21.01.2021
Справа №489/2277/20
Провадження №2/489/274/21
іменем України
21 січня 2021 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Кирильчука О.І., за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В., представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 , позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , його представника ОСОБА_3 , розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення часток у спільній сумісній власності, визнання права власності в порядку спадкування за законом, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визначення часток у праві спільної сумісної власності, визнання права власності в порядку спадкування за законом,
встановив:
25 травня 2020 року позивач ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , уточнивши який 17 липня 2020 року, остаточно просила, визнати за її померлою матір'ю ОСОБА_5 право власності на 1/2 частку садового будинку АДРЕСА_1 , 1/2 частку земельної ділянки № НОМЕР_1 в СВТ «Путієць» м. Миколаїв Миколаївської області як частку у спільному сумісному майні подружжя; просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті її матері - ОСОБА_5 , на 1/2 частку садового будинку № НОМЕР_1 в СВТ «Путієць» в м. Миколаєві Миколаївської області, 1/2 частку земельної ділянки № НОМЕР_1 в СВТ «Путієць» м. Миколаїв, Миколаївської області та стягнути з відповідача сплачений судовий збір за подання позову.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати, ОСОБА_5 . Під час шлюбу матір'ю разом із чоловіком з відповідачем по справі ОСОБА_2 був набутий садовий будинок АДРЕСА_1 , який є їх спільною сумісною власністю, та який зареєстрований за ОСОБА_2 , оскільки шлюб ОСОБА_6 з відповідачем був зареєстрований 11.04.2006 р. Окрім цього, відповідачеві належить земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 9,8836 га в СВТ «Путієць» на підставі рішення суду від 22.10.2007 р., відповідно до якого було визнано право власності на вказану земельну ділянку яку він набув на підставі договору купівлі-продажу укладеного в травні 2006 р. Вказана земельна ділянка набута подружжям теж під час шлюбу та є їх спільною сумісною власністю. 17 лютого 2016 року позивач звернулася до державного нотаріуса Другої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Авраменко С.В. з питань видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері - ОСОБА_5 . Однак нотаріусом Авраменко С.В. була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 17.02.2016 р. на підставі того, що спадкоємцем ОСОБА_4 не було надано правовстановлюючих документів на нерухоме майно, яке б належало на праві власності померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 її матері ОСОБА_5 , а саме на садовий будинок АДРЕСА_1 . Зазначає, що відповідач ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини до органів нотаріату не звертався і є таким, що спадщину не прийняв. За свого життя, мати заповіт не складала, тому фактично вважає, що позивач прийняла її майно у вигляді 1/2 частин. У зв'язку з тим, що позивач не може оформити право власності в порядку спадкування за законом на належну їй частку на садовий будинок АДРЕСА_1 , земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 9,8836 га в СВТ «Путієць» м. Миколаєва Миколаївської області після смерті її матері - ОСОБА_5 так як це потребує виділення (визначення) частки померлого у спільному майні та визнання права власності у порядку спадкування за законом тому вимушена звернутися до суду із вказаним позовом.
21 серпня 2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, яким вважає, що позов не підлягає задоволенню та категорично не погоджується з фактами та вимогами викладеними у позові. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина, ОСОБА_5 . Шлюб із ОСОБА_5 був зареєстрований 11 квітня 2006 року. Під час шлюбу з ОСОБА_5 ним був набутий у власність садовий будинок з земельною ділянкою, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Стверджує, що ОСОБА_4 , надала суду завідомо неповну інформацію, а саме не зазначає, що на час відкриття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , він постійно проживав разом із спадкодавцем та вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки протягом строку, встановленого cт. 1270 ЦК України, він не заявляв про відмову від неї, що передбачено cт. 1268 ЦК України, зазначене може бути підтверджено показаннями свідків. Також заперечує щодо стягнення з нього сплаченого судового збору за подання позовної заяви ОСОБА_4 та на підставі викладеного у відзиві, просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог ОСОБА_4
21 серпня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 . Просить встановити факт постійного проживання на час відкриття спадщини ОСОБА_2 , разом із спадкодавцем ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; визначати розмір частки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у праві спільної сумісної власності на садовий будинок АДРЕСА_1 по 1/2 частці у кожного та на земельну ділянку № НОМЕР_1 із кадастровим номером 4810136900:05:038:0011 в садовому товаристві «Путієць» в місті Миколаєві Миколаївської області по 1/2 частці у кожного; визнати за ОСОБА_2 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті його дружини, ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/4 частку в праві спільної часткової власності на садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті його дружини, ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/4 частку в праві спільної часткової власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_4 на його користь сплачений судовий збір в розмірі 2522 грн. 40 коп. Обґрунтовуючи позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 , зазначає що Другою Миколаївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області йому було надано роз'яснення чинного законодавства від 31 липня 2020 року щодо відмови в прийнятті його заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його дружини ОСОБА_5 . Стверджує, що на даний час позбавлений можливості реалізації своїх спадкових прав, що послужило підставою для його звернення до суду з даною заявою. Зазначає, що вважав себе таким, що прийняв спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 своєї дружини, ОСОБА_5 , оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, відповідно до cт.1268 ЦК України, тому просить задовольнити позовні вимоги позову.
У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом просив позов задовольнити, зустрічний позов залишити без задоволення, оскільки ОСОБА_2 пропустив строк для звернення із заявою про прийняття спадщини. Позивач за зустрічним позовом підтримав свій позов.
Матір'ю позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_7 , про що зазначено у свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 .
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя, 11 квітня 2006 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , актовий запис №51, прізвище після реєстрації шлюбу дружини « ОСОБА_8 ».
Як позивач за первісним позовом, так позивач за зустрічним позовом зазначають, що під час шлюбу між ОСОБА_2 та померлою ОСОБА_5 було набуто у власність ОСОБА_2 майно, а саме садовий будинок з земельною ділянкою, що розташовані за адресою:
АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 , належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 виданого Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 28 грудня 2010 року, право власності зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації 29 грудня 2010 року, номер запису: 130 в книзі: 2, реєстраційний номер: 32503925, що підтверджено витягом про державну реєстрацію прав серії ССУ №485610 та відповідно листом КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 04.09.2019 року.
Земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №255595 виданого Управлінням Держкомзему у місті Миколаїв 27 квітня 2009 року, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010900100675.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 08 числа червня місяця 2015 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції складено відповідний актовий запис №2514.
Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 17.02.2016 року, після смерті ОСОБА_5 , Другою миколаївською державною нотаріальною конторою 17.02.2016 року заведено спадкову справу під номером у нотаріуса 68/2016.
17 лютого 2016 року первісний позивач ОСОБА_9 звернулася до державного нотаріуса Другої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Авраменко С.В. з питання видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері - ОСОБА_5 . Після дослідження документів поданих для оформлення спадкових прав державним нотаріусом Авраменко С.В. була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 17 лютого 2016 року, оскільки спадкоємцем ОСОБА_9 не було надано правовстановлюючих документів на нерухоме майно, яке б належало на праві власності померлій 05 червня 2015 року її матері ОСОБА_5 , а саме на садовий будинок АДРЕСА_1 . ОСОБА_9 було надано копію документів, за яким садовий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 , який за твердженням останньої був чоловіком померлої ОСОБА_5 , а садовий будинок є їх спільною власністю.
Згідно копії спадкової справи №68/2016 Другої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області, ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після неї прийняла донька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За Актом про фактичне проживання особи, який завірений головою правління СТ «Путієць» Матвєєвим Ю.І. 10 серпня 2020 року, ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , але фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своєю дружиною, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 28 грудня 2010 року по час смерті спадкодавця включно, тобто на момент її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також не змінив місця свого фактичного проживання та по теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вважає зазначений будинок своїм постійним житлом.
Згідно довідки наданої Центром реінтеграції бездомних громадян від 06 серпня 2020 року за вих. №222 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті була зареєстрована за адресою Центру реінтеграції бездомних громадян - АДРЕСА_5 без права на проживання за вище вказаною адресою.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 зазначив що з 2010 року володіє дачним будинком АДРЕСА_6 , де поряд також проживає ОСОБА_2 . Свідок з родиною проживає з травня по жовтень, покійна дружина ОСОБА_5 проживала з 2010 року. Стверджує, що у подружжя було спільне господарство. Разом з ними також проживала дочка померлої, яка після смерті матері проживала там ще близько півроку. ОСОБА_2 та померла постійно проживали у дачному будинку, дім опалювався та проведений газ.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 зазначив, що ОСОБА_2 із померлою ОСОБА_12 купили ділянку з маленькою хатиною. Будувати будинок допомагав батько ОСОБА_13 , потів подружжя переїхало проживати у ньому, приблизно у 2010 році. На час смерті останньої ОСОБА_2 проживав із нею, сім'ю свідок бачив кожний день, коли ті поверталися з роботи. Стосунки між ними були дружні, дочка померлої завжди з ними проживала.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Таким чином, як встановлено із наданих сторонами первісного та зустрічного позову та у судовому засіданні і не заперечується сторонами по справі, спірний садовий будинок з земельною ділянкою, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 були придбані ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_5 , тобто є спільною сумісною власністю подружжя.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Статтею 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що частка суб'єкта права спільної сумісної власності визначається зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.
Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.
Виходячи з вищенаведеного, у суду є всі підстави вважати, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у спільній сумісній власності на спірний садовий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_7 частка з кожного об'єкту нерухомості.
З цих підстав вимоги первісного позивача ОСОБА_9 та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визначення частки померлої ОСОБА_5 у праві спільної сумісної власності на вищезазначений спірний садовий будинок із земельною ділянкою підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до ч.1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до cт.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до норм ч.5 ст.1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч.3 ст.1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
У відповідності до ст.1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК).
Однією із підстав подання зустрічного позову ОСОБА_2 є встановлення факту його постійного проживання, як спадкоємця, зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України.
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до п.211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року - доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкодавець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем: копія рішення суду, що набрало законної сили , про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з чим нотаріус відмовив особі в оформлені спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Таким чином, судом встановлено, що до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 входить 1/2 частка садового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , 1/2 частка земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та єдиними спадкоємцями є сторони по справі в рівних частках. Тобто частка первісного позивача ОСОБА_9 та частка позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 у спадковому майні становить 1/4 частину спірного садового будинку та 1/4 частину земельної ділянки кожному.
Також суд зазначає, що факт проживання ОСОБА_2 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_5 за адресою: будинок № НОМЕР_1 в садовому товаристві «Путієць» в місті Миколаєві Миколаївської, зокрема, підтверджується актом від 10 серпня 2020 року, та беручи до уваги показання допитаних в судовому засіданні свідків і надані письмові докази позивачем за зустрічним позовом, суд вважає що ОСОБА_2 підтверджено факт проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а отже він є таким, що прийняв спадщину.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за потрібне первісний позов задовольнити частково, оскільки право позивача підтверджено на 1/4 частку, а не на заявлену 1/2 частку у спадковому майні, та зустрічний позов задовольнити повністю.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Первісний позов задовольнити частково.
Зустрічний позов задовольнити повністю.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_5 за адресою: будинок № НОМЕР_1 в садовому товаристві «Путієць» в місті Миколаєві Миколаївської.
Визначити, що частки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у праві власності на садовий будинок АДРЕСА_1 є рівними і складають по 1/2 частці у кожного.
Визначити, що частки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у праві власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 із кадастровим номером 4810136900:05:038:0011 в садовому товаристві «Путієць» в місті Миколаєві Миколаївської області є рівними і складають по 1/2 частці у кожного.
Визнати за ОСОБА_14 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 право власності на 1/4 частку у праві спільної часткової власності на садовий будинок АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_14 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 право власності на 1/4 частку у праві спільної часткової власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 із кадастровим номером 4810136900:05:038:0011 в садовому товаристві «Путієць» в місті Миколаєві Миколаївської області.
Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_5 право власності на 1/4 частку у праві спільної часткової власності на садовий будинок АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_5 право власності на 1/4 частку у праві спільної часткової власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 із кадастровим номером 4810136900:05:038:0011 в садовому товаристві «Путієць» в місті Миколаєві Миколаївської області.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 840 грн. 80 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 2522 грн. 40 коп. судового збору.
Скасувати накладений ухвалою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 21 липня 2020 року арешт на садовий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 96,7 м.кв., з господарськими будівлями та спорудами, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 32503925.
Скасувати накладений ухвалою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 21 липня 2020 року арешт на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,0630 га, яка розташована на території садового товариства «Путієць» в м.Миколаєві.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційну скаргу може бути подано до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач - ОСОБА_9 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_5 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 .
Суддя
Повний текст судового рішення складено 01.02.2021.