ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
01 лютого 2021 року Справа №903/323/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І. , суддя Тимошенко О.М.
при секретарі судового засідання - Єфімчук А.І.
за участю представників сторін:
від ФОП Куралова М.В. - Дяденчук А.І., ордер серія ВК № 1013537 від 15.01.2021 р.
від відповідача - Кузін Є.В., довіреність №5522-К-О від 30.09.2019 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Куралова Миколи Васильовича на рішення господарського суду Волинської області від 13.07.2020 р. у справі № 903/323/20 (суддя Войціховський В.А., повний текст рішення складено 16.07.2020 р.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Печук Ірини Василівни (правонаступник - Фізична особа-підприємець Куралов Микола Васильович)
до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
про стягнення 4 110 095,81 грн.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.07.2020р. у справі №903/323/20 позов задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь СПД фізичної особи-підприємця Печук Ірина Василівни 11 247,95 грн. пені, 168,72 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору та 46,52 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В частині стягнення 4 098 847,86 грн. пені - в позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови в позові, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 13.07.2020р. у справі № 903/323/20 в частині відмови в позові про стягнення 4 098 847,86 грн. пені скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що місцевим господарським судом вірно встановлено факт незаконного списання банком з рахунку позивача грошових коштів, а відтак суд правомірно та обґрунтовано дійшов висновку, що у відповідача у справі виник обов'язок сплатити позивачу пеню передбачену підпунктом 32.3.2 пункту 32.3 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», однак здійснений судом перерахунок пені не відповідає суті та порядку нарахування, визначених цим Законом, що призвело до прийняття незаконного та необгрунтованого рішення, яким безпідставно було відмовлено в частині стягнення 4 098 847,86 грн. пені.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2020р. (головуючий суддя Гудак А.В.) апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Печук Ірини Василівни на рішення Господарського суду Волинської області від 13.07.2020 в частині відмови у позові про стягнення 4098847,86 грн. пені у справі №903/323/20 - залишено без руху. Запропоновано Фізичній особі-підприємцю Печук Ірині Василівні усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2020р. (головуючий суддя Василишин А.В., судді: Філіпова Т.Л., Бучинська Г.Б.) апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Печук Ірини Василівни на рішення Господарського суду Волинської області від 13 липня 2020 року в справі №903/323/20 повернуто заявнику разом з доданими до неї документами.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2020р. (Головуючий суддя Демидова О.О., суддя Тимошенко О.М., суддя Савченко Г.І.) клопотання Фізичної особи-підприємця Куралова Миколи Васильовича про заміну сторони Фізичної особи-підприємця Печук Ірини Василівни правонаступником - задоволено. Замінено у справі 903/323/20 Фізичну особу-підприємця Печук Ірину Василівну правонаступником - Фізичною особою підприємцем Кураловим Миколою Васильовичем. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Куралова Миколи Васильовича на рішення господарського суду Волинської області від 13.07.2020 р. у справі №903/323/20 залишено без руху. Запропоновано апелянту - Фізичній особі-підприємцю Куралову Миколі Васильовичу усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: подати оригінал квитанції (платіжного доручення) про сплату судового збору у сумі 92224,08 грн. протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020р. (Головуючий суддя Демидова О.О., суддя Тимошенко О.М., суддя Савченко Г.І.) апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Куралова Миколи Васильовича на рішення господарського суду Волинської області від 13.07.2020 р. у справі № 903/323/20 повернуто скаржнику.
Постановою колегії суддів касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2020р. ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі № 903/323/20 скасовано, а справу № 903/323/20 направлено до Північно-західного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Фізичної-особи підприємця Куралова Миколи Васильовича на рішення Господарського суду Волинської області від 13.07.2020.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2020р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Куралова Миколи Васильовича на рішення господарського суду Волинської області від 13.07.2020 р. у справі № 903/323/20 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Тимошенко О.М., суддя Савченко Г.І. Поновлено Фізичній особі-підприємцю Куралову Миколі Васильовичу строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Куралова Миколи Васильовича на рішення господарського суду Волинської області від 13.07.2020 р. у справі №903/323/20 та призначено її розгляд на 18 січня 2021р.
18.01.2021р. за клопотанням представника АТ КБ "Приватбанк" розгляд апеляційної скарги відкладено на 01.02.2021р. Клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про проведення судового засідання в режимі відео конференції у справі №903/323/20 задоволено.
В судове засідання 01.02.2021 року з'явилися представник позивача - СПД Куралова М.В. та представник відповідача (приймав участь в режимі відео конференції).
Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Представник апелянта в судовому засіданні 01.02.2021 року підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.
Представник АТ КБ "Приватбанк" в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Колегія суддів, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17.03.2011 між ФОП Печук Іриною Василівною та ПАТ КБ "Приватбанк" укладено Договір банківського рахунку (Заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитком печатки). У відповідності до умов укладеного Договору, Банк відкрив позивачу поточний банківський рахунок у національній валюті № НОМЕР_1 та зобов'язувався здійснювати його розрахункове-касове обслуговування. Таким чином, договір банківського обслуговування від 17.03.2011р., що складається із заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитком печатки є єдиним правочином яким врегульовано відносини між сторонами з 17.03.2011р. і який діє по даний час.
Відповідно до положень ст. 11 ЦК України, договори та інші правочини (серед іншого) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно загальних положень про банківський рахунок (ст. 1066 ЦК України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Підстави для списання грошових коштів з рахунку визначені ст. 1071 ЦК України, відповідно до якої банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі безпідставного списання банком з рахунка клієнта грошових коштів, що надійшли клієнтові, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Спеціальним законом який визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами є Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
Відповідно до підпункту 32.3.2 пункту 32.3 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувана, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.
Матеріали справи свідчать, що банк (відповідач у справі) без законних підстав в період з 2 грудня 2013 року по 17 серпня 2015 року списав з рахунку СПД Печук І.В. грошові кошти в загальному розмірі 90 133 грн. 68 коп., чим порушив право останньої, як володільця банківського рахунку. Факт незаконного списання грошових коштів, період протягом якого відбувалось списання та їх розмір встановлено судовими рішеннями у справі № 903/590/19 і не потребують додаткового доказування в силу положень ст. 75 ГПК України.
Тобто, за наслідком судового розгляду справи №903/590/19 (постанова Північно- західного апеляційного господарського суду від 26.02.2020р.) було встановлено факт незаконного списання грошових коштів, їх розміру та відбулось повернення володільцю банківського рахунку незаконно списаних коштів у встановленому законом порядку, як передбачено частиною 2 пункту 32 ст. 32 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Слід зазначити, що незаконність дій банку щодо списання грошових коштів з банківського рахунку СПД Печук І.В та їх розмір додатково підтверджується і постановою Північно-західного апеляційного господарського суду у справі № 903/82/20.
06.05.2020 Фізична особа-підприємець Печук Ірина Василівна звернулася до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 2 466 057,48 грн. пені за період з 02.04.2019р. по 31.08.2019р.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 12.05.2020р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
16.06.2020 від Фізичної особи-підприємця Печук Ірини Василівни надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.
В обгрунтування заяви позивач посилався на те, що в позовній заяві пеня за безпідставне списання коштів нарахована на підставі загальної інформації, яка розміщена на офіційному сайті відповідача, щодо процентної ставки за короткостроковим кредитом у розмірі 18%.
Враховуючи відповідь АТ КБ "Приватбанк" від 27.05.2020 №20.1.0.0.0/7-200521/4132 на адвокатський запит, з якої вбачається, що в період з 01.04.2019 по 01.04.2020 розмір відсотків за користування кредитом становив 30% на рік, у зв'язку з чим позивач збільшив розмір своїх позовних вимог, здійснивши розрахунок суми пені з урахуванням розміру процентної ставки, зазначеної відповідачем та просив стягнути з АТ КБ "Приватбанк" 4 110 095,81 грн. пені.
В підготовчому судовому засіданні 25.06.2020р протокольною ухвалою Господарський суд Волинської області постановив про закриття підготовчого провадження у даній справі та призначення справи №903/32320 до судового розгляду по суті на 09.07.2020р.
В судовому засіданні 09.07.2020 на стадії судових дебатів протокольною ухвалою Господарський суд Волинської області оголосив перерву в судовому засіданні до 13.07.2020.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд Волинської області дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь Фізичної особи-підприємця Печук Ірини Василівни 11 247,95 грн. пені, в частині стягнення 4 098 847,86 грн. пені суд першої інстанції в позові відмовив.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в стягненні 4 098 847,86 грн. пені, враховуючи наступне.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 550 ЦК України).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України, згідно ч. 1 ст. 216 якого передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями згідно ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафні санкції визначені ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Визначення поняття неустойка та її видів наведені в ст. 549 ЦК України, згідно положень якої неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідальність банків при здійсненні переказу грошових коштів визначена Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Так, відповідно до підпункту 32.3.2 пункту 32.3 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувана, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.
З огляду на зазначене, враховуючи, що у встановленому законом судовому порядку (постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2020р. у справі № 903/590/19) було встановлено факт незаконного списання грошових коштів, їх розміру та відбулось повернення володільцю банківського рахунку незаконно списаних коштів, то відповідно, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для притягнення відповідача до цивільної відповідальності, визначеної частиною 2 пункту 32 ст. 32 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
Як вірно встановлено місцевим судом, у Договорі банківського рахунку (Заява про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитком печатки) від 17.03.2011р. сторони не передбачили відповідальності банку за незаконне (безпідставне) списання грошових коштів, а відтак правомірним є і застосування для обрахунку пені розміру, визначеного підпунктом 32.3.2 пункту 32.3 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" - у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника.
Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача звернувся до АТ КБ "Приватбанк" з адвокатським запитом вих. №04/3 від 15.05.2020р. у якому просив банк "повідомити про процентну ставку, встановлену АТ КБ "Приватбанк" у період з 01.04.2019р. по 01.04.2020р. по короткострокових кредитах в національній валюті у розмірі до 100 000 грн. для фізичних осіб-підприємців" (т. 1 а.с. 35).
Листом - відповіддю від 27.05.2020р. № 20.1.0.0.0/7-200521/4132 АТ КБ «Приватбанк» повідомив, що в період з 01.04.2019р. по 01.04.2020р. розмір відсоткової ставки по короткострокових кредитах для фізичної особи - підприємця в розмірі від 10 000 до 100 000 грн. складає - 30% (т. 1 а.с. 36).
Тобто, згідно підпункту 32.3.2 пункту 32.3 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав (відповідач у справі), має сплатити платнику пеню у розмірі 30%, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника.
Як встановлено під час апеляційного перегляду справи з пояснень представника позивача та не заперечується представником відповідача, повернення суми безпідставно списаних грошових коштів відбулось лише 08.12.2020р. в примусовому порядку, шляхом виконання Печерським районним відділом державної виконавчої служби у м. Києві постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2020р. у справі № 903/590/19 в межах зведеного виконавчого провадження №60933345.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховано пеню (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) виходячи з суми безпідставно списаних коштів - 90 133 грн. 68 коп., у розмірі 30%, за кожен день починаючи з 02.04.2019р. по 31.08.2019р.(включно), що повністю відповідає вимогам підпункту 32.3.2 пункту 32.3 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та ст. 549 ЦК України.
Разом з тим, дійшовши вірного висновку про підставність та обґрунтованість вимог для нарахування передбаченої Законом неустойки, місцевим судом самостійно здійснено перерахунок, застосувавши при цьому методологічно не вірну формулу. Як вбачається з розрахунку, місцевим судом здійснено відповідні нарахування у спосіб за яким обраховуються проценти за користування грошовими коштами, зокрема проценти річних, передбачені ст. 625 ЦК України (в розмірі встановленому договором або законом).
Так, згідно частини 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, місцевим судом не враховано, що пеня як вид цивільної відповідальності за порушення зобов'язання та проценти за користування грошовими коштами є різними поняттями за своєю правовою природою. Пеня на відміну від процентів річних є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер.
Як вбачається з поданого позивачем розрахунку, останнім здійснено нарахування за формулою: сума безпідставно списаних грошових коштів * розмір процентної ставки по короткострокових кредитах * кількість днів прострочення / 100, що є методологічно вірним способом нарахування пені. З огляду на зазначене, колегія суддів перевіривши поданий позивачем розрахунок пені на суму 4 110 095 грн. 81 коп. (у визначеному періоді з 02.04.2019р. по 31.08.2019р.) дійшла висновку що він є арифметично вірним та відповідає вимогам підпункту 32.3.2 пункту 32.3 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", а відтак, місцевим господарським судом безпідставно позов задоволено лише частково.
Щодо посилань відповідача про сплив строку позовної давності колегія суддів зазначає наступне.
Згідно частин 3-4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Частиною 2 ст. 258 ЦК України, встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Аналогічний порядок нарахування пені визначено і підпунктом 32.3.2 пункту 32.3 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позовна давність до вимог про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день прострочення і право на позов про стягнення такої неустойки виникає щодня.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-2019)" (№540-ІХ від 30.03.2020р.) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту:
"під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 04 травня 2020 року №392, на всій території України з 12.03.2020р. до 22.05.2020р. встановлено карантин.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 06.05.2020р., звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення пені за період з 02.04.2019р. по 31.08.2019р.(включно), тобто з урахуванням положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)" річний строк про стягнення пені, визначений ст. 258 ЦК України не сплив, а відтак посиланняі відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності як на підставу для відмови у позові, колегією суддів визнається необгрунтованим.
Стосовно посилання відповідача про сплив строку позовної давності щодо стягнення безпідставно списаних грошових коштів в сумі 90 133,68 грн. (основної вимоги), то цим твердженням вже надано правову оцінку судами при вирішенні справи № 903/590/19 та справи № 903/82/20, рішення у яких набрали законної сили.
Не приймаються до уваги суду і посилання відповідача на великий розмір штрафних санкцій, порівняно з розміром безпідставно списаних грошових коштів, як на підставу для зменшення судом нарахованої пені, з огляду на наступне.
Статтею 233 ГК України, визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 550 ЦК України).
Системний аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обгрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Як встановлено ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідальність за незаконне списання грошових коштів, визначена підпунктом 32.3.2 пункту 32.3 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачена у вигляді пені, яка обраховується за кожен день, починаючи від дня такого переказу до дня повернення суми на рахунок.
Тобто, період нарахування пені та, відповідно, її розмір залежить виключно від суб'єктивних дій банку направлених на негайне повернення таких коштів на рахунок клієнта, однак банк (відповідач у справі) у даному випадку не виконав своє зобов'язання щодо зарахування безпідставно списаних грошових коштів на рахунок позивача ні після набрання законної сили рішенням у справі №903/590/19 (яким було стягнуто 90 133, 68 грн. безпідставно списаних грошових коштів) ні після звернення позивача до суду з цим позовом.
Як вже було зазначено, повернення суми безпідставно списаних грошових коштів відбулось лише 08.12.2020р. в примусовому порядку, шляхом виконання Печерським районним відділом державної виконавчої служби у м. Києві постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2020р. у справі № 903/590/19 в межах зведеного виконавчого провадження № 60933345.
За таких обставин, колегія суддів оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, дійшла висновку про відсутність обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Посилання відповідача про відсутність правових підстав для переходу права вимоги від первісного позивача - СПД Печук І.В. до правонаступника у справі - СПД Куралова М.В. також не заслуговують на увагу, оскільки зазначене питання було предметом розгляду на стадії заміни сторони її правонаступником (ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2020р.) та досліджені колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за наслідками касаційного перегляду справи. Крім того, статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, а у випадку не визнання договору за яким передано право вимоги до нового кредитора, відповідач у справі не позбавлений був можливості його оскаржити до суду, чого останнім зроблено не було.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі обґрунтованими та не погоджується з аргументами АТ КБ "Приватбанк", викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, що свідчить про помилковість висновку місцевого господарського суду про часткове задоволення позову та про відмову в позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4 098 847 грн. 86 коп.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія А, №303-А, п.29).
Відповідно до ст.ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 86 ГПК України).
Відповідно до п. 4 част. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вище викладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 13.07.2020 р. у справі №903/323/20 прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Волинської області від 13.07.2020р. у справі № 903/323/20 в частині відмови в позові про стягнення 4 098 847,86 грн. пені скасуванню, з прийняттям в цій частині нового рішення, яким позов задовольнити.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір від сплати якого позивач звільнений у встановленому законом порядку стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Частиною 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що Фізична особа-підприємець Куралов М.В. звільнений від сплати судового збору, судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 92 477,10 грн. підлягає стягненню з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Куралова М.В. на рішення господарського суду Волинської області від 13.07.2020р. у справі № 903/323/20 задоволити.
2. Рішення Господарського суду Волинської області від 13.07.2020р. у справі №903/323/20 в частині відмови в позові про стягнення 4 098 847,86 грн. пені скасувати.
3. Викласти резолютивну частину рішення в новій редакції:
Позов задоволити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Фізичної особи-підприємця Куралова Миколи Васильовича ( АДРЕСА_1 , р/р № НОМЕР_2 в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005, РНОКПП НОМЕР_3 ) 4 110 095,81 грн. пені.
4. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) в дохід Державного бюджету України 92 477,10 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Видачу наказів доручити Господарському суду Волинської області.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Справу № 903/323/20 повернути до Господарського суду Волинської області.
Повний текст постанови складений "05" лютого 2021 р.
Головуючий суддя Демидюк О.О.
Суддя Савченко Г.І.
Суддя Тимошенко О.М.