79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.02.2021 справа № 914/3278/20
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельно-виробнича група "Куніца", м. Дніпро
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайторг", м. Львів
про стягнення 88 236, 56 грн.
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Чорної І.Б.
Представники сторін: не з'явилися
На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/3278/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельно-виробнича група "Куніца" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайторг" про стягнення 88 236, 56 грн.
Ухвалою суду від 21.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 11.01.2021.
В судове засідання, яке відбулося 11.01.2021 представник позивача не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
В судове засідання 11.01.2021 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 01.02.2021.
В судове засідання, 01.02.2021, представник позивача не з'явився, в клопотанні, яке надійшло на адресу суду 22.01.2021 просив суд розглядати справу за наявними у ній матеріалами.
Представник відповідача в судові засідання не з'явився, на адресу суду поштовий конверт, який скеровувався відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, не повертався, відтак суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про дату та час судових засідань.
Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, суд вбачає наявність підстав для розгляду справи по суті та прийняття рішення, при цьому, згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю Торговельно-виробнича група "Куніца" (надалі позивач, продавець) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайторг" (надалі відповідач, покупець) про стягнення 88 236, 56 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що 13 грудня 2018 між сторонами у справі укладено договір № 1905, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує матеріали в асортименті та кількості, вказаних у погоджених сторонами в заявці покупця за цінами, вказаними у рахунку-фактурі до кожної заявки окремо.
Відповідно до п. 2.1. договору, продаж товару здійснюється за погодженими сторонами рахунками-фактурами, які є невід'ємною частиною даного договору, та за цінами, що формуються згідно діючих на момент погодження заявки прайс-листів продавця.
Згідно п.11.2. даний договір укладений на період з 13.12.2018 по 13.12.2019, а у відношенні фінансових зобов'язань до повного їх виконання сторонами. У випадку, коли на протязі останнього місяця, жодна із сторін не заявить про намір щодо розірвання договору, він вважається автоматично переукладеним на аналогічний строк на наступний календарний рік.
На виконання умов договору, на адресу покупця було поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 33 067, 50 грн.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що розрахунок за товар здійснюється покупцем шляхом банківського переведення грошових кощтів на розрахунковий рахунок продавця у національній валюті України (гривня) протягом 21 календарних днів після отримання товару. Датою отримання товару вважається дата видаткової накладної.
В порушення умов договору, відповідач зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість в розмірі 33 067, 50 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Крім стягнення основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 1 808, 85 грн, 452, 21 грн 3% річних та 52 908, 00 грн процентів за користування чужими коштами.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково виходячи з таких мотивів.
Згідно з ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як встановлено судом, 13 грудня 2018 між сторонами у справі укладено договір № 1905, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує матеріали в асортименті та кількості, вказаних у погоджених сторонами в заявці покупця за цінами, вказаними у рахунку-фактурі до кожної заявки окремо.
Відповідно до п. 2.1. договору, продаж товару здійснюється за погодженими сторонами рахунками-фактурами, які є невід'ємною частиною даного договору, та за цінами, що формуються згідно діючих на момент погодження заявки прайс-листів продавця.
Згідно п. 11.2. договору, даний договір укладений на період з 13.12.2018 по 13.12.2019, а у відношенні фінансових зобов'язань до повного їх виконання сторонами. У випадку, коли на протязі останнього місяця, жодна із сторін не заявить про намір щодо розірвання договору, він вважається автоматично переукладеним на аналогічний строк на наступний календарний рік.
Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до п. 5.2 договору, розрахунок за товар здійснюється покупцем шляхом банківського переведення грошових коштів, на розрахунковий рахунок продавця у національній валюті України (гривня), протягом 21 календарних днів після отримання товару. Датою отримання товару вважається дата видаткової накладної.
На виконання умов договору, в період травень-червень 2020 року, на адресу покупця продавцем було поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи, на загальну суму 33 067, 50 грн.
В порушення умов договору, відповідач зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість в розмірі 33 067, 50 грн.
У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Представник відповідача в судові засідання не з'явився, відзиву у справі не подав, позовні вимоги не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 33 067, 50 грн.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та процентів за користування чужими коштами суд зауважує наступне.
Згідно ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов'язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.
Відповідно до 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем при поданні позовної заяви заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 452, 21 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає, що він є вірним, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Пунктом 9.5. договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати покупцем товару, покупець виплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від несплаченої суми.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 1 808, 85 грн, суд вважає, що позивачем при розрахунку пені не враховано вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення в розмірі 1 794, 82 грн.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 52 908, 00 грн процентів за користування чужими коштами, на підставі п. 9.6. договору, яким передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару відповідно з умовами п. 5.2. договору понад 6 (шість) днів, продавець має право додатково стягнути з покупця 1 % (процент) за кожен день прострочення, за користування чужими грошовими коштами від суми несплати товару незалежно від умов п.11.3. (п. 3, ст. 692 ЦК України), то відмовляючи у їх задоволенні суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Частиною 3 ст. 692 ЦК України конкретизовано визначений ст. 536 цього Кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене ст. 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 процентів річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частина шостою статті 231 вказаного Кодексу встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Її нарахування обмежується Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" в межах подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами пункту 9.6. укладеного між сторонами у справі договору поставки № 1905 нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов'язання, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені. Аналогічні правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18.
З огляду на зазначене, суд вважає, що визначені сторонами у пункті 9.6. договору проценти, з урахуванням положень статті 549 ЦК України, є пенею, а позовні вимоги про стягнення пені у цій справі судом вже частково задоволені, у зв'язку з чим суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 52 908, 00 грн.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 124, 126, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайторг» (79035, м. Львів, вул. Зелена, 115Б, код ЄДРПОУ 38954216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельно-виробнича група «Куніца» (49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, 37, код ЄДРПОУ 19143995) заборгованість в розмірі 36 155, 80 грн, з яких:
- 33 067, 50 грн - основного боргу;
- 1 794, 82 грн - пені;
- 452, 21 грн - 3% річних;
- 841, 27 грн - судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 08 лютого 2021 року.
Суддя П.Т. Манюк