФГ «Еллада» як обов'язкового елементу складу цивільного правопорушення, що є підставою настання деліктної відповідальності відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України.
Крім того, відповідач повідомляє, що на час проведення перевірки було прийняте рішення Мирнопільської сільської ради від 15 березня 2019 року №461-VІІ «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації земель комунальної власності Мирнопільської сільської ради Арцизького району Одеської області громадянам, членам колишнього КСП «Іскра» та їх спадкоємцям» та рішення Мирнопільської сільської ради від 09 вересня 2019 року №519-VІІ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності Мирнопільської сільської ради (розташованих за межами населеного пункту членам колишнього КСП «Іскра» та їх спадкоємцям, учасникам АТО та учасникам бойових дій».
04.01.2021 року до суду від Мирнопільської сільської ради Арцизького району Одеської області надійшли письмові пояснення (вх.№ГСОО 118/21), згідно яких сільрада зазначає, що відповідач у 2019 році орендував земельну ділянку у розмірі 35 га на території Мирнопільської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населеного пункту). При цьому, сільрада вказує, що за 2019 рік від ФГ «Еллада» надійшли кошти на доходний рахунок «Орендна плата з юридичних осіб» Мирнопільської сільської ради у сумі 86847, 60 грн, що відповідає нарахованій сумі орендної плати за даними Ізмаїльського управління ГУ ДФС в Одеській області.
11.01.2021 року до суду від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшла письмова відповідь на відзив (вх.№ГСОО 513/21), відповідно до якої позивач зазначає, що платежі, на які посилається відповідач не можуть вважатись орендною платою, оскільки договір оренди земельної ділянки не укладався. При цьому, рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку технічної документації не є правовстановлюючим документом.
Ухвалою суду від 13.01.2021 року судом було відкладено розгляд справи на 03.02.2021 року та зобов'язано Мирнопільську сільську раду Арцизького району Одеської області надати письмові пояснення з відповідними підтверджуючими доказами щодо оренди ФГ «Еллада» земельної ділянки та підстав сплати орендної плати ФГ «Еллада».
У судовому засіданні від 03.02.2021 року позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні від 03.02.2021 року заперечував щодо позовних вимог, просив суд відмовити в їх задоволенні.
Третя особа - Мирнопільська сільська рада Арцизького району Одеської області, у судове засідання від 03.02.2021 року не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином шляхом направлення ухвали суду на її електронну адресу, зазначену у письмових поясненнях (вх.№ГСОО 118/21 від 04.01.2021 року). Крім того, третьою особою, на виконання вимог ухвали суду від 13.01.2021 року, відповідних письмових пояснень або письмового обґрунтування неможливості їх подання суду надано не було.
У судовому засіданні 03.02.2021 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 08.02.2021 року.
Розглянувши матеріали справи, судом було встановлено:
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 505-ДК від 18.07.2019 року "Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності", організовано здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель сільськогосподарського призначення комунальної та державної власності (земель запасу, резервного фонду), які не надані у власність, користування (оренду) на території Мирнопільської сільської ради Арцизького району Одеської області; встановлено термін проведення відповідного заходу державного контролю з 19.07.2019 року по 19.09.2019 року.
02.08.2019 року державними інспекторами позивача за результатом проведеної перевірки складено акт обстеження №505-ДК/757/АО/01/-19, в якому встановлено, що земельна ділянка, площею 35 га, розташована на території Мирнопільської сільської ради Арцизького району.
08.08.2019 року державними інспекторами позивача, відповідно до вимог ст. 6 і 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель сільськогосподарського призначення комунальної та державної власності (земель запасу, резервного фонду), які не надані у власність, користування (оренду) на території Мирнопільської сільської ради Арцизького району Одеської області, за результатом якої було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки №505-ДК/513/АП/09/01/-19.
В результаті вищезазначеної перевірки з виїздом на місце (на підставі акту обстеження№505-ДК/757/АО/01/-19) встановлено, що на земельній ділянці площею 35,00 га - є ознаки використання, земельна ділянка розорана та задискована. Доступ вільний. Ознак зняття та перенесення ґрунтового покриву не виявлено.
Крім того зазначено, що Мирнопільською сільською радою Арцизького району Одеської області повідомлено, що вищезазначена земельна ділянка № 7 - землі колективної власності колишніх КСП «Іскра», та КСП «Арцизький», які згідно закону України № 2498 від 10.07.2018, який набрав чинності з 01.01.2019, перейшли до комунальної власності Мирнопільської сільської ради. Фактичним користувачем земельної ділянки є ФГ «Еллада» (код ЄДРПОУ 24544590) в особі голови ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ).
Отже, за фактом вищенаведеної перевірки, встановлені обставини використання ФГ «Еллада» земельної ділянки №7 сільськогосподарського призначення комунальної власності орієнтовною площею 35 га, що розташована на території Мирнопільської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населеного пункту) без правовстановлюючих документів, за відсутності рішень, розпоряджень, договорів оренди, зареєстрованих належним чином.
10.09.2019 року державним інспектором відповідача за фактом встановлених порушень відносно голови ФГ «Еллада» ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення №505-ДК/0246П/07/01/-19 від 10.09.2019 року та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №505-ДК/0229По/08/01/-19 від 25.09.2019 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як зазначає позивач, вказана постанова про накладення адміністративного стягнення №505-ДК/0229По/08/01/-19 від 25.09.2019 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення оскаржена головою ФГ «Еллада» ОСОБА_2 в судовому порядку не була. Однак, стосовно розгляду адміністративної справи, відповідач був повідомлений, про що свідчить наявне в матеріалах справи його клопотання про відкладення розгляду (а.с.40).
Відповідно до виявленого порушення державним інспектором у відповідності до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 було здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної ФГ «Еллада» внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, що становить 47902, 40 грн.
05.11.2019 року за фактом самовільного зайняття керівником ФГ «Еллада» земельної ділянки, площею 35 га комунальної форми власності, позивачем було складено припис №505-ДК/0210Пр/03/01/ про усунення порушення земельного законодавства в 30-денний термін з дня отримання припису.
Як зазначає позивач, нарахований розмір заподіяної шкоди, ФГ «Еллада» сплачений не був.
Враховуючи викладене, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, на підставі п. "б" ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України, ст.1166 Цивільного кодексу України, звернулось до господарського суду з даним позовом про стягнення з Фермерського господарства «Еллада» шкоди у розмірі 47902, 40 грн., заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.
Відповідач в свою чергу, мотивуючи свої заперечення проти задоволення позовних вимог надав в якості доказів копії платіжних доручень про сплату на користь Мирнопільської сільської ради Арцизького району Одеської області орендної плати, між тим пояснив, що в письмовому вигляді договір оренди не укладався.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:
Статтею 3 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Згідно з ч. 2 даної статті право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з ч. 3 ст. 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Суб'єктами права на землі державної власності згідно зі ст.80 Земельного кодексу України є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.
Порядок надання земельних ділянок державної форми власності у користування чи оренду передбачено ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України.
Положенням п.б ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України визначено правовий режим земель сільськогосподарського призначення, а саме, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва останні передаються у власність та надаються у користування, зокрема, сільськогосподарським підприємствам.
Згідно з ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державній реєстрації прав підлягають, у тому числі речові права, похідні від права власності: право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Відповідно до ст.187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Статтею 188 Земельного кодексу України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.
Згідно з ст.ст. 18-1, 19 Закону України "Про охорону земель", ч. 1 ст.5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема: проведення перевірок.
Згідно з ст.10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.
Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів №15 України від 14 січня 2015, визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Згідно з пп. 25-1 п. 4 Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): а) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: - виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних із порушенням ґрунтового покриву, своєчасним проведенням рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених відповідним робочим проектом землеустрою; - дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; - дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; - дотриманням правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереженням захисних насаджень і межових знаків; - дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.
Відповідно до п. 5-1 Положення, посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, у межах своїх повноважень мають право, зокрема, складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.
На території Одеської області відповідні повноваження здійснює Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, яке діє на підставі положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, відповідно до якого Головне управління здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у тому числі за виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту.
Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
В ході виконання заходів державного контролю за результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства, позивачем було встановлено самовільне використання ФГ «Еллада» земельної ділянки №7, сільськогосподарського призначення комунальної власності орієнтовною площею 35 га, що розташована на території Мирнопільської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населеного пункту).
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, вказана земельна ділянка відносилась до земель сільськогосподарського призначення колективної власності КСП «Іскра» та «Арцизький», які наразі відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» №2498 від 10.07.2018 року перейшли до земель комунальної власності Мирнопільської сільської ради Арцизького району Одеської області.
Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Положеннями статті 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державним актом. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Отже, відповідно до приписів чинного законодавства України для користування земельною ділянкою необхідно набути право на це у встановленому законодавством порядку.
Згідно наявних в матеріалах справи письмових пояснень (вх.№ГСОО 118/21 від 04.01.2021 року), Мирнопільська сільська рада Арцизького району Одеської області, зазначала, що ФГ «Еллада» у 2019 році орендувало земельну ділянку у розмірі 35 га, розташовану на території Мирнопільської сільської ради Арцизького району Одеської області.
Однак, будь-яких доказів на підтвердження вищезазначеного факту або факту набуття відповідачем іншого речового права на момент проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства, матеріали справи не містять.
Таким чином використання ФГ «Еллада» земельної ділянки №7 сільськогосподарського призначення, комунальної власності, орієнтовною площею 35 га, що розташована на території Мирнопільської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населеного пункту) без рішення відповідного державного органу про надання цієї земельної ділянки йому у власність чи у користування (оренду), акта на право власності чи на право постійного користування цією земельною ділянкою, чи договору оренди землі, за відсутності дозволу на розробку проекту землеустрою, згідно з ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" свідчить про самовільне зайняття відповідачем вказаної земельної ділянки.
Згідно зі ст. 211 Земельного кодексу України, за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 року № 7 ст. 1 Закону України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" вирішуючи позови про відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, суди повинні мати на увазі, що при вилученні (викупі) сільськогосподарських угідь, лісових земель, чагарників для потреб, не пов'язаних із сільсько- чи лісогосподарським виробництвом, їх тимчасовому зайнятті для інших видів використання, встановленні обмежень щодо використання земельних ділянок, погіршенні якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, приведенні сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у не придатний для використання стан, неодержанні доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, відшкодування збитків згідно зі статтями 156, 157 ЗК України здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та юридичними особами, які використовують земельні ділянки і діяльність яких обмежує права власників та землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу (в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими й іншими відходами та стічними водами). У випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли. При заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки її відшкодовує володілець цього джерела згідно зі статтею 1187 ЦК.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з ч. ч. 1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Зазначені підстави є загальними та необхідними у всіх випадках, якщо інше не обумовлено законом, для стягнення шкоди поза договірними зобов'язаннями.
При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Крім того суд зазначає, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 157 Земельного кодексу України, здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В силу положень ч. ч. 1-3 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Наразі слід зазначити, що важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки, а відтак досліджуючи вказане питання господарський суд виходить з того, що допущене відповідачем порушення земельного законодавства мало місце в результаті використання відповідачем спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів. Викладене, на думку суду, підтверджує наявність причинно-наслідкового зв'язку між здійсненим порушенням та завданими ним збитками та як наслідок наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення.
Як зазначалось вище, факт порушення Фермерським господарством «Еллада» вимог земельного законодавства щодо використання земельної ділянки комунальної форми власності було встановлено під час планової перевірки Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, а саме 08.08.2019 року виявлено, що ФГ «Еллада» фактично використовує земельну ділянку №7, площею 35 га сільськогосподарського призначення комунальної власності, що розташована на території Мирнопільської сільської ради Арцизького району Одеської області без правовстановлюючих документів, що зафіксовано та підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 08.08.2019 року №505-ДК/513/АП/09/01/-19, протоколом про адміністративне правопорушення №505-ДК/0246П/07/01/-19 від 10.09.2019 року, постановою про накладення адміністративного стягнення №505-ДК/0229По/08/01/-19 від 25.09.2019 року, а також припис відповідача від 05.11.2019 року № 505-ДК/0210Пр/03/01/.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про доведення наявності протиправної поведінки відповідача, яка полягає у самовільному використанні земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення земельного законодавства, зокрема внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення. Відсутність таких такс або методик не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.
Відповідно до п. 1 Методики ця Методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.
Відповідно до виявленого порушення Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог з законодавства України про охорону земель в Одеській області здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, сума шкоди становить - 47902, 40 грн.
Положення Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу встановлюють самостійні та окремі підстави для відшкодування шкоди, заподіяної державі, зокрема внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.
Відтак, судом перевірено здійснений позивачем розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття ФГ «Еллада» земельної ділянки №7, площею 35 га сільськогосподарського призначення комунальної власності, що розташована на території Мирнопільської сільської ради Арцизького району Одеської області та встановлено, що вказаний розрахунок є вірним та обґрунтованим.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Розглянувши викладені відповідачем заперечення, суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами з огляду на наступне.
Так заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що на час проведення перевірки було прийняте рішення Мирнопільської сільської ради від 15 березня 2019 року №461-VІІ «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації земель омунальної власності Мирнопільської сільської ради Арцизького району Одеської області громадянам, членам колишнього КСП «Іскра» та їх спадкоємцям» та рішення Мирнопільської сільської ради від 09 вересня 2019 року №519-VІІ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності Мирнопільської сільської ради (розташованих за межами населеного пункту членам колишнього КСП «Іскра» та їх спадкоємцям, учасникам АТО та учасникам бойових дій».
Однак, суд зауважує, що відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальні власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями.
Згідно положень частини 2 статті 16 Закону України «Про оренду землі», укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Частинами 3, 4 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства, будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 ЗК України).
Тобто, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.
Таким чином, суд зазначає, що вчинення дій щодо відведення земельної ділянки в оренду не породжує у особи права на її використання до прийняття відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування рішення про надання зазначеної земельної ділянки у користування (оренду) та подальше її оформлення у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
В той же час у відповідача, в розумінні положень чинного законодавства, на час перевірки були відсутні правовстановлюючі документи на користування відповідними земельними ділянки. При цьому посилання відповідача на рішення Мирнопільської сільської ради від 15 березня 2019 року №461-VІІ «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації земель комунальної власності Мирнопільської сільської ради Арцизького району Одеської області громадянам, членам колишнього КСП «Іскра» та їх спадкоємцям» є безпідставним, оскільки відповідачем не надано належних доказів, з яких суд міг би дійти висновку, що вказане рішення якимось чином стосується відповідача.
Що стосується долучених відповідачем до матеріалів справи платіжних доручень, то згідно з визначеним призначенням платежу, кошти перераховувались ним як орендна плата. В свою чергу, факт сплати відповідних коштів не підтверджує обставин укладення договору оренди та правомірності користування земельною ділянкою, площею 35 га сільськогосподарського призначення комунальної власності, що розташована на території Мирнопільської сільської ради Арцизького району Одеської області та жодним чином не відміняє обов'язку відповідача відшкодувати шкоду завдану самовільним зайняттям земельних ділянок.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Головного управління Держгеокадастру в Одеській області є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
З урахуванням викладеного, судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст.129,130,191,232,236-238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фермерського господарства "Еллада" (68413, Одеська обл., Арцизький район, с. Мирнопілля, вул. Радянська, буд. 166, код ЄДРПОУ 24544590) на користь Мирнопільської сільської ради Арцизького району Одеської області (68640, Одеська область, Арцизький район, с. Мирнопілля, вул. Центральна, 154, номер рахунку UA 958999980314020611000015048, МФО 899998, код ЄДРПОУ: 04380873) завдану шкоду у розмірі 47902 /сорок сім тисяч дев'ятсот два/ грн.40 коп.
3. Стягнути з Фермерського господарства "Еллада" (68413, Одеська обл., Арцизький район, с. Мирнопілля, вул. Радянська, буд. 166, код ЄДРПОУ 24544590) на користь Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 39765871) 2102 /дві тисячі сто два/ грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його підписання.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 08 лютого 2021 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська