ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.02.2021Справа № 910/17009/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Тернопільський молокозавод»
до фізичної особи-підприємця Сидоревича Євгенія Миколайовича
про стягнення 26 953, 80 грн
Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу.
Приватне акціонерне товариство «Тернопільський молокозавод» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Сидоревича Євгенія Миколайовича про стягнення заборгованості в розмірі 26 953, 80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки молочної продукції № 1314-20 від 21 січня 2020 року щодо своєчасного і повного розрахунку за поставлений товар, внаслідок чого й утворилась спірна заборгованість про стягнення якої просить позивач.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04 листопада 2020 року позовну заяву було залишено без руху через недодержання заявником вимог статей 162, 164 та 172 Господарського процесуального кодексу України.
18 листопада 2020 року до суду надійшла заява позивача в порядку усунення недоліків, зі змісту якої вбачається, що виявлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 04 листопада 2020 року недоліки усунуто.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 листопада 2020 року, позовну заяву залишено без руху на підставі ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з встановленням після відкриття провадження у справі порушень вимог статей 162, 164 ГПК України
У встановлений судом строк, недоліки позовної заяви усунуто шляхом подання заяви від 30 листопада 2020 року, яка надійшла до суду 07 грудня 2020 року у зв'язку з чим 08 грудня 2020 року постановлено ухвалу в порядку ч. 12 ст. 176 ГПК України про продовження розгляду справи.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105476258770 ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 вручено відповідачу - 28.11.2020.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався, у зв'язку з чим суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв'язку з перебуванням судді Комарової О.С. у період з 11.01.2021 по 29.01.2021 на лікарняному, а з 01.02.2021 по 05.02.2021 на підготовці для підтримання кваліфікації суддів місцевих господарських судів, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу -08.02.2021.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
21 січня 2020 року між Приватним акціонерним товариством «Тернопільський молокозавод» (постачальник) та фізичною особою-підприємцем Сидоревичем Євгенієм Миколайовичем (покупець) укладено Договір поставки молочної продукції № 1314-20 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується постачати (передавати у власність, доставляти), а покупець - приймати і оплачувати товар. Товаром сторони визначають молочну продукцію, найменування, вид, асортимент, кількість та інші характеристики якої відповідно до умов Договору заявляються покупцем та зазначаються в документах, що супроводжують поставку такого товару.
Згідно п. 2.4 Договору, поставка товару здійснюється постачальником на склад (торгову точку) покупця, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 30, не пізніше 16.00 год. дня поставки.
Обов'язок постачальника передати товар покупцеві вважається виконаним в момент надання для розвантаження в пункті покупця товару, вид, асортимент і кількість якого відповідає погодженій заявці, та підписання уповноваженим представником покупця накладної, що нею оформлюється поставка такого товару (п. 3.4 Договору)
Відповідно п. 3.5 Договору, право власності і ризики на товар переходять до покупця в момент виконання постачальником обов'язку з передачі товару та підписанням покупцем чи/або представником покупця супровідних документів (накладної) на товар.
Ціна кожної партії товару визначається постачальником та зазначається у накладних, що оформляють поставку такого товару (п. 5.2 Договору).
Як погоджено сторонами у пункті 5.4 Договору, оплата кожної партії товару здійснюється в грошовій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника або внесення коштів в касу постачальника за наявності письмової згоди постачальника не пізніше, ніж за 14 (чотирнадцять) календарних днів від дати поставки товару.
Згідно п. 8.1 Договору, він набуває чинності з моменту підписання і діє до 21 січня 2021 року, однак в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно умов Договору.
Як зазначає позивач, на виконання своїх договірних зобов'язань він відвантажив на користь відповідача товар на суму 27 553, 80 грн, який відповідач отримав, проте власні зобов'язання щодо оплати за поставлений товар виконав не в повному обсязі, сплативши лише 600, 00 грн, що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 4 статті 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 ГК України).
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
За встановленими обставинами, 23 січня 2020 року позивач поставив на користь відповідача за адресою, обумовленою у договорі, товар на загальну суму 27 553, 80 грн, що підтверджується відповідною накладною № MJ000023735, копія якої наявна в матеріалах справи. Отримання товару підтверджується підписом посадової особи відповідача - бухгалтера Левицької Н.С.
Враховуючи відсутність претензій щодо асортименту, комплектності, кількості і якості поставленого товару, суд вважає, що позивач виконав свої зобов'язання за договором. З урахуванням погодженого сторонами у пункті 5.4 Договору способу оплати, граничним строком оплати за поставлений згідно видаткової накладної № MJ000023735 від 23 січня 2020 року товар є 06 лютого 2020 року.
Відповідно до платіжного доручення № 95 від 31 березня 2020 року фізичною особою-підприємцем Сидоровичем Є.М. сплачено на користь ПрАТ «Тернопільський молокозавод» 600, 00 грн із призначенням платежу «оплата за товар», які зараховані останнім в погашення заборгованості з поставки згідно накладної № MJ000023735 від 23 січня 2020 року.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 26 953, 80 грн, що відповідачем не було спростовано.
З огляду на вищенаведене та враховуючи доведеним факт невиконання відповідачем обов'язку з оплати поставленого товару за договором поставки молочної продукції № 1314-20 від 21 січня 2020 року, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 26 953, 80 грн є цілком обґрунтованими.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позову.
З огляду на результат вирішення справи, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача в розмірі 2 102, 00 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Сидоревича Євгенія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Тернопільський молокозавод» (46010, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Лозовецька, буд. 28; ідентифікаційний код 30356917) 26 953, 80 грн (двадцять шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят три гривні 80 коп.) основного боргу та 2 102, 00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Рішення в повному обсязі складено 08.02.2021.
Суддя О.С. Комарова