Справа № 467/18/21
1-кп/467/54/21
05.02.2021 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :
головуючого судді - ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
потерпілої - ОСОБА_5
в ході розгляду у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка обвинувального акта, погодженого прокурором в рамках кримінального провадження №12020150130000222, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 червня 2020 року по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Богородицьк Тульської області, Росія, громадянина України, освіта вища, не друженого, фізичної особи - підприємця, зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою : АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,-
Прокурор висунув ОСОБА_4 обвинувачення у тому, що 04 червня 2020 року близько 18 год. 25 хв. він, керуючи автомобілем марки «SKODA OKTAVIA A5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у світлу пору доби, рухаючись по другорядній дорозі з м. Южноукраїнськ Миколаївської області, при виїзді на ділянку 117км.+ 2 150 м. головної дороги Н-24 «Благовіщенськ - Миколаїв», в порушення вимог п.п.10.1,10.8 ПДР України та вимог горизонтальної дорожньої розмітки 1.8., перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, у місці, де є смуга розгону, перетнув лінію дорожньої розмітки 1.8., що визначає межу між перехідно - швидкісною смугою розгону або гальмування і основною смугою проїзної частини дороги Н-24 «Благовіщенськ - Миколаїв» та розмежовує смуги руху у попутному напрямку, рухаючись по смузі розгону в напрямку смт. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області, не надав перевагу в русі транспортному засобу, що рухався в попутному напрямку, виїхавши на ліву смугу руху, внаслідок чого допустив зіткнення з передньою правою частиною стороною автомобіля марки «АЗЛК», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , через що потерпіла ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які потягли за собою тривалий розладі здоров'я.
Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
В судовому засіданні обвинувачений клопотав перед судом про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням із потерпілою та закриття кримінального провадження на підставі ч.1 ст. 286 КПК України.
Зокрема, пояснив, що примирився із потерпілою, повністю відшкодував їй спричинену шкоду, вона до нього жодних претензій не має, ані морального, ані матеріального характеру.
Обвинувачений запевнив суд, що наслідки закриття кримінального провадження із заявлених ним підстав йому зрозумілі.
Потерпіла, у сою чергу, посилалась на те, що дійсно із обвинуваченим примирилась, останній надавав їй кошти на лікування, а також відшкодував вартість пошкодження автомобіля в обумовленому обопільно розмірі.
Наразі, як вказала потерпіла, вона не має жодних претензій до обвинуваченого, ані морального, ані матеріального характеру.
А тому не заперечує проти звільнення останнього від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України та закриття кримінального провадження із цих підстав.
Наслідки цього їй зрозумілі.
Прокурор, за таких обставин, вважав наявними правові підстави для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, а так само і скасування арешту речових доказів.
Суд, з'ясувавши позиції учасників цього кримінального процесу, перевіривши їх доводи та наявність підстав для вирішення такого роду клопотань на стадії підготовчого провадження, вивчивши наявні у нього на цій стадії матеріали справи, та виконавши вимоги ч.3 ст. 285 КПК України, прийшов до таких висновків.
Зокрема ст. 46 КК України регламентовано, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Так, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 286 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів ( ч.4 ст. 12 КК України), оскільки санкцією цієї норми передбачене покарання у виді штрафу у розмірі від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
При цьому, у цілому злочин, інкримінований у цьому випадку ОСОБА_4 визнається необережним.
Зокрема, суб'єктивна сторона цього кримінального правопорушення визначається складністю його об'єктивної сторони, яка характеризується діянням, наслідками та причинним зв'язком між ними. У зв'язку із цим психічне ставлення особи слід визначати як до факту порушення правил, так і до наслідків цього порушення. Порушення правил може бути вчинене з прямим умислом або із злочинною недбалістю. Щодо наслідків вина особи може бути тільки необережною ( злочинна самовпевненість або злочинна недбалість).
В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, визнав повністю та підтвердив відображені у обвинувальному акті установлені досудовим розслідуванням обставини його учинення.
А отже, за таких передумов суд має змогу застосовувати норми ст. 46 КК України.
До того ж, обвинувачений раніше не судимий, що достовірно підтверджується матеріалами справи.
На цей час обвинувачений і потерпіла примирились, про що дали пояснення в судовому засіданні, паралельно вказавши, що будь яких претензій чи то морального, чи то матеріального характеру, один до одного не мають.
При цьому, у суду відсутні підстави сумніватись у цьому, а так само у добровільності і істинності їх позицій.
Водночас, цивільний позов в рамках цього кримінального провадження не заявлений.
Таким чином, суд установив наявність одночасно усіх передумов, за яких положення ст. 46 КК України мають змогу бути застосовані, як то, обвинувачений вперше вчинив необережний нетяжкий злочин і примирився з потерпілою. Інкримінований злочин, апріорі, не відноситься до корупційних.
Крім того, суд ураховував, що право на примирення у розумінні ст. 46 КК України - це особисте право потерпілого. Воно не може бути ніким присвоєне та не може бути нікому делеговане. Таке право є природним правом людини, нерозривно пов'язаним з нею, та похідним від інших прав людини, зокрема права на життя. Використання права на примирення іншими особами (в тому числі визнаними потерпілими від кримінального правопорушення у кримінально-процесуальному сенсі) є неможливим, оскільки таке право тісно пов'язане з особою, яка безпосередньо постраждала внаслідок вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Під час примирення лише сам потерпілий може виражати свою волю, а не інші особи, які є його представниками або правонаступниками.
У кримінально-правовому розумінні потерпілий - це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння).
Поняття «потерпілий» у кримінальному праві не має законодавчої дефініції.
Натомість законодавством визначено кримінально-процесуальне розуміння поняття «потерпілий». Так, у частині 1 статті 55 КПК України встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Тож, у цьому випадку, суд переконався у тому, що потерпіла особисто і добровільно виразила свою волю на примирення з обвинуваченим.
За таких обставин, беручи до уваги установлені фактичні обставини із даного питання, які свідчать про наявність умов, за яких можливе звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, у тому числі, й вираження волі потерпілої, суд вважає, що клопотання обвинуваченого у цій ситуації підлягає до задоволення.
Саме ж кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України у зв'язку із звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Відповідно до положень ст. 314 КПК України, на даній стадії кримінального провадження, суд може закрити його, зокрема, у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу, що і має місце й цьому випадку.
Суд, при цьому, не вбачає підстав для стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат, зокрема, пов'язаних із залученням експертів, позаяк, такі витрати, згідно із правилами ст. 124 КПК України, стягуються лише у разі ухвалення обвинувального вироку. І до того ж, документально не є підтвердженими.
Крім цього, на підставі ч.4 ст. 174 КПК України, суд ухвалює рішення про скасування арешту речових доказів - транспортних засобів.
Питання щодо інших речових доказів, визнаних такими у цьому провадженні згідно постанови старшого слідчого СВ Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області від 05 червня 2020 року, вирішується судом за правилами ст.100 КПК України
З цих мотивів, керуючись ст. 100, 174, 284, 314, 369 -372, 376 КПК України, суд,-
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв'язку із його примиренням з потерпілою ОСОБА_5 .
Кримінальне провадження №12020150130000222, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 червня 2020 року по обвинуваченню ОСОБА_4 - закрити на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 09 червня 2020 року на автомобіль марки «АЗЛК», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , коричневого кольору, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_7 , - скасувати.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 09 червня 2020 року на автомобіль марки «SKODA OKTAVIA A5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , бежевого кольору, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ОСОБА_4 , - скасувати.
Речові докази - флеш носій та відео реєстратор, які були вилучені під час огляду автомобіля марки «АЗЛК», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , - повернути законному володільцю.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 7 (семи) днів з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1