проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"08" лютого 2021 р. Справа № 917/1108/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (вх.№3094П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.09.2020 у справі №917/1108/20 (суддя Киричук О.А., повний текст рішення підписано 29.09.2020),
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент", м.Дніпро
до Публічного акціонерного товариства "АвтоКраз", м.Кременчук Полтавської області
про стягнення 69.217,86 грн, -
Позивач, ТОВ "ПМТЗ "Інженерний центр "Реагент", звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до ПАТ "АвтоКрАЗ" про стягнення боргу за договором купівлі-продажу №87/13 від 24.01.2013 у загальній сумі 69.217,86 грн, з яких: основний борг - 45.547,06 грн, пеня - 15.941,47 грн, 4.554,71 грн - штрафу, 1.707,13 грн - інфляційних, 3% річних - 1.467,49 грн. Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором купівлі-продажу №87/13 від 24.01.2013.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.09.2020 у справі №917/1108/20 позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "АвтоКраз" на користь ТОВ "ПМТЗ "Інженерний центр "Реагент" основний борг в розмірі 45.547,06 грн, пеню в розмірі 7.594,50 грн, 4.554,71 грн штрафу, 1.707,13 грн інфляційних, 3% річних у розмірі 1.467,49 грн, 1.848,52 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 28.09.2020 повністю та направити справу №917/1108/20 до Господарського суду м. Києва для розгляду в межах справи про банкрутство №917/814/16. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що під час винесення оскаржуваного рішення суд першої інстанції не надав оцінки всім наявним доказам, які містяться в матеріалах справи та не врахував їх зміст.
13.11.2020 системою автоматизованого розподілу апеляційних скарг (справ) між суддями для розгляду справи №917/1108/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Істоміна О.А.; суддя Барбашова С.В.; суддя Пелипенко Н.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 апеляційну скаргу ПрАТ "АвтоКрАЗ" залишено без руху через відсутність доказів сплати судового збору у відповідному розмірі (в платіжному документі зазначені невірні реквізити).
07.12.2020 на адресу Східного апеляційного господарського суду від ПрАТ "АвтоКраз" надійшло платіжне доручення №52 від 30.11.2020 про сплату судового збору за вірними реквізитами.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "АвтоКраз" та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Позивачу встановлено строк для надання суду відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України.
28.12.2020 на адресу Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 13041), в якому позивач просить рішення Господарського суду Полтавської області від 28.09.2020 у справі №917/1108/20 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи положення ч.ч.13, 14 ст.8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Як свідчать матеріали справи, 24.01.2013 ТОВ "ПМТЗ "Інженерний центр "Реагент" (продавець) та ПАТ "АвтоКраз" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №87/13 на купівлю хімічної продукції (з урахуванням протоколів узгодження розбіжностей від 19.02.2013 та 25.03.2013), за умовами якого продавець передає у власність покупцю товар, згідно видаткових накладних, та відповідно зобов'язання покупця такий товар прийняти та оплатити на умовах договору.
Сторони договору визначили наступні умови:
- вартість товару вказана у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (п.2.1.);
- покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 20 календарних днів з моменту отримання товару (п.2.3);
- максимальна заборгованість по відвантаженому товару не повинна перевищувати 100.000,00 грн, яка повинна бути перерахована не пізніше 20 календарних днів з моменту отримання товару (п.2.4).
- строк дії договору № 87/13 подовжений до 31.12.2019 (додаткові угоди: №1 від 19.12.2016, № 2 від 13.04.2017, № 3 від 04.12.2017, № 4 від 21.12.2018);
- закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання взятих по ньому зобов'язань (п.9.3).
Позивач вказує, що по останнім накладним № 618 від 17.05.2019 та №619 та дорученню від 14.05.2019 №ААЄ486671 була поставлена хімічна продукція, кислота азотна неконцентрована на суму 45.547,06 грн разом з ПДВ.
Строк оплати за вказаними накладними закінчився 06.06.2019, проте відповідач за поставлений товар не розрахувався, борг у сумі 45.547,06 грн не оплатив. Прострочка платежу з 06.06.2019 по 03.07.2020 включно, склала всього 392 дні.
З огляду на невиконання відповідачем умов договору позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 69.217,86 грн, з яких: основний борг - 45.547,06 грн, пеня в розмірі - 15.941, 47 грн, 4.554,71 грн штрафу, 1.707,13 інфляційних, три відсотки річних у розмірі - 1.467,49 грн.
Господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку щодо їх часткової обґрунтованості, з огляду на те, що на їх підтвердження в матеріалах справи достатньо доказів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.
Звертаючись до господарського суду із позовною заявою, позивачем - ТОВ "ПМТЗ "Інженерний центр "Реагент" надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно підприємства відповідача - Приватного акціонерного товариства «АвтоКраз» станом на 03.07.2020. Так, в графі «Дані про перебування юридичної особи у процесі провадження у справі про банкрутство, санації, зокрема відомості про розпорядника майна, санатора» є запис: порушено справу про банкрутство, за судовим рішення про банкрутство.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 відкрито провадження у справі №917/814/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «АвтоКраз». Зазначена ухвала набрала законної сили і на даний час провадження у справі №917/814/16 триває.
Крім того, факт перебування в процесі банкрутства підприємства відповідача також підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в який внесено запис про судове рішення Господарського суду міста Києва про порушення справи про банкрутство юридичної особи у справі №917/814/16 від 24.09.2018.
21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.
Відповідно до приписів статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який розпочинається з призначення розпорядника майна чи ліквідатора банкрута.
Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об'єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів, а також за збереженням балансу інтересів сторін у тому числі під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої Кодексом про банкрутство процедури (постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14.05.2020 у справі №903/69/18).
Такими чином, з 24.09.2018 (з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача), відповідач перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс його юридичних правовідносин, і спеціальні норми ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні щодо інших законодавчих актів України (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного суду, зокрема, у постановах від 03.10.2018 у справі №906/1765/15, від 06.04.2018 у справі №925/1874/13 та чисельної кількості інших судових актів).
За приписами ч.1, 2 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна.
Згідно ч.5 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
З матеріалів справи вбачається, що пред'явлений позов ґрунтується на грошових зобов'язаннях відповідача, які виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «АвтоКраз».
Частиною п.14 ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства
Належним способом захисту цивільних прав позивача у даній справі є подання заяви позивачем з грошовими вимогами до відповідача.
В той же час, господарський суд повинен був прийняти до уваги, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушених прав, і в даному випадку спірні вимоги підлягають розгляду господарським судом за відповідною заявою кредитора у справі про банкрутство.
Статтею 278 ГПК України передбачені підстави для скасування судового рішення повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині. Зокрема, відповідно до пункту 2 порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи і дав їм неправильну юридичну оцінку, в зв'язку з чим неправильно застосував норми процесуального права під час ухвалення рішення. В зв'язку з цим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції має бути скасовано, а провадження у справі - закрито.
Статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приймаючи до уваги, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушеннями правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 ГПК України, що є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги, а тому підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
У зв'язку з тим, що апеляційна скарга ПрАТ «АвтоКраз» судом апеляційної інстанції задовольняється, витрати зі сплати судового збору підлягають перерозподілу, а саме: з позивача на користь відповідача за подання апеляційної скарги стягненню підлягає сума в розмірі 3.153,00 грн.
Керуючись ст.ст. 269, 270, п.4 ч.1 ст. 275, ч.2 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АвтоКраз» задовольнити.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 28.09.2020 у справі №917/1108/20 скасувати.
Закрити провадження у справі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент" (49041, м. Дніпро, вул. Трудових Резервів, 6, Код ЄДРПОУ 19313492) на користь Приватного акціонерного товариства «АвтоКраз» (39631, м. Кременчук Полтавської області, вул. Київська, буд. 62 , ЄДРПОУ 05808735) суму судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 3.153,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 08.02.2021
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя С.В. Барбашова
Суддя Н.М. Пелипенко