ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.01.2021Справа № 826/4343/15
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 826/4343/15
за позовом Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" (Україна, 01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 16; ідентифікаційний код: 35810511)
до 1) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" Приходько Юлії Вікторівни (Україна, 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 53)
2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Україна, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17; ідентифікаційний код: 21708016)
третя особа: Публічне акціонерне товариство "Актабанк"
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
Представники учасників справи:
від позивача: Грищенко О.М., довіреність № 31/05 від 15.05.2020;
від відповідача-1: не з'явились;
від відповідача-2: Музичук Л.В., довіреність № 60-16215/20 від 24.12.2020;
від третьої особи: не з'явились.
Публічне акціонерне товариство "Міжнародний інвестиційний банк" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" Приходько Юлії Вікторівни (далі - відповідач-1) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2), в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Актабанк" Приходько Ю.В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відмови у поверненні на користь ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" помилкового переказу в сумі 47 841,00 грн;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Актабанк" Приходько Ю.В. та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вчинити дії щодо виплати (відшкодування) на користь ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" помилкового переказу в сумі 47 841,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що звернувшись до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" Приходько Ю.В. із листом від 17 лютого 2015 №404-3/ІІІ про повернення помилкового переказу в сумі 47 841,00 грн, відповідач-1 листом від 26 лютого 2015 № 1115/02/2015 повідомив позивача, що вимога про внесення до реєстру кредиторів до виконання не приймається, у зв'язку із пропуском строку на її подання, відповідно до частини другої статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Справа розглядалася судами неодноразово в порядку адміністративного судочинства.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017, позовні вимоги ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" було задоволено частково. Визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" Приходько Юлії Вікторівни щодо відмови у включенні ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" до реєстру акцептованих вимог кредиторів на суму 47 841,00 грн. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Актабанк", включивши до нього грошові вимоги ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" у сумі 47 841,00 грн та внести пропозиції щодо затвердження Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб таких змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 червня 2020 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 скасовано, провадження у справі № 826/4343/15 закрито. Роз'яснено позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду та про його право протягом десяти днів з дня отримання постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.08.2020 задоволено заяву позивача та передано справу № 826/4343/15 до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2020, справу № 826/4343/15 передано для розгляду судді Нечаю О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справі № 826/4343/15, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.10.2020.
07.10.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та продовження строку на подання відзиву на позовну заяву.
У підготовче засідання 07.10.2020 представники учасників справи не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи у судове засідання обов'язковою судом не визнавалась.
У підготовчому засіданні 07.10.2020 судом було оголошено перерву до 04.11.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 826/4343/15 призначено на 04.11.2020.
04.11.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії в порядку господарського судочинства.
У підготовче засідання 04.11.2020 з'явились представники позивача та відповідача-2, представники відповідача-1 та третьої особи не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач-2 та третя особа були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою судом не визнавалась.
У підготовчому засіданні 04.11.2020 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 02.12.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 826/4343/15 призначено на 02.12.2020.
27.11.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
У підготовче засідання 02.12.2020 з'явились представники позивача та відповідача-2, представники відповідача-1 та третьої особи не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач-1 та третя особа були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою судом не визнавалась.
Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.01.2021.
У судове засідання 20.01.2021 з'явились представники позивача та відповідача-2, представники відповідача-1 та третьої особи не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач-1 та третя особа були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою судом не визнавалась.
Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача-2 надала суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечувала.
У судовому засіданні 20.01.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд
04 серпня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Міжнародний інвестиційний банк" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" було укладено Договір № 43 про надання послуг з інкасації коштів, на виконання якого Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" виставило позивачу рахунок-фактуру № 53329 від 31 серпня 2014.
Разом з тим, 29 серпня 2014 оплату послуг Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" за інкасацію за серпень 2014 у розмірі 47 841,00 грн позивач помилково здійснив на рахунок ПАТ "Актабанк" № НОМЕР_1 , що підтверджується меморіальним ордером № 827592.
Як зазначає позивач, цього ж дня ним було направлено Публічному акціонерному товариству "Актабанк" меморіальний ордер № 828228 від 29.08.2014 про повернення помилкового переказу в сумі 47 841,00 грн, однак вказані грошові кошти повернуто не було.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Актабанк" Приходько Ю.В. лист від 17 лютого 2015 № 404-3/ІІІ, в якому позивач вимагав повернути помилковий переказ у сумі 47 841,00 грн.
За результатами розгляду вказаного листа Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Актабанк" Приходько Ю.В. листом від 26 лютого 2015 № 1115/02/2015 повідомила позивача, що вимога про внесення до реєстру кредиторів до виконання не приймається, у зв'язку із пропуском строку подання вимоги до банку, відповідно до вимог частини другої статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Вважаючи відмову в задоволенні вказаної вимоги необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови у поверненні помилкового переказу в сумі 47 841,00 грн та зобов'язати відповідачів вчинити дії щодо виплати (відшкодування) на користь позивача помилкового переказу в сумі 47 841,00 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
За змістом статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною 2 статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених статтею 19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
На підставі частини 5 статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Частиною 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.
За приписами ч. 1 ст. 54 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю вимог (майнових вимог юридичної особи до суб'єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку.
Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені пунктом 4 частини 1 статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у певній черговості. Зокрема, у четвертій черзі задовольняються грошові вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.
Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, в якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним щодо інших законів України у відповідних правовідносинах. Запровадження тимчасової адміністрації та/або процедури ліквідації у банку унеможливлює задоволення вимог кредиторів в інший спосіб, аніж це передбачено Законом.
Близькі за змістом висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/23398/16 та від 22.08.2018 у справі № 559/1777/15-ц.
Суд встановив, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 16 вересня 2014 № 576 "Про віднесення ПАТ "Актабанк" до категорії неплатоспроможних" Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16 вересня 2014 № 90 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Актабанк".
Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Актабанк" запроваджено строком на три місяці з 17 вересня 2014 року по 17 грудня 2014 року.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 144 від 15 грудня 2014 тимчасову адміністрацію в ПАТ "Актабанк" було продовжено на один місяць.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 15 січня 2015 №19 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Актабанк" Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16 січня 2015 №6 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Актабанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Актабанк" з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Приходько Ю.В. строком на 1 рік з 16 січня 2015 року по 15 січня 2016 року включно.
За доводами позивача, АТ "Міжнародний інвестиційний банк" не є кредитором по відношенню до ПАТ "Актабанк", відтак на позивача не розповсюджуються наслідки запровадження тимчасової адміністрації, визначені ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", щодо повернення помилкового переказу та наслідки початку процедури ліквідації третьої особи, передбачені ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.
Відповідно до п. 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковий переказ - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.
Пунктом 35.1 статті 35 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що неналежний отримувач зобов'язаний протягом трьох робочих днів від дати надходження повідомлення банку-порушника про здійснення помилкового переказу ініціювати переказ еквівалентної суми коштів банку-порушнику, за умови отримання повідомлення цього банку про здійснення помилкового переказу.
Суд встановив, що третьою особою до дати введення тимчасової адміністрації у ПАТ "Актабанк" (17.09.2014) на вимогу позивача про повернення помилкового переказу грошові кошти не було повернуто.
З огляду на вищенаведене, оскільки позивач має документально підтверджені вимоги до третьої особи щодо повернення помилкового переказу, АТ "Міжнародний інвестиційний банк" є кредитором третьої особи, відтак посилання позивача на те, що він не є кредитором третьої особи судом відхиляються як необґрунтовані.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2014 у справі №904/7053/14, яке набрало законної сили, за позовом Публічного акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" до Публічного акціонерного товариства "Актабанк" зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Актабанк" перерахувати грошові кошти в сумі 47 841,00 грн на рахунок № НОМЕР_2 Публічного акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк".
05.11.2014 Господарським судом Дніпропетровської області було видано наказ про примусове виконання вказаного рішення.
Отже, позивач вже захистив своє право на повернення помилкового переказу в судовому порядку.
Суд встановив факт направлення позивачем Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Актабанк" Приходько Ю.В. листа від 17 лютого 2015 № 404-3/ІІІ, в якому позивач вимагав повернути помилковий переказ у сумі 47 841,00 грн, у відповідь на який Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Актабанк" Приходько Ю.В. листом від 26 лютого 2015 №1115/02/2015 повідомила позивача, що вимога про внесення до реєстру кредиторів до виконання не приймається, у зв'язку із пропуском строку подання вимоги до банку, відповідно до вимог частини другої статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Враховуючи встановлений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" порядок відшкодування вимог кредиторів, задоволення вимог кредиторів у певній черговості, задоволення позовних вимог буде порушувати норми вказаного закону щодо задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку, а також порушуватиме права інших кредиторів ПАТ "Актабанк", вимоги яких вже акцептовано.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Частинами 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті.
Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, у випадках, встановлених цим Законом (частина перша статті 3 і пункт 8 частини другої статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення (частина перша статті 36 Закону).
Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку (пункт 1 частини другої статті 37 Закону).
З моменту введення у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку, який зберігає свою правосуб'єктність юридичної особи та є самостійним суб'єктом господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Тому в спорі щодо неналежного виконання банком зобов'язань після початку процедури виведення Фондом банку з ринку належним відповідачем є банк, а не Фонд.
Уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (пункт 17 частини першої статті 2 Закону).
Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду (частина третя статті 37 Закону).
Уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку (частина восьма статті 35 Закону).
Відповідно до частин 1, 3 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Оскільки уповноважена особа Фонду є працівником Фонду та діє від імені банку в межах повноважень Фонду, така особа у господарському процесі не має самостійної процесуальної дієздатності та може лише виступати представником банку у випадку пред'явлення до нього позову.
Втім, у цій справі позивач визначив відповідачем-1 Уповноважену особу Фонду, а не ПАТ "Актабанк", що бере участь у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Суд звертає увагу, що позов пред'явлено позивачем в порядку адміністративного судочинства у березні 2015 року.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 червня 2020 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 скасовано, провадження у справі № 826/4343/15 закрито.
У своїй постанові від 24.06.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов до висновку, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації. Враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що спір про акцептування вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. У свою чергу, враховуючи суб'єктний склад правовідносин, цей спір належить до підвідомчості судів загальної юрисдикції в порядку господарського судочинства.
У поданій до суду 04.11.2020 позовній заяві (в порядку господарського судочинства) склад відповідачів, позовні вимоги тощо позивачем не змінювались.
Тобто відповідачем-1 у цій справі помилково визначено уповноважену особу Фонду, яка у господарському (цивільному) процесі не має самостійної процесуальної дієздатності (як суб'єкт владних повноважень). В господарських відносинах уповноважена особа Фонду може діяти лише у якості органу управління банком, його представника (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у пунктах 88 - 93 постанови від 22 серпня 2018 у справі №559/1777/15-ц, у пунктах 56 - 62 постанови від 28 листопада 2018 у справі №383/2/17, у пункті 38.6 постанови від 12 грудня 2018 у справі №591/1272/18, у пункті 36 постанови від 23 січня 2019 у справі №639/5960/17, у пункті 34 постанови від 20 березня 2019 у справі №486/1459/17, у пункті 57 постанови від 20 березня 2019 у справі №161/4985/17, у пункті 36 постанови від 26 червня 2019 у справі №554/4702/18).
Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 у справі №308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 у справі №127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 у справах №570/3439/16-ц та №372/51/16-ц).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частини перша та друга статті 48 Господарського процесуального кодексу України). Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем.
Позивачем пред'явлено позов саме до уповноваженої особи Фонду, а банк залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача.
Щодо вимог позивача до відповідача-2 - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд встановив відсутність порушеного права позивача з боку відповідача-2, зокрема, позивачем не доведено яким чином та в який спосіб відповідачем-2 порушено права та законні інтереси позивача щодо повернення (виплати) позивачу помилкового переказу, перерахованого на рахунок ПАТ "Актабанк", який в подальшому було віднесено до категорії неплатоспроможних.
За приписами частин 1 - 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України пов'язує змагальність сторін зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов'язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.
Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування учасників справи судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.
Понесені позивачем судові витрати, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 08.02.2021 у зв'язку з направленням судді Нечая О.В. на навчання до Національної школи суддів України з 01.02.2021 по 05.02.2021.
Суддя О.В. Нечай