ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.02.2021Справа № 910/17092/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України
до Фізичної особи-підприємця Василевської-Ридікової Тетяни Вікторівни
про стягнення 958,00 грн
Представники сторін: не викликались
Суть спору :
03.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України до Фізичної особи-підприємця Василевської-Ридікової Тетяни Вікторівни про стягнення 958,00 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що виконання укладеного між сторонами договору оренди індивідуально визначеного майна № 012016 від 30.10.2016 позивачем було передано відповідачу в оренду майно, що перебуває на балансі позивача. Відповідно до акту від 03.07.2019 відповідачем повернуто позивачу майно, проте у зв'язку з тим, що відповідачем в період з жовтня 2018 року по 03.07.2019 неналежно виконувалися взяті на себе зобов'язання в частині сплати орендної плати у останнього виникла заборгованість у розмірі 958,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/17092/20 від 10.11.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
26.11.2020 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 відкрито провадження у справі № 910/17092/20 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 03.12.2020 було направлено 04.12.2020 відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105476321952 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 11.11.2020 є місцезнаходженням відповідача.
Проте, конверт разом з ухвалою від 03.12.2020 (номер відправлення 0105476321952) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 04.01.2021 з позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.
З огляду на викладене, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 03.12.2020 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
30.10.2016 між Інститутом фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Василевською-Ридіковою Тетяною Вікторівною (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 012016 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування індивідуально визначене майно: стільці столові, загальною кількістю 40 штук, столи столові в кількості 13 штук (далі - майно), що перебуває на балансі Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України за адресою: 01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 4.
Згідно з п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення в приміщенні їдальні на 1 поверсі 16-типоверхового лабораторного корпусу (договір оренди № 202015 від 20.12.2015) - оренда іншого індивідуально визначеного майна.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору оренди не виконано основного обов'язку орендаря внаслідок чого виникла заборгованість за період з жовтня 2018 року по 03.07.2019 в розмірі 958,00 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.
Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підсипання сторонами цього договору та акта приймання-передачі.
Згідно з п. 7.1 договору орендодавець зобов'язаний передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором, а у разі оренди майна на строк не менше ніж три роки - після державної реєстрації речового права користування (оренди).
Відповідно до п. 2.4 договору обов'язок щодо складання акта приймання-передачі покладається на орендодавця.
Згідно акту приймання-передачі від 30.10.2016 орендодавець передав, а оренда прийняв визначене договором майно.
Відповідно до п. 5.13 договору орендар зобов'язався у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.
Згідно з п. 10.8 договору майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.
За актом передачі майна від 03.07.2019 орендодавець передав, а орендар прийняв з оренди майно.
Відповідно до п. 10.1 договору він укладений строком на 2 роки, що діє з 30.10.2016 до 30.10.2018 включно.
У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.
Згідно з п. 3.1 договору орендна плата визначена на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04.10.1995 № 786 зі змінами і становить без ПДВ станом на жовтень 2016 року - 68,80 грн.
Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 3.4 договору визначено. що орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 30 числа поточного місяця.
Відповідно до п. 3.5 договору у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого або останнього місяців оренди) добова (годинна) у випадку погодинної оплати, орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно розміру дням (годинам) користування.
Згідно з п. 3.11 договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну пату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно.
Позивачем 20.08.2019 на адресу відповідача направлено претензію № 104/1-485 від 19.08.2019 з вимогою сплатити борг за договором в розмірі 958,00 грн, яка залишена відповідачем без задоволення.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати в повному обсязі, в результаті чого за період жовтень 2018 року по 03.07.2019 виникла заборгованість в розмірі 958,00 грн, яка не оспорена відповідачем.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті орендної плати за договором в повному обсязі не подано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача рендної плати в розмірі 958,00 грн.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 4.394,00 грн слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
20.01.2020 між позивачем (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Експерт Лігл Сервіс» був укладений договір про надання правової допомоги № 4 за умовами якого адвокатське об'єднання прийняв на себе зобов'язання з надання юридичної допомоги.
Адвокатським об'єднанням «Експерт Лігл Сервіс» адвокату Мороз Сергію Юрійовичу виданий ордер серії ВЕ № 1012635 на надання правової допомоги Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України у Господарському суді міста Києва.
Згідно з п. 4.1 вказаного договору фактичні витрати та їх розмір, пов'язані із наданням правової допомоги, передбаченої п. 1.1. договору, визначаються за взаємним погодженням сторін шляхом виставлення рахунку та оплачуються безпосередньо клієнтом та підписанням акту виконаних робіт. Сторони можуть погодити вартість наданих послуг також шляхом підписання акту виконаних робіт.
Відповідно до п. 4.2 договору оплата за цим договором здійснюється не пізніше 5-ти банківських днів з моменту отримання клієнтом рахунку або акту виконаних робіт.
12.08.2020 між позивачем та адвокатським об'єднанням складено акт надання послуг, відповідно до якого надано послуги з підготовки та подання позовної заяви до ФОП Василевської-Ридікової Тетяни Вікторівни про стягнення заборгованості за договором оренди № 012016. кількість витраченого часу - 4 години, ціна за одиницю 1.098,50 грн, розмір гонорару - 4.394,00 грн.
Винагорода виплачена позивачем Адвокатському об'єднанню «Експерт Лігл Сервіс» в розмірі 4.394.00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 586 від 12.08.2020.
Підтвердженням того, що Мороз Сергій Юрійович є адвокатом свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія МК № 001007 від 08.09.2016.
Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на професійну правову допомогу покладаються на відповідача повністю в сумі 4.394,00 грн.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Василевської-Ридікової Тетяни Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України (01024, м. Київ, вул.. Академіка Богомольця, 4, код ЄДРПОУ 05417093) 958 (дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн 00 коп. основного боргу, 2.102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 4.394 (чотири тисячі триста дев'яносто чотири) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В. Сівакова