вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у забезпеченні позову
08.02.2021м. ДніпроСправа № 904/582/21
Суддя Рудь І.А., розглянувши заяву від 01.02.2021 № б/н Фізичної особи-підприємця Трубчанінова Дмитра Олександровича про забезпечення позову у справі:
за позовом Фізичної особи-підприємця Трубчанінова Дмитра Олександровича, м. Дніпро
до Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
про визнання недійсним правочину з односторонньої відмови від договору від 09.08.2018 № 291 ОП
Фізична особа-підприємець Трубчанінов Дмитро Олександровича звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 01.02.2021 № б/н до Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради, в якому просить суд визнати недійсним правочин з односторонньої відмови від договору від 09.08.2018 № 291 ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування", укладеного між Комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Трубчаніновим Дмитром Олександровичем щодо майданчика для паркування транспортних засобів комунальної форми власності. що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Титова в районі будинку № 18.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25.01.2021 отримав від відповідача лист про розірвання договірних відносин від 22.01.2021 вих. № 9/9-11 за підписом директора комунального підприємства «Міськавтопарк» Дніпровської міської ради Д.А. Омельченко щодо договору № 291 ОП від 09.08.2018, в якому відповідач повідомив про розірвання вказаного договору з 10.02.2021; акт обстеження майданчика для паркування від 22.01.2021 щодо обстеження майданчика для паркування, закріпленого за оператором фізичною особою - підприємцем Трубчаніновим Д.О., який вчинений та підписаний уповноваженими особами комунального підприємства «Міськавтопарк» Дніпровської міської ради Осиповим А.И. та Доброгорським Р.В.
Позивач зазначає, що підставою для розірвання договору від 09.08.2018 № 291 ОП в односторонньому порядку відповідачем зазначено порушення позивачем умов вказаного договору, що зафіксовано а акті обстеження майданчика для паркування від 22.01.2021.
Проте, позивач наголошує, що в тексті акту обстеження майданчика для паркування від 22.01.2021 не зазначено будь - яких вагомих підстав порушення з боку Фізичної особи - підприємця Трубчанінова Д.О. як умов договору № 291 ОП, так і інших вимог чинного законодавства. Позивач вважає вчинення дій Комунальним підприємством «Міськавтопарк» Дніпровської міської ради щодо розірвання договірних відносин в односторонньому порядку такими, що вчиняються з грубими порушеннями норм Цивільного кодексу України та інших вимог чинного законодавства України, а тому вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою за захистом своїх прав.
Разом із позовною заявою Фізичною особою - підприємцем Трубчаніновим Д.О. подано заяву про забезпечення позову від 01.02.2021 № б/н, в якій просить суд забезпечити позов шляхом:
- заборони Комунальному підприємству "Міськавтопарк" вчиняти будь - які дії, що направленні на розірвання в односторонньому порядку договору № 291 ОП від 09.08.2018, що укладений між Комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради та Фізичною особою - підприємцем Трубчаніновим Дмитром Олександровичем, а також вчиняти будь - які дії щодо підписання чи розірвання в односторонньому порядку будь - яких документів, що стосуються виконання договору № 291 ОП від 09.08.2018.
В обґрунтування поданої посилається на протиправність дій Комунального підприємства "Міськавтопарк" щодо односторонньої відмови від договору № 291 ОП від 09.08.2018 та безпідставність такої відмови.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2021 вказані позовну заяву та заяву про забезпечення позову передані на розгляд судді Петренко Н.І.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2021 № 155 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку із перебуванням судді Петренко Н.І. на лікарняному, та згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2021 вказані позовну заяву та заяву про забезпечення позову передані на розгляд судді Рудь І.А.
Розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Трубчанінова Дмитра Олександровича про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Відповідно до ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволення вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 913/257/18).
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не повинен надавати оцінку доказам в обґрунтування вимог чи заперечень проти позову, робити висновки про існування або відсутність підстав для задоволення позову. В першу чергу суд повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Суд зауважує, що оскільки у даній справі позивач звернувся з немайновими позовними вимогами - про визнання недійсним правочину з односторонньої відмови від договору від 09.08.2018 № 291 ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування", укладеного між Комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Трубчаніновим Дмитром Олександровичем щодо майданчика для паркування транспортних засобів комунальної форми власності. що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Титова в районі будинку № 18, тобто судове рішення у разі задоволення цих вимог не вимагатиме примусового виконання. В даному випадку, як підстава вжиття заходів забезпечення позову мають досліджуватись обставини, що свідчать про те, що невжиття таких заходів істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Такої ж правої позиції дотримується об'єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
За змістом ст. ст. 2, 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суть якої зводиться до того, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що будь-яка письмова заява з процесуальних питань повинна містити, окрім іншого, перелік доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивачем не наведено обставин, які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, суду не надано належних доказів на підтвердження обставини, що свідчать про те, що невжиття таких заходів істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Господарський суд зазначає, що в поданій позивачем заяві про забезпечення позову міститься лише посилання на потенційне порушення прав заявника, при цьому, відсутнє достатнє обґрунтування та докази на підтвердження доцільності та необхідності забезпечення позову саме шляхом застосування визначеного заявником способу забезпечення з урахуванням предмету та підстав позовних вимог.
За встановлених обставин, заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні заяви про забезпечення позову Фізичної особи-підприємця Трубчанінова Дмитра Олександровича відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання - 08.02.2021.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.А. Рудь