Справа №568/455/19
Провадження №2/568/326/21
03 лютого 2021 р. м.Радивилів
Суддя Радивилівського районного суду Рівненської області Сільман А.О.,
за участю секретаря судового засідання Саган В.В.
відповідача ОСОБА_1
розглянувши матеріали цивільної справи
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Дніпро, вул. Набережна Пенремоги, б. 50)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення заборгованості за кредитним договором
19.03.2019 р. в Радивилівський районний суд звернулось АТ КБ «ПриватБанк» з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 122343,79 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 26.11.2008 р. між позивачем та відповідачем підписано заяву про отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Стверджує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом на заяві.
АТ КБ «Приватбанк» зобов'язання по Договору про надання банківських послуг виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти. Однак, відповідач порушив умови договору в частині погашення заборгованості по тілу кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість перед банком.
Ухвалою Радивилівського районного суду (суддя Панчук М.В.) від 12.04.19 р. відкрито провадження у справі № 568/455/19 та призначено позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2020 року справу №568/455/19 передано для розгляду судді Радивилівського районного суду Сільман А.О.
Ухвалою від 29.12.2020 р. позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» з цивільним позовом до ОСОБА_1 у справі № 568/455/19 прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 03.02.2021 р.
В судове засідання представник позивача не з'явився. Водночас, разом із позовною заявою представником позивача подано клопотання про розгляд справи без його участі.
В судовому засіданні відповідач підтвердив, що отримував кредитні кошти від банку та не повернув їх.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору у даній справі, суд враховує наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2008 р. між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши кредитного ліміту на картковий рахунок.
Згідно до умов договору, відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 8300 грн,
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До матеріалів справи банк долучив Умови та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки.
Крім того, на підставі кредитного договору, банком надано відповідачу кредитні картки: 26.11.2008р., 10.02.2011 р., 25.12.2013 р., 27.12.2013 р., що підтверджується довідкою про видані картки.
З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки вбачається, що кредитний ліміт неодноразово змінювався.
З матеріалів справи вбачаться, що на виконання умов заяви-договору, позивачем перераховано відповідачу кредитні кошти у розмірі 8300 грн., що підтверджується випискою по особовому картковому рахунку позичальника та довідкою про зміну умов кредитування.
Однак, відповідач не виконував умови кредитного договору в частині повернення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 31.01.2019 р. становила 5440,88 грн. заборгованість за кредитом, 116902,91 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом з 26.11.2008 р. по 31.03.2018 р.
Аналізуючи встановлені обставини справи, суд враховує наступні положення чинного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, тому умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
А відтак, враховуючи зміст статей 633, 634 ЦК України, суд дійшов висновку, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
З матеріалів справи вбачаться, що на виконання умов заяви-договору, позивачем перераховано відповідачу кредитні кошти у розмірі 8300 грн., що підтверджується випискою по особовому картковому рахунку позичальника та довідкою про зміну умов кредитування.
Однак, відповідач не виконав умови кредитного договору в частині повернення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем по тілу кредиту в сумі 5440,88 грн..
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
А відтак, суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Враховуючи наведене, Радивилівський районний суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту в сумі 5440,88 грн.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Позивач, обґрунтовує право вимоги в частині розрахунку кредитної заборгованості за договором від 26.11.2008 року: Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, які є невід'ємні частини договору та довідкою про умови кредитування.
Підписана сторонами анкета-заява від 26.11.2008 р. містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію. Однак, заява позичальника не містить положень щодо розміру процентів.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання, як другої сторони до запропонованого договору.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 26.11.2008 р.. У довідці визначена відсоткова ставка 2,5% на місяць на залишок заборгованості, розмір щомісячних платежів у розмірі 7% від заборгованості, строк внесення платежів до 25 числа місяця наступного за звітним, порядок нарахування пені.
Суд звертає увагу на те, що вказана довідка містить підпис не ідентифікованої особи. При цьому, довідка не містить даних про кредитний договір, якого вона стосується, як і не містить даних про сторін договору.
А відтак, не можна розцінювати надану довідку про умови кредитування, як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети від 26.11.2008р..
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Також, як вбачається з матеріалів справи, в довідці про умови кредитування з використанням кредитної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду було зазначено, що процентна ставка за кредитом становить 2,5% в місяць, тобто, 30,00% річних. Разом з тим, відповідно до наданого АТ КБ «Приватбанк» розрахунку, заборгованість за процентами була обрахована АТ КБ «Приватбанк» за ставками 30,00 % річних, 34,80% річних, 43,20% річних.
А відтак, суд звертає увагу на неправомірність підвищення банком відсотків в односторонньому порядку та застосовував інший розмір процентної ставки, ніж той, що визначений у довідці.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом, а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір за розгляд позовної заяви покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позовну заяву АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь АТ КБ "Приватбанк" (вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094, Україна) 5440,88 грн. заборгованості по кредиту.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь АТ КБ "Приватбанк" (вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094, Україна) 85 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
позивач АТ КБ «ПриватБанк» (м. Дніпро, вул. Набережна Пенремоги, б. 50)
відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
повний текст рішення виготовлений 08.02.2021 р.
Суддя А.О. Сільман