79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.02.2021 Cправа № 914/3099/20
місто Львів
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської ТЕС, смт.Козин Обухівський район Київська область
до відповідача: Державного підприємства «Львіввугілля», м.Сокаль Львівська область
про стягнення заборгованості в розмірі 27571,34грн.
Суддя Щигельська О.І.
Представники сторін не викликались
Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд» не здійснювалось.
Публічне акціонерне товариство «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської ТЕС звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства «Львіввугілля» про стягнення заборгованості у розмірі 27571,34грн., з яких 25852,27грн збитків, 731,61грн пені, 599,68грн. 3% річних, 387,78грн. інфляційних втрат.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2020 позовну заяву передано на розгляд судді Щигельській О.І.
Ухвалою суду від 01.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено строк на подання відзиву на позовну заяву.
Копії вказаної ували отримано сторонами, зокрема відповідачем 03.12.2020.
Заперечень від сторін проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження у встановлений чинним процесуальним законом строк не надходило.
11.12.2020 в системі документообігу суду зареєстровано за вх.№35537/20 відзив ДП «Львіввугілля».
04.01.2020 в системі документообігу суду зареєстровано за вх.№100/21 відповідь ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської ТЕС на відзив.
Відповідно до ст.248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.2 ст.252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Аргументи позивача
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в липні 2019 року між позивачем та відповідачем - ДП «Львіввугілля» укладено договір поставки вугілля, за яким в жовтні того ж року відповідачем поставлено вугільну продукцію, якісні показники якої виходили за допустимі межі. Маючи намір повернути таке вугілля позивач надіслав ДП «Львіввугілля» відповідне повідомлення. За відсутності згоди останнього на переадресацію та повернення вагону, ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської ТЕС в листопаді 2019 проведено вивантаження вугілля, а вже в січні 2020 сторонами підписано спільний акт приймання-передачі. Позивач вважає, що за відсутності згоди вантажовідправника на повернення та переадресування вагону з вугіллям неналежної якості, ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської ТЕС понесено додаткові витрати - оплачено 25852,27грн. за додаткову маневрову роботу та користування вагона. В грудні 2019 року позивач звертався до ДП «Львіввугілля» з відповідним листом про відшкодування таких збитків, який однак залишено без відповіді та задоволення.
Зазначене зумовило звернення ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської ТЕС до суду із позовом, в якому окрім зазначеної суми збитків до стягнення також заявлено 731,61грн пені, нарахованої згідно п.8.8 Договору, та 599,68грн. 3% річних, 387,78грн. інфляційних втрат, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України.
У відповіді на відзив зазначено, що відповідачем не спростовано факт постачання неякісного вугілля, не заперечуються вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, не спростовано обставини, викладені в позовній заяві. Водночас, неналежне виконання ДП «Львіввугілля» зобов'язань за Договором, а саме: постачання вугілля неважної якості, ненадання згоди та будь-якої відповіді на листи про повернення вугілля неналежної якості, неоперативне вирішення спірного питання щодо поставленого неякісного вугілля, спричинило понесення ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської ТЕС витрати, які є збитками для позивача.
Аргументи відповідача
Заперечуючи позовні вимоги, відповідач звертає увагу на те, що поставлене вугілля прийняте позивачем у передбаченому Договором порядку за зниженою ціною. Відтак, підстави для відшкодування збитків та витрат, пов'язаних з неприйняттям вугіллям відсутні. У задоволенні позову просив відмовити.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
04.07.2019 між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (позивач по справі, покупець за договором) та Державним підприємством «Львіввугілля» (відповідач по справі, постачальник за договором) укладено договір поставки вугілля №111/26, за яким постачальник поставляє (передає) у власність покупця, а покупець - приймає і оплачує вугільну продукцію (далі - вугілля) на зазначених у Договорі умовах (п.1.1).
Відповідно до п.п. 2.1, 2.3, 2.5 Договору, поставка вугілля до Договору здійснюється залізничним транспортом на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно «Інкотермс 2010. Правила ІСС з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі», з урахуванням передбачених Договором особливостей. Доставка вугілля до залізничної станції призначення здійснює АТ «Укрзалізниця» (далі - перевізник) в відкритих, технічно справних, очищених від залишків попередніх вантажів, залізничних вантажних напіввагонах (далі - вагони), якими на праві власності або іншій правовій підставі володіє перевізник. Право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання сторонами акту приймання-передачі вугілля згідно з умовами Договору.
Якість та асортимент вугілля, що поставляється за Договором, повинні відповідати вимогам, визначеним в п.5.1 Договору, зокрема, зольність на сухий стан 23,0% базова та 16,0-28,0% допустимий діапазон, а волога на робочий стан - 8,9% базова, допустимий діапазон - не більше 12% .
Згідно з п.5.2 Договору, якість відвантаженого вугілля підтверджується посвідченням якості на кожну партію.
20.10.2019 на залізничну станцію вантажоотримувача - Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго» надійшло вугілля, зокрема у вагоні №68117183, що підтверджується накладною №36305704 та відомістю вагонів.
Згідно посвідчення №548 про якість вугілля, відвантаженого споживачам 17.10.2019, фактичний вміст вологи більше 9,7%, золи - 24,3%.
За умовами Договору, приймання вугілля за Договором здійснюється спільно вантажоотримувачем і уповноваженими представниками постачальника в місці надходження - на території і на обладнанні вантажоотримувача (п.3.1). Вантажоотримувач самостійно приймає вугілля за якістю та кількістю, якщо уповноважені представники постачальника не прибули до місця надходження вугілля для його спільного приймання та/або відсутні на момент подачі вагонів для зважування чи опробування біля відповідного обладнання вантажоотримувача. Результати самостійного приймання вугілля вантажоотримувачем вважаються достовірними, рівноцінними з результатами спільного приймання та використовуються для виконання умов Договору крім випадків, вказаних в пункті 3.4 Договору (п.3.2). Спірні ситуації щодо якісних показників вугілля, прийнятого без участі представника незалежної інспекторської організації вирішуються шляхом виконання хіманалізів контрольних та арбітражних зразків лабораторних проб виключно в присутності представника покупця. Хіманаліз арбітражних зразків лабораторних проб здійснюється на письмову вимогу постачальника або покупця після оцінки результатів хіманалізу відповідних контрольних зразків лабораторних проб. Результати хіманалізу арбітражних зразків лабораторних проб вважаються остаточними без врахування всіх попередніх хіманалізів в будь-яких лабораторіях та застосовуються для виконання умов Договору (п.3.4). За умовами Договору, для визначення фактичних якісних показників, які застосовуються для виконання умов Договору, з отриманого вугілля відбирають проби, готують їх для лабораторних випробувань та здійснюють випробування за відповідними чинними нормативними документами на методи відбору і підготовки проб до лабораторних випробувань та на методи аналізування (п.5.3).
Як вбачається з матеріалів справи та відповідачем не спростовано, приймання вугілля здійснювалось позивачем без уповноваженого представника ДП «Львіввугілля». У позовній заяві позивач стверджує, що після відбору проби №1784 за даними хімічної лабораторії Трипільська ТЕС ПАТ «Центренерго» встановлено показники якості вугілля по волозі на робочий стан палива - 15,9%, проте відповідний протокол аналізу проб вугілля до матеріалів справи не долучено.
Згідно з п.8.4 Договору, постачальник несе всі ризики втрати чи пошкодження вугілля до моменту здійснення його поставки.
У відповідності до п.8.5 Договору, якщо покупець не вивантажив вугілля з вагонів і відповідно до умов Договору відмовився його приймати та оплачувати, сторони погоджують наступний порядок дій: -покупець/вантажоотримувач протягом 6 годин з моменту встановлення факту невідповідності вугілля умовам Договору, направляє постачальнику відповідну телеграму/повідомлення про відмову від прийняття такого вугілля (пп.8.5.1); - після отримання такого повідомлення/телеграми постачальник зобов'язаний забезпечити умови для повернення вагонів з неприйнятим вугіллям в зворотному напрямку, в т.ч.: - забезпечити направлення вантажовідправником вантажоотримувачу листа про згоду на повернення вагонів з неякісним вугіллям; - забезпечити направлення телеграми з залізничної станції відвантаження на залізничну станцію вантажоотримувача про підтвердження згоди та готовності на отримання неприйнятого покупцем вугілля (пп.8.5.2); - вантажоотримувач, протягом 6 годин після отримання залізничною станцією вантажоотримувача відповідного розпорядження перевізника про відправлення вагонів, зобов'язаний передати перевізнику вагони з неприйнятим вугіллям для їх повернення (пп.8.5.3); - якщо постачальник не забезпечив умови для повернення вагонів з неприйнятим вугіллям в зворотному напрямку, що унеможливило їх відправлення до залізничної станції відвантаження протягом 72 годин з моменту встановлення факту невідповідності вугілля умовам Договору, покупець має право вивантажити таке вугілля без згоди постачальника, використати його для власних потреб та оплатити за ціною, що становить 10% від встановленої п.6.2 Договору (пп.8.5.4).
У листі №13-4696/20 від 21.10.2019, адресованому директору ВП «Вуглесбут» ДП «Львіввугілля» Мітрухіну О.О., Трипільська ТЕС ПАТ «Центренерго» повідомила, що вугілля у вагоні №68117183, відвантаженому 17.10.2019, знаходилось на глибині до 20см під дзеркалом води. Відтак, відмовилась приймати та проводити оплату такої вугільної продукції, керуючись п.3.7 Договору, а також просила виконати вимоги розділу 8 Договору, пов'язані з поверненням вантажу.
У листі №13-4959 від 04.11.2019 Трипільська ТЕС ПАТ «Центренерго» повторно, не отримавши відповіді на попереднього листа, звернулась до директора ВП «Вуглесбут» ДП «Львіввугілля» Мітрухіну О.О. з проханням терміново переадресувати такий вагон.
В матеріалах справи докази надіслання вказаної кореспонденції на визначену в Договорі адресу відповідача протягом строків, встановлених у п.8.5.1 Договору - відсутні.
Суд звертає увагу на те, що серед визначених в п.3.7 Договору умов, за яких партія вугілля покупцем не приймається і не оплачується, якісний критерій не передбачено. Водночас, у Договорі встановлено, що покупець має право не приймати і не оплачувати вугілля, якщо будь-який з його якісних показників виходить за межі встановленого в п.5.1 Договору допустимого діапазону (п.7.4.3), або ж прийняти вугілля з показниками зольності та/або вологи, які виходять за межі встановленого в п.5.1 Договору допустимого діапазону, з врахуванням передбачених умовами Договору знижок до ціни цього вугілля (п.7.4.4).
06.11.2019 позивачем проведено вивантаження вугілля, що підтверджується актом наданих послуг №342 від 15.11.2019, підписаним представниками ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» та Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго» та відомістю №10111572 плати за перевезення вантажу та інші надані послуги від 10.11.2019. За додаткову маневрову роботу та користування вагоном Трипільська ТЕС ПАТ «Центренерго» оплатила 25852,27грн., на підтвердження чого до матеріалів справи позивачем долучено довідку Трипільської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» №765 від 12.10.2020.
Листом 13.12.2019 №06/3828 на ім'я директора ВП «Вуглезбут» ДП «Львіввугілля» Мітрухіна О.О., Трипільською ТЕС ПАТ «Центренерго» надано, відповідно до п.8.7 Договору, рахунок №6 від 12.12.2019 на відшкодування понесених витрат в сумі 2852,27грн. з ПДВ. У вказаному листі зазначено, що такі додаткові витрати Трипільска ТЕС понесла, оскільки не отримала згоду вантажовідправника на повернення та адресу для переадресування такого вагону. Оскільки вказані витрати повинні бути відшкодовані постачальником відповідно до п.8.6 Договору, позивач просив повернути вказану суму на розрахунковий рахунок ПАТ «Центренерго» в найкоротший термін.
У п.8.6 Договору встановлено, що постачальник, серед іншого, повністю відшкодовує покупцю: - вартість доставки неприйнятого покупцем вугілля до залізничної станції призначення та в зворотному напрямку; - всі збитки, витрати покупця, пов'язані з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме: оплата за користування вагонами, їх подачу-прибирання, маневрові роботи. Згідно з п.8.7 Договору, на підставі понесених витрат або збитків покупець надає постачальнику: оригінал рахунку про відшкодування своїх затрат або збитків; лист-вимогу про відшкодування затрат або збитків згідно рахунку; належним чином засвідчені копії документів, якими підтверджується факт невідповідності вугілля умовам Договору або понесення витрат чи збитків відповідно до п.8.7 Договору.
Суд звертає увагу на те, що на підтвердження надіслання вказаної коренспондеції позивачем надано рекомендоване повідомлення про вручення 24.12.2019 поштового відправлення, однак опис вкладення до цінного листа в матеріалах справи відсутній. Відтак, суд позбавлений можливості встановити дотримання ПАТ «Центренерго» положень п.8.7 Договору, зокрема в частині надіслання належним чином засвідчених копій документів, якими підтверджується факт невідповідності вугілля умовам Договору або понесення витрат чи збитків.
У протоколі №4 спільного арбітражного аналізу проб вугілля ВП «Вуглезбут» ДП «Львіввугілля», підписаного представниками сторін 20.01.2020, підтверджено показник 15,9% загальної вологи на робочий стан палива проби №1784.
27.01.2020 представниками сторін підписано та скріплено печатками акт №31-ЛВ/26 приймання-передачі партії вугільної продукції за Договором, яким підтверджено прийняття ПАТ «Центренерго» вугілля з показниками якості, які виходять за встановлені Договором межі допустимого діапазону, з врахуванням передбачених умовами Договору знижок до ціни цього вугілля.
Попри це, листом №06/1545 від 20.07.2020 позивач просив директора ВП «Вуглезбут» ДП «Львіввугілля» Мітрухіна О.О. про повернення заборгованості в сумі 25852,27грн. з ПДВ на розрахунковий рахунок ПАТ «Центренерго» в найкоротший термін. Опис вкладення до цінного листа та повідомлення про про його вручення в матеріалах справи відсутні. Позивачем долучено відомості відстеження з офіційного сайту АТ «Укрпошта» з відміткою про отримання певної кореспонденції 27.07.2020 у м.Сокаль.
Вказані листи залишено відповідачем без відповіді та задоволення, що зумовило звернення ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської ТЕС до суду з позовом про стягнення з ДП «Львіввугілля» 25852,27грн збитків, 731,61грн пені, 599,68грн. 3% річних, 387,78грн. інфляційних втрат.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладений сторонами договір №111/26 від 04.07.2019 є договором поставки.
Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст.268 ГК України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів (ч.1). Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі (ч.4). У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами (у разі наявності) чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми (ч.5). Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам (у разі наявності), але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів (ч.7). У разі якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товарів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам (у разі наявності), зразкам (еталонам) або умовам договору, постачальник (виробник) зобов'язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, - протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення покупця (одержувача) про відмову від товарів. Якщо постачальник (виробник) у зазначений строк не розпорядиться товарами, покупець (одержувач) має право реалізувати їх на місці або повернути виробникові. Товари, що швидко псуються, підлягають в усіх випадках реалізації на місці (ч.8).
Так, у п.7.4 Договору встановлено, що покупець має право не приймати і не оплачувати вугілля, якщо будь-який з його якісних показників виходить за межі встановленого в п.5.1 Договору допустимого діапазону (п.7.4.3), або ж прийняти вугілля з показниками зольності та/або вологи, які виходять за межі встановленого в п.5.1 Договору допустимого діапазону, з врахуванням передбачених умовами Договору знижок до ціни цього вугілля (п.7.4.4).
Актом приймання-передачі партії вугільної продукції №31-ЛВ/26 від 27.01.2020 підтверджено, що вугілля, що надійшло 20.10.2019 у вагоні №68117183, прийнято ПАТ «Центренерго» з врахуванням передбачених умовами Договору знижок до ціни цього вугілля.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що за відсутності факту неприйняття вугілля, підстави відшкодування відповідачем вартості доставки неприйнятого покупцем вугілля до залізничної станції призначення та в зворотному напрямку, а також збитків та витрат, пов'язаних з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, - відсутні. Суд також звертає увагу на те, що понесені ПАТ «Центренерго» витрати, із позовом про відшкодування яких воно звернулось до суду, не були обов'язковими та безумовно необхідними, оскільки позивач, за відсутності своєчасної відповіді ДП «Львіввугілля» міг реалізувати передбачене п.8.5.4 Договору право вивантажити таке вугілля без згоди постачальника, використати його для власних потреб та оплатити за ціною, що становить 10% від встановленої п.6.2 Договору.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Стандарт доказування «вірогідності доказів», який на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.
У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищенаведене, суд, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, приходить до висновку, що позовні вимоги спростовуються матеріалами справи, відтак, до задоволення не підлягають.
Судовий збір, в порядку п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, покладається на позивача в повному розмірі.
Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 130, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено та підписано суддею 08.02.2021.
Суддя О.І. Щигельська