08 лютого 2021 року Справа № 915/1636/20
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Давченко Т.М.,
розглянувши без виклику сторін
заяву керівника Миколаївської обласної прокуратури
про вжиття заходів забезпечення
позову керівника Миколаївської обласної прокуратури,
вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030;
в інтересах держави в особі:
1) Кабінету Міністрів України,
вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008;
2) державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство",
вул. Лісна, 6, с. Василівка, Очаківський район, Миколаївська область, 57555;
до відповідачів:
1) Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області,
вул. Леніна, 33, смт. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57400;
2) Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області,
вул. Одеська, 4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57456;
про визнання незаконними та скасування розпорядження і рішення, припинення права комунальної власності та зобов?язання повернути земельну ділянку
Керівником Миколаївської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" (далі ? ДП "Очаківське ЛМГ") пред?явлено до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області та Коблівської сільської ради позов з такими вимогами:
"1. Визнати незаконним і скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 10.07.2020 № 153, яким земельні ділянки з кадастровими номерами 4820982200:09:000:0823, 4820982200:09:000:0820, 4820982200:09:000:0824, 4820982200:09:000:0822 передано районною державною адміністрацією у комунальну власність Коблівської сільської ради, що увійшли в межі населеного пункту Коблеве Березанського району Миколаївської області відповідно до проекту землеустрою щодо встановлення та зміни меж населеного пункту Коблеве в межах території Коблівської сільської ради Березанського району згідно акту прийому-передачі земельних ділянок із державної власності у комунальну власність.
2. Визнати незаконним і скасувати рішення Коблівської сільської ради від 22.09.2020 № 30, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об?єднання земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва в межах території населеного пункту с. Коблеве, Березанського району Миколаївської області та об?єднано земельні ділянки: площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0824; площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0823; площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0822; площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0819; площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0820; площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0821 в одну земельну ділянку загальною площею 0,6000 га за кадастровим номером: 4820982200:12:042:0104.
3. Припинити право комунальної власності Коблівській сільській раді Березанського району на земельну ділянку площею 0,6 га (кадастровий номер 4820982200:12:042:0104), розташовану в межах села Коблеве Березанського району Миколаївської області, яке 24.09.2020 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис № 38383191.
4. Зобов?язати Коблівську сільську раду Берерзанського району повернути у власність держави в особі Кабінету Міністрів України, з правом постійного користування державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство", земельну ділянку площею 0,6 га з кадастровим номером 4820982200:12:042:0104, розташовану в межах населеного пункту Коблеве Березанського району Миколаївської області.
5. Стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури (СДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір за подачу позову."
Позов мотивовано тим, що рішеннями Березанського районного суду Миколаївської області у справах №№ 469/1293/16-ц, 469/1297/16-ц, 469/1296/16-ц, 469/1294/16-ц, 469/1292/16-ц, 469/1295/16-ц визнано незаконним та скасовано розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 02.06.2011 № 311, яким затверджено проект землеустрою та надано у приватну власність 6 громадян земельні ділянки з кадастровими номерами 4820982200:09:000:0823, 4820982200:09:000:0822, 4820982200:09:000:0820, 4820982200:09:000:0819, 4820982200:09:000:0824, 4820982200:09:000:0821, а також визнано недійсними відповідні державні акти та витребувано у власність держави вказані земельні ділянки.
На підставі вказаних судових рішень право власності на земельні ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
У подальшому оскаржуваним розпорядженням Березанської районної державної адміністрації від 10.07.2020 № 153 земельні ділянки з кадастровими номерами 4820982200:09:000:0823, 4820982200:09:000:0820, 4820982200:09:000:0824, 4820982200:09:000:0822 передано у комунальну власність Коблівської сільської ради.
Іншим оскаржуваним рішенням Коблівської сільської ради від 22.09.2020 № 30 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об?єднання земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва в межах території населеного пункту с. Коблеве Березанського району Миколаївської області та об?єднано спірні земельні ділянки в одну земельну ділянку загальною площею 0,6 га за кадастровим номером: 4820982200:12:042:0104.
Право власності на новосформовану земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:042:0104 зареєстровано за Коблівською сільською радою, про що 24.09.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено відповідний запис № 38383191.
За твердженнями позивача, указані вище розпорядженням Березанської районної державної адміністрації від 10.07.2020 № 153 та рішення Коблівської сільської ради від 22.09.2020 № 30 суперечать ст. 13 Конституції України, ст. 11 ЛК України, ч. 3 ст. 122 ЗК України, ч. 5 ст. 116, ч. 2 ст. 117 ЗК України, ст. 149 ЗК України, оскільки спірні земельні ділянки відносяться до земель державного лісового фонду та вибули з державної власності поза волею власника ? Кабінету Міністрів України, у зв?язку з чим оскаржувані розпорядження та рішення підлягають визнанню незаконними та скасуванню, а спірні земельні ділянка мають бути повернутими у власність держави на підставі ст. 152 ЗК України та ст. 391 ЦК України.
За такими вимогами ухвалою від 04.01.2020 відкрито провадження в даній справі.
Від прокуратури надійшла заява від 02.02.2021 № 15/1-131 вих-21 про вжиття заходів забезпечення позову в даній справі.
Так, прокурор просить суд:
"- заборонити Коблівській сільській раді (код ЄДРПОУ 04375748, адреса вул. Одеська, буд. 4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57456) вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу у власність або у користування земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:042:0104 у селі Коблеве, Березанського району, Миколаївської області, її поділ або об?єднання з іншими ділянками;
- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:042:0104 у селі Коблеве, Березанського району, Миколаївської області".
Заяву мотивовано тим, що існує очевидна небезпека подальшого відведення ділянки або будівництва на ній об?єктів нерухомості, оформлення права власності на них, що фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави та повернення земельної ділянки належному власнику - державі в особі Кабінету Міністрів України з постійним користуванням ДП "Очаківське ЛМГ", а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду в даній справі. У разі подальшої передачі вказаної ділянки у власність або у користування, її новий власник або користувач зможе оформити правовстановлюючі документи на відповідні об?єкти нерухомості, що взагалі у подальшому унеможливить повернення ділянки. Крім того, враховуючи, що земельна ділянка відноситься до земель державного лісового фонду, початок на ній будівництва об?єктів нерухомості призведе до невідворотної втрати водоохоронних, захисних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих, рекреаційних, естетичних та інших функції лісів України.
Дослідивши матеріали заяви прокурора, суд вважає її такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарським процесуальним законодавством передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред?явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ст. 136 ГПК України).
Позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов?язання (п.п. 2, 4 ч. 1 ст.137 ГПК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім?я (прізвище, ім?я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв?язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Таким чином, із змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення. Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв?язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв?язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Одночасно з цим, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, в тому числі:
- наявності зв?язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв?язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Із змісту позовної заяви прокурора вбачається, що позов у даній справі спрямований на повернення земель, які, за твердженнями позивача, відносяться до державного лісового фонду, до власності держави, забезпечення дотримання приписів законодавства щодо раціонального використання земель державного лісового фонду та збереження об?єктів державної власності.
Із змісту наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що на даний час право власності на новосформовану земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:042:0104 зареєстроване за Коблівською сільською радою.
Перебування на даний час спірних земель у комунальній власності створює передумови до подальшої їх передачі Коблівською сільською радою у власність або у користування фізичним або юридичним особам для забудови індивідуальним житлом або комерційними об?єктами.
Зокрема, у силу виникнення права власності на спірну земельну ділянку Коблівська сільська рада стала носієм правомочностей володіння, користування і розпорядження цими землями, що може мати вираз у вільній реалізації права відчуження земель третім особам у відповідності до положень ст. 182 ЦК України, ч. 4 ст. 3, ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", згідно яких у разі реєстрації речового права на майно відносно нього можуть вчинятися будь-які дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав.
Отже, сам факт реєстрації права власності на землю вже свідчить про намір власника нерухомого майна (відповідача) розпорядитись ним певним чином.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 № 753/22860/17. Зокрема судом вказано, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоби гарантувати виконання у майбутньому рішення суду. Окрім того судом вказано, що незважаючи нате, що відповідачка проживає у будинку впродовж десяти років і після державної реєстрації її права власності на нього ще не вчинила дії, що могли би підтвердити намір відчужити будинок, зокрема, не зверталася до ріелторів і не розмішувала оголошення про продаж, не спростовують висновки апеляційного суду про наявність у відповідачки як в одноособового власника можливості вільно розпорядитись будинком, якщо не вжити заходи забезпечення позову
Наявність у Коблівської сільської ради правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірною земельною ділянкою на користь третіх осіб.
Крім того, суд погоджується доводами прокурора про те, що у разі відчуження відповідачем земельної ділянки на користь третіх осіб існує реальна можливість забудови цієї ділянки та оформлення третіми особами правовстановлюючих документів на відповідні об?єкти нерухомості, що може ускладнити або унеможливити повернення земельної ділянки позивачу.
Судом також враховується, що обрані прокурором заходи забезпечення позову не призведуть до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки спірна земельна ділянка фактично перебуває у володінні Коблівської сільської ради, а обмежується лише можливість розпоряджатися нею.
За такого суд визнає запропоновані позивачем заходи до забезпечення позову обґрунтованими та співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що заява прокурора підлягає задоволенню у визначений ним спосіб.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 234 ГПК України, суд
1. Задовольнити заяву керівника Миколаївської обласної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову в даній справі.
2. Заборонити Коблівській сільській раді (код ЄДРПОУ 04375748, адреса ? вул. Одеська, буд. 4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57456) вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу у власність або у користування земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:042:0104 у селі Коблеве, Березанського району, Миколаївської області, її поділ або об?єднання з іншими ділянками.
3. Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:042:0104 у селі Коблеве, Березанського району, Миколаївської області.
4. Ухвала є обов?язковою до виконання та набирає законної сили з 08.02.2021.
5. Стягувачем за даною ухвалою є Миколаївська обласна прокуратура, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код 02910048.
Боржником за даною ухвалою є Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області, вул. Одеська, 4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57456, ідентифікаційний код 04375748.
Дана ухвала дійсна для пред?явлення державному виконавцю на протязі 3-х місяців.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.М.Давченко