28.01.2021 Справа № 904/2112/20
м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,
суддів - Кощеєва І.М., Чус О.В.,
секретар судового засідання: Мацекос І.М.,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2020 у справі №904/2112/20 (суддя Золотарьова Я.С., повне рішення складено 29.09.2020)
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Жовті Води, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості у розмірі 71 971 324 грн 34 коп.
за зустрічним позовом Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ
про стягнення заборгованості у розмірі 5 197 170 грн 22 коп.
- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2020 у справі №904/2112/20 первісний позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом") задоволено частково, з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі-ДП "Східний ГЗК") на користь позивача стягнуто пеню в сумі 2 765 815 грн 43 коп. та штраф в сумі 1 807 163 грн 44 коп., в решті в первісному позові відмовлено, зустрічний позов ДП "Східний ГЗК" задоволено частково, з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь позивача за зустрічним позовом стягнуто три проценти річних в сумі 1 557 806 грн 68 коп. та інфляційні втрати в сумі 1359 400 грн 02 коп., в решті в зустрічному позові відмовлено;
- господарським судом також задоволено клопотання ДП"Східний ГЗК" про зменшення розміру неустойки, а також відмовлено в задоволенні клопотання ДП"НАЕК "Енергоатом" про зменшення трьох процентів річних та інфляційних втрат;
- приймаючи рішення в частині часткового задоволення первісного позову, господарський суд виходив з того, що відповідачем не було дотримано строків поставки за договором купівлі-продажу уранового оксидного концентрату №8-020-08-18-00971 від 19.12.2018, з того, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача суми пені та штрафу підлягають перерахунку згідно з графіком поставки в редакції додаткової угоди №1 від 16.05.2019 до договору, розповсюдження його дії на правовідносини, які виникли з 01.04.2019 та недосягненням сторонами згоди щодо продовження строку поставки до 30.01.2020, при цьому господарським судом визначено, що датою поставки концентрату є дата, яка вказана в актах передачі готової продукції від цеха на складДП"Східний ГЗК";
- при частковому задоволенні зустрічного позову господарським судом зазначено, що обов"язок з виконання грошових зобов"язань за договором покладено лише на відповідача, який зобов"язався оплатити поставлений за договором товар, а також що розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат є неправильним, оскільки позивачем не враховано новий графік платежів (додаток №1 до додаткової угоди №1 від 16.05.2019 до договору), дія якого відповідно до спільної домовленості була розповсюджена на правовідносини сторін починаючи з 01.04.2019;
- задовольняючи клопотання ДП"Східний ГЗК" за первісним позовом господарський суд, з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України виходив з наявності підстав для зменшення неустойки на 90 процентів;
- при відмові в задоволенні клопотання ДП"НАЕК"Енергоатом" за зустрічним позовом про зменшення трьох процентів річних та інфляційних втрат господарський суд посилався на те, що інфляційні нарахування та три проценти річних від простроченої суми не мають характеру штрафних санкцій, при цьому з аналізу фінансової звітності відповідача за цим позовом вбачається, що останнім отримано 3773641тис. грн прибутку і це підтверджується відкритою інформацією на офіційному веб-сайті;
- не погодившись з прийнятим рішенням, ДП "НАЕК "Енергоатом" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на незаконність та необґрунтованість цього рішення просить змінити його мотивувальну частину за результатом розгляду первісного позову, первісний позов задовольнити, стягнути з ДП"Східний ГЗК" на користь позивача 33855828грн 16коп. пені та 38115496грн 18коп. штрафу, змінити мотивувальну частину рішення за результатом розгляду зустрічного позову та в задоволенні зустрічного позову ДП"Східний ГЗК" відмовити;
- у поданій скарзі йдеться про те, що:
висновок господарського суду щодо визначення дати поставки як дати, що вказана в актах передачі готової продукції від цеха на склад зроблений без надання оцінки доказам, які додані позивачем за первісним позовом до відповіді на відзив; з урахуванням положень ст.664 Цивільного кодексу України та умов, узгоджених сторонами в п.п.4.1, 4.4 договору такою датою є дата, зазначена в актах прийому - передачі продукції, оскільки саме з цієї дати позивач отримав право власності на продукцію; при підписанні актів відповідач не надав зауважень щодо дати складення актів; обов"язковою умовою виконання відповідачем обов"язку щодо поставки товару є поінформованість позивача про готовність товару до передавання;
рішення суду в частині зменшення неустойки аж у 10 разів не ґрунтується на засадах цивільного законодавства, майновий стан позивача свідчить про відсутність можливості для зменшення неустойки; зменшення господарським судом неустойки враховує лише інтереси відповідача та є порушенням принципу справедливості, добросовісності та розумності;
посилання господарського суду при розгляді зустрічного позову на неможливість сторін відмовитися від стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, у зв"язку з чим, право сторін самостійно визначити розмір процентів за грошовим зобов"язанням прямо передбачено ч.2 ст.625 цього Кодексу;
помилковими є посилання господарського суду на те, що договір не передбачає попередню оплату, при цьому ним не були застосовані положення ст.693 Цивільного кодексу України, таке застосування передбачено п.5.9 договору, згідно з яким у разі невиконання покупцем обов"язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст.538 Кодексу; обов"язок з попередньої оплати не є грошовим зобов"язанням, що виключає правові підстави для застосування ст.625 Кодексу;
відповідач за зустрічним позовом не погоджується зі здійсненим судом розрахунком трьох процентів річних; приймаючи до уваги позицію суду щодо неврахування нового графіку платежів, з розрахунку мають бути виключені 590870грн 14коп. трьох процентів річних, нараховані за рахунками №№4, 5, оскільки прострочення оплати, з урахуванням нового графіка платежів та розміру фактично сплачених коштів станом на 01.05.2019 по цих рахунках відсутнє;
- 19. та 28.01.2021 представник скаржника в судові засідання не з"явився, в судовому засіданні 12.01.2021 представником скаржника заявлено усне клопотання про розгляд справи без його участі;
- відповідач за первісним позовом вважає рішення господарського суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що:
позивач безпідставно не взяв до уваги дати фактичної поставки товару на склад підприємства, що призвело до необґрунтованого нарахування неустойки, оскільки згідно з розділом 22 "Інкотермс Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати" термін "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов"язання з поставки в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці; факт наявності на складі відповідача товару підтверджується актами передачі його з цеху виробництва на склад готової продукції;
неналежне виконання відповідачем договірних зобов"язань спричинено первинним порушенням позивачем зобов"язань в частині оплати поставки товару, збитки позивачу в розумінні ст.16 Цивільного кодексу України завдані не були, з аналізу фінансової звітності вбачається, що останнім отримано прибуток, внаслідок чого, доводи позивача про його майновий стан у 2020 році не можуть враховуватися при вирішенні питання щодо зменшення неустойки;
норма ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України носить імперативний характер, цією нормою передбачена можливість у договорі лише змінювати розмір процентів річних, право сторін у договорі забороняти та не застосовувати приписи, встановлені ч.2 ст.625 Кодексу цієї норми не надано;
твердження відповідача за зустрічним позовом про те, що графік платежів за товар передбачає попередню оплату не відповідають дійсності, оскільки сторони зобов"язані виконувати окремо взяті на себе зобов"язання, виконання кожного з яких згідно з графіком здійснюється в одному періоді, між тим, такі зобов"язання між собою жодним чином не пов"язані.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, у тому числі в судовому засіданні 12.01.2021, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2018 ДП"Східний ГЗК" (продавцем) та ДП"НАЕК "Енергоатом" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу уранового оксидного концентрату №8-020-08-18-00971, на підставі якого продавець зобов"язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити урановий оксидний концентрат (УОК) в кількості та на умовах, визначених договором.
Відповідно до п.4.1 договору поставка УОК здійснюється на умовах ЕХW (склад гідрометалургійного заводу продавця, м.Жовті Води, вул.Залізнична,13) згідно з Інкотермс 2010, що застосовуються з урахуванням особливостей, пов"язаних із внутрішньодержавним характером цього договору.
Згідно з п.4.2 договору поставка УОК здійснюється відповідно до графіку, наведеного у додатку №2 до цього договору, передача УОК здійснюється на складі ДП"Східний ГЗК".
В п.4.3 договору сторонами узгоджено, що оплата УОК здійснюється шляхом попередньої оплати, відповідно до графіку, наведеного у додатку №2 до цього договору. З моменту прострочення поставки УОК термін здійснення чергового платежу збільшується на кількість днів невиконання зобов"язання продавця з поставки УОК. У випадку прострочення постачання УОК понад 40 календарних днів, незалежно від обсягу недопоставки, застосовується п.5.4 договору.
П.4.4 передбачено, що за фактом передачі УОК від продавця покупцеві сторони підписують акт прийому - передачі УОК, форма якого наведена у додатку №1 до цього договору, не пізніше 2-х робочих днів після дати поставки УОК.
Відповідно до п.4.5 договору дата переходу права власності на УОК визначається датою підписання сторонами акта прийому-передачі.
Згідно з п.5.3 договору якщо поставка УОК не буде здійснена у встановлені договором строки, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0.1 відсотка від вартості непоставленого УОК за кожний день прострочення, але не більше 10 відсотків від вказаної вартості, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
П.5.9 договору встановлено, що у разі невиконання покупцем обов"язку щодо попередньої оплати УОК застосовуються положення статті 538 Цивільного кодексу України та не застосовуються положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Сторонами узгоджені також графіки поставок УОК та графік платежів за УОК, які є додатком №2 договору.
За наслідками укладення сторонами додаткової угоди №1 від 16.05.2019 до договору введено в дію у новій редакції графік поставок УОК та графік платежів за УОК, які наведено у додатку №1 до цієї угоди.
На виконання умов договору протягом квітня 2019 - березня 2020 років відповідач за первісним позовом поставив позивачу УОК, що підтверджується представленими в матеріалах справи копіями актів прийому-передачі продукції №1 від 15.04.2019, №2 від 11.05.2019, №3 від 13.06.2019, №4 від 10.07.2019, №5 від 01.08.2019, №6 від 02.09.2019, №7 від 22.10.2019, №8 від 15.11.2019, №9 від 26.12.2019, №10 від 17.01.2020, №11 від 27.01.2020, №12 від 31.01.2020, №13 від 28.02.2020 та №14 від 03.03.2020.
Відповідачем порушені строки поставки УОК, встановлені додатком №1 до додаткової угоди від 16.05.2019.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов"язань за договором, позивач при зверненні з первісним позовом просив стягнути з відповідача 33855828грн16коп. пені та 38115496грн 18коп. штрафу.
Нарахування пені здійснено позивачем виходячи з вартості недопоставленого в установлені строки УОК по партії №2 з 10. по 11.05.2019, по партії №7 - з 15.10.- 15.11.2019, по партії №9 - з 05.12.2019 - 17.01.2020, 05.12.2019 - 27.01.2020, 05.12.2019 - 31.01.2020, 05.12.2019 - 28.02.2020, 05.12.2019 - 05.03.2020.
Початком вказаних періодів є терміни поставки, встановлені графіком поставок УОК (додаток №1 до додаткової угоди від 16.05.2019), кінцевою датою є дати складення сторонами актів прийому-передачі продукції, попередньо направлених відповідачем на адресу позивача для підписання відповідними супровідними листами.
При частковому задоволенні первісного позову господарський суд визнав доведеними обставини щодо недотримання відповідачем строків поставки УОК, але не погодився з розрахунком позивачем пені та штрафу та при проведенні перерахунку врахував наступне:
- графік поставки в редакції додаткової угоди №1 від 16.05.2019;
- датою поставки є дата, яка вказана в актах передачі готової продукції від цеха на склад;
- сторони не досягли згоди щодо продовження строку поставки до 30.01.2020.
За результатами перерахунку судом встановлено, що сума пені становить 27658154грн 30коп., сума штрафу - 18071634грн 40коп..
Колегія суддів вважає висновки господарського суду зробленими всупереч положенням ст.86 Господарського процесуального кодексу України без ґрунтовного дослідження обставин справи та при неправильному застосуванні норм матеріального права.
Так, ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.530 названого Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Ч.1 ст.664 Кодексу встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст.76 Кодексу належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Ч.1 ст.77 Кодексу передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Щодо досліджуваної справи, то датою фактичного виконання відповідачем зобов"язань з поставки УОК є дата підписання сторонами актів приймання-передачі продукції, оскільки саме у відповідний момент позивач вважається таким, що повідомлений про готовність продукції до передачі.
Таким чином, періоди прострочення по вказаних вище партіях поставок слід обчислювати з дня, наступного за днем, в якому відповідне зобов"язання мало бути виконано відповідачем по день його фактичного виконання, яким є день підписання актів приймання-передачі продукції.
Отже, пеня, яка підлягає стягненню з відповідача у зв"язку із простроченням виконання зобов"язання з поставки продукції, з урахуванням наведеного вище порядку обчислення періодів для її нарахування, дорівнює 33855828грн 16коп..
Сума штрафу в розмірі 38115496грн 18коп., визначена позивачем, є правильною з огляду на доведення ним обставин щодо прострочення поставки УОК понад тридцять днів, що підтверджується також копіями актів приймання-передачі продукції.
З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем за первісним позовом зобов"язань за договором купівлі-продажу уранового оксидного концентрату №8-020-08-18-00971 від 19.12.2018 в частині своєчасної поставки продукції та ненадання ним належних доказів, які б спростовували таке порушення первісні позовні вимоги слід визнати обґрунтованими.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд помилково визначив датою фактичної поставки УОК дату, зазначену в актах приймання-передачі продукції від цеху №30 на склад ДП"Схід.ГЗК".
Такі акти мають односторонній характер і не являються належними доказами в обґрунтування обставин з фактичної поставки.
Не є такими доказами і супровідні листи підприємства відповідача, направлені на адресу позивача з пропозицією підписання актів приймання-передачі.
Належні докази в підтвердження дат такого відправлення в матеріалах справи відсутні.
В процесі розгляду господарським судом первісного позову відповідачем подано клопотання про зменшення розміру неустойки на 90 процентів.
В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на те, що він є єдиним в Україні підприємством, яке здійснює видобуток уранових руд, їх переробку та виробництво закису-окису урану, з якого виготовлюється ядерне паливо для атомних станцій України, що відповідно до звіту про фінансові результати, збитки підприємства складають 220492 тис. грн., заявлена сума неустойки надмірно завищена та її сплата у повному обсязі може призвести до зупинки діяльності підприємства.
На підтвердження вказаних обставин відповідач надав суду:
- баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 31.12.2019;
- звіт про фінансові результати за 2019;
- звіт про рух грошових коштів за 2019;
- звіт із праці за IV квартал 2019.
Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту наведених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом, суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитків кредитора, а також чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
При задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом господарським судом правильно враховані обставини щодо виконання відповідачем станом на момент звернення з позовом зобов"язань за договором.
Слід звернути увагу також на те, що період прострочення є незначним, скрутне матеріальне становище підприємства підтверджується переліченими вище документами.
З огляду на викладене господарський суд в аспекті права на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правильно прийняв до уваги вищезазначені обставини та використав надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Між тим, зменшені суми пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача за наслідками апеляційного перегляду оскаржуваного рішення складають відповідно 3385582грн16коп. та 3811549грн 62коп. .
У цьому зв"язку рішення місцевого господарського суду в частині первісного позову слід скасувати частково.
Доводи скаржника щодо відсутності можливості для зменшення неустойки не спростовують наведених вище висновків суду.
При цьому посилання скаржника на те, що судом першої інстанції при такому зменшенні не було враховано особливості майнового стану ДП "НАЕК "Енергоатом", колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки пеня не є основним доходом підприємства і не може впливати на його господарську діяльність.
Звертаючись з зустрічним позовом по справі ДП"СхідГЗК" вказувало на те, що оплата вартості поставленого УОК шляхом попередньої оплати здійснена ДП"НАЕК"Енергоатом" з порушенням строків, встановлених графіком платежів в редакції додаткової угоди №1 від 16.05.2019 до договору.
Одночасно позивач зазначав, що положення п.5.9 договору №8-020-08-18-00971 від 19.12.2018, а саме: "та не застосовуються положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України" суперечить вимогам чинного законодавства та є нікчемним в силу закону.
Розрахунок інфляційних втрат в сумі 3454080грн 02коп. та трьох процентів річних в сумі 1743090грн 20коп. виконано позивачем за цим позовом виходячи з вартості УОК, вказаної у рахунках, копії яких наявні на аркушах 36 - 46 в томі 2 даної справи.
В процесі розгляду зустрічного позову господарським судом зазначено, що такі рахунки та розрахунок містять грошові суми платежів, які попередньо були узгоджені сторонами у графіку платежів, який є додатком №2 договору та який викладено в новій редакції згідно з додатковою угодою №1 від 16.05.2019.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних з урахуванням строків оплати вказаних в додатку №1 до додаткової угоди №1 від 16.03.2018, господарський суд вірно встановив, що сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача дорівнює 1359400грн 02коп., трьох процентів річних - 1557806грн 68коп..
Колегією суддів визначені правильними посилання господарського суду на те, що вимоги ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України мають імперативний характер. Цією правовою нормою передбачено можливість сторін у договорі лише змінювати розмір процентів річних. Право сторін у договорі забороняти та не застосовувати вимоги закону, встановлені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, вказаною правовою нормою не передбачено.
Відтак, умови договору, передбачені у пункті 5.9 порушують права позивача за зустрічним позовом та не забезпечують дотримання справедливого балансу між правами та охоронюваними законом інтересами сторін договору. Обов'язок з виконання грошових зобов'язань за цим договором лежить лише на відповідачеві за зустрічним позовом, який зобов'язувався оплати поставлений товар за договором.
Господарський суд також правомірно визначив, що графік платежів не може розглядатися як попередня оплата конкретно визначеної поставки УОК, оскільки помісячна оплата не співвідноситься з загальною кількістю УОК, що планується до поставки у відповідному місяці.
У цьому зв"язку доводи скаржника стосовно незастосування до спірних відносин положень ст.693 Цивільного кодексу України є необґрунтованими.
Стосовно зменшення інфляційних втрат та трьох процентів річних слід зазначити, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи викладене, рішення господарського суду щодо часткового задоволення зустрічного позову відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства. Підстави для його скасування в цій частині відсутні.
Доводи скаржника про наявність переплати по новому графіку платежів в сумі 590870грн14коп. колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки розрахунок останньої, наведений у відзиві на зустрічну позовну заяву не містить відомостей щодо конкретного банківського документа, на підставі якого здійснювалося погашення платежів, вказаних у такому графіку.
Керуючись ст. 269, 275, 277, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд
- рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2020 у справі №904/2112/20 скасувати частково;
- прийняти нове рішення;
- первісний позов задовольнити частково;
- стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 3385582грн 16коп. пені, 3811549грн 62коп. штрафу та 735700грн судового збору;
- в решті в первісному позові відмовити;
- зустрічний позов задовольнити частково;
- стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" 1557806грн 68коп. трьох процентів річних, 1359400грн 02коп. інфляційних втрат та 43758грн 10коп. судового збору;
- в решті в зустрічному позові відмовити;
- провести зустрічне зарахування грошових сум, які підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами, стягнувши різницю на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", а саме після проведення зустрічного зарахування грошових сум та судових витрат;
- стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" грошову суму в розмірі 4279925грн 74коп. та судовий збір в розмірі 691941грн 90коп., видати наказ;
- видачу наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області;
- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови;
- повна постанова складена 08.02.2021
Головуючий суддя І.Л. Кузнецова
Суддя І.М.Кощеєв
Суддя О.В.Чус