вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
08.02.2021м. ДніпроСправа № 904/6524/20
за позовом Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Браціло Лесі Василівни, смт. Петропавлівка, Дніпропетровська область
про стягнення 28 266,15 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
Без участі представників сторін.
Павлоградська місцева прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Браціло Лесі Василівни про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 28266,15 грн.
Ухвалою суду від 08.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/6524/20 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Прокурор зазначив, що посадовою особою управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті у ході здійснення контролю 13.11.2019 під час проведення рейдової перевірки транспортних засобів автомобільних перевізників, водіїв, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів на перехресті а/д М-18 та а/д Р-37 зупинено автомобіль DAF, моделі XF 95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 із причепом марки АТМ, модель АКF-20, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Прокурор вказав, що вказаний автомобіль та причіп належать ОСОБА_1 . Крім того, у товарно-транспортній накладній від 12.11.2019 зазначено, що автомобіль DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 із причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 прямував із Запорізької області, сел. Велика Білозерка до сел. Дмитровка, Петропавлівського р-ну. Автомобільним перевізником, згідно цієї ТТН, є Фізична особа-підприємець Браціло Леся Василівна.
За результатами зважування автомобіля та габаритно-вагового контролю зафіксовано навантаження на осі: 7,35/12,95/10,30/11,70 при нормативно допустимому значенні 11,0 тонн на одиничну вісь та 22,0 тонни на здвоєну вісь.
За наслідками відповідного зважування посадовою особою управління Укртрансбезпеки складено акт № 0016310 від 13.11.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та видано довідку № 0009810 від 13.11.2019 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.
Прокурор вказав, що, згідно з розрахунком від 13.11.2019, перевізнику нараховано плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 1049,04 Євро, що, відповідно до офіційного курсу Національного банку України, станом на 13.11.2019 становить 28 266,15 грн.
Прокурор зазначив, що станом на час звернення до суду з даним позовом, Фізичною особою-підприємцем Браціло Лесею Василівною плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 28 266,15 грн. не сплачено.
На адресу суду, 04.01.2021 надійшов відзив на позов. Разом з тим, всупереч вимогам ч. 2 ст. 170 ГПК України, такий документ не містить підпису особи, яка його подає.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги прокурора про стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 28 266,15 грн.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами (чи наявні підстави для звернення прокурора до суду з даним позовом), які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (чи було наявне перевищення параметрів нормативу навантаження на вісь автомобіля; чи має саме відповідач сплачувати плату за таке перевищення), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи сплачена відповідачем нарахована плата), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником.
ПОЗИЦІЯ СУДУ,
Посадовою особою управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті у ході здійснення контролю 13.11.2019 під час проведення рейдової перевірки транспортних засобів автомобільних перевізників, водіїв, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів на перехресті а/д М-18 та а/д Р-37 зупинено автомобіль DAF, моделі XF 95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 із причепом марки АТМ, модель АКF-20, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Встановлено, що вказаний автомобіль та причіп належать ОСОБА_1 . Крім того, у товарно-транспортній накладній від 12.11.2019 зазначено, що автомобіль DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 із причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 прямував із Запорізької області, сел. Велика Білозерка до сел. Дмитровка, Петропавлівського р-ну. Автомобільним перевізником, згідно цієї ТТН, є Фізична особа-підприємець Браціло Леся Василівна.
За результатами зважування автомобіля та габаритно-вагового контролю зафіксовано навантаження на осі: 7,35/12,95/10,30/11,70 при нормативно допустимому значенні 11,0 тонн на одиничну вісь та 22,0 тонни на здвоєну вісь.
Відтак, перевищення параметрів нормативу навантаження на строєну вісь автомобіля склало 1,95 тонни.
За наслідками відповідного зважування посадовою особою управління Укртрансбезпеки складено акт № 0016310 від 13.11.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та видано довідку № 0009810 від 13.11.2019 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт", відповідно до частини 12 статті 6 якого, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частина друга статті 29 Закону України "Про дорожній рух" визначає, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» № 879 від 27.06.2007 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (Порядок №879).
Згідно з пп.3 п.2 Порядку № 879, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, передбачено що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (Порядок № 1567), зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів (транспортний засіб), під час проведення рейдових перевірок здійснюється посадовою особою Укртрансбезпеки або її територіального органу (посадова особа) у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла).
Пунктами 3, 6 Порядку № 1567 передбачено, що зупинення транспортного засобу здійснюється для проведення рейдової перевірки посадовою особою в будь-який час на маршруті руху, а у разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 і 3 до цього Порядку.
Згідно з пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Відповідачем порушено вимоги вказаних вище нормативних актів, що підтверджується актом № 0016310 від 13.11.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідкою № 0009810 від 13.11.2019 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, чеком про зважування від 13.11.2019.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Відповідно до пункту 26 Порядку № 879, кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.
Пунктом 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
За приписами пункту 28 Порядку № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Відповідно до пункту 30 Порядку № 879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.
Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.
За приписами пункту 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.
У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, визначено, що перевізником є фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Як зазначено вище, автомобіль DAF, моделі XF 95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 із причепом марки АТМ, модель АКF-20, реєстраційний номер НОМЕР_2 належіть ОСОБА_1 . У товарно-транспортній накладній від 12.11.2019 зазначено, що автомобіль DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 із причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 прямував із Запорізької області, сел. Велика Білозерка до сел. Дмитровка, Петропавлівського р-ну. Автомобільним перевізником, згідно цієї ТТН, є Фізична особа-підприємець Браціло Леся Василівна.
Згідно з розрахунком від 13.11.2019, перевізнику нараховано плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 1049,04 Євро, що, відповідно до офіційного курсу Національного банку України, станом на 13.11.2019 становить 28 266,15 грн.
Перевіривши розрахунок плати за проїзд суд встановив, що він зроблений правильно та відповідає вимогам чинного законодавства.
Згідно до вимог ч.1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад правопорушення, елементами якого є шкода, вина та протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою.
За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17.
За таких обставин, позовні вимоги прокурора про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 28 266,15 грн. - є обґрунтованими.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Закон України "Про прокуратуру" визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У відповідності до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №3-рн/99, "інтереси держави" є оціночним поняттям, тому прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Аналізуючи зазначені вище положення, слід дійти висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
У якості підстави для звернення з даним позовом до суду прокурором вказано, що несплата відповідачем коштів до Державного бюджету України суттєво порушує інтереси держави. А тому, наявні підстави для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.
В той же час, як вказав прокурор, Державною службо України з безпеки на транспорті заходи щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами під час здійснення габаритно-вагового контролю з відповідача протягом тривалого часу не вживалися, що свідчить про неналежне здійснення органом державної влади повноважень щодо захисту інтересів держави.
Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 зазначеного Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
З наведеного вбачається, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.
Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.06.2018 у справі №820/1203/17 зазначила, що повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.
При цьому за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Внаслідок несплати відповідачем плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, яка по суті є матеріальними збитками, завданими державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування, державний бюджет України, а саме державний дорожній фонд у його складі, недоотримує значну суму коштів, які є необхідними для фінансування ремонту автомобільних доріг загального користування та реалізації Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення на 2018 - 2022 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 382 від 21.03.2018.
За таких обставин, в даному випадку наявні підстави для звернення прокурора до суду за даним позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться свідоцтвом про державну атестацію автомобільних ваг (том. 1 а.с. 20 - 21), свідоцтвами про право власності на транспортний засіб (т. 1 а.с. 22), актом про перевищення нормативних вагових параметрів (том 1, а.с. 23), розрахунком (т. 1 а.с. 24), чеком про зважування (т. 1 а.с. 25), довідкою (т. 1 а.с. 26), ТТН (т. 1 а.с. 27), листом-повідомленням разом з доказами направлення (т. 1 а.с. 28 - 29).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати прокурора зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись положеннями Закону України "Про автомобільний транспорт", Закону України "Про дорожній рух", Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Браціло Лесі Василівни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) на користь Державного бюджету України (IBAN- UA898999980000031214216017002, одержувач коштів УК у Олександрійському районі м. Запоріжжя, МФО 899998, ідентифікаційний код: 38012714, призначення платежу: 22160100) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 28 266,15 грн.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Браціло Лесі Василівни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (місце реєстрації: 49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38; ідентифікаційний код: 02909938) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 102 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 08.02.2021.
Суддя М.О. Ніколенко