03.02.2021 м. Ужгород Справа № 907/193/20
Господарський суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Ушак І.Г.
за участі секретаря судового засідання Лазар С.Л.
розглянув у судовому засіданні дану справу
за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» м. Київ
до приватного підприємства «Сучасне рішення», м. Ужгород (відповідач-1, підприємство)
та до ОСОБА_1 , м. Ужгород (відповідач-2, ОСОБА_1 )
про солідарне стягнення 94404,44 грн. заборгованості за кредитним договором
представники:
позивача - Шкорка С.М., представник за довіреністю;
відповідача-1 - Бенько Н.І., директор
відповідача-2 - Бенько Н.І., особисто
Позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення солідарно з відповідачів суми 94404,44 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 83333,34 грн., за процентами за користування кредитом - 1988,89 грн., за відсотками у вигляді комісії - 7200,00 та пені - 1882,21 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами-1,2 зобов'язань з повернення кредитних коштів, приймаючи до уваги наявність укладеного з відповідачем-2 договору поруки. Представник позивача в ході судового провадження у даній справі наполягає на задоволенні заявлених вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до позовної заяви документами та розрахунками.
Відповідачі письмового відзиву на позов не надали, представник відповідача-1 та відповідач-2 у судовому засіданні визнав позовні вимоги у повному обсязі та клопоче про задоволення поданої заяви про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців, посилаючись на скрутне матеріальне становище, на обставини, пов'язані із запровадженням у державі карантину, що вплинули на здійснення господарської діяльність відповідачів як суб'єктів господарювання, на те, що відповідачі зазнали значних збитків у зв'язку з викраденням у них невідомими особами товарів; на відсутність у діях відповідачів умислу та вини у виникненні спору.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши у ході судового розгляду справи пояснення представників сторін встановив наступне.
22.08.19 підприємство в особі керівника Бенько Н.І. шляхом накладення електронного цифрового підпису через систему інтернет-клієнт-банкінгу та ПАТ КБ «Приватбанк» підписано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання послуг "КУБ" (далі - анкета), відповідно до якої підприємство приєдналося до розділу 3.2.8 Умов та Правил надання послуги "КУБ", що розміщені на сайті банку pb.ua, прийняло на себе зобов'язання, зазначені в цих умовах та уклало кредитний договір (далі - кредитний договір).
За умовами заяви передбачено надання відповідачеві строкового кредиту для фінансування поточної діяльності у розмірі 100000,00 грн.; строк кредиту - 12 місяців з дати видачі; проценти за користування кредитом - перші шість місяців 1,8 % від початкового розміру кредиту, починаючи з сьомого місяця - 1,6 %; сторони узгодили графік погашення кредиту та у випадку порушення строку погашення кредиту, додатково до зазначених вище процентів клієнт зобов'язаний сплатити пеню та проценти у розмірі 4 % у місяць від простроченої суми.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 21.08.19 ОСОБА_1 як поручитель та банк як кредитор уклали договір поруки, предметом якого є надання поруки за виконання підприємством зобов'язань, які випливають з кредитного договору (п. 1.1 договору поруки).
Згідно з п. 1.2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 22.08.19р. перераховано на поточний рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 100000,00грн., а відповідачі не сплатили у повному обсязі грошових коштів у рахунок погашення заборгованості за кредитом та за процентами, тому позивач відповідно до умов кредитного договору, договору поруки звернувся до суду з вимогами про стягнення солідарно з відповідачів суми 94404,44 грн. заборгованості за кредитним договором.
Наведені обставини та позовні вимоги визнано повністю відповідачами-1,2 у судовому засіданні.
Приписами ст. 191 ГПК України встановлено, зокрема, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі; до ухвалення судового рішення у зв'язку визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову; якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Визнання відповідачами позову у даній справі не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, тому суд, приймає зазначені визнання відповідачами позову відповідно до п. 4 ст. 191 ГПК України, що є підставою для задоволення позову.
Судові витрати за змістом ст.129 ГПК України у разі задоволення позову покладаються на відповідачів.
Суд, розглянувши заяву відповідачів про відстрочку виконання рішення суду, заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, дійшов висновку про задоволення, як виняток, заяви про відстрочку виконання рішення суду у даній справі з огляду на наступне.
Приписами ст. 238 ГПК України встановлено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Питання відстрочення або розстрочення виконання рішення суду врегульовано приписами ст. 331 ГПК України. Так, згідно наведеної норми за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
За приписами п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 12.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", що є аналогічними до наведених положень ст. 331 ГПК України та передбачають, що, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд повинен враховувати, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з огляду на наведені приписи чинного законодавства та фактичні обставини справи, вважає за можливе, як виняток, задоволити заяву, розстрочивши на 12-ть місяців виконання даного рішення суду.
При цьому, суд приймає до уваги матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, скрутне матеріальне становище відповідачів у зв'язку із викраденням у них невідомими особами товарів, з приводу чого ведеться досудове розслідування у межах кримінального провадження 12020070030002252, факт запровадження в державі з метою протидії поширенню короновірусної інфекційної хвороби COVID-19 карантинних заходів, які призводять до зниження економічної активності в країні загалом та зокрема, відповідачів як суб'єктів господарювання, що викликано відсутністю організаційних та технічних умов, необхідних для виконання роботи, у зв'язку із обставинами невідворотної сили; наявність інфляційних процесів у державі та відсутність у діях відповідачів умислу та вини у виникненні спору.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 "Конвенції про захист прав людини та основних свобод" відповідно до якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи, тому сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Оцінюючи вищенаведені обставини суд враховує, що розстрочка виконання рішення є тією мірою, яка надає можливість працювати суб'єкту господарювання та здійснювати поступове погашення заборгованості, оскільки одночасне примусове стягнення всієї заборгованості може вкрай негативно вплинути на його функціонування.
Керуючись ст. ст. 12, 129, 130, 191, 236-238, 240, 247-252, 331 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути СОЛІДАРНО з приватного підприємства «Сучасне рішення» (88002, м. Ужгород, вул. Шумна, 32, код ЄДРПОУ 39062551) та з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом на загальну суму 94404,44 грн. (дев'яносто чотири тисячі чотиристо чотири грн. 44 коп.), що включає заборгованість за кредитом, відсотками, комісією та пеню, розстрочивши виконання рішення на 12 місяців - з березня 2021р. по лютий 2022р. включно - із виплатою суми заборгованості рівними частинами по 7867,04 грн. щомісяця.
3.Стягнути з приватного підприємства «Сучасне рішення» (88002, м. Ужгород, вул. Шумна, 32, код ЄДРПОУ 39062551) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) у відшкодування сплаченого судового збору - суму 1051,00 грн. (одну тисячу п'ятдесят одну грн.. 00 коп.)
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) у відшкодування сплаченого судового збору - суму 1051,00 грн. (одну тисячу п'ятдесят одну грн. 00 коп.)
Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 08.02.21
Суддя Ушак І.Г.