ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.02.2021Справа № 910/18978/20
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА"
до Державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА"
про стягнення 714 696,12 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" до Державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА" про стягнення 714 696,12 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № УМТЗ-19-268/7 від 19.07.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/18978/20, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
29.12.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
04.01.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
11.01.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу.
16.01.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява щодо витрат на надання професійної правничої допомоги.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/18978/20 від 07.12.2020 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана представниками позивача та відповідача, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
19.07.2019 між Державним підприємством "ЗАВОД 410 ЦА" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (продавець) укладено Договір купівлі-продажу № УМТЗ-19-268/7 (надалі також - Договір), згідно з п. 1.1. якого продавець зобов'язується протягом строку дії Договору поставити покупцю товари, зазначені в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (далі - Специфікації).
Відповідно до п. 1.2 Договору, найменування товару: літакової комплектуючі, Код ДК 021:2015 - 39717000-1.
Загальна ціна цього Договору на момент його укладення складає: 628 985,53 грн, у тому числі ПДВ 20%: 104 830,92 грн (п. 3.1 Договору)
Як встановлено у п. 4.1 Договору, розрахунки проводяться наступним шляхом:
- Покупець направляє постачальнику (факсимільним зв'язком або електронною поштою) заявку на поставку товару в рамках Специфікацій, які є невід'ємними додатками до даного договору.
- Продавець передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції.
- Покупець згідно рахунку в рамках Специфікації (Додатку), проводить платіж, умови зазначаються в кожній Специфікації окремо.
За приписами пунктів 5.1-5.6 Договору, строк поставки партії товару буде вказано в кожній Специфікації окремо. Місце поставки (передачі) партії товарів буде вказано в кожній Специфікації окремо. Умови поставки товарів буде вказано в кожній Специфікації окремо. Поставка товарів здійснюється окремими партіями згідно з заявкою Покупця, переданою факсимільним зв'язком, або електронною поштою у рамках Специфікацій, яка є невід'ємною частиною цього Договору (далі - Специфікації). Постачальник здійснює поставку кожної партії товару з додаванням необхідної документації на товар (податкова накладна, видаткова накладна, паспорт (сертифікат) якості на товар). Право власності на товар, а також ризики випадкової втрати або пошкодження товару переходять від Постачальника до Покупця в момент передачі товару на склад покупця з підписанням відповідних супровідних документів та проходження вхідного контролю на складі покупця, якщо не передбачено інше.
Цей Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 30.06.2020 року, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами. (п. 10.1 Договору).
У Специфікації № 1 до Договору умови оплати визначено так: 100% оплата проводиться після поставки та проходження вхідного контролю на ДП «ЗАВОД 410 ЦА», з відстрочкою платежу 30 банківських днів.
На підтвердження виконання умов Договору щодо поставки товару позивач надав видаткові накладні № РН-0001158 від 12.08.2019 на суму 297 000,00 грн, № РН-0001225 від 16.08.2019 на суму 153 785,53 грн, № РН-0001293 від 30.08.2019 на суму 178 200,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату поставленого позивачем товару за Договором у повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача утворився борг перед позивачем у розмірі 628 985,53 грн. Окрім того, у зв'язку з простроченням відповідача позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 20 699,53 грн, інфляційні у розмірі 20 982,07 грн та штраф у розмірі 44 028,99 грн.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що у відповідача відсутні підстави для здійснення оплати у зв'язку з відсутністю доказів проходження товаром процедури вхідного контролю у встановленому порядку, а також порушення позивачем умов Договору в частині ненадання обов'язкових документів, які підтверджують якість, комплектність та відповідність товару вимогам підприємства-виробника та доказів надходження таких документів покупцю.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами статей 692, 693 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження поставки товару відповідачу за договором позивач надав до суду в копіях видаткові накладні № РН-0001158 від 12.08.2019 на суму 297 000,00 грн, № РН-0001225 від 16.08.2019 на суму 153 785,53 грн, № РН-0001293 від 30.08.2019 на суму 178 200,00 грн. Ці документи оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін.
Повноваження осіб Димнікова В.М. та Трофімова О.С. на приймання поставленого товару від імені Державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА" підтверджуються довіреностями на отримання матеріальних цінностей № 1022 від 08.08.2019, № 1088 від 30.08.2019.
Також на підтвердження позовних вимог позивачем подано експрес-накладні ТОВ «Нова пошта» щодо відправки товару на адреси відповідача, а саме: № 59000440812836 від 12.08.2019, № 5900441880742 від 16.08.201, № 59000444653528 від 30.08.2019.
Однак, незважаючи на отримання товару, всупереч умовам Специфікації № 1 щодо строку його оплати, відповідач не розрахувався з позивачем у повному обсязі на суму 628 985,53 грн.
Належних та достатніх доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем заборгованості перед позивачем у розмірі 628 985,53 грн до матеріалів справи не подано.
За наведених обставин суд зазначає, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором, не здійснив оплату товару у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 628 985,53 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.
При цьому, заперечення відповідача проти позову суд розглянув та відхилив, з огляду на таке.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору позивач повинен поставити відповідачу товари, якість яких відповідає технічним умовам (ТУ) заводу-виробника, відповідним ГОСТам, характеристикам та вимогам державних стандартів, встановленим для цієї групи товарів.
Продавець зобов'язаний на товари, які постачаються за цим Договором, видати документ (паспорт, сертифікат якості, бірку, тощо, з мокрою печаткою відділу технічного контролю (ВТК)), підтверджуючий якість із посиланням на відповідні ГОСТи, ОСТи, ТУ, або ін., видаткову накладну.
Згідно з п. 2.5 Договору, Покупець має право здійснювати перевірку якості або кількості товару. Порядок та строки перевірки кількості та якості товару визначаються Покупцем, про що він зобов'язаний письмово повідомити Продавця . Якщо при прийомці або перевірці якості та кількості (комплектності) Товару (в тому числі в період гарантійного строку) буде виявлено недостача, невідповідність якості або комплектності Товару вимогам визначеним в документації на Товар або вимогам Договору Покупець складає та направляє Продавцю документи про невідповідність товару щодо його кількості, асортименту, якості, комплектності.
Як вказано у п. 2.6 Договору, у випадку виявлення невідповідності якості Товару Покупець повідомляє Продавця про це факсимільним або електронним або поштовим зв'язком протягом 10 календарних днів з моменту отримання Товару, із зазначенням виявлених дефектів та наданням фото-і /або відеоматеріалів. У випадку необхідності або неможливості з'ясування причин виникнення недоліків через представлені Покупцем фото та відеоматеріали Продавець протягом 5 робочих днів з моменту отримання повідомлення Покупця про невідповідність товару направляє свого представника, який проводить оцінку переданого Товару та недоліків , а також виявляє їх причини виникнення: виробничий брак або неправильне транспортування. Вказаний порядок виявлення причин недоліків зберігається також коли н коли недоліки в товарі виникли в процесі експлуатації, а також Продавцем проводиться додаткова оцінка переданого Товару в процесі експлуатації, для виключення вірогідності порчі Товару в зв'язку з некоректної роботи обладнання (виникнення механічних пошкоджень і т.д.). В результаті проведення оцінки Продавцем складається та підписується обома сторонами двосторонній акт, в якому зазначається висновки та позиції Продавця та Покупця. Усуненню в 20 - денний термін з моменту отримання повідомлення підлягають недоліки які представляють собою виробничий брак або пошкодження отримані під час вантажу Продавцем Товару на транспортний засіб. У випадку неможливості усунення недоліків Продавець зобов'язується в той же термін замінити неякісний Товар Товаром належної якості.
Однак, суд звертає увагу, що доказів наявності заперечень з боку відповідача при прийманні товару щодо кількості, якості, асортименту та комплектності товару у момент його отримання або ж направлення повідомлень позивачу в порядку пунктів 2.5, 2.6 Договору матеріали справи не містять.
Відповідно до п. 5.6 Договору право власності на товар, а також ризики випадкової втрати або пошкодження товару переходять від Постачальника до Покупця в момент передачі товару на склад покупця з підписанням відповідних супровідних документів та проходження вхідного контролю на складі покупця, якщо не передбачено інше.
Як вже було вказано у з п. 2.2 Договору Продавець зобов'язаний на товари, які постачаються за цим Договором, видати документ (паспорт, сертифікат якості, бірку, тощо, з мокрою печаткою відділу технічного контролю (ВТК)), підтверджуючий якість із посиланням на відповідні ГОСТи, ОСТи, ТУ, або ін., видаткову накладну
Разом з тим, стаття 666 ЦК України визначає правові наслідки, що настають в разі невиконання продавцем обов'язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару. Зокрема, якщо продавець не передає покупцеві документи, які стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Із матеріалів справи вбачається, що доказів відмови покупця від прийняття товару за спірними видатковими накладними відповідач не надав.
З огляду на викладене, недолучення позивачем до позову документів, що підтверджують якість, комплектність та відповідність товару, не впливає на висновок суду про його належну поставку з огляду на прийняття відповідачем товару без заперечень та зауважень.
Окрім того, долучені до позову видаткові накладні мають всі необхідні реквізити первинного документа в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що в свою чергу підтверджує здійснення господарської операції з поставки товару позивачем та отримання такого товару відповідачем, а отже є належними та допустимими доказами на підтвердження факту передачі товару позивачем та прийняття відповідачем.
Щодо тверджень відповідача про відсутність доказів проходження вхідного контролю суд зазначає, що у договорі немає умов щодо терміну, в якій відповідач повинен провести такий вхідний контроль товарів. Отже, з огляду на неподання відповідачем доказів протилежного, суд доходить висновку, що вхідний контроль відбувся в день доставки товару на склад покупця, переданого через ТОВ «Нова пошта». Отже, початком строку оплати слід вважати наступний банківський день після доставки товару відповідачу вказаною службою.
При цьому суд враховує, що відповідачем не надано доказів іншого для доставки товару, аніж розрахункова дата, вказана в експрес-накладних ТОВ «Нова пошта».
Отже, за наведених обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 628 985,53 грн підлягають задоволенню.
Крім того, позивач також заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 20 699,53 грн та інфляційні у розмірі 20 982,07 грн за загальний період прострочки з 26.09.2019 по 25.11.2020.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013)
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині правильні, обґрунтовані та підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, адже згідно з ч. 2 ст. 237 ГПК України суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Поряд з викладеним, позивач також заявив до стягнення з відповідача штраф у розмірі 44 028,99 грн на підставі п. 7.3 Договору.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.3 Договору передбачено, що за прострочення виконання зобов'язань за Договором понад тридцять днів з винної сторони додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.
Перевіривши розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю у зв'язку з арифметичною правильністю та обґрунтованістю.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведених обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір-доручення про надання правової допомоги б/н від 07.05.2019, який укладений з Адвокатським бюро «Сергія Жечева», акт приймання-передачі №ОУ-0000П195 від 29.12.2020, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, рахунок-фактуру №СФ-0000225 від 29.12.2020 та платіжне доручення №7751 від 29.12.2020.
Судом встановлено, що 07.05.2019 між Адвокатським Бюро «Сергія Жечева» (Адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» (Клієнт) було укладено договір-доручення про надання правової допомоги б/н, відповідно до якого предметом договору є надання Адвокатський бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані з захистом та відновленням порушених, оспорюваним, невизнаних його прав та законних інтересів.
Згідно з п. 4.2 вказаного договору гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється актом приймання-передачі наданої правової допомоги.
На підтвердження виконання робіт, обумовлених договором-доручення про надання правової допомоги б/н від 07.05.2019, Адвокатським Бюро «Сергія Жечева» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» було складено акт приймання-передачі №ОУ-0000П195 від 29.12.2020, який підписаний сторонами без зауважень та заперечень.
Відповідно до вказаного акта, загальна вартість робіт (послуг) становить 11 200,00 грн, а саме: підготовка позовної заяви - 6 400,00 грн (8 год), підготовка відповіді на відзив - 4 800,00 грн (6 год), які були сплачені клієнтом на рахунок адвокатського бюро 29.12.2020, що підтверджується платіжним дорученням №7751 від 29.12.2020.
Повноваження адвоката Жечева С.О. підтвердженні ордером серії ЗП №105094 від 07.05.2019, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №864 від 27.04.2011.
Відповідач в свою чергу просив відмовити у задоволенні вказаних вимог про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки з поданих позивачем документів не вбачається, що заявлені витрати мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим.
Розглянувши вказані доводи відповідача, дослідивши надані позивачем докази щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи, є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності цих витрат. При цьому, за висновком суду, відповідач не довів відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України неспівмірності понесених позивачем при розгляді цієї справи у суді витрат на професійну правничу допомогу із складністю даної справи та наданим адвокатом обсягом послуг, нерозумності розміру таких витрат.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення заявленого позивачем до стягнення з відповідача розміру витрат на професійну правничу допомогу чи відмови у їх задоволенні.
За наведених обставин витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА" (пр-т Повітрофлотський, 94, м. Київ, 03151, ідентифікаційний код 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (вул. Грязнова, буд. 4-А, м. Запоріжжя, 69002, ідентифікаційний код 24510970) борг у розмірі 628 985,53 грн, 3% річних у розмірі 20 699,53 грн, інфляційні у розмірі 20 982,07 грн, штраф у розмірі 44 028,99 грн, судовий збір у розмірі 10 720,44 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 08.02.2021
Суддя Т. Ю. Трофименко