05 лютого 2021 року Справа № 915/1387/20
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьбудресурс"
(55002, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, вул.Енергобудівників, буд.15,
кв.9; ідент.код 40812723),
до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія
"Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна
електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна
енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
(55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ; ідент.код 20915546),
про: стягнення заборгованості у розмірі 518544,0 грн,-
16.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Південьбудресурс" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 518544,0 грн заборгованості, з яких: 511440,0 грн - заборгованість за переданий по договору поставки №53-123-01-20-06099 від 07.02.2020 товар; 7104,0 грн - 3% річних.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства не розрахувався за поставлений товар, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення основного боргу за поставлений товар та нарахування 3% річних на суму основного боргу.
Ухвалою суду від 23.11.2020 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 07.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
31.12.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що заборгованість по договору №53-123-01-20-06099 від 07.02.2020 у розмірі 511440,0 грн відсутня, що підтверджується довідкою №209 від 18.12.2020 про взаємні розрахунки між відповідачем та позивачем за період з 01.01.2020 по 18.12.2020, та платіжними дорученнями №УПТК/7428 від 01.12.2020 на суму 244800,0 грн, №УПТК/7429 від 01.12.2020 на суму 262080,0 грн, №УПТК/7456 від 01.12.2020 на суму 4560,0 грн.
Відповідач також зазначає, що оплата відповідно до п.2.2 договору мала відбутись протягом 45 робочих днів після постачання товару та виконання постачальником умов договору п.3.2, п.5.1 договору. Оскільки реєстрація податкових накладних в ЄРПН відбулася 31.03.2020, то початок відліку 45 робочих днів починає свій перебіг саме з цієї дати , а тому граничний термін оплати за умовами договору визначений позивачем невірно, як і розрахунок 3% річних.
Відповідач зазначає, що у зв'язку із зростанням простроченої заборгованості ДП «Гарантований покупець» перед ДП «НАЕК «Енергоатом», а саме зменшенням обсягу відпуску електроенергії, зросла фінансова криза неплатежів, що призвело до несплати у передбачені договором терміни за поставлений товар, а тому вина як підстава для відповідальності відповідача відсутня. Відповідач, стверджує, що не ухилявся від сплати основної суми заборгованості, а став заручником обставин викликаних кризою неплатежів.
Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позивачем у відповіді на відзив, яка надійшла до суду 02.02.2021, підтверджено, що кошти в сумі 511440,0 грн дійсно надійшли від відповідача на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьбудресурс".
Стосовно заперечень відповідача щодо періоду нарахування 3% річних позивач зазначає, що за умовами договору строк в 45 робочих днів починає відлік саме з дати постачання ТМЦ, а виконання умов п.п.3.2, 5.1 договору є умовою для оплати, але не для відліку строку для такої оплати, а тому доводи відповідача щодо безпідставності нарахування на суму заборгованості 3% річних є хибними.
В зв'язку з тим, що відповідачем після звернення позивача до суду та до відкриття провадження у справі було оплачено заявлену до стягнення суму боргу за переданий по договору поставки №53-123-01-20-06099 від 07.02.2020 товар, що підтверджується позивачем, суд ухвалою від 04.02.2021 закрив провадження у справі в частині стягнення 511440,0 грн основного боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору.
За таких обставин, судом розглядаються позовні вимоги в частині стягнення 7104,0 грн - 3% річних.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
07.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Південьбудресурс", як постачальником, та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція", як покупцем, було укладено договір №53-123-01-20-06099 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати покупцю, а покупець зобов'язався прийняти і сплатити товар - код CPV 31230000-7 по ДК 021-2015 - Частини електророзподільної чи контрольної апаратури (Арматура світлодіодна, з'єднувачі) (далі - Товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у Специфікації №1 (Додаток до договору №1), загальною вартістю товару, яка є твердою та складає 511440,0 грн з ПДВ (п.п.1.1, 2.1 Договору).
Відповідно до п.2.2 Договору, за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару, згідно Специфікації №1, та виконання постачальником п.п.3.2, 5.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що з товаром постачальник надає покупцю:
- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно (для платників ПДВ);
- податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на електронну адресу покупця та протягом терміну визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН;
- документ, який підтверджує якість товару або гарантійний лист з вказанням умов зберігання та гарантійного терміну на продукцію.
Пунктом 3.3 Договору визначено, що датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.
Згідно п.5.1 Договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкцій П-6 «Про порядок приймання продукції по кількості» і П-7 «Про порядок приймання продукції по якості», СОУ НАЕК 038:2017 «Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС».
Позивач 13.03.2020 відвантажив відповідачу визначений Договором товар на суму 511440,0 грн, що підтверджується видатковою накладною №8.
Витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №68 від 28.12.2020 підтверджується, що постачальник, як продавець за ІПН 408127214091, виписав 13.03.2020 податкову накладну №9 на суму ПДВ 85240,0 грн, однак вніс такі відомості до Єдиного реєстру податкових накладних 31.03.2020.
Платіжними дорученнями №УПТК/7428 від 01.12.2020 на суму 244800,0 грн, №УПТК/7429 від 01.12.2020 на суму 262080,0 грн та №УПТК/7456 від 01.12.2020 на суму 4560,0 грн підтверджується, що відповідачем 01.12.2020 сплачено вартість поставленого по Договору Товару на загальну суму 511440,0 грн.
У зв'язку з несвоєчасною оплатою вартості поставленого по Договору Товару позивач просить стягнути з відповідача нараховані на суму основного боргу 3% річних.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених дослідженими судом доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).
Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору поставки ст.712 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
За приписами ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 629 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами ст.180 Господарського кодексу України встановлено істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п.2.2 Договору, за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару, згідно Специфікації №1, та виконання постачальником п.п.3.2, 5.1 цього договору.
Таким чином, сторони передбачили, що умовою оплати товару є не лише його поставка замовнику, а й виконання постачальником п.п.3.2 та 5.1 Договору.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що з товаром постачальник надає покупцю:
- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно (для платників ПДВ);
- податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на електронну адресу покупця та протягом терміну визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН;
- документ, який підтверджує якість товару або гарантійний лист з вказанням умов зберігання та гарантійного терміну на продукцію.
Пунктом 3.3 Договору визначено, що датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.
Позивач 13.03.2020 відвантажив відповідачу визначений Договором Товар на суму 511440,0 грн, що підтверджується видатковою накладною №8.
Витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №68 від 28.12.2020 підтверджується, що постачальник, як продавець за ІПН 408127214091, виписав 13.03.2020 податкову накладну №9 на суму ПДВ 85240,0 грн, однак вніс такі відомості до Єдиного реєстру податкових накладних лише 31.03.2020.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч.1 ст.251 ЦК України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч.1 ст.253 ЦК України).
Таким чином, суд приходить до висновку, що датою, з якої починається відлік строку оплати товару є 01.04.2020. Відповідно, граничний термін, що якого товар мав бути оплачений відповідачем є 05.06.2020 включно.
Доводи позивача, що за умовами договору строк в 45 робочих днів починає відлічуватися саме з дати постачання ТМЦ, а виконання умов п.3.2, 5.1 договору є умовою для оплати, але не для відліку строку для такої оплати, судом відхиляються, оскільки пункт 2.2 Договору, містить дві події, а саме: 1) постачання товару; 2) виконання постачальником п.п.3.2, 5.1 цього договору; а тому при обов'язковому настанні обох і починається перебіг строку для здійснення оплати за поставлений товар.
Платіжними дорученнями №УПТК/7428 від 01.12.2020 на суму 244800,0 грн, №УПТК/7429 від 01.12.2020 на суму 262080,0 грн та №УПТК/7456 від 01.12.2020 на суму 4560,0 грн підтверджується, що відповідачем лише 01.12.2020 сплачено вартість поставленого по Договору Товару на загальну суму 511440,0 грн.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач розрахувався за поставлений Товар, однак всупереч умовам Договору та приписам чинного законодавства такий розрахунок здійснив несвоєчасно.
За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 7104,0 грн - 3% річних, нарахованих позивачем на суму основного боргу 511440,0 грн за період з 26.05.2020 по 11.11.2020.
Однак, як встановлено судом вище, відповідач повинен був сплатити вартість поставленого товару в строк до 05.06.2020 включно, а тому першим днем прострочення виконання грошового зобов'язання буде 06.06.2020.
Здійснивши за допомогою програмного комплексу "Законодавство" перерахунок 3% річних судом визначений розмір 3% річних на суму боргу 511440,0 грн за період з 06.06.2020 по 11.11.2020, що становить 6665,49 грн та підлягає стягненню з відповідача.
За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ; ідент.код 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьбудресурс" (55002, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, вул.Енергобудівників, буд.15, кв.9; ідент.код 40812723) 6665,49 грн - 3% річних та 101,91 грн судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне судове рішення складено 05.02.2021.
Суддя М.В.Мавродієва