Справа № 692/1241/20
Провадження № 2/692/57/21
08.02.21
02 лютого 2021 року смт. Драбів
Драбівський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді Левченко Л.О.
за участю секретаря Савенко О.В.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Драбів у спрощеному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Свою позовну заяву позивач пояснює тим, що вона є власником будинку за адресою АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 1632 від 10 серпня 2005 року виданого Драбівською державною нотаріальною конторою. Згідно довідки про склад сім'ї, виданої Драбівською селищною радою 01 грудня 2020 року № 1861 в даному будинку зареєстровані: ОСОБА_2 - 1962 року народження, ОСОБА_3 - 1966 року народження, ОСОБА_4 - 1986 року народження та ОСОБА_5 - 1991 року народження, однак, вказані громадяни не проживають в житловому будинку з 2014 року. Відповідачі не проживають в даному будинку, не сплачують комунальні платежі, в утриманні житла участі не беруть, особистих речей в будинку не має і взагалі будинком не цікавляться, що створює позивачу перешкоди у користуванні та розпорядженні своїм майном на власний розсуд. За цих умов позивач звернулась до суду та просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. В ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 15.12.2020 року відповідачам був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз'яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Від відповідача ОСОБА_2 на адресу суду відзив на позовну заяву не надходив.
Від відповідача ОСОБА_3 на адресу суду відзив на позовну заяву не надходив.
Від відповідача ОСОБА_4 . на адресу суду відзив на позовну заяву не надходив.
Від відповідача ОСОБА_5 на адресу суду відзив на позовну заяву не надходив.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 02.02.2021р. позивач ОСОБА_1 пояснила, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є її родичами це - дядько, тітка та двоюрідні сестри відповідно. Вони були зареєстровані та проживали в будинку за адресою АДРЕСА_1 , однак приблизно у 2014 р. виїхали в Російську Федерацію й з того часу до будинку не з'являються. Відповідач отримала даний будинок у спадщину. На даний час вона хоче продати вказаний будинок, однак не може цього зробити через наявність зареєстрованих осіб, які там не проживають.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що проживає в будинку по АДРЕСА_2 з 2008р., по сусідству з будинком №65 , який належить позивачу. Знає одного з відповідачів на ім'я ОСОБА_7 , інших осіб не знає і за даною адресою не бачила. ОСОБА_7 не проживає в даному будинку приблизно з 2016 р.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що відповідач по справі ОСОБА_2 є її братом. Близько 8 років тому ОСОБА_2 та члени його сім'ї - дружина та дві доньки виїхали з будинку на постійне місце проживання до Росії. З того часу до будинку не з'являлись, з реєстраційного обліку зняті не були. На даний час будинок належить позивачеві.
У судове засідання відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не з'явились, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку - шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання та шляхом розміщення оголошення на веб-порталі «Судова влада України».
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Повідомлення про причину неявки в засідання від відповідачів до суду не надійшло, відзив на позов не надано, тому суд вважає за можливе відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши надані позивачем письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про спадщину за заповітом зареєстрованого в реєстрі за № 1632, спадкова справа 113, виданого 10 серпня 2005р. державним нотаріусом Драбівської державної нотаріальної контори позивач ОСОБА_1 отримала спадщину у вигляді житлового будинку з належними до нього надвірними спорудами, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 35026860 від 17.03.2015р. ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно копії довідки виконкому Драбівської селищної ради № 1861 від 01.12.2020р. вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані громадяни: ОСОБА_2 - 1962 року народження, ОСОБА_3 - 1966 року народження, ОСОБА_4 - 1986 року народження, ОСОБА_5 - 1991 року народження.
Згідно копії акту обстеження житлово-побутових умов № б/н від 07.12.2020р. вбачається, що депутатом виборчого округу № 3 Драбівської селищної ради ОСОБА_9 у присутності ОСОБА_6 та ОСОБА_10 обстежено домоволодіння ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за даною адресою зареєстровані, але не проживають з березня 2014 року.
Суд вважає, що відповідачі повністю втратили зв'язок з помешканням, оплату за комунальні послуги вони не здійснюють, утриманням житла не займаються.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3,4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Як визначено статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в т.ч. припинення дії, яка порушує право; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ст. 13 ч.ч.1, 2, 3, 4 ЦК). У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які зазначені вище, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ч.6 ст.13ЦК України).
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону №475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
Як зазначено у ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права. Так, відповідно до положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ст. 379 ЦК України).
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником жила або законом.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Отже, за результатами розгляду справи, судом встановлено, що цивільні права позивача порушуються відповідачами, тобто останніми створені власнику нерухомого майна перешкоди у здійсненні права користування, розпоряджання майном, а тому вони підлягають захисту у спосіб, що обраний позивачем.
Такий висновок суду узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11. Так, зазначено, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, пред'явивши одну з вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Будь-який договір найму житла між власником будинку за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_1 та відповідачами вцілому або з кожним окремо відсутній.
Під час розгляду справи встановлено, що відповідачі не проживають будинку за адресою АДРЕСА_2 , понад 1 рік, сторони не є членами сім'ї позивача, комунальні послуги не сплачують, не приймають участі в утриманні житла. Отже, судом встановлено, що позивач не може користуватися своїми правами щодо володіння, користування та розпорядження нерухомим майном, оскільки відповідачі чинять їй відповідні перешкоди, враховуючи, що згода позивача на проживання відповідачів відсутня.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилалась позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог, а саме, належить визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - будинком за адресою АДРЕСА_1 .
Враховуючи клопотання позивача, суд покладає на неї судові витрати.
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. 150 ЖК, ст.ст. 6, 15, 16, 316, 317, 319, 321, 379, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 4, 5,12, 13, 76-81, 141,259, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , 1962 року народження, ОСОБА_3 , 1966 року народження, ОСОБА_4 , 1986 року народження, ОСОБА_5 , 1991 року народження, такими, що втратили право користування житловим приміщенням - будинком по АДРЕСА_1 .
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Л.О. Левченко
Повний текст рішення виготовлено 08 лютого 2021 року.