ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.02.2021Справа № 910/18617/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго - Груп»
до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
про стягнення 17472,85 грн
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін: не викликались
26.11.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" суми 3% річних в розмірі 10986,97 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 6485,88 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №53-129-01-19-01839 від 03.04.2019 року в частині розрахунку за поставлений позивачем товар.
Ухвалою суду від 02.12.2020 відкрито провадження у справі № 910/18617/20, ухвалено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
22.12.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти розрахунку втрат від інфляції, здійсненого позивачем, посилаючись на постанову Верховного Суду 10.07.2019 № 910/21564/16, в якій зазначено про можливість нарахування інфляційної складової борги лише у разі наявності прострочення грошового зобов'язання протягом повного місяця. Оскільки, в даному випадку прострочення мало місце менше повного календарного місяця, на думку відповідача відсутні підстави для нарахування втрат від інфляції.
24.12.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання, у якому позивач просив суд під час розгляду справи № 910/18617/20 врахувати правову позицію, викладену у Постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду виніс від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19 щодо порядку розрахунку втрат від інфляції.
31.12.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій він підтримує позовні вимоги та вказує на правильність розрахунків позивача.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
03.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» (постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (покупець) був укладений договір поставки № 53-129-01-19-01839 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити світлі нафтопродукти (далі - продукція) виробництва ВАТ «Мозирський НПЗ», РБ, ПАТ «Укртатнафта», Україна для потреб ВП «Южно - Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.
Згідно з п. 1.2 договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначено в специфікації (далі - специфікація), яка є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 3.1., 3.2. договору, сума договору складає 3772301,40 грн., у тому числі ПДВ 20% - 628716,90 грн. Ціна за одиницю продукції встановлена в національній валюті України і зазначена в Специфікаціях.
Відповідно до п. 4.1., 4.2. договору, покупець сплачує вартість продукції за ціною, зазначеною в специфікаціях, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника. Оплата поставленої продукції за специфікаціями здійснюється покупцем за кожну партію, що поставляється протягом 10 робочих днів від дати підписання акту приймання - передачі поставленої продукції.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що строк поставки продукції зазначений в специфікації. За погодженням з покупцем (вантажоодержувачем) допускається поставка партіями.
Відповідно до п. 5.4 договору, датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.
Згідно з п. 6.1.1., 6.1.2 договору, покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість поставленої продукції; приймати поставлену продукцію у відповідності до умов договору.
Відповідно до п. 6.3.1. договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені договором.
Відповідно до п. 6.4.1. договору, постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлену продукцію.
Відповідно до п. 7.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором.
Відповідно до п. 10.1. договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині оплати за поставлену продукцію, до повного розрахунку. Стосовно виконання гарантійних зобов'язань постачальника, передбачених договором, договір діє до закінчення строку дії гарантії на продукцію.
Відповідно до п. 10.3. договору, закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії, та виконання діючих зобов'язань.
Додатком №1 ( Специфікацією № 1) до договору № 53-129-01-19-01839 від 03.04.2019 визначено найменування, вартість та термін поставки продукції. Загальну вартість продукції визначено в розмірі 3772301,40 грн. в т.ч. ПДВ. Поставка продукції здійснюється до 25.04.2019 у строк - протягом 10 робочих днів з моменту укладання договору.
23.05.2019 сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 53 - 129 - 01 - 19 - 01839 від 03.04.2019. Даною додатковою угодою сторонами було підтверджено факт здійснення постачання палива дизельного ДЦ - Л - Євро5 - В0 згідно специфікації № 1 до договору поставки № 53 - 129 - 01 - 19 - 01839 від 03.04.2019, а саме: у кількості 24,917 т. - 17.04.2019; у кількості 26,770 т. - 17.04.2019; у кількості 24,923 т. - 19.04.2019; у кількості 26,776 т. - 19.04.2019. Також сторонами було зменшено ціну за одиницю продукції, а саме: паливо дизельне ДП - Л - Євро5 - В0 - до рівня 26605,00 грн. без ПДВ/тонну. Було змінено і викладено в новій редакції Специфікацію № 1, яка є наведеною в додатку № 1 до Угоди. Було змінено суму договору на 3352230,00 грн. Відповідно до додатку № 1 до додаткової угоди № 1 від 23.05.2019 до договору № 53 - 129 - 01 - 19 - 01839 від 03.04.2019 - поставка продукції здійснюється до 25.04.2019 у строк - протягом 10 робочих днів з моменту укладання договору.
До матеріалів справи додано видаткові накладні та акти: № РН - 0002257 від 19.04.2019 та акт приймання - передачі № ТМЦ 19 - 16 від 19.04.2019, відповідно до яких позивач поставив а відповідач прийняв продукцію вартістю 895400,64 грн.; № РН - 0002199 від 17.04.2019 та акт приймання - передачі № ТМЦ 19 - 15 від 17.04.2019, відповідно до яких позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію вартістю 961757,22 грн.; № РН - 0002198 від 17.04.2019 та акт приймання - передачі ТМЦ № 19 - 14 від 17.04.2019, відповідно до яких позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію вартістю 895185,08 грн.; № РН - 0002258 від 19.04.2019 та акт приймання - передачі ТМЦ № 19 - 17 від 19.04.2019, відповідно до яких позивач поставив а відповідач прийняв продукцію вартістю 961972,79 грн.
До матеріалів справи додано довідку відділення Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», «Регіональний центр в м. Київ» № КІЕ - 07.8/2179 від 23.07.2019. В даній довідці надано інформацію про надходження коштів на рахунок № НОМЕР_1 ТОВ «Манго - груп» від ВП «Атомкомплект» ДП «НАЕК «Енергоатом» за період з 16.05.2019 по 19.07.2019. Відповідно до даної довідки, відповідач перерахував грошові кошти позивачу за поставлену продукцію: за актом приймання - передачі № ТМЦ 19 - 16 від 19.04.2019 було сплачено 18.06.2019 - 795691,70 грн.; за актом приймання - передачі № ТМЦ 19 - 15 від 17.04.2019 було сплачено 18.06.2019 - 854659,02 грн.; за актом приймання - передачі № ТМЦ 19 - 14 від 17.04.2019 було сплачено 18.06.2019 - 795500,14 грн.; за актом приймання - передачі № ТМЦ 19 - 17 від 19.04.2019 було сплачено 18.06.2019 - 854850,58 грн.
Як вбачається з матеріалів справи сторони досягли згоди про зменшення вартості товару, про що було укладено відповідну додаткову угоду № 1 від 23.05.2019. Оскільки, додаткова угода про зменшення вартості товару була укладена сторонами вже після поставки товару, однак до здійснення оплати, то у видаткових накладних та актах приймання-передачі вказану ціну за тону товару у розмірі 29938,90 грн, а не в подальшому обумовлену ціну у розмірі 26605,00 грн за тону.
Отже, загальна вартість товару, що був поставлений та отриманий відповідачем становить: за актом № 19-16 від 19.04.2019 - 795691,70 грн; за актом № 19-15 від 17.04.2019 - 854659,02 грн; за актом № 19-17 від 19.04.2019 - 854850,58 грн та за актом № 19-14 від 17.04.2019 - 795500,14 грн.
Таким чином відповідач у повному обсязі оплатив вартість поставленого товару за вищезазначеними актами 18.06.2019.
З долучених до матеріалів справи доказів Суд дійшов висновку, що відповідач порушив свої зобов'язання зі своєчасної оплати поставленої позивачем продукції.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договором передбачено відстрочення оплати товару на 10 робочих днів від дати підписання акту приймання-передачі. Отже товар, поставлений 17.04.2019 мав бути оплачений не пізніше 06.05.2019 (прострочення з 07.05.2019), а товар поставлений 19.04.2019 мав бути оплачений не пізніше 08.05.2019 (прострочення з 09.05.2019).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що відповідач обумовлений договором товар оплатив з порушенням строку - 18.06.2019, відтак допустив прострочення грошового зобов'язання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо своєчасної оплати товару, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.
Вказана позиція також викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19 та спростовує заперечення відповідача, викладені у відзиві.
Суд перевірив розрахунок втрат від інфляції, здійснений позивачем та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним, а суму втрат від інфляції у розмірі 6485,88 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.
Судом було виконано перерахунок нарахованих позивачем 3% річних. Згідно перерахунку суду сума 3% річних є більшою, ніж визначено позивачем.
Відповідно до ч. 2, ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
А тому сума 3% річних підлягає стягненню з відповідача у визначеному позивачем розмірі - 10986,97 грн.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Отже вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі на загальну суму 17472,85 грн.
Суд відзначає, що передбачення у договорі обов'язку сторони звертатись до боржника з претензією, не обмежує право кредитора звернутись за захистом свого права до суду та не спростовує обов'язок відшкодувати контрагенту втрати, що виникли внаслідок прострочення грошового зобов'язання.
За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2.Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго - груп» (місцезнаходження: 01010, м. Київ, Хрестовий провулок, будинок 2, офіс 405, код ЄДРПОУ 39039648) 3% річних в розмірі 10986 (десять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 97 коп., 6485 ( шість тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн. 88 коп. втрат від інфляції та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Усатенко І.В.