номер провадження справи 35/160/20
27.01.2021 Справа № 908/2599/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Топчій О.А.,
за участю секретаря судового засідання Авраменко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71503, м. Енергодар, Запорізька обл., вул. Промислова, б. 133)
до відповідача Приватного підприємства "Владіс" (69095, м. Запоріжжя, вул. Козача, б. 35)
про стягнення коштів
та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Владіс" (69095, м. Запоріжжя, вул. Козача, б. 35)
до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71503, м. Енергодар, Запорізька обл., вул. Промислова, б. 133)
про стягнення коштів
за участю представників сторін:
від ДП "НАЕК "Енергоатом": Левченко О.О., довіреність № 2792 від 02.09.2019;
від ПП "Владіс": не з'явився;
08.10.2020 до Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" з позовом до відповідача Приватного підприємства "Владіс" про стягнення пені за прострочку поставки продукції по договору №95(1)20УК від 23.03.2020 в сумі 5376,00 грн.
08.10.2020 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/2599/20, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.
Ухвалою суду від 13.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2599/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.
16.11.2020 від ПП "Владіс" надійшла зустрічна позовна заява до ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення 192000,00 грн основного боргу, 1344,00 грн втрат від інфляції та 1909,48 грн 3% річних.
Ухвалою суду від 23.11.2020 прийнято зустрічну позовну заяву Приватного підприємства "Владіс" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення коштів до розгляду. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 908/2599/20. Постановлено перейти до розгляду справи №908/2599/20 за правилами загального позовного провадження, починаючи зі стадії підготовчого провадження та призначено підготовче засідання на 22.12.2020.
11.12.2020 на адресу суду від ДП "НАЕК "Енергоатом" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого викладено заперечення щодо задоволення зустрічного позову та зазначено, що визначенні ПП "Владіс" строки виконання ВП ЗАЕС зобов'язання з оплати товару не відповідають умовам договору, сума заборгованості у розмірі 192000,00 грн. відсутня, у зв'язку з чим, вимога про стягнення 3% річних та інфляційних витрат не підлягає задоволенню.
Ухвалою суду від 22.12.2020 відкладено підготовче засідання у справі на 12.01.2021.
Ухвалою суду від 12.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 27.01.2021.
В обґрунтування первісного позову ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «ЗАЕС» посилається на порушення відповідечем строків поставки товару за договором №95(1)20УК від 23.03.2020 (/53-121-01-20-09227 від 07.04.2020), у зв'язку з чим позивачем було нараховано 5 376,00 грн пені.
В обґрунтування зустрічного позову ПП «Владіс» посилається на порушення відповідачем ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «ЗАЕС» строків оплати товару, поставленого за договором №95(1)20УК від 23.03.2020, у зв'язку з чим просить стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «ЗАЕС» 192000,00 грн основного боргу, 1909,48 грн 3% річних, 1344,00 грн втрат від інфляції.
Відповідач проти зустрічного позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. В обґрунтування заперечень посилається на те, що сторонами строк оплати в договорі не погоджений, вимога від ПП "Владіс" про сплату суми ПДВ не надходила, відтак обов'язок по сплаті суми ПДВ у відповідача за зустрічним позовом не настав. Просить відмовити в задоволенні зустрічного позову.
Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу «Акорд».
В судому засіданні 27.01.2021 судом в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
23.03.2020 між ПП «Владіс» - постачальник та ВП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «ЗАЕС» - покупець укладено договір поставки продукції №95(1)20УК (/53-121-01-20-09227 від 23.03.2020) (далі за текстом - договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на загальну суму 192000,00 грн з ПДВ.
Строк поставки товару - березень - квітень 2020 року (п. 1.2. договору).
Пунктом 4.2. договору визначено, що поставка товару відбувається в строк згідно п. 1.2. договору.
Розділом 3 договору сторони обумовили умови і порядок розрахунків. Розрахунки за поставлену продукцію проводяться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з моменту постачання продукції. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку (п. 3.2. договору).
Відповідно до п. 11.1 договору, він вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом одного року з моменту укладення.
Листами №3/Т від 31.03.2020 та №5/15 від 08.04.2020 відповідач просив продовжити строк поставки обумовленої договором продукції до 01.07.2020.
Листом №07-105/8479 від 21.04.2020 ВП «ЗАЕС» повідомило ПП «Владіс» про неможливість перенесення строку поставки.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки, позивач надіслав претензію №28-22/10275 від 18.05.2020 про виконання умов договору та сплату пені за порушення зобов'язань.
За видатковою накладною №7 від 29.05.2020 постачальником поставлено товар на загальну суму 192000,00 грн з ПДВ.
ВП «ЗАЕС» звернувся до ПП «Владіс» з претензією №28-22/12601 від 15.06.2020 щодо оплати пені за порушення строків поставки.
ПП «Владіс» надало відповідь на претензію №1/Т від 03.07.2020, в якій зазначає, що порушення строків поставки товару виникло через введення карантину на всій території України, тому контрагент відповідача не зміг вчасно виконати замовлення та виготовити товар, що є предметом договору №95(1)20УК.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені в сумі 5376,00 грн за період з 01.05.2020 по 28.05.2020 в примусовому порядку.
Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: … за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
За умовами п. 7.2. договору, за порушення зазначених строків постачання або недопоставку товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві пеню в розмірі 0,1 вартості товару, по якому допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення більш 30 днів, постачальник додатково сплачує покупцеві штраф у розмірі 7% від вартості недопоставленого товару. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов'язання.
За приписами ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За приписами ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що дійсно мале місце прострочення виконання зобов'язання щодо поставки товару.
Перевіривши розрахунок пені та період нарахування, судом встановлено, що розрахунок позивачем виконано вірно, відтак вимога ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «ЗАЕС» про стягнення з ПП «Владіс» пені у сумі 5 376,00 грн підлягає задоволенню.
Щодо зустрічного позову суд зазначає наступне.
Позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений за накладною №7 від 29.05.2020 товар у сумі 192000,00 грн, а також 1909,48 грн 3% річних, 1344,00 грн втрат від інфляції.
Як свідчать матеріали справи, податкову накладну №8 від 29.05.2020 щодо поставки товару за накладною №7 від 29.05.2020 зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних 15.06.2020, що підтверджується відповідною квитанцією №1.
На електронну адресу ВП «ЗАЕС» підтвердження направлено 16.06.2020.
Доказів оплати поставленого товару відповідачем за зустрічним позовом не надано.
Зазначення у п. 3.2 Договору, що оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати в частині суми ПДВ.
В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної та надання її Покупцю, в разі чого покупець повинен здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 45-ти календарних днів з дати поставки товару.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 192 000,00 грн законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.
Наданий позивачем розрахунок 3% річних та втрат від інфляції суд визнав виконаними вірно, а вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1909,48 грн та інфляційних втрат в розмірі 1344,00 грн такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Письмові докази, що містяться в матеріалах справи, та досліджені судом, а також встановлені судом обставини справи свідчать про безпідставність заперечень відповідача та спростовуються вищевикладеними висновками суду.
Сторонами надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За викладених обставин, первісний позов задовольняється в повному обсязі, зустрічний позов задовольняється в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом, витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом покладаються на відповідача за зустрічним позовом.
Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Первісний позов задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства "Владіс" (69095, м. Запоріжжя, вул. Козача, б. 35, ідентифікаційний код юридичної особи 31312734) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71503, м. Енергодар, Запорізька обл., вул. Промислова, б. 133, ідентифікаційний код юридичної особи 19355964) пеню за прострочення поставки продукції по договору №95(1)20УК від 23.03.2020 в сумі 5 376,00 грн (п'ять тисяч триста сімдесят шість гривень 00 коп.), судовий збір у розмірі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Зустрічний позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71503, м. Енергодар, Запорізька обл., вул. Промислова, б. 133, ідентифікаційний код юридичної особи 19355964) на користь Приватного підприємства "Владіс" (69095, м. Запоріжжя, вул. Козача, б. 35, ідентифікаційний код юридичної особи 31312734) основний борг у розмірі 192 000,00 грн (сто дев'яносто дві тисячі гривень 00 коп.), втрати від інфляції у розмірі 1 344,00 грн (одна тисяча триста сорок чотири гривні 00 коп.), 3% річних у розмірі 1 909,48 грн (одна тисяча дев'ятсот дев'ять гривень 48 коп.), судовий збір у розмірі 2 928,51 грн (дві тисячі дев'ятсот двадцять вісім гривень 51 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 08.02.2021.
Суддя О.А. Топчій