Миколаївської області
Справа №477/1590/20
Провадження №2/477/115/21
03 лютого 2021 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:
головуючої судді Семенової Л.М.,
при секретарі судового засідання - Дячок Л.С.,
за участю:
прокурора - Ільніцької-Юртаєвої А.І.,
розглянувши в м.Миколаєві у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки,
3 вересня 2020 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якій просить визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від від 15.05.2019 року №3353/0/14-19-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 4823383400:03:000:0606) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані в межах території Новомиколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.
Також просить витребувати у ОСОБА_2 у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастра у Миколаївській області вище вказану земельну ділянку та стягнути з відповідачів судовий збір.
В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 повторно звернувся до органу виконавчої влади за отриманням безоплатно з земель державної чи комунальної власності земельної ділянки одного і того ж виду призначення, при цьому вже використавши раніше максимально визначений Земельним кодексом розмір даного виду земельної ділянки, а відповідач - Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області, не перевіривши використання ОСОБА_1 раніше цього права, безпідставно надало дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, потім затвердило цей проект та передало у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для особистого селянського господарства площею 2 га, в межах території Новомиколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, що є порушенням ч.1 ст.121 Земельного кодексу України.
У своєму відзиві на позовну заяву відповідач - Управління Держгеокадастру в Миколаївській області посилалося на зловживання своїм правом з отримання земельної ділянки відповідачем ОСОБА_1 , який не повідомив про використане ним право на отримання безоплатно земельної ділянки одного й того ж виду в максимальних розмірах, а перевірка такої інформації на Управління вимогами ЗК України не покладена та не передбачена законом. Управління Держгеокадастру, приймаючи рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його подальшого затвердження, керувалося вимогами ЗК України та діяло відповідно до своїх повноважень. Головне управління визнає обставини, викладені у позовній заяві, проте не погоджується з правовою оцінкою, наданою цим обставинам позивачем, посилаючись на зловживання своїми правами відповідачем ОСОБА_1 просить відмовити у задовоелнні позовних вимог до Головного управління (а.с. 65-70).
Прокурор Ільницька-Юртаєва А.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в межах доводів позовної заяви.
Відповідач - Управління Держгеокадастру свого представника до суду не направило, однак про дату, час та місце судового засідання повідомлений належно, що підтверджується даними зворотнього поштового повідомлення.
Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, відзив не направив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином про що свідчить зворотне повідомлення на адресу суду ( а.с. 100).
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явився, відзиву на позов не направив, про дату та час судового засідання повідомлений шляхом оголошення на сайті суду.
За вказаного, відповідно до положень ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вважає можливим розгляд справи за відсутності відповідачів та їх представників.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1ст.116 Земельного кодексу України (далі ЗК), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
За положеннями ч.3 цієї ж статті, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно частини 4 ст.116 ЗК передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Вказані норми, визначені ст.121 ЗК, та норма земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства становить не більше 2,0 гектара.
Зі змісту наданих письмових доказів слідує, що ОСОБА_1 отримав у власність земельну ділянку за кадастровим номером 3523880400:02:000:5245 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський район, Шпаківська сісльська рада. Підстава виникнення права - наказ про надання земельної ділянки у власність, виданий 08.07.2016 року, дата державної реєстрації 11.07.2016 року (а.с. 12-15). До матеріалів заяви про надання йому земельної ділянки від 1 квітня 2016 року ОСОБА_3 надано копію довідки учасника бойових дій. ( а.с.26-33).
Відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції чинній на час видачі вище вказаного свідоцтва про право власності на нерухоме майно, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, зокрема земельну ділянку, видається зокрема фізичній особі у разі безоплатної передачі земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішенням органів державної влади, Ради міністрів АР Крим, органів місцевого самоврядування (п.8-1 ч.1 ст.18 Закону).
Отже, з отриманням вище вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 використав в повному обсязі, тобто в граничних нормах (ст. 121 ЗК), своє право на безоплатне отримання земельної ділянки з земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства.
Однак, відповідно до заяви ОСОБА_1 зареєстрованої в Головному управлінні Держгеокадастру 28.03.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах території Новомиколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, 9.04.2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області видано наказ за номером 2481/0/14-19-СГ, яким надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення такого проекту (а.с.22). При цьому у своїй заяві ОСОБА_1 зазначив, що право на безоплатну приватизацію по вище вказаному цільовому призначенню не використав ( а.с.23).
14.05.2019 року зареєстровано заяву ОСОБА_1 , про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за вище вказаним цільовим призначенням, площею та місцем розташування, з кадастровим номером 4823383400:03:000:0606 (а.с.21)
Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 15.05.2019 року №3353/0/14-19-СГ, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_1 спірну земельну ділянку площею 2,0000га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Новомиколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (а.с. 20).
Жодна з вказаних земельних ділянок не належать до земельної частки (паю), отже положення ч.2 ст. 121 ЗК на дані правовідносини не розповсюджується.
Відповідно до п.14 ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги як першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.
Відповідно до постанови КМУ від 7 червня 2017 року №413 «Про деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними», визначено стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Суть даної постанови зводиться до того, що обласні органи Держгеокадастру при розпорядженні земельними ділянками державної власності зобов'язані враховувати пріоритет їх передачі учасникам антитерористичної операції, тобто особам, які визначені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно даної постанови, Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність у межах норм безоплатної приватизації повинні: визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області (крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 11-14 частини другої статті 7 (що стосується прав осіб з інвалідністю внаслідок війни) Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Тобто учасники АТО мають пріоритетне (першочергове), а не додаткове право на отримання земельної ділянки.
Згідно ст. 15-1 ЗК України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 122 ЗК передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно підпункту 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, вказаний орган розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Виходячи з положень, наведених вище норм матеріального права, прийняте відповідачем - головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області рішення, зокрема наказ від 15.05.2019 року №3353/0/14-19-СГ про затвердження проекту землеустрою та передання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, не ґрунтується на нормах закону, адже суперечить вимогам ст.121 Земельного кодексу України та рівності прав громадян в отриманні державного чи комунального майна у власність, а тому, відповідно до положень ст. 155 ЗК України, ст.393 ЦК України, має бути визнаний незаконним та скасований.
Окрім того, без витребування спірного майна, не може бути досягнуто захисту і відновлення порушеного права.
Як встановлено судом, спірна земельна ділянка була продана ОСОБА_1 відповідачу ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 23.07.2019 року, № 467 посвідчений приватним нотаріусом Рибачук О.С.. (а.с. 16-17).
Згідно ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка немала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач),власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Згідно п. 21 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014№ 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов'язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини.
У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387,388 ЦК.
Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК.
Відповідно до п. 22 Постанови від 07.02.2014 № 5, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК).
До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК) відносяться, зокрема, такі випадки, як вчинення правочину під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною, тобто у всіх випадках, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця).
Згідно п. 26 Постанови від 07.02.2014№ 5, власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України від 8 червня 2016 року та від 30листопада 2016р.№ 6-2069цс16.
Враховуючи вище викладене, оскільки земельна ділянка була передана ОСОБА_1 внаслідок введення останнім в оману державного органу, який здійснює функції розпорядження земельними ділянками, та в подальшому відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_2 , задоволенню також підлягають і вимоги про витребування земельної ділянки від відповідача у власності якого на даний час перебуває вказана земельна ділянка відповідно до договору купівлі продажу.
При зверненні до суду, прокурором за кожною з заявлених 2-х вимог, сплачено суму судового збору по 2102 грн., всього 4204 грн.
Відповідно до приписів ч. 1 ст.141 ЦПК України з відповідачів в рівних частках належить стягнути судові витрати по справі на користь прокуратури Миколаївської області. Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи наведене, приймаючи до уваги, що спір стосовно вище вказаної земельної ділянки виник з дій саме відповідачів про що зазначено вище, суд вважає необхідним судові витрати покласти в рівній частці на даних відповідачів.
Керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, п. 3 Перехідних положень ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суд -
Позов заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування наказу, витребування земельної ділянки, - задовольнити повністю.
Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 15.05.2019 року №3353/0/14-19-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 4823383400:03:000:0606) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані в межах території Новомиколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.
Витребувати земельну ділянку за кадастровим номером 4823383400:03:000:0606, площею 2га, для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Новомиколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, яка на теперішній час належить ОСОБА_2 у власність держави.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРОПУ 39825404, адреса: пр.Миру, 34, м.Миколаїв, 5403) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р UA 748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м.Києва МФО 820172) судові витрати в сумі 1401(тисяча чотириста одна ) грн. 33 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий 2.07.2011 року Очаківським МВУМВС України, особистий код платника податків НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_1 , на користь прокуратури Миколаївської області (р/р UA 748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м.Києва МФО 820172) судові витрати в сумі 1401(тисяча чотириста одна ) грн. 33 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , індивідуальний код платника податків НОМЕР_3 , мешканця АДРЕСА_2 , на користь прокуратури Миколаївської області (р/р UA 748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м.Києва МФО 820172) судові витрати в сумі 1401(тисяча чотириста одна ) грн. 33 коп.
Відповідно до ч.7 та ч. 8 ст. 158 ЦПК України, застосовані судом заходи забезпечення позову згідно ухвали суду від 4 вересня 2020 року (справа №477/1590/20, провадження 2-з/477/34/20), продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Повний текст рішення буде виготовлено 5 лютого 2021 року.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
З повним текстом рішення учасники справи можуть ознайомитись та отримати його копію в канцелярії суду 5 лютого 2021 року після 13 години.
Суддя Л.М. Семенова