02.02.2021 року м.Дніпро Справа № 908/2283/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецова В.О.,
суддів Коваль Л.А., Чередка А.Є.,
секретар судового засідання Крицька Я.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНО-ПРОЕКТНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СПЕЦЗАХИСТ" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.11.2020 (повний текст ухвали складено 30.11.2020, суддя Корсун В.Л.) у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ СОУЛ", м.Київ
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНО- ПРОЕКТНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СПЕЦЗАХИСТ", м. Запоріжжя
про стягнення 8 886 331,79 грн
І. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.11.2020 у даній справі у задоволенні клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНО-ПРОЕКТНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СПЕЦЗАХИСТ" від 12.11.2020 про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.
Ухвала місцевого господарського суду обґрунтована посиланням на відсутність підстав для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду запорізької області від 10.11.2020.
ІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи
2.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-проектно-виробнича компанія "Спецзахист", не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій в якій просить скасувати ухвалу господарського суду; скасувати вжиті ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.11.2020 заходи забезпечення позову у вигляді накладання арешту на грошові кошти ТОВ "ІПВК "СПЕЦЗАХИСТ" в межах заявленої у позовній заяві суми - 8 886 331,79 грн, розміщених на всіх рахунках, які знаходяться в банківських установах, в т.ч., але не обмежуючись: р/р НОМЕР_1 в АТ "Укрексфімбанк" м. Київ, МФО 322313; р/р НОМЕР_2 в АТ "УкрСиббанк" м.Київ, МФО 351005 (IBAN НОМЕР_3 ).
Аргументуючи апеляційну скаргу, заявник звертає увагу, що вживаючи такий захід забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідача, господарський суд не був обізнаний про те, що рахунок № НОМЕР_2 в АТ "УкрСиббанк" м.Київ, МФО 351005 (IBAN НОМЕР_3 ) використовується для виплати заробітної плати співробітникам товариства та для сплати податкових зобов'язань.
На думку скаржника, вказана обставина є новою та підлягала врахуванню судом при розгляді питання про скасування заходів забезпечення позову.
Виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення арешту на рахунок відповідача, який призначений для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.
Відповідач вважає, що суд першої інстанції не був позбавлений можливості за наслідками розгляду клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення, скасувати заходи забезпечення позову в певній частині, тобто зняття арешті з коштів, розміщених на конкретному рахунку, з якого провадиться виплата заробітних плат та податкових зобов'язань.
На даний час відсутні будь-які докази того, що рішення суду у випадку його наявності, не буде у подальшому виконано зі сторони відповідача, а лише існують нічим не підтверджені думки позивача про даний факт.
Відповідачем укладено низку договорів, які є діючими та свідчать про те, що ТОВ "ІПВК "Спецзахист" не має на меті припинити свою діяльність, а навпаки здійснювати її та одержувати прибутки. За вказаними договорами на рахунки відповідача будуть надходити грошові кошти, що дасть змогу виконати рішення суду, у випадку задоволення позову на користь позивача.
2.2 Доводи інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті Соул" просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду залишити без змін.
Позивач вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку доводам відповідача щодо використання рахунку для виплати заробітної плати, проте відповідачем не доведено належними та допустимими доказами використання зазначеного ним рахунку виключно для виплати заробітної плати працівникам, так як слід нормативно не обґрунтовано заборони на накладення арешту на р/р НОМЕР_2 в АТ "УкрСиббанк" м.Київ, МФО 351005 (IBAN НОМЕР_3 ).
Враховуючи недоведення відповідачем режиму спеціального використання коштів з р/р НОМЕР_2 в АТ "УкрСиббанк" м.Київ, МФО 351005 (IBAN НОМЕР_3 ), судом правомірно відхилено вказані твердження відповідача.
Зазначені апелянтом обставини щодо неможливості здійснити відрахування за виконавчими провадженнями на користь працівників не були предметом дослідження в суді першої інстанції, а тому за твердження позивача, апеляційна скарга в цій частині є безпідставною.
Необхідність виконання відповідачем інших зобов'язань перед контрагентами, працівниками або бюджетом (сплата податків і зборів) жодним чином не повинна порушувати законні інтереси та майнові права позивача, які вже були порушені відповідачем протягом тривалого часу - з 03.05.2019 (дата отримання товару та підписання товарозпорядчих документів на нього) - по теперішній час.
Протягом тривалого часу відповідач ігнорує виконання грошових зобов'язань, маючи грошові кошти на рахунках, використовує їх не для розрахунків з позивачем за фактично отриману продукцію, а витрачає їх на інші цілі.
Після винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову та передання на примусове виконання цієї ухвали, з боку відповідача продовжують вчинятися дії щодо ухилення виконання грошових зобов'язань. Позивачем відкрито три нові банківські рахунки акціонерному товаристві "Перший Український міжнародний банк", що підтверджується довідкою ДВС від 18.01.2021.
Укладення відповідачем нових договорів та здійснення господарської діяльності з метою отримання в подальшому прибутку, не впливає на обов'язок провести розрахунки з позивачем.
ІІІ. Апеляційне провадження
3.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.01.2021 поновлено товариству з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНО-ПРОЕКТНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СПЕЦЗАХИСТ" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 23.11.2020; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; призначено справу до розгляду на 02.02.2021.
02.02.2021 у судове засідання з'явилися представники сторін, які надали відповідні пояснення.
02.02.2021 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
3.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами
Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТІ СОУЛ" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНО- ПРОЕКТНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СПЕЦЗАХИСТ" заборгованості у розмірі 8 886 331,79 грн.
Позовні вимоги мотивовані посиланням на неналежне виконання відповідачем договору поставки від 19.11.18 № 191118 щодо своєчасної оплати поставленого товару.
Ухвалою господарського суду від 10.11.20 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ СОУЛ" про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю "ІПВК СПЕЦЗАХИСТ" в межах заявленої у позовній заяві суми - 8 886 331,79 грн, розміщених на всіх рахунках, які знаходяться в банківських установах, в т.ч., але не обмежуючись: р/р НОМЕР_1 в АТ "Укрексфімбанк" м. Київ, МФО 322313; р/р НОМЕР_2 в АТ "УкрСиббанк" м.Київ, МФО 351005 (IBAN НОМЕР_3 ), до моменту скасування заходів забезпечення позову визначеного ст. 145 Господарського процесуального кодексу України. В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовлено.
17.11.2020 на адресу господарського суду від представника товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ ІПВК СПЕЦЗАХИСТ" надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.11.2020 у справі № 908/2283/20.
Обґрунтовуючи клопотання про скасування заходів забезпечення відповідач зазначає, що факт умисного ухилення від виконання зобов'язань, можливості та загрози виведення грошових коштів з рахунків ТОВ "ІПВК СПЕЦЗАХИСТ" позивачем не доведено належними доказами. Твердження про те, що отримані ТОВ "ІПВК СПЕЦЗАХИСТ" грошові кошти від господарської діяльності не витрачаються на розрахунки з позивачем, що нібито свідчить про умисне ухилення від виконання зобов'язань, не можуть прийматись до уваги оскільки позивачу не відомо яка кількість грошових коштів на рахунках ТОВ "ІПВК СПЕЦЗАХИСТ", на які цілі вони витрачаються, та однозначну наявність умислу на ухилення від розрахунків із ТОВ СІТІ СОУЛ. Позивачем не доведено, що ТОВ "ІПВК СПЕЦЗАХИСТ" як до так і після подання позовної заяви здійснюється виведення своїх активів з рахунків за наявності невиконаного спірного зобов'язання. У даному випадку, накладаючи арешт на грошові кошти ТОВ "ІПВК СПЕЦЗАХИСТ" судом фактично вирішується спір на користь позивача та підтверджується його позиція. При цьому, відповідач в даному випадку не має можливості обґрунтувати свою позицію в даній справі та при цьому, обмежене його право на здійснення господарської діяльності так як паралізована можливість розрахунків за діючими договорами, сплата податків, виплата заробітної плати та ін. Вважає, що у зв'язку із накладенням арешту на грошові кошти ТОВ "ІПВК СПЕЦЗАХИСТ" обмежуються права як вказаного товариства так і інших юридичних осіб, а також фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинаx з ТОВ "ІПВК СПЕЦЗАХИСТ". Посилаючись на довідку АТ "Укрсиббанк" від 11.11.2020 ТОВ ІПВК СПЕЦЗАХИСТ зазначає, що його рахунок № НОМЕР_2 в АТ "УкрСиббанк" м.Київ, МФО 351005 (IBAN НОМЕР_3 ) використовується для виплати заробітної плати співробітникам ТОВ (укладений зарплатний проект) та для сплати податкових зобов'язань. Станом на листопад 2020 року у трудових відносинах із ТОВ "ІПВК СПЕЦЗАХИСТ" перебуває 69 працівників для виплати заробітної плати яким ТОВ "ІПВК СПЕЦЗАХИСТ" необхідно мати можливість вільно розпоряджатись грошовими коштами, що є в наявності.
За наслідками розгляду клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу.
3.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши встановлені на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За приписами ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
З правового аналізу вказаної норми вбачається, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Тобто положення вказаної статті пов'язують вжиття заходу забезпечення з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконанням судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Відповідно до ч.ч.1,4 ст.145 Господарського процесуального кодексу України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Передбачене ст.145 Господарського процесуального кодексу України право суду скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи залежить виключно від встановлення судом після вжиття заходів забезпечення позову обставин, які свідчать про відсутність обґрунтованих підстав вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
З огляду на те, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Колегія суддів вважає, що звертаючись з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду від 10.11.2020, заявником не надано суду доказів того, що після вжиття судом відповідних заходів змінились обставини, що спричинили їх застосування.
При цьому, доводи відповідача, наведені у клопотанні про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою господарського суду від 10.11.2020, фактично зводяться до заперечення обставин, викладених власне у заяві про забезпечення позову, оцінку яким надано судом при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, що за своєю суттю є запереченнями щодо застосування даних забезпечувальних заходів та не можуть виступати в якості вмотивованої підстави для скасування вже існуючих заходів забезпечення позову, а зумовлюють надання судом правової оцінки вказаної ухвали, яка набрала законної сили.
У даному випадку, місцевий господарський суд врахував, що обставини, якими відповідач обґрунтовує клопотання про скасування заходів забезпечення позову, не є новими та не вказують на невілювання підстав для забезпечення позову, які було наведено в ухвалі господарського суду від 10.11.2020 та дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення відповідного клопотання.
Апеляційний господарський суд відхиляє посилання скаржника, що накладення арешту на рахунок відповідача, який призначений для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці, а також сплати податкових зобов'язань, враховуючи таке.
Згідно із статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до частини п'ятої статті 97 Кодексу законів про працю оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Згідно з частиною першою статті 115 Кодексу законів про працю заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Частиною шостою статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Отже, державою гарантовано та законодавчо закріплено право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.
Згідно з частиною 2 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Пунктом 1 частини першої 4 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ч.3 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб'єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №905/361/19 та у постановах Касаційного господарського суду від 09.07.2020 у справі №918/635/18, від 28.10.2020 у справі №916/2290/18.
Рахунок відповідача НОМЕР_2 в АТ "УкрСиббанк" м.Київ, МФО 351005 (IBAN НОМЕР_3 ) є поточним рахунком, який використовується для виплати заробітної плати співробітникам відповідача (укладено зарплатний проект) та для сплати податкових зобов'язань. Вказаний рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.
Зазначивши у клопотанні про скасування заходів забезпечення позову про необхідність виплати заробітної плати та сплати податків, відповідач не вказав в якому саме розмірі у нього виникли зобов'язання з виплати заробітної плати та сплати податків, а також не надав суду першої інстанції належних та допустимих доказів в підтвердження вказаних обставин.
Крім того, відповідачем не було заявлено вимогу про скасування заходів забезпечення позову в певній частині, тобто зняття арештів з коштів, розміщених на конкретному рахунку, з якого провадиться виплата заробітної плати та податкових зобов'язань.
Відтак у місцевого господарського суду були відсутні підстави для скасування заходів забезпечення позову в певній частині, тобто зняття арештів з коштів, розміщених на конкретному рахунку, з якого провадиться виплата заробітної плати та податкових зобов'язань.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, оскільки правомірність постановлення ухвали про забезпечення позову лежить в площинні повноважень суду апеляційної інстанції, а скасування заходів забезпечення позову, яке може здійснити суд першої інстанції пов'язано зі зміною чи припиненням підстав забезпечення позову.
Відповідач не звертався з апеляційною скаргою про скасування ухвали суду першої інстанції від 10.11.2020 про забезпечення позову.
Під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову, апеляційний господарський суд позбавлений можливості встановлювати обставини на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання та надавати оцінку правомірності застосування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 10.11.2020.
Посилання скаржника на укладення низки договорів, які є діючими та свідчать про те, що ТОВ "ІПВК "Спецзахист" не має на меті припинити свою діяльність, не є підставою для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 10.11.2020.
3.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Аргументи відповідача, зазначені в апеляційній скарзі, не приймаються апеляційним господарським судом, оскільки вони спростовуються викладеними приписами законодавства та встановленими обставинами у справі, і не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено невірне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при розгляді справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
За приписами п.4 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову.
Отже, постанова апеляційного господарського суду, якою переглянуто ухвалу суду першої інстанції про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову, не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
У задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНО-ПРОЕКТНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СПЕЦЗАХИСТ" відмовити.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.11.2020 у справі №908/2283/20 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку
Постанова складена у повному обсязі 08.02.2021.
Головуючий В.О.Кузнецов
Судді А.Є.Чередко
Л.А.Коваль