ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
01 лютого 2021 року Справа № 4/14"Б"
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Савченко Г.І.
при секретарі судового засідання - Єфімчук А.І.
за участю представників сторін:
позивача - Кононенко А.А., довіреність №66/10 від 05.01.2021
третьої особи ТОВ "Командор" - Кирилюк В.Л., ордер АМ №1007314 від 30.12.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Житомирської міської ради на рішення господарського суду Житомирської області від 11.11.2020 р. у справі № 4/14"Б" (суддя Макаревич В.А., повний текст рішення складено 16.11.2020 р.)
за позовом Житомирської міської ради
до 1) Державного реєстратора Богуша Олександра Васильовича;
2) Відкритого акціонерного товариства "Керамік";
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Керамік";
2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Командор";
3) Головне управління ДПС у Житомирській області;
4) Житомирський міський центр зайнятості;
5) Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області;
6) Управління ВД ФСС України у Житомирській області;
про скасування рішення державного реєстратора від 06.03.2018, у межах справи №4/14"Б" про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Керамік"
Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.11.2020 р. відмовлено у задоволенні позовної заяви Житомирської міської ради від 02.12.2019 р. про скасування рішення державного реєстратора Богуша О.В. від 06.03.2018 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 400220183, яким зареєстровано право власності за ВАТ "Керамік" на об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Богунська,50, яке складається із: - адміністративна будівля (незвершене будівництво), В, загальна площа 572,6 кв. м., опис: ступінь будівельної готовності об'єкта незавершеного будівництва адмінбудівлі становить 45%;- будівля прохідної (незавершене будівництво), Д, загальною площею 25,2 кв.м., опис: ступінь будівельної готовності об'єкта незавершеного будівництва адмінбудівлі становить 95%; - будівля масозаготівельного цеху, Р, загальною площею 551,7 кв.м.; - будівля матеріального складу, С, загальною площею 109,1 кв.м.; - будівля гаражу, Т, загальною площею 82 кв.м.; - будівля паливно-мастильних матеріалів, Ю, загальною площею 22 кв.м.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовну заяву задоволити. Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Богуш О.В. від 06.03.2018 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 400220183, яким зареєстровано право власності за ВАТ "Керамік" на об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Богунська,50, яке складається із:
- адміністративна будівля (незвершене будівництво), В, загальна площа 572,6 кв.м., опис: ступінь будівельної готовності об'єкта незавершеного будівництва адмінбудівлі становить 45%;
- будівля прохідної (незавершене будівництво), Д, загальною площею 25,2 кв.м., опис: ступінь будівельної готовності об'єкта незавершеного будівництва адмінбудівлі
становить 95%.
- будівля масозаготівельного цеху, Р, загальною площею 551,7 кв.м.;
- будівля матеріального складу, С, загальною площею 109,1 кв.м.;
- будівля гаражу, Т, загальною площею 82 кв.м.;
- будівля паливно-мастильних матеріалів, Ю, загальною площею 22 кв.м.
Апелянт посилається на те, що ВАТ "Керамік" для державної реєстрації права власності на спірні об'єкти нерухомого майна повинно було подати державному реєстратору документи, що відповідно до вимог закону підтверджують факт прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом спірних об'єктів нерухомого майна; підтверджують наявність речового права на земельну ділянку; підтверджують право на виконання будівельних робіт; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.
Разом з тим, із змісту Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 06.03.2018 р. №25155424 вбачається, що підставою виникнення права власності за ВАТ "Керамік" по вул. Богунська, 50 в м. Житомирі, зазначено наступні документи:
- акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей, серія та номер: б/н, виданий 12.01.2015 р., видавник: члени інвентаризаційної комісії;
- інвентаризаційний опис основних засобів, серія та номер: 1 виданий 31.12.2017, видавник арбітражний керуючий;наказ, серія та номер: 3, виданий 16.04.2015, видавник: арбітражний керуючий;
- наказ, серія та номер: 7, виданий 20.06.2017, видавник: арбітражний керуючий;
- наказ, серія та номер: 8, виданий 20.12.2017, видавник: арбітражний керуючий;
- постанова, серія та номер: 4/14 "Б", виданий 11.02.2016, видавник Рівненський апеляційний господарський суд;
- ухвала суду, серія та номер: 4/14 «Б», виданий 14.12.2015, видавник Господарський суд Житомирської області;
- ухвала суду, серія та номер: 4/14 «Б», виданий 17.10.2016, видавник Господарський суд Житомирської області.
Жодного документа, на виконання вимог п.40 та п.68 Порядку, при реєстрації спірних об'єктів нерухомого майна, ВАТ "Керамік" державному реєстратору не надав.
Апелянт зазначає, що судові рішення на які посилається суд першої інстанції, а саме: постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 11.02.2016 та ухвала Господарського суду Житомирської області від 14.12.2015 не могли бути підставою виникнення права власності у ВАТ "Керамік" на спірні об'єкти по вул. Богунська, 50 в м. Житомирі, оскільки предметом розгляду у вказаних рішеннях була скарга ТОВ "Командор" на дії ліквідатора ВАТ "Керамік" Довжаниці О.С. щодо проведення інвентаризації майна ВАТ "Керамік", а відтак характер правовідносин щодо набуття права власності на об'єкти нерухомого майна по вул. Богнуська, 50 (дослідження документів: що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; що засвідчують наявність речового права на земельну ділянку; підтверджують право на виконання будівельних робіт, та інше) не входило до предмету дослідження і оцінки суду при ухваленні ним рішення за наслідком розгляду справи про визнання неправомірними дій ліквідатора ВАТ "Керамік" та зобов'язання ліквідатора повторно провести інвентаризацій майна.
Ухвала Господарського суду Житомирської області від 17.10.2016 р. взагалі стосувалася призначення арбітражного керуючого.
Окрім того, у ВАТ "Керамік" були відсутні будь-які документи, що підтверджували право власності або користування земельною ділянкою по вул. Богунська, 50 в м. Житомирі, яка перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Житомира.
Однак, державним реєстратором КП "Центр державної реєстрації" Богушем О.В. за відсутності документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Богунська,50 та за відсутності документів, які засвідчують речове право на земельну ділянку та право на виконання будівельних робіт, в порушення положень вказаних вище законодавчих актів безпідставно проведено державну реєстрацію права власності на спірні об'єкти нерухомого майна.
Апелянт вважає, що державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна на земельній ділянці комунальної власності порушує права власника такої земельної ділянки територіальної громади міста Житомира в особі Житомирської міської ради, в тому числі право розпорядження нею.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції на думку апелянта, фактично нівелює вимоги законів України та принципи верховенства права, та встановлює прецедент, який дає можливість державним реєстраторам проводити реєстрації об'єктів нерухомого майна на землях комунальної власності без необхідних на те документів, в тому числі, дане судове рішення нівелює ефективність державного контролю за державними реєстраторами та справляє негативний вплив на систему державної реєстрації в цілому, у зв'язку з чим таке рішення підлягає скасуванню.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 року поновлено Житомирській міській раді строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житомирська міська рада на рішення господарського суду Житомирської області від 11.11.2020 р. у справі №4/14"Б" та призначено її до розгляду на 11 січня 2021 р. об 10:30 год.
04.01.2021 від ТОВ "Командор" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Житомирської міської ради задоволити, рішення господарського суду Житомирської області від 11.11.2020 р. у справі № 4/14"Б" скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовну заяву Житомирської міської ради задоволити.
06.01.2021 року від Житомирської міської ради надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких просить при розгляді апеляційної скарги врахувати висновки Верховного суду, викладених у постановах від 15.12.2020 по справі №922/2589/19, від 07.02.2019 по справі 3916/82/18, від 09.12.2020 по справі №922/476/20 від 18.11.2020 по справі №920/193/19.
06.01.2021 від Житомирської міської ради надійшли додаткові пояснення, в яких просить при розгляді апеляційної скарги врахувати висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.12.2020 по справі №922/2589/19; від 07.02.2019 по справі /18, від 09.12.20_0 по справі №922/476/20; від 18.11.2020 по справі №920/193/19.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 01 лютого 2021 р.
29.01.2021 від представника ВАТ "Керамік" надійшла заява про продовження процесуального строку та відкладення розгляду справи на іншу дату.
В обгрунтування заяви представник ВАТ "Керамік" посилається на те, що апеляційний господарський суд ухвалою від 15 грудня 2020 року у справі №4/14"б" зобов'язав апелянта надіслати копію апеляційної скарги ліквідатору Відповідача-1 - арбітражному керуючому Ярмолі О.Ю., оскільки таку копію не було надіслано до подання апеляційної скарги.
Станом на 29.01.2021 апеляційна скарга з додатками на адресу ТОВ "Керамік" та адресу ліквідатора ТОВ "Керамік" не надходила.
29.01.2021 від представника ВАТ "Керамік" надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв'язку поза межами приміщення суду.
Розглянувши вище зазначене клопотання, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2020, окім іншого, було зобов'язано апелянта надіслати на адресу арбітражного керуючого Ярмоли О.Ю. копію апеляційної скарги з додатками.
На виконання вимог ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 від Житомирської міської ради надійшов лист до якого долучено докази надіслання апеляційної скарги з додатками на адресу арбітражного керуючого Ярмоли О.О. (т. 3 а.с. 172 - 177).
З долучених до апеляційної скарги документів вбачається, що копії апеляційної скарги було надіслано відповідачам та третім особам, зокрема, державному реєстратору Богушу О.В. та ВАТ "Керамік".
Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В даному випадку представником ВАТ "Керамік" не надано жодних доказів в підтвердження неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні.
У Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004р. №15-рп/2004 вказано верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.
Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини під час розгляду справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Призначаючи справу до розгляду суд апеляційної інстанції надавав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Явка учасників у справі не визнавалась обов'язковою, а також попереджено про те, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання представника ВАТ "Керамік" про відкладення розгляду справи на іншу дату не підлягає задоволенню.
Враховуючи, що в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату відмовлено, колегія суддів вважає, що клопотання представника ВАТ "Керамік" про проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв'язку поза межами приміщення суду не підлягає задоволенню.
В судове засідання 01.02.2021 з'явились представники Житомирської міської ради та третьої особи ТОВ "Командор", інші учасники провадження у справі не забезпечили явку уповноважених представників.
Сторони про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується долученими до матеріалів справи рекомендованими повідомленнями.
За приписами ч.ч.1-3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В судовому засіданні 01.02.2021 Житомирської міської ради та третьої особи ТОВ "Командор" підтримали апеляційну скаргу.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників Житомирської міської ради та третьої особи ТОВ "Командор", розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06.03.2018 державним реєстратором КП "Центр державної реєстрації" Богуш О.В. зареєстровано право власності за ВАТ "Керамік" (ЄДРПОУ 13568133) на об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Богунська,50, яке складається із: адміністративна будівля (незвершене будівництво), В, загальна площа 572,6 м2, опис: ступінь будівельної готовності об'єкта незавершеного будівництва адмінбудівлі становить 45%; будівля прохідної (незавершене будівництво), Д, загальною площею 25,2 м2, опис: ступінь будівельної готовності об'єкта незавершеного будівництва адмінбудівлі становить 95%; будівля масозаготівельного цеху, Р, загальною площею 551,7 м2; будівля матеріального складу, С, загальною площею 109,1 м2; будівля гаражу, Т, загальною площею 82 м2; будівля паливно-мастильних матеріалів, Ю, загальною площею 22 м2 (а.с. 125,т.1).
Підставою внесення запису зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:40020183 від 06.03.2018 13:53:16, Богуш Олександр Васильович, Житомирська обласна філія комунального підприємства "Центр державної реєстрації", Житомирська область.
Підставою виникнення права власності реєстратором зазначено: акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей, серія та номер:б/н, виданий 12.01.2015, видавник: члени інвентаризаційної комісії; інвентаризаційний опис основних засобів, серія та номер:1, виданий 31.12.2017, видавник: арбітражний керуючий; наказ, серія та номер:7, виданий 20.06.2017, видавник: арбітражний керуючий; наказ серія та номер:8, виданий 20.12.2017, видавник: арбітражний керуючий; постанова серія та номер: 4/14"Б", виданий 11.02.2016, видавник: Рівненський апеляційний господарський суд; ухвала суду серія та номер: 4/14"Б", виданий 14.12.2015, видавник: Господарський суд Житомирської області; ухвала суду, серія та номер: 4/14"Б", виданий 17.10.2016, видавник: Господарський суд Житомирської області.
15.07.2020 Житомирська міська рада звернулася до Господарського суду Житомирської області із позовною заявою про скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Богуша Олександра Васильовича від 06.03.2018 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 400220183, яким зареєстровано право власності за ВАТ "Керамік" (ЄДРПОУ 13568133) на об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Богунська,50, яке складається із: адміністративна будівля (незвершене будівництво), В, загальна площа 572,6 м2, опис: ступінь будівельної готовності об'єкта незавершеного будівництва адмінбудівлі становить 45%; будівля прохідної (незавершене будівництво), Д, загальною площею 25,2 м2, опис: ступінь будівельної готовності об'єкта незавершеного будівництва адмінбудівлі становить 95%; будівля масозаготівельного цеху, Р, загальною площею 551,7 м2; будівля матеріального складу, С, загальною площею 109,1 м2; будівля гаражу, Т, загальною площею 82 м2,; будівля паливно-мастильних матеріалів, Ю, загальною площею 22 м2.
Позов обґрунтований тим, що державний реєстратор Богуш О.В. всупереч ст. 27-1 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п. 68 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою КМУ від 25.12.2015, провів державну реєстрацію права власності на незавершений будівництвом об'єкт нерухомого майна за відсутності у відповідача-1 речового права на земельну ділянку, що знаходиться під об'єктом нерухомого майна. Вказане рішення, на думку позивача, порушує його права як власника земельної ділянки, на якій знаходяться об'єкти відповідача та призвело до легалізації самочинного будівництва.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 09.12.2019 прийнято та призначено до розгляду позовну заяву Житомирської міської ради від 02.12.2019 про скасування рішення державного реєстратора Богуша Олександра Васильовича від 06.03.2018 до розгляду та відкрито провадження у межах справи №4/14"Б" про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Керамік" (м. Житомир). Також ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
24.02.2020 від позивача надійшла уточнена позовна заява (а.с. 134-140,т.1), в якій позивач зазначив, що предметом судового розгляду є спір стосовно незаконної реєстрації за ВАТ "Керамік" права власності на нежитлове приміщення із складовими об'єктами незавершеного будівництва по вул. Богунська,50 в м. Житомирі. Підставою позову позивач зазначив незаконне користування ВАТ "Керамік" нежитловим приміщенням за адресою: м. Житомир, вул. Богунська, 50. Незаконність користування ВАТ "Керамік" вказаним майном, на думку позивача, полягає зокрема, в тому, що право власності на зазначене нежитлове приміщення зареєстровано на підставі спірного рішення державного реєстратора, що тягне за собою в подальшому незаконне розпорядження та реалізацію даного нежитлового приміщення.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24.02.2020 замінено первісного відповідача - державного реєстратора Житомирської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Богуша Олександра Васильовича (10003, м.Житомир, вул. Перемоги, 10, офіс 211 ЄДРПОУ41299411) на відповідача - державного реєстратора Богуша Олександра Васильовича (місце роботи: Високівська сільська рада Черняхівського району Житомирської області, 12341, Житомирська область, Черняхівський район, с. Високе, вул. Чеська, буд. 46); залучено співвідповідачем у справі №4/14"Б" при розгляді заяви Житомирської міської ради від 02.12.2019 з врахуванням поданих уточнень від 24.02.2020 - Відкрите акціонерне товариство "Керамік" (10014, м. Житомир, майдан Корольова, 2); задоволено заяву представника ВАТ "Керамік" від 24.02.2020 про розгляд справи спочатку у зв'язку із залученням ВАТ "Керамік" співвідповідачем у справі №4/14"Б" при розгляді заяви Житомирської міської ради від 02.12.2019 з врахуванням поданих уточнень від 24.02.2020; прийнято та призначено до розгляду у наступне засідання суду заяву Житомирської міської ради від 24.02.2020 про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; призначено наступне засідання суду на "16" березня 2020 р. о 11:30 год.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.03.2020 залучено до участі у справі № 4/14"Б" при розгляді позовної заяви Житомирської міської ради від 02.12.2019 третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Керамік", Товариство з обмеженою відповідальністю "Командор", Головне управління ДПС у Житомирській області, Житомирський міський центр зайнятості, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області; Управління ВД ФСС України у Житомирській області.
Ухвалами Господарського суду Житомирської області від 10.02.2020, 24.04.2020, 24.06.2020, 12.08.2020 та 14.09.2020 суд першої інстанції неодноразово продовжував строк підготовчого провадження для можливості учасникам провадження ознайомитись із матеріалами справи та надання всіх необхідних та наявних доказів до матеріалів судової справи.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.10.2020 закрито підготовче провадження з розгляду позовної заяви Житомирської міської ради від 02.12.2019 про скасування рішення державного реєстратора у межах справи № 4/14"Б" та призначено вказану позовну заяву у межах справи №4/14"Б" до судового розгляду по суті на 11 листопада 2020 о 14:30.
Розглянувши позовні вимоги з врахуванням уточненої позовної заяви Господарський суд Житомирської області дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи спростовується твердження позивача про наявність самочинно збудованих об'єктів нерухомості ВАТ "Керамік" на земельній ділянці, яка не перебувала в користуванні ВАТ "Керамік"; право позивача на момент звернення до суду не порушено, а відтак позовні вимоги є безпідставними.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно ч.1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема судовий захист цивільного права та інтересу.
Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у ч.2 ст. 16 ЦК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Отже, при вирішенні спору суд з'ясовує характер спірних правовідносин (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний позивачем спосіб.
Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були або ж можуть бути вони порушеними.
При цьому, слід виходити з положень ст.11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов'язків. Відповідно до них цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки. Матеріальний аспект захисту охоплюється положеннями глави 3 ЦК України, в якій йдеться саме про захист цивільних прав та інтересів.
До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач, відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.
Таким чином, сторона при зверненні до господарського суду повинна довести, що її суб'єктивне право порушено, не визнано чи оспорюється, а об'єктом захисту є її охоронюваний законом інтерес.
З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
Розгляд справи №4/14"Б" здійснювався за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), тому суд здійснює розгляд заяви з урахуванням його норм.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону про банкрутство, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та, розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.
Відповідно до ст. 41 Закону про банкрутство, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.
Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.
Згідно норм ст. 42 Закону про банкрутство, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання (ескроу) банкрута, об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси.
У застосовуванні положення зазначеної норми, необхідно виходити із загальної спрямованості цього Закону на максимальне задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу майна боржника. Розуміння положень цієї статті таким чином, що майно боржника, яке йому належить на праві власності, буде безоплатно передано у комунальну власність, суперечить загальній спрямованості цієї норми. Отже, у наведеній нормі права йдеться про майно, яке належить боржнику як володільцю, а не як власнику або утримувачу і яке він повинен у випадку банкрутства передати (повернути) в порядку, встановленому законодавством, територіальній громаді. Таке майно не включається до складу ліквідаційної маси.
Отже, згідно зазначених норм, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.
Предметом спору у даній заяві є скасування рішення державного реєстратора.
Відповідно до частини 6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
При цьому слід зазначити, що 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
У відповідності п.2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність.
Відповідно до ч. 1 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частина 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до банкрута.
Згідно пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Також суд враховує, що відповідно до п. 13 ч.1 ст. 20 ГПК України, вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
Згідно висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим, а тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що даний спір є приватноправовим та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Крім того, ухвалою від 04.10.2018 Житомирський окружний адміністративний суд закрив провадження у справі 3806/2375/18 за позовом Житомирської міської ради до Державного реєстратора Житомирської обласної філії КП "Центр державної реєстрації" Богуш Олександра Васильовича, третя особа ВАТ "Керамік" про визнання дій протиправними, скасування рішення, у зв'язку з тим, що спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства (а.с. 15, т.1).
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).
Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов'язується можливість матеріального об'єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.
Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.
Із системного аналізу наведених положень законодавчих актів вбачається, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13.
Відносини, що пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень також регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон).
Частиною 1 пунктом 1 статті 2 цього Закону у редакції, що була чинною на час здійснення реєстрації, передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 цього ж Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
- відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;
- відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;
відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно;
- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
- перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 11 цього ж Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 18 названого Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
За приписами пункту 1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 у редакції від 01.03.2018 р., що діяла і була чинною на час проведення реєстрації (далі - Порядок), цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Пунктом 40 Порядку передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.
За змістом пункту 41 цього ж Порядку для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються, зокрема:
1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;
2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;
3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси;
4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);
5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
Відповідно до пункту 68 Порядку для державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва подаються:
1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом (крім випадку, коли речове право на земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);
2) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт;
3) технічний паспорт на об'єкт незавершеного будівництва.
Враховуючи вище викладене, для державної реєстрації права власності на спірні об'єкти нерухомого майна по вул. Богунська, 50 в м. Житомирі, ВАТ "Керамік" повинно було подати державному реєстратору Богуш О.В, документи, що відповідно до вимог наведених норм підтверджують факт прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом спірних об'єктів нерухомого майна; підтверджують наявність речового права на земельну ділянку; підтверджують право на виконання будівельних робіт; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.
Із змісту Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 06.03.2018 р. №25155424 вбачається, що підставою виникнення права власності за ВАТ "Керамік" по вул. Богунська, 50 в м. Житомирі, зазначено наступні документи:
- акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей, серія та номер: б/н, виданий 12.01.2015 р., видавник: члени інвентаризаційної комісії;
- інвентаризаційний опис основних засобів, серія та номер: 1 виданий 31.12.2017, видавник арбітражний керуючий;
- наказ, серія та номер: 3, виданий 16.04.2015, видавник: арбітражний керуючий;
- наказ, серія та номер: 7, виданий 20.06.2017, видавник: арбітражний керуючий;
- наказ, серія та номер: 8, виданий 20.12.2017, видавник: арбітражний керуючий;
- постанова, серія та номер: 4/14 «Б», виданий 11.02.2016, видавник Рівненський апеляційний господарський суд;
- ухвала суду, серія та номер: 4/14 «Б», виданий 14.12.2015, видавник Господарський суд Житомирської області;
- ухвала суду, серія та номер: 4/14 «Б», виданий 17.10.2016, видавник Господарський суд Житомирської області.
Однак, жодних документів, на виконання вимог п. 40 та п. 68 Порядку, при реєстрації спірних об'єктів нерухомого майна, ВАТ "Керамік" державному реєстратору не було надано.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 11.02.2016 у справі №4/14"Б", а також ухвала Господарського суду Житомирської області від 14.12.2015 не могли бути підставою виникнення права власності у ВАТ "Керамік" на спірні об'єкти по вул. Богунська, 50 в м. Житомирі, оскільки предметом розгляду у вказаних рішеннях була скарга ТОВ "Командор" на дії ліквідатора ВАТ "Керамік" Довжаниці О.С. щодо проведення інвентаризації майна ВАТ "Керамік" та розгляду суттєвих питань на комітеті кредиторів без участі всіх кредиторів, а також проведення інвентаризації без виходу на об'єкт та огляду приміщень.
Тобто, правовідносини щодо набуття права власності на об'єкти нерухомого майна по вул. Богнуська, 50, а саме дослідження документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, що засвідчують наявність речового права на земельну ділянку, підтверджують право на виконання будівельних робіт, їх площа та період будівництва, та інше не було предметом дослідження та оцінки суду при ухваленні рішення за наслідком розгляду справи про визнання неправомірними дій ліквідатора ТОВ "Командор" та зобов'язання ліквідатора повторно провести інвентаризацію майна боржника.
Окрім того, ухвала Господарського суду Житомирської області від 17.10.2016 р. взагалі стосувалася призначення арбітражного керуючого.
Колегія суддів вважає, що матеріали Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Житомирській області про створення ТОВ "Командор", інвентаризаційні описи 1995-1996 років, звіти ліквідатора та матеріали інвентаризації ТОВ "Командор" 2015 року, не могли бути підставою для проведення реєстрації майна за ТОВ "Командор" оскільки, в інвентаризаційних описах за 1995-1996 роки відсутня будь-яка інформація щодо спірних об'єктів, в тому числі незавершеного будівництва, не вказана площа спірних об'єктів, роки їх будівництва, оцінка технічного стану, правовстановлюючі документи, та інше.
Також, з матеріалів справи вбачається, що державним реєстратором КП "Центр державної реєстрації" Богуш О.В. було проведено державну реєстрацію права власності на спірні об'єкти нерухомого майна за відсутності документів, які засвідчують речове право на земельну ділянку та право на виконання будівельних робіт, в порушення положень вище зазначеного законодавства.
Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Стаття 80 ЗК України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.
З огляду на положення частини першої статті 83, частини першої статті 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.
Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
З вище наведених правових норм вбачається, що державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна на земельній ділянці комунальної власності порушує права власника такої земельної ділянки - територіальної громади міста Житомира в особі Житомирської міської ради, в тому числі права власника розпоряджатися земельною ділянкою.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що подані ТОВ "Керамік" документи не могли бути достатніми та належними документами для реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Богунська, 50., спірне нерухоме майно розташоване на земельній ділянці комунальної власності та зареєстроване за відповідачем без дотримання встановленої законом процедури отримання дозвільних документів для початку виконання будівельних робіт та документів, які засвідчують прийняття побудованого нерухомого майна в експлуатацію, що передує реєстрації права власності на це майно.
Окрім того, державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна на земельній ділянці комунальної власності з порушенням вимог закону порушує права власника такої земельної ділянки - територіальної громади міста Житомира в особі Житомирської міської ради.
Однак, суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення вище зазначених обставин не врахував та дійшов помилкового висновку, що прийняте 06.03.2018 Державним реєстратором Богушем О.В. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 400220183, яким зареєстровано право власності за ВАТ "Керамік" на об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Богунська, 50., не порушує права позивача.
Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Виходячи з аналізу зазначених норм процесуального права, обов'язок доказування тих обставин, на які посилаються учасники судового процесу, як на підставу своїх вимог або заперечень покладено на сторони. При цьому, суд позбавлений прав самостійно збирати докази, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).
Враховуючи все викладене вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом не повно досліджено обставини справи, не надано належну оцінку долученим до матеріалів справи документам, а також вимогам чинного законодавства, зв'язку з чим апеляційна скарга Житомирської міської ради підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Житомирської області від 11.11.2020 р. у справі №4/14"Б" - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Житомирської міської ради на рішення господарського суду Житомирської області від 11.11.2020 р. у справі №4/14"Б" задоволити.
2. Рішення господарського суду Житомирської області від 11.11.2020 р. у справі №4/14"Б" скасувати.
3. Прийняти нове судове рішення, яким:
Позов задоволити.
Рішення державного реєстратора Богуша Олександра Васильовича від 06.03.2018 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 400220183, яким зареєстровано право власності за ВАТ "Керамік" (ЄДРПОУ 13568133) на об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Богунська, 50, яке складається із: - адміністративна будівля (незвершене будівництво), В, загальна площа 572,6 м2, опис: ступінь будівельної готовності об'єкта незавершеного будівництва адмінбудівлі становить 45%;- будівля прохідної (незавершене будівництво), Д, загальною площею 25,2 м2, опис: ступінь будівельної готовності об'єкта незавершеного будівництва адмінбудівлі становить 95%; - будівля масозаготівельного цеху, Р, загальною площею 551,7 м2,; - будівля матеріального складу, С, загальною площею 109,1 м2; - будівля гаражу, Т, загальною площею 82 м2; - будівля паливно-мастильних матеріалів, Ю, загальною площею 22 м2, - скасувати.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №4/14"Б" повернути до Господарського суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "05" лютого 2021 р.
Головуючий суддя Демидюк О.О.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Савченко Г.І.