ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.01.2021Справа № 910/14430/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Лисенка Євгена Володимировича
до Марійко Ганни Анатоліївни
про стягнення 117340,39 грн
представники сторін:
від позивача: Дзецько Д.В.
від відповідача: не з'явився
Фізична особа-підприємець Лисенко Євген Володимирович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Марійко Ганни Анатоліївни про стягнення 117340,39 грн заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за субагентським договором №ЛЄ 10/18 від 31.07.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 суд звернувся до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи Марійко Ганни Анатоліївни .
02.11.2020 через відділ діловодства суду від Печерської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла відповідь на запит.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.11.2020 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №910/14430/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 03.12.2020.
01.12.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява, у якій відповідач зазначає, що підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити позовну заяву Фізичної особи-підприємця Лисенка Євгена Володимировича про стягнення 117340,39 грн заборгованості.
Протокольною ухвалою від 03.12.2020 підготовче судове засідання у справі відкладено на 24.12.2020.
18.12.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява, у якій відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
24.12.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.
Протокольною ухвалою від 24.12.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.01.2021.
Ухвалою від 24.12.2020 повідомлено відповідача про час та місце розгляду справи по суті.
28.01.2021 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення.
Представник відповідача у судове засідання 28.01.2021 не з'явився.
Ухвала суду від 24.12.2020, якою відповідача повідомлено про час та місце судового засідання розгляду справи по суті отримана відповідачем 04.01.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0105477123267.
Отже, у відповідності до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Згідно із ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи по суті без участі представника відповідача.
У судовому засіданні 28.01.2021 представник позивача надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав.
У судовому засіданні 28.01.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
31.07.2018 між Фізичною особою - підприємцем Лисенком Євгеном Володимировичем (позивач, агент) та Фізичною особою - підприємцем Марійко Ганною Анатоліївною (відповідач, субагент) укладений субагентський договір №ЛЄ 10/18, відповідно до умов якого субагент на постійній основі зобов'язується за винагороду надавати ексклюзивні послуги агенту з реалізації квитків, шляхом їх платного розповсюдження між клієнтами від імені, в інтересах та під контролем агента, а також здійснювати інші дії, передбачені договором (п. 1.1. договору).
Відповідно до п.9.1 договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 1 (одного) року. В разі якщо за 1 (один) місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявила бажання розірвати цей договір, він вважається пролонгованим на той самий термін. Кількість пролонгацій не обмежена.
Згідно із п.1.2. договору агент, який має право продажу квитків на заходи, надає субагенту доступ до системи, а субагент від імені агента зобов'язується оформлювати та реалізовувати квитки на заходи, що зареєстровані в системі використовуючи дану систему, а також організувати та забезпечити продаж квитків через каси.
Відповідно до п.1.3. договору субагент має право самостійно виконувати дії щодо розповсюдження квитків, а також за своїм розсудом передавати третім особам, укладаючи субагентські договори за погодженням з агентом.
Пунктом 3.2.3 договору передбачений обов'язок субагента своєчасно та в повному обсязі перераховувати грошові кошти отримані від реалізації квитків агенту.
Розділом 5 договору передбачений порядок здійснення розрахунків між сторонами договору.
Комісійна винагорода субагента за надання послуг агенту складає 5% (п'ять відсотків) від суми реалізованих квитків на захід, які продані за їх номінальною вартістю через Систему. Зазначена комісійна винагорода субагента визначається від суми номінальної вартості квитків, що ним реалізовані. Зазначена комісійна винагорода не нараховується на суму отриманого сервісного збору та додаткових послуг - зазначені суми належать агенту (п. 5.2. договору).
За змістом пункту 5.5. договору грошові кошти, які отримані субагентом в якості оплати клієнтом вартості сервісного збору та додаткових послуг, субагент зобов'язується перераховувати на користь агента в відповідності до п. 5.6 цього договору. Зазначені грошові кошти належать агенту.
Згідно із п.5.6. договору грошові кошти, отримані субагентом від реалізації квитків (номінальна вартість квитка), в тому числі вартість сервісного збору та додаткових послуг виплачується агенту один раз на день, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок вказаний в 15 розділі договору. Остаточний розрахунок між сторонами проводиться протягом 5 (п'яти) робочих днів після закінчення строку дії даного договору.
Сторони визначають та погоджуються з тим, що звіт по реалізованих квитках та розміру отриманих грошових коштів, який формується системою (кабінет субагента) - є вірним та достовірним. Сторони в повній мірі погоджуються з тим, що розрахунки між ними здійснюються виключно на підставі даних отриманих в зазначених звітах. В разі якщо субагент виявив певну невідповідність, він зобов'язаний негайно, але не пізніше одного календарного дня повідомити про це агента - в разі ненадходження такого повідомлення зазначений звіт в системі є вірним та достовірним (п. 5.7 договору).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що сторонами договору було досягнуто домовленості щодо здійснення відповідачем щоденних розрахунків на підставі відомостей, що зазначені в системі, однак у порушення зобов'язань за субагентським договором №ЛЄ 10/18 від 31.07.2018 відповідач розрахунки у передбачені договором строки не здійснював, у зв'язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 117340,39 грн, що розрахована позивачем наступним чином: 124303,39 грн (загальна вартість реалізованих квитків з урахуванням сервісного збору та додаткових послуг) - 5963,00 грн (комісія субагента) - 1000,00 грн (вартість квитків, розрахунок за які здійснений на підставі виданого агентом сертифікату).
25.06.2020 позивачем направлено відповідачу вимогу № 2/20 від 18.06.2020, в якій позивач у порядку ст.530 ЦК України, вимагав протягом семи днів сплатити заборгованість у розмірі 117340,39 грн.
Оскільки відповідач вимоги позивача не задовольнив, заборгованості не сплатив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 117340,39 грн.
При цьому судом враховано, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 29.05.2020 відповідачем була припинена господарська діяльність.
Проте, з 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін. Відповідач за відповідним договором мав статус фізичної особи - підприємця, і цей обов'язок у відповідача із втратою ним статусу фізичної особи - підприємця не припинився.
Вказана правова позиція окреслена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Згідно із ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За умовами укладеного субагентського договору №ЛЄ 10/18 від 31.07.2018 сторонами досягнуто домовленості щодо здійснення відповідачем щоденних розрахунків на підставі відомостей, що зазначені в системі.
При цьому, за умовами пункту 5.7. сторони визначили, що звіт по реалізованих квитках та розміру отриманих грошових коштів, який формується системою (кабінет субагента) - є вірним та достовірним; сторони в повній мірі погоджуються з тим, що розрахунки між ними здійснюються виключно на підставі даних отриманих в зазначених звітах.
У судовому засіданні 28.01.2021 судом проведено огляд системи (кабінета субагента) та звітів, сформованих у кабінеті субагента, згідно яких позивачем здійснено розрахунок позовних вимог.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.
У рішенні від 23.08.2016 (заява № 59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що "У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності та відповідно до правил доказування, надані позивачем у матеріали справи виписки відомостей з системи, звіту сформованого системою, заборгованість відповідача перед позивачем становить 117340,39 грн.
Відповідач всупереч наведеним приписам процесуального закону не надав жодних доказів у спростування факту наявності заборгованості за субагентським договором №ЛЄ 10/18 від 31.07.2018.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
З огляду на вище встановлені судом обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем заборгованості, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 117340,39 грн.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Лисенка Євгена Володимировича до Марійко Ганни Анатоліївни про стягнення 117340,39 грн заборгованості.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Марійко Ганни Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Лисенка Євгена Володимировича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) заборгованість у сумі 117340,39 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2102,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 08.02.2021.
Суддя С. О. Турчин