вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"29" січня 2021 р. Cправа №902/697/20
Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця Харчук Марії Євгеніївни, м.Дубно Рівненської області
до товариства з обмеженою відповідальністю "Терра крафт", с.Голодьки Хмільницького району Вінницької області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Голденкерн"
про стягнення 198423,7 грн заборгованості згідно договору перевезення
за участю представників сторін:
позивача: Тімашова А.С., діє на підставі ордера.
відповідача: Оніщук Є.О., діє на підставі ордера.
третьої особи: не з'явився.
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/697/20 за позовом фізичної особи-підприємця Харчук Марії Євгеніївни про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Терра крафт" 198423,70 грн заборгованості (що складається з 191079,25 грн основного боргу, 3% річних в розмірі 4083,33 грн, інфляційних втрат в розмірі 3261,12 грн), що нарахована з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору перевезення №16/09/19-П від 16.09.2019 в частині здійснення оплати за надані послуги.
20.08.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що позовні вимоги вважає незаконними та необґрунтованими. Мотивуючи свою процесуальну позицію останній зазначає наступне:
"19 березня 2020 року було змінено власника частки в статутному капіталі ТОВ "Терра Крафт" згідно акту приймання - передачі частки в статутному капіталі, а рішенням учасника від 19.03,2020, яке посвідчено нотаріально, реєстровий №694, змінено керівника. Однак, при передачі документів ТОВ "Терра Крафт" були відсутні документи, які свідчать про укладення договору з Позивачем та отримання послуг по такому договору.
Відповідачем серед первинних бухгалтерських документів оригіналів вказаних документів не виявлено. При цьому, додані до позовної заяви копії документів та наявні документи в електронній справі, що містяться в підсистемі Електронний Суд, неналежної якості, з поданих копій неможливо встановити зміст договору та проаналізувати його умови.
Крім того, з наданих Позивачем копій договору та акту неможливо встановити автентичність підпису попереднього директора Відповідача. При цьому, на договорі та акті наданих послуг, в рамках візуального порівняння підписів директора, вбачається, що останні виконані різним стилем та їх розчерк суперечить один одному, що викликає сумніви у підписанні договору та акту наданих послуг директором Відповідача...
Як вбачається з наданого Позивачем замовлення від 16.09.2019, сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, оскільки у замовленні відсутні найменування і місцезнаходження вантажовідправника та вантажоодержувача, місце навантаження і розвантаження неконкретизовані, відсутні адреси, тому, відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України, надане Позивачем замовлення не є належним доказом укладення між сторонами договору перевезення...
Позивачем не надано жодної товарно-транспортної накладної на перевезення вантажу... .
Позивач вказує на порушення Відповідачем п.5.2. договору, тобто прострочення оплати наданих Позивачем послуг. Проте, ні п.5.2. договору, ні іншими умовами договору чи актом наданих послуг, не встановлено строку виконання зобов'язання з оплати послуг.
Тому, не зрозуміло на підставі чого Позивачем визначено момент настання строку оплати послуг, і, відповідно початок прострочки виконання грошового зобов'язання з 23.10.2019, який вказано у розрахунку інфляційних збитків та процентів річних... ."
02.11.2020 на електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній щодо аргументу відповідача про відсутність в договорі умов щодо строку виконання зобов'язання зазначає наступне:
"Відповідно до оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України...
Вважаю що правовідносини в спорі що розглядається судом є тотожними наведеним у висновку ВГСУ, а отже відповідач повинен був сплатити отримані послуги після їх отримання, не чекаючи пред'явлення окремої вимоги. Крім того така вимога відповідачу направлена рекомендованим листом...".
При цьому відповідачем в додаток до вказаного заперечення надано завірені електронним підписом товаро-транспортні накладні.
За результатами підготовчого судового засідання у даній справі, 30.12.2020, судом постановлена ухвала (із занесенням її до протоколу судового засідання) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.01.2021.
На визначену судом дату (28.01.2021) з'явились представники обох сторін. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча про місце, дату та час його проведення останній повідомлявся належним чином шляхом направлення копії ухвали суду від 30.12.2020 на його електронну адресу, що значена ним у поясненні від 28.12.2020.
Під час судового засідання, 28.01.2021, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. Натомість представник відповідач проти їх задоволення заперечив.
Після закінчення судових дебатів суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по суті позовних вимог та орієнтовний час повернення - 29.01.2021.
На оголошення вступної та резолютивної частин рішення, 29.01.2021, представники сторін в судове засідання не з'явились.
Таким чином, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.
16.09.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю "Терра крафт" (далі по тексту також - Замовник, відповідач) та фізичною особою-підприємцем Харчук Марією Євгеніївною (далі по тексту також - Перевізник, позивач) укладено Договір перевезення №16/09/19-П (далі по тексту також - Договір).
Предметом договору є взаємовідносини між Замовником та Перевізником щодо планування, організації та виконання перевезень вантажу Замовника Перевізником автомобільним транспортом (п.1.1. Договору).
Пунктом 2.2. Договору сторони узгодили, що виконання перевезення, в рамках даного Договору, оформлюється актом виконаних робіт на конкретне перевезення або комплекс перевезень за період.
Відповідно до п.5.1. Договору порядок визначення вартості перевезення узгоджується сторонами в Замовленнях на перевезення, які є невід'ємними частинами Договору. Вартість перевезення визначається сторонами в актах виконаних робіт на конкретне перевезення або за певний період.
Оплата вартості автомобільних перевезень проводиться Замовником в національній грошовій одиниці України, у безготівковій формі на поточний банківський рахунок Перевізника, вказаний в Договорі (п.5.2. Договору).
Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п.9.4. Договору).
Також 16.09.2019 між сторонами підписано та скріплено печаткою ТОВ "Терра Крафт" Замовлення на перевезення вантажів автомобільним транспортом згідно Договору, яким узгоджено перевезення насіння (мокрого) з пункту відправлення - визначеного на вимогу Замовника, та з пунктом призначення - с.Голодьки (Хмільницький район, Вінницька область). Одиниця виміру - 2/км. Ціна за одиницю без ПДВ становить 2,30 грн.
Окрім того, в Замовленні сторони вказали, що загальна вартість послуг з перевезення визначається виходячи з показника обсягу перевезення (вага нетто вантажу помножена на відстань в одну сторону мінус 2,5%) та ціни перевезення за одиницю обсягу перевезення.
На виконання умов Договору позивачем надано відповідачу обумовлені умовами Договору послуги перевезення на загальну суму 191079,25 грн, що підтверджується обопільно підписаним та скріпленим печаткою зі сторони ТОВ "Терра Крафт" Актом здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) від 21.10.2019 за №2 та товарно-транспортними накладними, що знаходяться в матеріалах справи, зокрема №№: 17/09/19-2 від 17.09.2019, 17/09/19-1 від 17.09.19, 16/09/19-2 від 16.09.19, 16/09/19-1 від 16.09.19, 14/09/19-2 від 19.09.19, 19/09/19-2 від 19.09.19, 20/09/19-3 від 20.09.19, 20/09/19-4 від 20.09.19, 21/09/19-3 від 21.09.19, 22/09/19-1 від 22.09.19, 23/09/19-1 від 23.09.19, 23/09/19-2 від 23.09.2019, 24/09/19-2 від 24.09.2019, 08/10/19-2 від 08.10.2019, 09/10/19-1 від 09.10.2019, 09/10/19-2 від 09.10.2019 (а.с. 98-131).
Із змісту вказаних накладних слідує, що вантажоодержувачем ввіреного товариством з обмеженою відповідальністю "Терра Крафт" фізичній особі-підприємцю Харчуку М.Є. вантажу для перевезення є товариство з обмеженою відповідальністю "Голденкерн".
Враховуючи процесуальну позицію відповідача, який заперечує факт отримання послуг, судом встановлено, що до предмета дослідження у даній справі також відноситься питання відносно участі товариства з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" у вказаних господарських операціях та, відповідно, щодо одержання останнім зазначеного в накладних вантажу.
Так, листом (а.с.160) ТОВ "Голденкерн" засвідчила, що відповідно до наявних бухгалтерських документів, ФОП Харчук М.Є. здійснювала господарську операцію по перевезенню вантажів на замовлення ТОВ "Терра Крафт" відповідно до товарно-транспортних накладних №№: 17/09/19-2 від 17.09.2019, 17/09/19-1 від 17.09.19, 16/09/19-2 від 16.09.19, 16/09/19-1 від 16.09.19, 14/09/19-2 від 19.09.19, 19/09/19-2 від 19.09.19, 20/09/19-3 від 20.09.19, 20/09/19-4 від 20.09.19, 21/09/19-3 від 21.09.19, 22/09/19-1 від 22.09.19, 23/09/19-1 від 23.09.19, 23/09/19-2 від 23.09.2019, 24/09/19-2 від 24.09.2019, 08/10/19-2 від 08.10.2019, 09/10/19-1 від 09.10.2019, 09/10/19-2 від 09.10.2019.
Таким чином, сукупністю доказів у справі підтверджується факт надання позивачем відповідачу послуг перевезення вантажу.
Поряд з тим, відповідач умови Договору не виконав, за отримані послуги не розрахувався, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд зважає на наступні приписи законодавства.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.
Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
При цьому відповідно до положень ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Положення вказаної статті Кодексу кореспондуються із статтею 307 Господарського кодексу України.
Як зазначалось вище, матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем взятих на себе зобов'язань щодо надання послуг перевезення вантажу на суму 191079,25 грн.
При цьому аргументи відповідача про відсутність у нього оригіналів первинних документів, а також наявність сумнівів у підписанні договору та акту наданих послуг директором відповідача оцінюються судом критично, оскільки не підтверджуються будь-якими доказами.
Одночасно суд зазначає, що на стадії здійснення підготовчого провадження у справі №902/697/20 на адресу суду від відповідача не надходили заяви про призначення почеркознавчої експертизи, як і не було надано останнім експертний висновок, підготовлений на його замовлення, який би спростовував наявність підпису повноважної особи відповідача (директора ТОВ "Терра Крафт") на первинних документах, що є предметом судового дослідження.
Поряд з тим, враховуючи процесуальні позиції сторін щодо початку перебігу строку виконання зобов'язання по Договору в частині оплати вартості наданих послуг перевезення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, позивач визначаючи строк початку перебігу строку виконання зобов'язання - 21-22.10.2019 (дата підписання Акта виконаних робіт - 21.10.2019) посилається на зміст оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 за №01-06/767/2013, відповідно до якого строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України
Надаючи оцінку вказаній позиції позивача суд зазначає, що з моменту укладення Договору перевезення №16/09/19-П від 16.09.2019 між сторонами даної справи виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України "Перевезення".
При цьому договірні зобов'язання, що випливають з договору перевезення вантажу, належать до групи договорів про надання перевізних послуг. Тобто, на нього розповсюджуються положення Глави 63 Цивільного кодексу України "Послуги. Загальні положення."
Так, частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Натомість стаття 692 ЦК України, яка відноситься до Глави 54 Цивільного кодексу України "Купівля-продаж" та на яку посилається позивач, при визначенні початку перебігу строку, регулює правовідносини сторін, які виникають при укладенні договорів купівлі-продажу, в тому числі постачання.
Таким чином, положення статті 692 ЦК України не розповсюджуються на зобов'язання сторін, які виникли у даній справі.
Разом з цим, умовами Договору сторони не визначили строк оплати вартості наданих послуг, у зв'язку із чим до відносин, що склались слід застосувати ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
При цьому слід відзначити, що форма такої вимоги чинним законодавством не встановлена. А отже, будь-який документ, на підставі якого можна достовірно встановити про наявність волі кредитора, спрямованої на вимагання грошових коштів від боржника, можна вважати такою вимогою, за умови наявності даних про її пред'явлення боржнику.
Так, матеріалами справи підтверджується направлення позивачем, 12.06.2020, на адресу відповідача претензії про сплату заборгованості за надані послуги в розмірі 191079,25 грн (а.с. 6-7).
Поряд з тим, відповідач в ході судового розгляду справи не ставив під сумнів факт її отримання, у зв'язку із чим у суду відсутні підстави вважати її не врученою адресату.
Враховуючи Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, а також приписи ч.2 ст.530 ЦК України, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний був оплатити вартість отриманих послуг в строк до 24.06.2020.
Разом з тим, докази проведення відповідачем розрахунків в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 191079,25 грн є правомірним та обґрунтованим, у зв'язку із чим підлягають задоволенню судом.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 4083,33 грн та суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, в розмірі 3261,12 грн, що нараховані за період з 23.10.2019 до 08.07.2020, слід зазначити наступне.
Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч.1 ст.631 ЦК України). Згідно зі статтями 251, 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язань визначених умовами Договору в частині сплати вартості отриманих послуг по перевезенню вантажу, вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованими.
При цьому вирішуючи питання щодо встановлених позивачем періодів нарахування 3 % річних та інфляційних втрат суд зазначає про допущення ним помилки у визначенні початку перебігу строку виконання зобов'язання, про що зазначено вище.
Так, судом з'ясовано, що кінцева дата проведення відповідачем розрахунків за отримані послуги - 24.06.2020, а отже з 25.06.2020 відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.
З огляду на викладене, здійснивши перевірку правильності нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, в межах періоду визначеному позивачем, починаючи з 25.06.2020, за допомогою калькулятора інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН" судом встановлено, що сума інфляційних втрат дорівнює 0,00 грн, тоді як 3% річних становлять 219,87 грн.
Враховуючи викладене, вказані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача 219,87 грн - 3 % річних.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд констатує, що відповідач не подав до суду докази, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, при цьому його аргументи, викладені у відзиві, спростовуються встановленими у справі обставинами.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
За правилами ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд враховує, що під час судового засідання, 28.01.2021, представник позивача заявив клопотання про розгляд вказаного питання із призначенням окремого судового засідання, після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Приписами ч.1 ст.221 ГПК України визначено: "Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог."
Таким чином, з метою вирішення питання стосовно розподілу решти судових витрат слід призначити судове засідання.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 221 ст. ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Терра крафт" (вул.Миру, буд.105В, с.Голодьки, Хмільницький район, Вінницька обл., 22064, код ЄДРПОУ 37257648) на користь фізичної особи-підприємця Харчук Марії Євгеніївни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) 191079,25 грн - основного боргу; 219,87 грн - 3% річних та 2869,49 грн - судового збору.
3. В позові в частині стягнення 3261,12 грн - інфляційних втрат та 3863,46 грн - 3 % річних відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Призначити судове засідання для вирішення питання стосовно розподілу судових витрат на 02 березня 2021 року на 12 год. 00 хв. в приміщенні Господарського суду Вінницької області (вул.Пирогова, 29, м.Вінниця, 21018, 3-й поверх), про що повідомити сторони (в тому числі телефоном).
6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.
7. Рішення суду від 29.01.2021 у справі №902/697/20 надіслати на наступні електронні адреси: представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1, представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2, третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_3
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 08 лютого 2021 р.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу (АДРЕСА_1);
3 - відповідачу (вул.Миру, буд.105В, с.Голодьки, Хмільницький район, Вінницька обл., 22064)