26.01.2021
Справа №489/3622/20
Провадження №2/489/382/21
іменем України
26 січня 2021 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Кирильчука О.І., за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення ідеальної частки та визнання права власності,
встановив:
04 серпня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про визначення ідеальної частки та визнання права власності. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що після смерті її доньки ОСОБА_4 , яка перебувала у шлюбі із відповідачем по справі ОСОБА_2 , відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частини цілого житлового будинку із господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_1 . Позивач у встановлений законодавством строк звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлої доньки. Також до нотаріуса із заявою про відмову від спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 на користь позивача звернулася ОСОБА_3 , яка є донькою спадкодавця. Однак нотаріусом позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину нерухомого майна після померлої ОСОБА_4 , оскільки, зокрема, у позивача відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно та частка спадкодавця ОСОБА_4 в майні подружжя не визначена. У зв'язку з тим, що приватним нотаріусом позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_4 , позивач змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
Представником позивача надано заяву про розгляд справи без її участі, проти постановлення заочного рішення не заперечують.
Відповідач ОСОБА_3 надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнала в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання до суду не з'явився, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 позивач ОСОБА_5 (позивач), народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 27.03.2020 року 05 листопада 1966 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , актовий запис №2860, прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_8 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 спадкодавець ОСОБА_9 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , у графі «Батьки» зазначено батько ОСОБА_6 , мати ОСОБА_10 .
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 розірвано, про що 23 числа січня місяця 1974 року складено відповідний актовий запис №106. Після державної реєстрації розірвання шлюбу присвоєно прізвище дружині ОСОБА_11 .
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 14 березня 1974 року Палацом урочистих подій м.Миколаєва зареєстровано шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , актовий запис №721, прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_14 , який в подальшому 20 липня 1982 було розірвано, прізвище після розірвання шлюбу дружини ОСОБА_14 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб виданого 21 березня 2006 року, між ОСОБА_15 та ОСОБА_13 03 вересня 2002 року зареєстровано шлюб, актовий запис 03, прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_16 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу від 02.11.2019 року, 20 вересня 1985 року Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції зареєстровано шлюб актовий запис №1285, прізвище після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_9 - « ОСОБА_17 ».
Матір'ю відповідача ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_19 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 .
25 лютого 2005 року ОСОБА_20 одружилась із ОСОБА_21 , актовий запис 104, що підтверджується свідоцтвом про одруження, яке видане Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції України 25.02.2005 року.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу від 01.11.2019 року, 14 серпня 1992 року Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції зареєстровано шлюб актовий запис №261, прізвище після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_19 - « ОСОБА_22 ».
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 про що 16 числа жовтня місяця 2019 року Інгульським районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, складено відповідний актовий запис №739.
Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 13.03.2020 року, після смерті ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Рибачук О.В. заведено спадкову справу під номером у нотаріуса 6/2020
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 01.07.2020 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину нерухомого майна після померлої ОСОБА_4 з урахуванням наступного: у позивача відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно; правовстановлюючим документом на спадкове майно є договір купівлі-продажу нерухомого майна, який зареєстрований біржею нерухомості, а не посвідчений нотаріально; Реєстр територіальної громади м. Миколаєві не містить відомостей про реєстрацію спадкодавця на час відкриття спадщини; частка спадкодавця ОСОБА_4 в майні подружжя не визначена.
Подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у період шлюбу був придбаний цілий житловий будинок із господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_1 , що підтверджується договором №832/1 купівлі-продажу житлового будинку від 15 березня 1999 року, який зареєстрований Миколаївською філією Української біржі нерухомості, власником за яким є ОСОБА_2 .
Згідно копії спадкової справи №6/2020 приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Рибачук Ольги Володимирівни, ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадщину після неї прийняла мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Донька померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмовилась від належної їй частки в спадщині, яка залишилася після смерті її матері, на користь матері спадкодавиці - ОСОБА_1 . ОСОБА_2 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлої дружини ОСОБА_4 не звертався.
Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року Цивільний Кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Згідно з пунктом 1 розділу VІІ «Прикінцеві положення» СК України цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року.
Відповідно до ч.1 ст.22 КпШС України, яка була чинною на час набуття ОСОБА_2 права власності на житловий будинок із господарськими та побутовими спорудами, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно житловий будинок із господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_1 , являється спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Згідно ст.28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.29 КпШС України, якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу.
Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована у випадку оспорення одним із подружжя поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.
Відповідно до ч.1 ст.71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Як встановлено під час судового розгляду ОСОБА_2 і спадкодавець ОСОБА_4 майно, яке являється їхньою спільною сумісною власністю, під час перебування у зареєстрованому шлюбі, не розділено та частки у вищевказаному майні кожному з них в натурі не виділені.
Виходячи з вищенаведеного, у суду є всі підстави вважати, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у спільній сумісній власності на спірний житловий будинок із господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_1 належала 1/2 частка нерухомості.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до cт.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У відповідності до ст.1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК).
Згідно з частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Виходячи з положень ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до статті 319 цього ж Кодексу власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. (ст. 328 Цивільного кодексу України)
Таким чином, судом встановлено, що до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 входить 1/2 частка житлового будинку із господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_1 та єдиними спадкоємцями є сторони по справі в рівних частках. Тобто частка позивача ОСОБА_1 та частка відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у спадковому майні становить 1/6 частину спірного житлового будинку із господарськими та побутовими спорудами кожному. Однак враховуючи, що один із відповідачів ОСОБА_3 відмовилась від належної їй частки в спадщині, яка залишилася після смерті її матері, на користь матері спадкодавиці - ОСОБА_1 , то остання має право у порядку спадкування за законом на 1/3 частки спірного будинку, відповідно суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.
Оскільки відповідачем ОСОБА_3 вчинено дії щодо відмови від своєї частки у спадщині, спір виник саме через відсутність волевиявлення відповідача ОСОБА_2 з приводу спірного майна, а тому саме з нього підлягає стягненню на користь позивача сплачена сума судового збору.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
Визначити, що частки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у праві власності на житловий будинок із господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_1 є рівними і складають по 1/2 частці у кожного.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті доньки ОСОБА_4 право власності на 1/3 частку у праві спільної часткової власності на житловий будинок із господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_1 .
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1958 грн. 41 коп. судового збору.
Скасувати накладений ухвалою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 6 серпня 2020 року арешт на на 1/3 частину житлового будинку із господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційну скаргу може бути подано до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , АДРЕСА_2 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_9 , АДРЕСА_3 ;
Суддя
Повний текст судового рішення складено 03.02.2021.