ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.02.2021Справа № 910/18281/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Дорошенко Геннадія Георгійовича
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант»
про стягнення 172 400, 00 грн.
Без повідомлення учасників справи.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 172 400, 00 грн.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
21.12.2020 від Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» надійшов відзив на позовну заяву.
У відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Відповідно до ст. 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
При цьому Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника Рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України № 4469/07 від 02.05.2013 та Рішення Європейського Суду з прав людини від 15.03.2012 Папазова та інші проти України, (заява № 32849/05 від 19.08.2005, №20796/06 від 19.04.2006, №14347/07 від 20.03.2020, №40760/07, від 08.08.2007).
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 5011-46/18261-2012.
Суддя Алєєва І.В. у період з 28.12.2020 по 16.01.2021 перебувала у відпустці.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-
18.09.2019 року між Фізичною особою-підприємцем Дорошенко Геннадієм Георгійовичем (далі - позивач/страхувальник) та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» (далі - відповідач/страховик) було укладено договір добровільного страхування майна № 19052423489 (далі - договір страхування).
У відповідності до п. 1.1. договору, предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим майном, а саме: рухоме майно - товарно-матеріальні запаси (відповідно Додатку 1 до договору добровільного страхування).
Відповідно до п.1.2. договору сторони узгодили, що страховими випадками являються пошкодження, знищення чи загибель Майна внаслідок настання наступних подій, а саме: пожежі, вибуху та протиправних дій третіх осіб.
Згідно до п.2.4.6. договору, сторони узгодили, що протиправними діями третіх осіб є таємне викрадення майна (крадіжка), відкрите викрадення майна (грабіж), напад з метою заволодіння майном поєднаних із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій), умисне знищення або пошкодження майна, у тому числі шляхом підпалу, вибуху чи іншим загально небезпечним способом.
У відповідності до п.1.7. договору, розмір страхового платежу складає 2 500 грн., як були оплачені страхувальником 25.09.2019.
Крім того, 01.12.2012 року між позивачем та Державним підприємством «Національна кінематика України» було укладено договір зберігання №384.
Згідно п.1.1. договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає за плату на відповідальне зберігання майно останнього на території зберігача за адресою: м. Київ, вул. Кіото, буд.27, та зобов'язується повернути його Поклажодавцю в обумовлений строк в цілості і схоронності.
10.12.2019 року за адресою м. Київ, вул. Кіото, буд.27 невстановлена особа самовільно, всупереч установленому законом порядку знищила насадження, що належить позивачу, що підтверджується копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.02.2020.
Згідно копії акта обстеження зелених насаджень на ділянці за адресою: м. Київ, вул. Кіото, буд.27, які були пошкоджені та знесені в результаті протиправних дій третіх осіб від 10.12.2019 року визначено сума завданого збитку 146 000 гривень.
Згідно копії акта обстеження зелених насаджень на ділянці за адресою: м. Київ, вул. Кіото, буд.27, які були пошкоджені та знесені в результаті протиправних дій третіх осіб від 21.04.2020 року визначено суму збитку 26 400 гривень.
24.02.2020 позивачем у зв'язку із настанням страхового випадку подано заяву про відшкодування збитків, у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування майна, застрахованого у ТДВ «СК «Могор-Гарант».
22.04.2020 року страхувальником повідомлено про другий страховий випадок, що відбувся 15.04.2020 року, що підтверджується копією повідомлення про настання страхового випадку за договором добровільного страхування майна.
24.04.2020 року старшим слідчим ВП №1 Деснянського УП ГУНП у м.Києві Семенютою С.В. прийнято постанову про закриття кримінального провадження №12020100030001337.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м.Києва від 06.05.2020 року постанову про закриття кримінального провадження прийняту старшим слідчим ВП №1 Деснянського УП ГУНИ у м. Києві - Семенютою С.В. - скасовано.
22.09.2020 року старшим слідчим ВП №1 Деснянського УГ1 ГУНІІ у м.Києві Семенютою С.В. прийнято повторно постанову про закриття кримінального провадження №12020100030001337.
Зокрема як убачається зі змісту копії постанови про закриття кримінального провадження від 22.09.2020 року в ході досудового розслідування встановлено, що 10.12.2019 року приблизно о 10:00 годині, представники ДП «Національна кінематика України», знаходячись біля вулиці Кіото, буд. 27 у м. Києві самовільно, всупереч установленому законом порядку знищили декоративний посадматеріал.
В ході досудового розслідування встановлено, що оскільки між позивачем та ДП «Національна кінематика України» склались цивільно-правові відносини, то керуючись ст. 110, п.1 ч.1 ст.284 КПК України прийнято постанову про закриття кримінального провадження.
Листом від 30.09.2020 року, вих. №1134 позивача відповідач повідомив, що оскільки за результатом досудового розслідування КП №12020100030001337 закрите, а тому збиток не підлягає відшкодуванню.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з наступних підстав.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
З урахуванням змісту ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватися судом у кожному конкретному випадку.
Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди, однак, цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) вимоги до відповідача.
Однак враховуючи, те що договором добровільного страхування майна від 18.09.2019 № 19052423489, а саме п. 2.4.6 встановлено, що не підлягають відшкодуванню збитки, що завдані майну внаслідок протиправних дій третіх осіб, що не підтверджені копметентними органами.
Оскільки, 22.09.2020 старшим слідчим ВП №1 Деснянського УГ1 ГУНІІ у м. Києві Семенютою С.В. прийнято повторно постанову про закриття кримінального провадження №12020100030001337 у зв'язку з відсутністю предмету спору, а відтак не встановлено винних осіб у вчинені правопорушення, тому у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» не виникає обов'язку як у страховика відшкодувати збитки завдані майну страхувальника.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Алєєва